Провадження № 11-сс/4823/551/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10 листопада 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді застосовано запобіжний захід до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, на строк до 15 грудня 2025 року, без визначення розміру застави. Слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, і за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах підозрюваного апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У разі відсутності підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, просив застосувати щодо його підзахисного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Послався на необґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України. Апелянт вказує, що стороною обвинувачення не зазначено жодних обставин на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Також відсутні обставини, які б свідчили про недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну, та застосувати щодо нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Доводи апеляційної скарги підозрюваного аналогічні з доводами апеляційної скарги його захисника.
Заслухавши доповідь судді; підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Прилуцького РВП ГУНП України в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 30.06.2025 за №42025272210000043 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
17 жовтня 2025 року о 13 год 15 хв, ОСОБА_8 був затриманий, на підставі ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
18.10.2025 органом досудового розслідування ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.
На початковій стадії досудового розслідування кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Повідомивши ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, слідчий зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, за яке передбачене покарання Кримінальним кодексом України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.
Отже, твердження захисника про необґрунтованість підозри є безпідставним, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність існування фактів, інформації, які можуть переконати в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПКУ.
Під час прийняття рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вимог ст.ст.178, 194 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, що відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, й усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як частина психотропних речовин може перебувати в невідомих місцях; незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні та свідків, так як ОСОБА_8 перебуває у дружніх стосунках із співучасниками злочину ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що створює передумови для узгодження показань і впливу на їх поведінку під час досудового розслідування, також перебуває в особистих стосунках зі свідком кримінального правопорушення ОСОБА_11 ; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний має доступ до інформаційних ресурсів, може володіти знаннями про місця зберігання психотропних речовин або осіб, причетних до злочинної діяльності й існує ризик, що він вчинятиме дії, спрямовані на приховування інших учасників, переміщення речових доказів, або введення слідства в оману щодо обставин вчинення злочину; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, так як він офіційно ніде не працевлаштований, постійного та легального джерела доходів не має, що свідчить про відсутність у нього соціально-економічних стримувальних чинників від повторного вчинення злочину, а відсутність будь-яких законних засобів існування та орієнтація на незаконний прибуток свідчать про високу ймовірність того, що, перебуваючи на волі, підозрюваний продовжить займатися збутом психотропних речовин, адже це є його основним джерелом доходу та засобом забезпечення власних потреб; й дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, так як інший запобіжний захід не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, з чим погоджується і колегія суддів.
Отже, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя перевірив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням сторони захисту, прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, які є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Крім того, всі наведені апелянтом обставини та дані про особу підозрюваного були предметом розгляду слідчим суддею, який не знайшов їх такими, що гарантують належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 у разі обрання іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу.
Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі - Браво проти Італії» вказала, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме: встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягнення цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступний стадії процесу кримінального розслідування.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, згідно якої слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Відтак, слідчим суддею, при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, обґрунтовано не визначений розмір застави.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4