Вирок від 10.11.2025 по справі 766/5031/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/5031/23

Номер провадження: 11-кп/819/ 114/25

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2025 року Херсонський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання: ОСОБА_5

за участю

прокурора: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

адвоката: ОСОБА_9

обвинуваченого: ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 22023230000000310 за апеляційними скаргами прокурора Скадовської окружної прокуратури ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2024 року щодо:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Курчатов Курської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2024 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України і призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати адміністративно- розпорядчі посади строком на десять років з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбуття покарання обчислено з 25.07.2023 року.

Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишено без змін у виді тримання під вартою.

Вирішено питання про речові докази.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що громадянин України ОСОБА_10 , перебуваючи у м. Херсоні, достовірно знаючи, що військовослужбовці рф окупували м.Херсон та частину Херсонської області та продовжують окупаційну діяльність на території України, маючи досвід роботи керівника середньої ланки в Басейновому управлінні водних ресурсів нижнього Дніпра (далі БУВР нижнього Дніпра), оскільки наказом від 15.08.2022 року №180-ос був призначений на посаду начальника відділу правового забезпечення, надав добровільну згоду на зайняття посади так званого начальника відділу правового забезпечення так званого «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области».

Згідно підпункту 4 пункту 3 постанови Верховної Ради України «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави» від 06.05.2014 № 1238-VII, ухвалено рішення щодо забезпечення в повному обсязі потреб у водних ресурсах Херсонської області в зоні дії Північно-Кримського каналу.

З метою реалізації державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства затверджено постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014 року за №393 положення про Державне агентство водних ресурсів України.

Державне агентство водних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

До сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізовує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів належить Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра (далі БУВР нижнього Дніпра).

У відповідності до наказу Державного агентства водних ресурсів № 272 від 25.03.2020 року затверджено положення про Басейнове Управління водних ресурсів нижнього Дніпра (далі - Положення).

Відповідно до Положення, основними завданнями БУВР нижнього Дніпра є забезпечення реалізації державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів у межах суббасейну Нижнього Дніпра району басейну річки Дніпро та Херсонської області; спрямування та координацiя дiяльностi органiзацiй, що належать до сфери управління Державного агенства водних ресурсів України, з питань управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів у межах суббасейну Нижнього Дніпра району рiчки Днiпро та Херсонської областi; забезпечення державної політики у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель у межах Херсонської області.

02.09.2022 року указом так званого «временно исполняющего обязанности главы военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_11 » № 50-у створено т.зв. «Государственное унитарное предприятие «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», та затверджено устав вказаного органу, директором якого призначено ОСОБА_12 .

Відповідно до відомостей, розміщених на сайті «ЕГРЮЛ» держави агресора т.зв. «Государственное унитарное предприятие «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» є «Государственным казенным учреждением субъектов росийской федерации» (мовою оригіналу), має коди «Росстата»: 2300280 відноситься до «Органов исполнительной власти субъектов российской федерации, осуществляющих другие функции» (мовою оригіналу); та 65242 відноситься до «Государственных унитарных предприятий субъектов российской федерации».

Відповідно до уставу т.зв. «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», затвердженого указом так званого «временно исполняющего обязанностей главы военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_11 » від 02.09.2022 № 50-у, основною метою діяльності цього органу є здійснення функцій у сфері водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відновлення поверхневих водних ресурсів на території Херсонської області.

Достовірно знаючи про вказані відомості ОСОБА_10 , будучи громадянином України, діючи умисно, маючи досвід у сфері водного господарства України, погодився на пропозицію ОСОБА_12 та 05.09.2022 року перебуваючи в м. Херсоні добровільно обійняв посаду начальника відділу правового забезпечення так званого «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» - незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме: розроблення так званого «устава» так званого «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», підготовка та супроводження договорів пов'язаних з господарською діяльністю, безпосереднє керівництво відділом правого забезпечення та підлеглими працівниками, правове супроводження діяльності так званого «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», на яку призначений наказом директора так званого «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» ОСОБА_12 № 05-лс від 05.09.2022.

