Справа № 442/7662/25
Провадження №3/442/2154/2025
Іменем України
11 листопада 2025 року Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Крамар О.В., розглянувши матеріали, які надійшли Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 455123:
- 15.09.2025 о 22 год. 13 хв., в с.Новий Кропивник по вул.Довбуша, водій ОСОБА_1 керував т.з. Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку з використанням технічного засобу газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат 0,42%(проміле), чим порушив п.2.9.а ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 на виклик в суд не з'явився, від його адвоката Коцана Р.М. поступило клопотання про розгляд справи у їх відсутності та клопотання про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення), з викладених у ньому підстав.
В ході судового розгляду суддя дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
З урахуванням того, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
З об'єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, полягає в тому числі у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Суб'єктами правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.
Отже, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони даного правопорушення на переконання суду є вина суб'єкта правопорушення, яка полягає в тому, що суб'єкт правопорушення, усвідомлюючи встановлені стосовно нього обмеження у праві керування транспортними засобами, здійснював керування ними.
Згідно з п. 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пунктів 2.5 та 2.9а ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП .
Слід зауважити, що на 2 (двох) відеозаписах, які тривають по 1 хв. кожен та знаходяться в матеріалах справи зафіксовано, як працівники поліції їдуть в населеному пункті позаду т.з. Mercedes Benz н.з. НОМЕР_2 , в подальшому подають сигнал проблисковими маячками та зупиняють вказаний транспортний засіб. Дані відеофайли без звуку.
На інших двох відеофайлах які тривають по 1 хв. кожен та знаходяться в матеріалах справи знятих 15.09.2025 о 22 год. 47 хв. та о 22 год. 48 хв. зафіксовано, як невідома особа двічі дує у трубку, при цьому в який саме прилад на відео не зафіксовано.
Також на жодному із цих чотирьох відеофайлів не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, адже на відео видно лише як особа стоїть біля транспортного засобу. Таким чином не зафіксовано, чи було зупинено даний транспортний засіб під керуванням саме ОСОБА_1 .
Окрім цього працівники поліції в протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 455123 вказують, що: 15.09.2025 о 22 год. 13 хв., в с.Новий Кропивник по вул.Довбуша, водій ОСОБА_1 керував т.з. Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , водночас, як вбачається із відео працівники поліції в цей час переслідували транспортний засіб Mercedes Benz н.з. НОМЕР_2 .
Варто зазначити, що з матеріалів справи не зрозуміло на який правовій підставі працівники патрульної поліції доганяли, а в подальшому і зупинили автомобіль Mercedes Benz н.з. НОМЕР_2 , адже в матеріалах справи відсутня постанова у справі про адміністративне правопорушення, що є в повній мірі незрозумілим, оскільки, зупинка водія поліцією «просто так» не є законною, тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» жодні положення даного закону не давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку вказаного транспортного засобу.
Із долучених відеозаписів взагалі неможливо встановити обставини справи, адже на них не зафіксовано, що працівник поліції представився чи надав своє службове посвідчення для ознайомлення, адже така вимога міститься у ст. 18 ЗУ "Про Національну поліцію" відповідно до якого звертаючись до особи (або у разі звернення особи до поліцейського), поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, тощо.
Зі змісту долучених відеоматеріалів вбачається, що фіксація спілкування представників поліції з особою розпочинається з того, що працівник поліції пропонує вчинити незрозумілі особі дії «продути».
В долученому до матеріалів справи Протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №455123 зазначається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому з законом порядку. Проте вказане не відповідає дійсності, адже на відео не зафіксовано, що особі озвучувалось, що в неї наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушена мова, як зазначено в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та в Направленні на медичний огляд транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином виникає питання, що якщо дійсно в особи були ознаки алкогольного сп'яніння то чому особі не було про це роз'яснено під відеозапис.
Таким чином з наявних відеозаписів вбачається, що всупереч Інструкції представником поліції належним чином не запропоновано та не роз'яснено про порядок огляду. Адже відповідно до розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції:
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Окрім цього не зафіксовано чи здійснено технічним засобом контрольний забір повітря.
Варто зауважити, що на відеозаписі не відображається дисплей спеціального технічного засобу з результатами проведеного огляду, що в сукупності з іншими неточностями і порушенням процедури загалом дає всі підстави вважати їх неналежним та недопустимим доказом.
Відповідно до п.5 Розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо); Окрім цього фрагментованість відеоматеріалу може свідчити про намагання працівниками патрульної поліції уникнути об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи. Таким чином вказані фрагменти відеоматеріалу не можуть вважатися належними і допустимими доказами відповідно до ст. 251 КУпАП.
Як вбачається з відеоматріалів, які знаходяться в матеріалах справи хронометраж відображає лише четверту частину часового відрізку тривалості оформлення. А саме фіксування розпочинається о 22 год. 12 хв. здійснюється до 22:15 далі відеофіксація призупиняється і відновлюється в 22:46. Таким чином процес відеофіксації раптово завершується на етапі огляду.
