Дата документу 31.10.2025
Справа № 334/4911/25
Провадження № 3/334/1833/25
31 жовтня 2025 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Козлова Н.Ю., розглянувши матеріали, які складені поліцейським УПП в Запорізькій області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює водієм таксі «BOLT»
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП
встановив:
До Дніпровського районного суду м.Запоріжжя на розгляд надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до складеного протоколу серії ЕПР № 356505 від 09.06.2025 року, 09 червня 2025 року, о 14 год.48 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos» д/н НОМЕР_1 по вул. Узбекістанській, близько будинку №7 у м.Запоріжжі був зупинений працівниками УПП. При поверхневому огляді, у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у передбаченому законодавством порядку водій відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження відносно нього, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обґрунтовуючи своє клопотання, ОСОБА_1 зазначав, що протокол серії ЕПР № 356505 від 09.06.2025 року складений з грубими порушеннями Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 35 Закон України «Про Національну поліцію» в частині безпідставного зупинення транспортного засобу, Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року.
Щодо обставин події, ОСОБА_1 зазначав що з 03.06.2025 по 10.09.2025 року він перебував на стаціонарному лікуванні КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР.
09 червня 2025 року приблизно о14 год.40 хв., він за сімейними обставинами відпросився у лікаря та його до вечора відпустили. У районі будинку №7 по вул. Узбекистанській, його зупинили працівники УПП. Перевіривши його документи, поліцейський почав вимагати пройти тест на вживання наркотиків. ОСОБА_1 повідомив, що наразі перебуває на стаціонарному лікуванні та приймає препарати, які не сумісні з вживанням алкоголю або наркотиків. До того ж, він взагалі не приймає нічого, оскільки працює у «BOLT» таксі, тому постійно проходить медичне обстеження. Пояснення ОСОБА_1 та його запитання щодо підстав для зупинення та особистого огляду були проігноровані патрульним. Проте, без будь яких підстав, був складений протокол за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду.
ОСОБА_1 переконаний, що працівники патрульної поліції грубо порушили його права, починаючи з моменту, коли вони незаконно його зупинили, не пояснюючи причину зупинки, коли провели незаконний обшук його речей та автомобіля, до моменту протиправного тиску, спрямованого на отримання від нього відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі та не роз'яснення процедури, підстави та причини проходження огляду на стан сп'яніння, та формального вручення копії протоколу.
Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що всі сумніви в даному випадку, у відповідності до ст. 62 Конституції України, мають трактуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважає що в його діях відсутні подія та склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що згідно п.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, тому провадження по адміністративній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Даного висновку суд дійшов виходячи з наступного:
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Як визначено у ст.251 КУпАП, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 статті 130КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Ознаками алкогольного ( наркотичного ) сп'яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу І зазначеної Інструкції).
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Протокол серії ЕПР№356505 від 09.06.2025 складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст. ст.255,256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП працівниками поліції надано докази, які суддею досліджені у судовому засіданні:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР№356505 від 09.06.2025, в якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП;
- рапорт б/н від 09.06.2025 року про те, що працівниками поліції на вул. Узбекистанській у м.Запоріжжя зупинили автомобіль, водій якого перебуває з ознаками наркотичного сп'яніння;
- направлення на огляд згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння;
- DVD-R диск із відеозаписами з місця події, яка відбулася 09.06.2025 року о 14 год 40 хв. на вул. Узбекистанській в м.Запоріжжя.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Об'єктивна сторона передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Щодо зупинення працівниками поліції транспортного засобу суддя звертає увагу, на відеозаписах відображено, що після зупинення працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , останній не заперечував факту керування транспортним засобом. Більше того, такий факт підтверджується відеозаписом.
Працівником поліції, після зупинки автомобіля ОСОБА_1 , здійснено візуальний огляд багажного відсіку автомобіля, жодних заперечень щодо наявності у працівників поліції підстав для зупинки ОСОБА_1 не висловлював.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Згідно п.3 та п.4 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу.
При цьому, такі види огляду відрізняються від поверхневої перевірки тим, що їх можуть здійснювати не тільки органи поліції, а багато інших державних органів, крім того, для їх проведення необхідні інші підстави. Так, ними є: якщо особа вчинила адміністративне правопорушення; якщо особа затримана в установленому порядку за вчинення такого порушення; якщо на людині (її тілі, одязі, речах, ТЗ) є ознаки, що характерні для правопорушення; якщо є відповідне орієнтування (як правило, це стосується ТЗ, номерні знаки яких є в базах розшуку ТЗ, які були зафіксовані при скоєнні адміністративних порушень, наприклад, дорожня камера зафіксувала автомобіль, яким перевищено швидкість або ж, якщо орієнтування на людину, то цього також має бути підтвердження - наприклад, фіксація камерою людини при здійсненні адміністративного порушення та інше).
Матеріали адміністративної справи не містять жодної підстави для проведення особистого огляду ОСОБА_1 та його автомобіля.
Отже, у працівників поліції не було підстав для зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та його особистого огляду.
Щодо належності наданих поліцією відеозаписів слід зазначити, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису передбачено у випадках, зазначених у ст.266 КУпАП.
Так, відео фіксація порушення є інструментом прозорості та об'єктивності здійснення працівником поліції своїх повноважень.
Відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення; охорони громадської безпеки та власності; забезпечення безпеки осіб; забезпечення публічної безпеки і порядку. Указана Інструкція затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999.
Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозаписи містять відеофайли, які є цілісними та відтворюють обставини події, яка трапилась 09.06.2025 року о 14 год.45 хв. на вулиці Узбекистанській у м. Запоріжжя.
Даний відеозапис також не доводить підстав для зупинення ОСОБА_1 та навпаки підтверджують пояснення останнього щодо не роз'яснення йому прав, провокаційні питання працівників поліції, які спрямовані на отримання відмови від ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Із протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що 09.06.2025 року, о 14 годині 40 хвилин, рухаючись по вул. Узбекистанській в м.Запоріжжя, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем «Daewoo Lanos» д/н НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у передбаченому законодавством порядку відмовився.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015року №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов'язковим є доведення підстав для такого огляду особи.
У п. 4 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
На відеозаписі зафіксовано, як поліцейський запитує у ОСОБА_1 « Що перевозите ? На що отримав відповідь «Я нічого не провожу». Після огляду багажника транспортного засобу та особистого огляду водія, поліцейський запитав у ОСОБА_1 : «Щось вживали?», на що отримав негативну відповідь. При цьому, палійському було повідомлено, що він перебуває на стаціонарному лікуванні у «5-тій міській лікарні». Його лікар відпустив на пару годин за сімейними обставинами, а завтра вже його виписують з лікарні.
Не повідомивши ОСОБА_1 про наявність у нього конкретних ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, поліцейський став наполягати на проходженні медичного обстеження.
Більше того, з відеозапису вбачається, що після зупинення транспортного засобу працівник поліції взагалі не повідомив водія ОСОБА_1 про те, що в останнього ним виявлено будь-які ознаки сп'яніння.
Працівник поліції візуально не оглядав зіниці ОСОБА_1 на предмет реагування таких на світло. Вказана у протоколі про адміністративне правопорушення ознака наркотичного сп'яніння як «поведінка, що не відповідає дійсності» не підтверджується дослідженими судом відеозаписами, згідно з якими в ході спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими та під час складання відносно нього адміністративного матеріалу, поведінка та дії ОСОБА_1 є адекватними та такими, що відповідають обстановці: ОСОБА_1 реагував на вимоги поліцейських та надавав адекватні відповіді на їх запитання, а також сам ставив працівникам поліції питання.
Такі підстави для проведення огляду водія на стан сп'яніння не ґрунтуються на вимогах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а самим поліцейським не вчинено усіх належних дій щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, визначених у пункті 4 Розділу І вказаної Інструкції.
Суд звертає увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак наркотичного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз'яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп'яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.
За наведених обставин, у конкретному випадку, суд виснував, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак наркотичного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.
Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп'яніння.
Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.
Надавати оцінку всім іншим твердженням сторони захисту стосовно подальших дій учасників події, суддя не вбачає необхідності, оскільки констатував порушення працівниками поліції положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Разом з тим, суд не може залишити поза увагою дії працівників поліції, які зафіксовано на відеозаписах, надаючи оцінку яким, суддя виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч. ч 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. (ст. 245 КУпАП).
Дослідженими матеріалами цієї справи встановлено що працівниками поліції не було оголошено ОСОБА_1 жодних ознак сп'яніння як це вимагає законодавство, натомість одразу запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння.
Крім того, аналізуючи розмову ОСОБА_1 з працівниками поліції, яка зафіксована на відеозаписі, суд дійшов висновку, що працівники поліції спонукали ОСОБА_1 до відмови від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Більш того, як вбачається з відеозапису, поліцейська машина під'їхала до автомобіля ОСОБА_1 коли той стояв припаркований. На запитання ОСОБА_1 причини того, що до нього підійшли поліцейські, йому нічого не повідомили. Потім почали огляд автомобіля та поверхневий огляд ОСОБА_1 . При цьому всі ці дії відбувалися після того, як повідомив, що він перебуває на стаціонарному лікуванні.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Отже, поліцейські, як суб'єкт правозастосування склали протокол стосовно ОСОБА_1 проте самостійно не встановивши та не переконавшись, що останній дійсно керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння. Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з відміткою про те, що огляд не проводився взагалі відсутній в матеріалах справи.
Таким чином, такі дії працівників поліції судом розцінюються, як бажання у будь-якому випадку притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, за відсутності для цього законних підстав, вимога щодо проходження ним огляду на стан наркотичного сп'яніння могла була лише приводом для отримання відмови ОСОБА_1 та для складання відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, манера спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 без чіткого роз'яснення прав та обов'язків, а також наслідків у разі вчинення особою тих чи інших дій, є неприпустимою, оскільки породжує в особи сумніви та двозначність щодо розуміння обставин, які склалися. Такі дії працівників поліції з ініціювання провадження призвели до несправедливості провадження в цілому.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин. Отже суд виснував, що протокол складено на лише припущеннях та ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд вважає, недотримання процедури та порядку виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак наркотичного сп'яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 а також встановлений законом порядок отримання фактичних даних у справі.
За таких обставин суд дійшов висновку, що органом поліції не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, отже, констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Оскільки, в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130КУпАП не знайшов свого підтвердження, то провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
В свою чергу, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 3 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суддя не вбачає підстав для звернення судового збору із ОСОБА_1 ..
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284, 287, 294 КУпАП, суд
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя: Козлова Н. Ю.