Дії ОСОБА_10 суд кваліфікував за ч. 5 ст. 111-1 КК України - добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.

Узагальнені доводи та вимоги апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_10 від 26.08.2024 року в частині призначеного покарання скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка пов'язана з наданням публічних послуг строком на 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю на користь держави.

В решті вирок залишити без змін.

Вказує, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.

Суд першої інстанції не врахував те, що ОСОБА_10 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, а також те, що злочин вчинено в період воєнного стану.

Вчинене ОСОБА_10 кримінальне правопорушення спрямоване проти основ національної безпеки України, вчинене в період окупації Херсонської області збройними силами держави-агресора.

Зазначає, що обвинувачений не визнав вину повністю, що свідчить про відсутність каяття та стійкість злочинного умислу.

При призначенні покарання судом не враховано ту роль, яку відігравав обвинувачений ОСОБА_10 при створенні незаконного органу влади та його функціонуванні, а саме те, що він приймав активну участь у реєстрації так званого ГУП БУРВ Херсонської області за законодавством держави-агресора, а також здійснював представництво останнього за відсутності директора та заступників, призначених окупаційною владою.

Також, при призначенні основного покарання судом не враховано, що обвинувачений приймав активну участь у залученні інших громадян України до протиправної діяльності в період окупації міста Херсона, а саме сприяв працевлаштуванню до так званого ГУП БУВР Херсонської області інших осіб, хоча вказана обставина встановлена під час судового розгляду.

При призначенні додаткового покарання суд допустив помилку , оскільки диспозиція ч. 5 ст. 111-1 КК України містить посилання на посади, пов'язанні з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Оскільки додаткове покарання у санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України зазначене в загальній формі - позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд повинен був конкретизувати правову заборону і точно сформулювати, визначити посади і займатись якою діяльністю, позбавлений права обвинувачений.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 просить скасувати вирок Херсонського міського суду від 26.08.2024 року та ухвалити виправдувальний вирок у справі за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.

Вказує, що вирок підлягає скасуванню з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування апеляційних вимог зазначає наступне.

Посилається на те, що неповнота судового розгляду зумовлена об'єктивною неможливістю допиту свідка сторони захисту - ОСОБА_13 начальника БУВР нижнього Дніпра, а також ненаданням БУВР нижнього Дніпра витребуваних відомостей відповідно до ухвали суду від 04.01.2024 у повному обсязі, зокрема наказу №180-ос від 15.08.2022 року про прийняття на посаду начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_10 .

Невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження полягає в тому, що суд:

-Безпідставно вважав доведеними обставини, які не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, зокрема:

1)факт створення юридичної особи - т.зв. «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области»;

2)належність т.зв. «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» до органів влади, створених на тимчасово окупованій території;

3)пропонування ОСОБА_14 та прийняття пропозиції ОСОБА_10 на зайняття відповідної посади;

4)зайняття ОСОБА_10 посади «начальника відділу правового забезпечення» в т.зв. «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» (та будь-якої іншої посади в будь-якій іншій юридичній особі, окрім БУВР нижнього Дніпра, де обвинувачений дійсно працював);

5)пов'язаність посади «начальника відділу правового забезпечення» із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій - дана обставина обґрунтована виключно припущенням;

6)фактичне виконання ОСОБА_10 посадових обов'язків начальника відділу правового забезпечення» в т.зв. «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», наявності у його підпорядкуванні підлеглих працівників, ввірення йому в управління майна або розпорядження ним;

7)обізнаність ОСОБА_10 про існування наказу 05-лс від 05.09.2022 про його призначення на посаду, та сам факт винесення такого наказу (суду представлена лише копія, експертним дослідженням не підтверджено належність підпису ОСОБА_12 ).

Суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема (мовою оригіналу):

1) положення федерального закону № 161-ФЗ "О государственных и муниципальных унитарных предприятиях" від 14 листопада 2002 у взаємозв'язку із відомостями, «Выписки из Единого государственного реестра юридических лиц № ЮЭ9965-23- 102608965 від 19.07.2023» держави агресора (аналог ЄДРПОУ), згідно яких т.зв. «Государственное унитарное предприятие «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» було зареєстровано лише 22.12.2022 року, отже до цієї дати не було створеним.

2) положення федерального закону N° 161 -ФЗ "О государственных и муниципальных унитарных предприятиях" від 14 листопада 2002 у взаємозв'язку із статутом т.зв. «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», згідно яких означена юридична особа є комерційним підприємством, а не органом влади. (правова оцінка: Постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 20 червня 2024 року справа №953/7182/23)

3) Постанову від 07.06.2022 №075-р. т.зв. «Военно-гражданской администрации Херсонской области», якою затверджено «Порядок учёта юридических лиц и физических лиц предпринимателей, осуществляющих деятельность на территории Херсонской области» з якої слідує що «Выписка из реестра юридических лиц, осуществляющих деятельность в Херсонской области від 06.09.2022 №1000-4652» означає взяття на облік квазі-податковою службою, але не свідчить про реєстрацію (створення) юридичної особи.

4) Витяг (безкоштовний запит) з ЄДРПОУ щодо «БУВР Нижнього Дніпра», ідент. код 01039040, згідно якої керівником установи на час вчинення інкримінованого злочину та до 2023-го включно року був ОСОБА_12 .

5) Трудову книжку ОСОБА_10 , згідно відомостей якої він був 18.08.2022 року прийнятий на посаду начальника відділу правового забезпечення, та будь-яких інших записів зокрема щодо працевлаштування до т.зв. «Государственное унитарное предприятие «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» не містить.

6) Показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 в тій частині , які вказували на невинуватість обвинуваченого та на існування обставин одночасного функціонування двох юридичних осіб, в одному місці та очолюваних однією особою - ОСОБА_12 , а також щодо їх незнання щодо реальних обставин працевлаштування (або непрацевлаштування) обвинувачуваного в російському підприємстві, необізнаності причин перебування самих свідків в списках зарплатних відомостей.

За наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Судом взято до уваги протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімком, за змістом яких особи впізнали ОСОБА_10 як працівника т.зв. «Государственное унитарное предприятие «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области».

Проте будучи допитаними в якості свідків надали показання, згідно яких ОСОБА_10 був начальником відділу правового забезпечення української установи - БУВР Нижнього Дніпра, а дійсні обставини працевлаштування (або непрацевлаштування) в російському підприємстві їм не були і не могли бути відомі, а їх первісні висновки щодо працевлаштування обвинуваченого до ГУП зумовлені «загальним враженням» та твердженнями інших осіб, імена яких свідки не назвали, що унеможливило перевірку таких свідчень прямим допитом осіб які (можливо) поширювали таку інформацію , а також надали показання згідно яких одночасно функціонувало дві юридичні особи.

Показання свідків надані у судовому засіданні мають перевагу над письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування (протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімком).

Судом необґрунтовано взято до уваги показання свідків, які зізнались у дійсній співпраці з ворогом, щодо яких відсутні кримінальні провадження, та відхилено показання свідків, щодо яких застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, проте вина яких ще не доведена обвинувальним вироком, та лише в тій частині яка свідчила на користь невинуватості ОСОБА_10 , та лише з того мотиву що свідки перебувають в умовах СІЗО.

Суд першої інстанції за змістом вироку послався на окремі, вирвані із контексту висловлювання свідків та витлумачив їх на користь звинувачення, повністю відкинувши ту частину показів, котрі свідчили про інше без належного обґрунтування таких рішень.

