Справа № 303/6973/25
2/303/2608/25
РІШЕННЯ (Заочне)
11 листопада 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Желізняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.04.2024 року в с. Іванівці Мукачівського району Закарпатської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: автомобіля марки «GEELY», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «BMW 530І», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , власником якого є ТзОВ «ПЕРСПЕКТИВА». Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.10.2024 року (справа № 303/8326/24) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль під керуванням ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, потерпіла особа звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW 530І», номерний знак НОМЕР_2 , становить 956964,31 грн. За виконання експертного дослідження позивач виплатив ФОП ОСОБА_3 1950,00 грн. Згідно з заяви потерпілого про напрям виплати на підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих № 3.1/25580 від 19.12.2024 року з довідкою № 1 від 18.12.2024 року МТСБУ здійснило регламентну виплату на рахунок потерпілої особи в розмірі 160000,00 грн. (в межах ліміту страхової суми). Враховуючи вищенаведене, МТСБУ просить стягнути з відповідача на його користь завданні збитки в порядку регресу у розмірі 161950,00 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 15.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Із врахуванням ухвали від 16.09.2025 року, судове засідання по справі призначено на 07.10.2025 року та відкладено на 11.11.2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з розгляду цієї справи не з'явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. У зв'язку із неявкою відповідача, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.04.2024 року близько 16 год. 30 хв. біля будинку № 29 на вул. Миру с. Іванівці Мукачівського району Закарпатської області, керуючи транспортним засобом марки «GEELY MR-7151A» номерний знак НОМЕР_1 , та виїжджаючи з другорядної дороги на нерегульоване перехрестя, на головну дорогу, допустила зіткнення з транспортним засобом марки «BMW», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.10.2024 року (справа № 303/8326/24) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому суд встановив, що ОСОБА_1 близько 16 год. 30 хв. 12.04.2024 року біля будинку № 29 на вул. Миру с. Іванівці Мукачівського району Закарпатської області, керуючи транспортним засобом марки «GEELY MR-7151A», номерний знак НОМЕР_1 , та виїжджаючи з другорядної дороги на нерегульоване перехрестя, на головну дорогу, допустила зіткнення з транспортним засобом марки «BMW», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічні пошкодження.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивнимиі об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
З огляду на викладене та відповідно до положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.10.2024 року, яка не оскаржувалася та набрала законної сили.
Таким чином, наявність вини в діях ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12.04.2024 року, додатковому доказуванню не підлягає.
Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, що підтверджується перевіркою чинності полісу внутрішнього страхування з бази МТСБУ.
Заявою від 17.04.2024 року ОСОБА_2 (уповноважена особа ТзОВ «Перспектива») повідомила про дорожньо-транспортну пригоду Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідно до звіту № 44.24 від 23.05.2024 про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (суб'єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 ) автомобіля марки «BMW 530І», номерний знак НОМЕР_2 , становить 956964,31 грн.
Довідкою МТСБУ № 1 від 18.12.2024 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих визначено суму до відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 160000,00 грн. На підставі зазначеної довідки МТСБУ 19.12.2024 року видало наказ про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих відповідно до якого МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 160000,00 грн. Перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 підтверджується платіжною інструкцією № 944618 від 19.12.2024 року на суму 160000,00 грн.
Крім цього, за організацію та складання калькуляції вартості відновлювального ремонту та визначення розміру збитків автомобіля марки «BMW 530І», номерний знак НОМЕР_2 , ФОП ОСОБА_3 в межах страхової справи № 102490, МТСБУ сплатило 1950,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 924976 від 15.08.2024 року та актом виконаних робіт згідно з рахунком № 26.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 ЦК України.
За змістом п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. При цьому розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У ст. 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема й страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої зазначеної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України).
Одночасно за положеннями ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 цього Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (ст.ст. 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (ст. 599 ЦК України).
Відтак судом встановлено, що МТСБУ в силу вимог ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 21.06.2023 року здійснило регламентну виплату потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді особі. Відповідач на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, МТСБУ має право зворотної вимоги у порядку ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 161950,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 280, 289, 354-355 ЦПК України, ст. 15, 16, 22, 1166, 1187, 1191 ЦК України суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 161950,00 (сто шістдесят одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Суддя А.М.Заболотний