Єдиний унікальний номер №943/1730/25
Провадження № 2/943/1433/2025
06 листопада 2025 року м.Буськ
Буський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Коса І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини, -
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просить стягувати із відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання непрацездатного повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подання позову до 01.08.2027 року (строк встановленої інвалідності).
В обґрунтування заявлених вимог позивачка покликається на те, що вони перебували у зареєстрованому шлюбі до 25.10.2012, від якого у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який дитиною з інвалідністю ІІ групи зі строком дії з 31.07.2025 року по 01.08.2027 року, який на даний час продовжує навчання у 11Б класі середньої загальноосвітньої школи №63 м. Львова та за станом свого здоров'я не має змоги працювати, потребуючи харчування, одягу, лікування, навчального приладдя тощо, що забезпечується виключно позивачкою, тобто матір'ю дитини. При цьому, попередні аліменти на утримання сина стягувалися із відповідача до досягнення його повноліття згідно рішення Буського районного суду Львівської області від 15.06.2021 року в справі №943/978/21, що вичерпало свою дію 31 липня 2025 року, в зв'язку із досягнення сином ОСОБА_4 повноліття. Відтак, із огляду на те, що син сторін у справі ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІ групи, навчається у школі та потребує матеріального забезпечення, а батько та відповідач по справі ухиляється від добровільної допомоги на утримання сина, а тому позивачка звернулася із цим позовом до суду, який просить задовольнити шляхом стягнення аліментів на утримання непрацездатного сина на строк його інвалідності.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з призначенням судового засідання із викликом сторін.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надіславши до суду клопотання, в якому просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а проти заочного рішення заперечень не висловила.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, а відзиву на позовну заяву не подавав, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, що в силу вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи згоду позивачки, яка у поданій до суду позовній заяві та клопотанні не заперечувала проти розгляду справи за її відсутності та ухвалення заочного рішення по справі, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, а тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням частини першої статті ст. 280 ЦПК України.
Згідно частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами п'ятою - сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 квітня 2007 року.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 25.10.2012 року шлюб між сторонами розірвано.
Від указаного шлюбу сторони мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видане Управлінням соціального захисту населення Буської РДА від 18.03.2013.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 15.06.2021 року в справі №943/978/21, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від заробітку(доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.05.2021, до досягнення дитиною повноліття. Крім того, вказаним судовим рішенням із позивача ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 стягнуто половину понесених нею додаткових витрат на лікування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 9169,36 грн.
Як убачається із Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №59/25/2473/В від 12.08.2025, що сину сторін у справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено ІІ групу інвалідністю строком до 07.07.2027 року.
Крім того, як слідує із довідки СЗОШ №63 м. Львова за №38 від 20.08.2025, що ОСОБА_3 навчається у 11-Б класі цієї школи на індивідуальній формі навчання 2025-2026 навчального року.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 .
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 цієї Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язку щодо дитини.
За рішенням суду кошти на дитину (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений за рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України).
В силу приписів частини першої статті 88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ч. 1 ст. 198 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Абзацом сімнадцятим статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Згідно частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Частиною першою статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 182 СК України).
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, і хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Також відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суд в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року в справі №320/383/19 додаткові витрати у вигляді щомісячних платежів, пов'язані з хворобою дитини, додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки витрати, які понесла та буде нести позивач, зумовлені негативними фактами (хвороба), що вимагають додаткових матеріальних витрат на утримання дитини.
Відтак, на думку суду, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, як і на час непрацездатності є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання та непрацездатності син не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років, а також на строк встановленої інвалідності у разі непрацездатності.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач як батько зобов'язаний приймати участь в утриманні свого повнолітнього непрацездатного сина, який продовжує навчання та є особою з інвалідністю ІІ групи, суд вважає частково обґрунтованими заявлені позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання сина у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подання цього позову (03.09.2025), однак на строк встановленої ОСОБА_3 інвалідності, тобто строком до 07.07.2027 року.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 51, 76, 77, 78, 81, 82, 89, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання непрацездатного повнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову (03.09.2025 року) до 07.07.2027 року (строк встановленої інвалідності).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повний текст судового рішення складено: 11.11.2025 року.
Суддя: І. Б. Кос