Судом взято до уваги документи, наявні лише в копіях, створені окупаційною військово-цивільною адміністрацією Херсонської області, зокрема «Указ» від 02.09.2022 №50-у «О создании государственного унитарного предприятия Бассейновое управление водных ресурсов», підписаний так званим «Врио главы Военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_11 », які згідно ч.2,3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними, та відхилено як письмові докази Постанову від 07.06.2022 №075-р. т.зв. «Военно-гражданской администрации Херсонской области», якою затверджено «Порядок учёта юридических лиц и физических лиц предпринимателей, осуществляющих деятельность на территории Херсонской области», положення Федерального закону № 161-ФЗ "О государственных и муниципальных унитарных предприятиях", тощо, без належного обґрунтування, при тому що вони однаково створені одним і тим же суб'єктом.

Судом необґрунтовано відхилено клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказів, зібраних згідно протоколу огляду від 20.06.2023 року.

Вилучені докази у своїй переважній більшості є копіями, які згідно показань ОСОБА_15 ним були роздруковані з комп'ютера, на якому їх було «відновлено після видалення», що все відбулось після огляду комп'ютера працівниками Служби безпеки України у позапроцесуальний спосіб, що зумовлює обґрунтовані сумніви в їх достовірності, та однозначно характеризує як недопустимі.

З огляду на надані показання, такі докази є електронними (та надання їх в електронному вигляді дозволяло б перевірити, наприклад, дату їх створення на відповідному комп'ютері) проте до суду надано роздруковані неповноважною особою та не засвідчені у встановленому порядку копії електронних доказів, що також визначає їх як недопустимі.

Встановленого законом дозволу на проведення огляду (або обшуку) кабінету слідчий не мав, огляд проводився без участі уповноваженого представника володільця приміщення - БУВР нижнього Дніпра, відео-фіксації цієї слідчої дії не являється безперервною (порушення абз.3 п. 1 ст. 615 КПК України), в матеріалах провадження відсутні оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, зокрема, телефону Iphone 13 Рго (порушення ч. 1,3 ст. 107 КПК України), доказів належності вказаних документів саме ОСОБА_10 не виявлено та суду не надано.

Також вказує, що огляд приміщення кабінету №105 відділу правового забезпечення БУВР нижнього Дніпра фактично не проводився. Відеозаписом зафіксовано пояснення ОСОБА_15 , згідно яких наведені документи було виявлено під час інвентаризації приміщень, та надалі виймаючи їх усі однією стопкою настільного лотка для документів - передає їх слідчій. В подальшому відбувається їх огляд та детальний опис. Жодного огляду інших місць в межах робочого місця або навіть оглядової відеозйомки кабінету - не проводилось.

Вказує на неможливість виключити підробку вказаних копій документів, зокрема ОСОБА_15 з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_10 , котра згідно його свідчень виникла після деокупації міста Херсона, або з ініціативи органу досудового розслідування, котрий міг завантажити відповідні документи на комп'ютер при проведенні його огляду, про що відсутні відповідні процесуальні документи, та у будь- якому випадку - неможливо переконатися в їх достовірності, з огляду на грубі порушення процесуальних норм при збиранні таких доказів.

Слідчий, прокурор із клопотанням про арешт майна вилученого під час огляду кабінету згідно протоколу огляду від 20.06.2023 року до слідчого судді не звертався, рішення про арешт майна судом не приймалось.

Оригінали вилучених документів не надавалися.

Захисник зазначає, що наведені порушення вимог кримінального процесуального закону зумовлюють недопустимість здобутих в ході огляду місця події 20.06.2023 року доказів, з урахуванням також правових позицій Верховного Суду у справі №756/11581/15, у справі №149/745/14)

Посилання суду першої інстанції на те що під час досудового розслідування «було виявлено копію наказу від 05.09.2022 №05-лс, тому доказом у справі є копія наказу» спростовується показами свідка ОСОБА_15 та вказує на неналежну оцінку судом доказів зібраних у справі та доводів сторони захисту.

Посилається на те, що судом порушено презумпцію невинуватості, за якою всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь обвинуваченого та похідний від неї стандарт доведення «поза розумним сумнівом».

Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_10 15.08.2024 року(зазначено в апеляційній скарзі ) працевлаштувався до установи створеної і діючої за законодавством України - Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра (далі - БУВР нижнього Дніпра), очолюваної ОСОБА_12 .

Пізніше ОСОБА_12 вчинялись дії для створення «клону» української установи, та 02.09.2024 року( дата як зазначено в апеляційній скарзі) військовою адміністрацією країни-агресора було прийнято рішення про створення т. зв. «Государственного унитарного предприятия «Басcейновое управление водных ресурсов Херсонской области» (далі - ГУП БУВР Херсонської області), затвердження статуту, директором якого призначено того ж ОСОБА_12 , та яке розташовувалось за тією ж адресою що і БУВР нижнього Дніпра.

Проте, обвинувачений жодного відношення до ГУП БУВР Херсонської області не мав, посад у ньому не обіймав, заяв про прийняття на будь-яку посаду не писав та не подавав, із наказом про призначення на посаду або посадовою інструкцією не ознайомлювався, заробітної платні не отримував, керівником структурного підрозділу іншому персоналу представленим не був, підлеглих працівників не мав та їх діями не керував, тощо. Інакшого стороною обвинувачення не доведено.

Письмові докази є копіями і не містять жодного підпису обвинуваченого, в тому числі, на примірнику наказу про призначення на посаду, чи-то відомостях про виплату заробітної плати (в т.ч. відсутні будь-які докази тому, що обвинувачений взагалі знав про існування подібних документів), а наявність прізвища обвинуваченого у таких списках може пояснюватись діями ОСОБА_12 спрямованими на штучне збільшення штату ГУП БУВР Херсонської області з метою особистого збагачення за рахунок коштів виділених на оплату праці таких «мертвих душ». За подібні дії на досі окупованій території України щодо ОСОБА_12 було порушено кримінальне провадження окупаційною адміністрацією країни-агресора.

Судом безпідставно відхилено доводи сторони захисту про те, що згідно ч.2,3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Указ так званого «временно исполняющего обязанности главы военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_11 » №50-у від 02.09.2022, про утворення т.зв. «Государственное унитарное предприятие «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», затвердження статуту вказаного підприємства, тощо - є недійсним та таким, що не створює правових наслідків, а тому ГУП БУВР Херсонської області не було утворено, не могло «створитись» і обвинувачений не міг займати посаду у нествореному підприємстві. Створеною юридична особа може вважатись лише з моменту її державної реєстрації. Реєстрація відбулася 22.12.2022 року , тобто поза межами строку інкримінованого правопорушення.

«Выписки из реестра юридических лиц, осуществляющих деятельность в Херсонской области від 06.09.2022 №1000-4652» , на яку послався суд не свідчить про державну реєстрацію юридичної особи, а лише про взяття її на облік. Крім іншого - означена «выписка» не містить ніяких кодів «Росстата».

Вказує, що судом неповно досліджено та невірно оцінено докази: «Указ» від 02.09.2022 № 50-у «О создании государственного унитарного предприятия Бассейновое управление водных ресурсов», підписаний так званим «Врио главы Военногражданской администрации Херсонской области ОСОБА_11 », протокол огляду Інтернет ресурсу - сайту «Эксчек Про» від 03.07.2023 року, де наявна виписка із ЕГРЮЛ (єдиний державний реєстр юридичних осіб російської федерації), де вказано, що так званий «ГУП БУВР Херсонской области» зареєстровано 02.09.2022 за російським законодавством як орган виконавчої влади рф код ростата 2300280, «государственное казенное учреждение росийськой федерации» (мова оригінала), та відомості, розміщені на сайті «ЕГРЮЛ» держави агресора згідно яких т.зв. «Государственное унитарное предприятие «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» є «Государственным казенным учреждением субъектов росийской федерации» (мовою оригиіналу), має коди «Росстата»: 2300280 відноситься до «Орагнов исполнительной власти субъектов российской федерации, осуществляющих другие функции» (мовою оригиіналу); та 65242 відноситься до «Государственных унитарных предприятий субъектов российской федерации».

