11.11.2025
Справа № 331/6472/25
Провадження № 2-о/331/520/2025
11 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Антоненко М.В.
при секретарі: Мироненко О.В.
розглянувши в порядку окремого провадження справу за заявою адвоката Розума Олександра Вікторовича який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,-
Адвокат Розум О.В. яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить суд встановити факт народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Маріуполь, Донецької області, Україна.
Заявлені вимоги обґрунтувань тим, що заявниця ОСОБА_1 є громадянкою України. Заявниця ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 18 вересня 2021року Маріупольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Маріупольському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Маріуполь Донецької області, Україна у подружжя народилась ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 19.09.2025 року 99300018 Маріупольським міським відділом РАЦС Управління РАЦС Донецької Народної Республіки.
Однак отримання свідоцтва про народження в органах РАЦС Міністерства юстиції України є неможливим. У зв'язку з викладеним представник заявника просить у судовому порядку встановити факт народження дитини.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, але надала заяву про розгляд заяви за його відсутності.
Представник заінтересованої особи Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, пояснення на заяву не надав, в зв'язку з чим на підставі ч.2 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України. Заявниця ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 18 вересня 2021року Маріупольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Маріупольському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Маріуполь Донецької області, Україна у подружжя народилась ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 19.09.2025 року 99300018 Маріупольським міським відділом РАЦС Управління РАЦС Донецької Народної Республіки.
Отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки мати та дитина знаходяться на тимчасово окупованій території України.
Статтею 7 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Згідно з положеннями ст. 125 Сімейного кодексу України (Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою) якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: - за заявою матері та батька дитини; - за рішенням суду.
Згідно з ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ч. 1 ст. 145 Сімейного кодексу України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Відповідно до ч. 1 ст. 146 Сімейного кодексу України ім'я дитини визначається за згодою батьків. Згідно з ч. 1 ст. 147 Сімейного кодексу України по батькові дитини визначається за іменем батька.
Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ч.ч., 2, 3, 4 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дитини на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявниками свідоцтва про народження дитини, виданого державним органом України, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність заяви, в зв'язку з чим, заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263-265, 273, 293, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням ст. ст. 144 Сімейного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року, суд, -
Заяву адвоката Розума Олександра Вікторовича який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт народження громадянкою України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , живонародженої дитини жіночої статі, ім'я дитини « ОСОБА_6 », по батькові дитини « ОСОБА_7 », прізвище дитини « ОСОБА_8 », яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження дитини: місто Маріуполь Донецька область, Україна.
Зазначити в актовому записі про народження дитини ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження дитини: місто Маріуполь, Донецька область, Україна., - матір'ю дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України; батьком дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України.
Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження особи.
Отримання свідоцтва про народження у Олександрівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) доручити заявниці або її представнику адвокату Розуму О.В.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: М.В. Антоненко