Щодо Акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який міститься в матеріалах справи то варто зауважити, що він не складений належним чином, зокрема в графі: Результати огляду на стан сп'яніння зазначається 0,42 проміле, проте не зазначається чи є проба позитивна, як того вимагає затверджена форма бланку.
Окрім цього в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння зазначено, що огляд проведено за допомогою алкотесту Драгер 6820, однак не вказано номер спеціального технічного засобу, хоча відповідна графа передбачає зазначення цієї інформації. Варто зауважити, що в протоколі взагалі відсутня інформація про те, за допомогою якого технічного засобу здійснювався огляд.
Крім цього наявність в матеріалах справи складеного о 22:47 Направлення особи на огляд з метою виявлення стану сп'яніння свідчить про те, що особа бажала поїхати в медичний заклад проте фактично їй було відмовлено. Незрозуміло на якій підставі працівники поліції зробили висновок, що водій відмовився проїхати в медичний заклад. Із долучених матеріалів справи, а саме за наявністю складеного Направлення вбачається, що особа наполягав на здійсненні огляду у медичному закладі, проте з незрозумілих на те причин йому було в цьому відмовлено, а відеозапис раптово обривається, фіксуючи події, які відбулись лише до 22:47
Важливим є також те, що жодні документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, не були складені в присутності особи і під відеозапис. Відеоматеріали спілкування з водієм охоплюють хронометраж подій з 22:42 по 22:49, з чого можна зробити висновок, що наявні в матеріалах справи: Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №455123 складалися одночасно, а отже з порушенням встановленого законодавством порядку.
Також в графі «Найменування закладу охорони здоров'я» вказано КНП «Дрогобицька ЦМЛ ДМР», хоча найбільш територіально наближеним закладом охорони здоров'я являлася КНП «Центральна міська лікарня м.Борислава», адже відповідно до п. 7 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
В матеріалах справи міститься Рапорт інспектора поліції з проханням надання дозволу на зняття файлу та долучення до матеріалів справи, проте, в даному рапорті не вказано ні дати, ні часу вчинення правопорушення. Окрім цього не зазначається з якого носія потрібно отримати відеофайли чи з нагрудних камер представників патрульної поліції чи з відеореєстратора. Не зазначено інвентаризаційний номерів технічних засобів, адже як вбачається в матеріалах справи містяться відеозаписи як з відеореєстратора так і відео з нагрудної бодікамери. В цей же час відповідно до постанови про накладення стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕПР1 №455123 від 15.09.2025 взагалі не вбачається, що до неї долучаються відеодокази.
Зазначені обставини, не дають можливість встановити чи було дотримано співробітниками національної поліції вимог Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026.
Оскільки на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №455123 від 15.09.2025 інших доказів немає, адже покази свідків відсутні тобто вони не зафіксовані належним чином, відтак вважаю, що решта доданих до нього письмових доказах є недопустимими та викликають сумніви щодо їх достовірності та допустимості.
Дані відмінності у доказах наводять на сумніви щодо правильності складення адміністративних матеріалів, що в повній мірі є недопустимим.
З вищевказаних підстав вважаю, що неможливо брати до увагу всі докази по справі, оскільки, вони є неналежні, недостовірні, винесені з грубими порушеннями законодавства.
Таким чином, можна дійти висновку, що із наявних матеріалів неможливо встановити обставини, які б свідчили не лише про огляд на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку, а й взагалі про огляд.
Такий формальний підхід поліцейських до оформлення матеріалів, порушення порядку проходження огляду, допущення грубих порушень процесуального порядку та процедури оформлення матеріалів, притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не керувала транспортним засобом в стані сп'яніння, можна розцінювати як свідчення необ'єктивності під час вирішення питання про можливість притягнення до відповідальності ОСОБА_1 .
Таким чином, із матеріалів справи можна дійти висновку, що ОСОБА_1 не є правопорушником за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією у державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись водночас принципом верховенства права.
Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року№ 15-рп/2004).
17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію у національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід'ємною частиною Конвенції.
За ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто у такому випадку міжнародно- правові норми мають пріоритетне значення.
У відповідності до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, підтвердити керування транспортним засобом, а ще й в стані алкогольного сп'яніння, не можуть будь - які свідки, які могли б бути зазначені в матеріалах даної адміністративної справи, що вбачається із всіх долучених до суду матеріалів такої справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП. докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Із досліджених матеріалів справи вбачається, що немає будь - якого підтвердження, того що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився в точності у встановленому законом порядку, а тому, неможливо стверджувати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Таким чином особа може бути притягнута судом до адміністративної відповідальності лише в тому випадку, коли її вина доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, суд повинен бути впевнений, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, щодо якої складено протокол.
Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівними, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.В. Крамар