Протокол огляду Інтернет ресурсу - сайту «Эксчек Про» від 03.07.2023 року судом досліджений не у повному обсязі - не враховано, що він містить запис про зміну 05.01.2023 організаційно-правової форми з «Державного унітарного підприємства» на «Державну казенну установу».

Суд безпідставно вважав встановленою обставину наявності означеного коду Росстата, яким сторона обвинувачення доводила приналежність ГУП БУВР Херсонської області до органів влади та відхилив аргументи сторони захисту .

Вважає безпідставним посилання суду на п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», котрим дано визначення «окупаційної адміністрації російської федерації» .

За змістом обвинувального акту стверджується зайняття посади саме в «органі влади», а не в «окупаційній адміністрації», отже прокурором висунуте обвинувачення не доведено.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 953/7182/23 здійснення громадянином України на тимчасово окупованій території діяльності не в органі влади не утворює складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 5 та 7 ст. 111-1 КК України.

Жодним доказом не підтверджується, що посада «начальника відділу правового забезпечення» була пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій.

Обвинувачений заперечує своє працевлаштування до т.зв. «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», в тому числі прийняття пропозиції ОСОБА_12 , подання заяв, ознайомлення із наказом, тощо, та допускає, що його могло бути зараховано до штату підприємства без його волевиявлення та відома, виключно з метою наступного освоєння (заволодіння з метою особистого збагачення ОСОБА_12 ) виділених окупантами коштів на фонд заробітної плати.

Зокрема, він особисто був свідком надання ОСОБА_12 розпоряджень співробітнику юридичного відділу - ОСОБА_23 , щодо включення до штатного розпису осіб «за списком», до якого входили невідомі йому особи, котрі в подальшому жодного разу на робочі місця не з'являлися.

ОСОБА_24 , який за версією слідства створив і очолив т.зв. «Государственное унитарное предприятие «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», відтак, маючи доступ до особової справи ОСОБА_10 міг використати його персональні дані для включення до числа працівників квазі-підприємства.

Свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 вказували, що не подавали заяв та не працевлаштовувались до т.зв. «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», при цьому залишались при виконанні своїх трудових обов'язків у БУВР нижнього Дніпра, в тому числі у вересні, жовтні та листопаді 2022-го. Обставини наявності їх прізвищ в списках працівників т.зв. «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» пояснити не змогли.

Обставини справи свідчать про об'єктивну можливість (за умови визнання факту створення ГУП) одночасного існування двох юридичних осіб, розташованих за однією адресою, очолюваних однією і тією ж особою - ОСОБА_12 .

Зазначає, що судом невірно оцінено показання свідка ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 . Покази свідка ОСОБА_15 оцінені судом односторонньо , наведені не у повному обсязі з викривленим змістом . Не враховані показання які свідчили на користь обвинуваченого та покази , які свідчать про функціонування одночасно двох установ .

Свідок ОСОБА_19 охоронець надав суперечливі покази щодо часу та обставин роботи та зазначив, що ОСОБА_10 йому представляв ОСОБА_26 як працюючого на посаді юриста, те саме йому казав інший охоронець при здачі зміни, на питання звідки він знає, що ОСОБА_27 працював саме на російську компанію він відповів- не знаю, так казали.

Захисник зазначає, що без належної оцінки залишилися показання свідка ОСОБА_20 який щодо працевлаштування обвинуваченого в російському підприємстві нічого пояснити не міг та свідка ОСОБА_22 , яка вказала, що приймала ОСОБА_10 на українське підприємство та чула чутки про створення російського підприємства.

Натомість суд зазначив, що не бере до уваги показання цих свідків , оскільки наявність кримінальних проваджень щодо них впивають на їх позицію.

Посилається захисник і на неврахування судом показань свідка ОСОБА_21 про те, що йому не представляли в якості начальника ОСОБА_10 і з його поведінки не вбачалося, що він був їх начальником. Також свідок не вважав, що робота в цій організації є співпрацею з окупантами, тому що ніяких військових функцій вона не виконувала і не була явно пов'язана з окупаційною владою.

