11.11.2025
Справа № 331/6482/25
Провадження № 2-о/331/521/2025
11 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Антоненко М.В.
при секретарі: Мироненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій вказує на те, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Джанкой, АРК , Україна.
Встановлення факту смерті необхідно заявниці ОСОБА_1 для отримання свідоцтва про смерть та подальшого оформлення спадкових прав.
Посилаючись на вищенаведені обставини, заявниця ОСОБА_1 просить суд, встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Джанкой, АРК , Україна та допустити негайне виконання рішення у справі.
Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. У заяві просить суд розглянути справу за її відсутності. Заяву просить задовольнити.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Джанкой, АРК, Україна на території якого органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, померла мати заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане підтверджується завіреними копіями доданих до заяви документів:
- копією паспорта ОСОБА_1 та РНОКПП;
- копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ;
- копією свідоцтва про одруження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ;
- копією заповіту ОСОБА_2 від 12.11.2012 року та витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі;
- копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості отримати, відновити втрачені або знищені документи про це.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про встановлення факту смерті особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
З урахуванням наданих суду документів, а також, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть та подальшого оформлення спадкових прав, суд, враховуючи вищенаведені положення законодавства, дійшов висновку про підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 саме в м. Джанкой, АРК , Україна.
За наведених обставин вимоги заявниці, суд вважає обґрунтованими, оскільки надані заявницею докази достовірно свідчать про смерть ОСОБА_2 у певний час і за певних обставин.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, суд допускає негайне виконання рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 293, 315, 317, 354, 430 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Джанкой, АРК , Україна.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Копію рішення невідкладно надіслати до виконання до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Суддя: М.В. Антоненко