Справа № 302/1370/25
Провадження № 2/302/529/25
(заочне)
11 листопада 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», в інтересах якого діє представник Мєшнік Костянтин Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2025 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», в інтересах якого діє представник Мєшнік К. І., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 20 березня 2024 року ОСОБА_1 через мобільний додаток «Monobank», попередньо ознайомившись з умовами кредитування, уклала з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в електронній формі договір про надання банківських послуг. При цьому відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірник договору в мобільному додатку, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови, а також відповідачці було відомо, що пільговий період за карткою складає до 62 календарних днів і на кредит буде нараховуватися базова відсоткова ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом та 6,2% на місяць у випадку наявності простроченої заборгованості.
На підставі укладеного цього договору відповідачка отримала кошти у розмірі 10 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Зазначало і те, що списання процентів за рахунок кредитного ліміту може бути здійснено за умови наявності невикористаного кредитного ліміту (здійснювати договірне списання).
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах установленого кредитного ліміту. Натомість ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим у неї станом на 04.06.2025 перед банком виникла заборгованість у загальному розмірі 26 615,84 грн, яка складається зі заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 418,09 грн та пенею у розмірі 3 197,75 гривень.
Посилаючись на наведені вище обставини, а також на ухилення відповідачкою від виконання своїх зобов'язань, банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20.03.2024 у розмірі 26 615,84 грн, яка складається зі заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 418,09 грн та пенею у розмірі 3 197,75 грн, а також 3 028 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.09.2025 відкрито провадження у справі за цим позовом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Своїм правом подати відзив на позов АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»відповідачка ОСОБА_1 не скористалася.
Представник позивача у судове засідання не з'явився повторно, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, однак безпосередньо в позовній заяві та додатках до неї у клопотанні просив розгляд справи провести без його участі та щодо заочного розгляду справи не заперечив (а.с.44).
Відповідачка ОСОБА_1 також повторно у судове засідання не з'явилася, хоча повідомлялася належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у тому числі відповідно до положень ч. 11 ст. 128, ст. 131 ЦПК України (а.с.55,56,62).
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.11.2025 постановлено провести заочний розгляд цієї справи.
З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини у справі та об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що 20 березня 2024 року між АТ «УНІВЕРСАЛ-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання банківських послуг «Monobank», відповідно до якого банк наступного ж дня, тобто 21.03.2024, установив позичальниці ОСОБА_1 кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн на платіжну картку «Monobank» (а.с.21), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1% на місяць та 6,2% на місяць у випадку наявності простроченої заборгованості, з обов'язковими щомісячними платежами у розмірі 4% від суми заборгованості. При цьому пільгова відсоткова ставка становить 0,00001% річних та пільговий період за карткою складає до 62 календарних днів.
Відповідно до анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 20.03.2024 відповідачка погодилася, що анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при надання банківських послуг щодо продуктів «Monobank», таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, тарифами, що розміщенні за відповідним посиланням на вебсторінці банку, складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомилася та погодилася з їх умовами. ОСОБА_1 підтвердила, що надані нею документи є чинними (дійсними), їх копії відповідають оригіналу та надана нею інформація є правдивою. Також вона засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. При цьому підтвердила, що ця анкета заява є також заявою на відкриття гривневого рахунку на її ім'я (а.с.13).
Згідно з п. 2.1 розділу ІІ Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Мonobank» датою укладення Договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки (а.с.27).
Відповідно до п. 5.3 Розділу ІІ вказаних Умов і правил, сторони домовилися, що Банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми ліміту кредитування, що зазначена в Договорі. Інформація щодо зміни ліміту до використання (новий розмір ліміту та строк уведення в дію) зазначаються клієнту текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону клієнта та/або у мобільному додатку (а.с.27 на звороті).
Як передбачено пунктами 5.6, 5.11, 5.13 Розділу ІІ Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг monobank, клієнт повинен здійснювати операції в межах кредитного ліміту з урахуванням вартості послуг банку відповідно до тарифів. Клієнт зобов'язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку. Погашення заборгованості клієнта за Договором здійснюється за рахунок коштів, що надходять на рахунок клієнта у наступному порядку: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені відсотки/проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та відсотки за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, що передбачені Договором (а.с.27 на звороті).
Відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором про надання банківських послуг від 20.03.2024 належним чином не виконувала, внаслідок чого у неї виникла перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 26 615,84 грн, яка складається зі заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 418,09 грн та пенею у розмірі 3 197,75 грн, що стверджується відповідним розрахунком заборгованості та рухом коштів по картці (а.с.9,10,12).
Так, за правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір уважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктом 1-1 ч. 1 ст. Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, установлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, установлених договором.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. (ст. 536 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).
Зважаючи на те, що відповідачкою ОСОБА_1 належним чином не виконано свої зобов'язання щодо повернення тіла кредиту в розмірі 23 418,09 грн, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором щодо тіла кредиту, відповідачкою суду не надано.
При цьому відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відтак позивачем не враховано вказаних вище вимог перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено нарахування відповідачці ОСОБА_1 неустойки у виді пені в розмірі 3 197,75 гривень.
Отже, з огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивач частково довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв'язку між собою достатніми доказами свою вимогу, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1, пункту 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
За таких обставин з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», понесені останнім у справі судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, що із задоволених позовних вимог у 87,99% із суми сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн (а.с.1), становить 2 664,34 гривень.
Керуючись статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 282, 284, 288, 289 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», в інтересах якого діє представник Мєшнік Костянтин Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20.03.2024 у розмірі 23 418 (двадцять три тисячі чотириста вісімнадцять) гривень 09 копійок, а також 2 664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 34 копійки сплаченого судового збору.
У задоволені решта позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Закарпатського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 11.11.2025.
Учасники справи:
Позивач Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», місце знаходження: вул. Оленівська, 23, м. Київ, поштовий індекс 04080, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 21133352;
Відповідачка ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В. Ю. Готра