Більшість свідків надали пояснення про працевлаштування обвинуваченого з чужих слів та про пояснили про те, що їм не були відомі фактичні обставини його працевлаштування.

Зазначає, що обвинувачений, обіймаючи посаду начальника відділу правового забезпечення БУВР нижнього Дніпра, перебував на своєму робочому місці в кабінеті за адресою м. Херсон, вул. Торгова, 37, безпосередньо підпорядковувався його керівнику ОСОБА_12 - призначеному таким за законодавством України.

Внаслідок фізичних вад ОСОБА_12 (покази свідка - ОСОБА_16 ) обвинувачений певний час виконував обов'язки водія та помічника керівника.

Обвинувачення побудовано на похідних та факультативних обставинах, припущеннях та домислах свідків - працівників БУВР нижнього Дніпра та ГУП «БУВР Херсонской области», котрі за їхніми ж свідченнями не мали відношення і будь-якого доступу до інформації, щодо обставин працевлаштування інших працівників, включно із обвинуваченим.

Не надано доказів того , що в період окупації м. Херсона діяльність БУВР Нижнього Дніпра зупинялася чи припинялася, лише 31.10.2022 року призупинено було повноваження керівника ОСОБА_12 , а звільнено його з посади 15.08.2023 року.

Стороною обвинувачення не надано доказів вчинення обвинуваченим діяння , тобто поведінкового акту у форм прийняття пропозиції щодо зайняття посади, зайняття посади, виконання посадових обов'язків та отримання заробітної плати в структурі ГУП БУВР Херсонской области.

Суд у звинувачувальному нахилі ,невірно навів зміст пояснень самого обвинуваченого.

Суд допустив необ'єктивність при оцінці та дослідженні доказів та піддався впливу суспільного резонансу.

Також, судом першої інстанції за змістом вироку невірно охарактеризовано дії сторони захисту як «відмову від допиту свідка ОСОБА_12 » внаслідок його перебування на тимчасово окупованій території України.

Після неявки свідка у судове засідання, сторона захисту погодилась із тим, що внаслідок перебування на тимчасово окупованій території його явка свідка у судове засідання з метою надання свідчень є об'єктивно неможливою.

За наведених обставин суд мав визнати неможливість допиту свідка відповідно до п.3 ч.3 ст. 97 КПК України, а не стверджувати про відмову від допиту стороною захисту.

Вирішуючи справу, суд вибірково застосував Закон України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», всупереч положенням ч. 3 ст. 114 КПК ухвала про визнання справи такою, що пов'язана з окупацією судом не постановлена .

Судом залишено поза увагою порушення порядку визначення підслідності кримінального провадження, встановленого ч.2 ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції яка діяла з 21.04.2022 до 08.05.2024 (досудове розслідування у даній справі здійснювалось з 07.06.2023 до 01.09.2023), з чого слідує висновок про порушення належної правової процедури, та відповідно - недопустимості усіх зібраних у справі доказів.

Постанови Генерального прокурора про визначення підслідності кримінального правопорушення - матеріали справи не містять, при цьому сама кваліфікація інкримінованого злочину передбачає вчинення останнім такого протиправного діяння саме на тимчасово окупованій території.

Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного розгляду.

Адвокат ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_10 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги захисника , заперечували проти задоволення апеляційних вимог прокурора.

Прокурори підтримали апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг , колегія суддів дійшла наступного висновку.

Мотиви Суду.

Апеляційний розгляд кримінального провадження у відповідності до приписів ч.1 ст. 404 КПК України здійснюється в межах апеляційної скарги.

Прокурором в апеляційній скарзі не оскаржуються висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом та викладених у вироку обставин, правильність кваліфікації його дій за ч.5 ст. 111-1 КК України , доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання.

В апеляційній скарзі захисник наводить доводи про неповноту судового розгляду, неналежну оцінку судом доказів з точки зору їх допустимості, належності та достовірності та неправильності висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого злочину.

