Справа № 308/14021/25
11 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгороді кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12025071030001630 від 22.08.2025, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода Закарпатської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, який працює на посаді менеджера ТОВ «Торгово-промислова фінансова компанія», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Так, 18.08.2025, в період часу з 20:22 год. по о 20:36 год., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зайшов в приміщення багатоповерхового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Знаходячись в приміщенні вищевказаного багатоповерхового будинку на 5-му поверсі, ОСОБА_4 побачив велосипед «ARDIS BRAVE 29». В цей час у ОСОБА_4 виник протиправний корисливий мотив, направлений на таємне викрадення вказаного велосипеду.
Реалізовуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, ОСОБА_4 , 18.08.2025, в період часу з 20:22 год. по о 20:36 год., скориставшись моментом, коли за його діями ніхто не спостерігав, шляхом вільного доступу викрав велосипед «ARDIS BRAVE 29», вартістю 5 333 гривень 00 копійок, який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після цього, ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення у невідомому напрямку, маючи реальну можливість розпорядиться викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 5 333 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
При виконанні судом вимог ст. 348 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що йому зрозуміла суть обвинувачення, щиро розкаюється у вчиненому, та що він визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України та бажає давати показання. Обвинувачений зазначив, що з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, повністю згідний, окрім того щиро розкаявся та просив суд суворо не карати. Завдану матеріальну шкоду відшкодував повністю.
У судовому засіданні прокурор просив провести розгляд справи у спрощеному порядку, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючи даних про його особу.
Потерпілий ОСОБА_5 для участі у судовому засіданні не з'явився, однак згідно з поданими заявами від 25.09.2025 та від 21.10.2025 просив провести судовий розгляд без його участі, не заперечив щодо розгляду кримінального провадження у порядку ст. 349 КПК України. Разом з цим зазначив, що матеріальних претензій до обвинуваченого не має, шкода відшкодована повністю.
Оскільки прокурор, обвинувачений та потерпілий, не заперечували щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 349 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Суд оцінює, що показання обвинуваченого в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об'єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, у суду не має.
Суд, обмежившись допитом обвинуваченого, його щирим визнанням вини у вчиненому, та дослідженими письмовими документами, приходить до висновку, що дії останнього органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно, та вина ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а саме, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, є доведеною.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, особливості й обставини вчинення таких: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, дані про особу винного.
До обставин, які пом'якшують покарання суд відносить щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не встановив.
На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, який на обліку психіатра не перебуває, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Разом із цим, суд з урахуванням фактичних обставин справи, тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, добровільне відшкодування обвинуваченим шкоди, вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі згідно ст.75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України строком на 1 рік.
Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.
Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 118, 122, 124 КПК України з обвинуваченого слід також стягнути на користь держави судові витрати за залучення експерта у кримінальному провадженні №12025071030001630 від 22.08.2025 в розмірі 1728,80 грн.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
На підставі викладеного і керуючись ст. 349, 374, 376, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на один 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Нагляд за ОСОБА_4 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Судові витрати за залучення експерта у кримінальному провадженні №12025071030001630 від 22.08.2025 в розмірі 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн. 80 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази: оптичний диск «Alerus DVD-R 4.7 Gb/120min», який містить відеозаписи та фотознімки з камер відеоспостереження «БМ» та оптичний диск «Verbatim DVD-R 4.7 Gb/120min», який містить відеозаписи з ТОВ «Ломбард «Кредит Юкрейн», залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1