Під час апеляційного розгляду захисник просив на підставі ч. 3 ст. 404 КПК України дослідити письмові докази та повторно допитати свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

За змістом ч. 3 ст. 404 КПК України повторне дослідження апеляційним судом доказів відбувається лише у разі дослідження таких доказів з порушенням вимог КПК України або не повністю.

Повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду.

Сам по собі факт незгоди сторони із рішенням суду першої інстанції та подачі на вирок апеляційної скарги із вимогою про його скасування не зобов'язує суд апеляційної інстанції повторно здійснювати судовий розгляд у повному обсязі.

Розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у суді першої інстанції, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України.

Під час апеляційного розгляду було частково задоволено клопотання захисника про дослідження доказів, безпосередньо колегією суддів досліджено письмові докази та процесуальні документи, з метою перевірки доводів апеляційної скарги щодо недопустимості письмових доказів та проведено допит обвинуваченого.

Клопотання про повторний допит апеляційним судом свідків залишено без задоволення.

Захисником не наведено переконливих доводів щодо наявності передбачених ч. 3 ст. 404 КПК підстав для повторного допиту апеляційним судом свідків , які були допитані під час розгляду провадженні в суді першої інстанції.

З матеріалів провадження, технічних записів судових засідань вбачається, що суд першої інстанції створив необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Свідки допитувались судом з дотриманням вимог ст. 352 КПК України в присутності прокурора, обвинуваченого, захисника, які мали можливість безперешкодно допитувати цих осіб та з'ясовувати істотні для справи обставини.

Доводів про порушення вимог кримінального процесуального закону судом під час допиту свідків апеляційна скарга не містить.

Адвокат ОСОБА_9 подав також письмове клопотання про повторне дослідження показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 шляхом відтворення відеозапису судових засідань від 06.02.2024, від 07.02.2024 , 27.02.2024 р., 28.02.2204, 02.04.2024, 10.04.2024, 21.06.2024 року. Клопотання мотивовано тим, що за змістом вироку не наведено важливу та об'ємну частину показань свідків, які свідчили на користь обвинуваченого і окремо показання ОСОБА_15 з огляду на які висвітлюються походження копій документів, вилучених згідно протоколу огляду від 20.06.2023 року. З посиланням на висновки Верховного Суду у постановах від 31.08.2022 року у справі № 183/3399/15, від 06.01.2025 року у справі № 317/3658/20, вказує, що оскільки апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання про повторний допит свідків у судовому засіданні, наявність процесуальної можливості повторного дослідження показань свідків шляхом відтворення звукозапису, згідно положень ч. 11 ст. 615 КПК, просив повторно дослідити покази свідків шляхом відтворення звукозаписів судових засідань суду першої інстанції, в яких були допитані зазначені свідки.

Посилання захисника на обґрунтування клопотання на правову позицію Верховного Суду від 06.01.2025 року у справі № 317/3658/20 не є релевантними, оскільки стосуються порядку дослідження доказів судом першої інстанції під час нового судового розгляду після скасування попереднього судового рішення, і не охоплюють випадки обґрунтованості клопотання про повторне дослідження доказів апеляційним судому порядку ч. 3 ст. 404 КПК.

Захисником не наведено переконливих доводів наявності визначених кримінальним процесуальним законом підстав для повторного допиту свідків, чи для відтворення та прослуховування в судовому засіданні апеляційного суду технічного запису із показаннями свідків , клопотання фактично вмотивоване незгодою із оцінкою, яку надав суд цим доказам.

За наведеного обґрунтованих підстав в розумінні ч. 3 ст. 404 КПК для повторного дослідження цих доказів апеляційним судом захисником не наведено.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження забезпечено передбачений ст. 22 КПК принцип змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів, суд навів оцінку дослідженим доказам згідно з вимогами ст. 94 КПК України , навів мотиви врахування одних доказів і відхилення інших доказів, проаналізував доводи сторони захисту та навів переконливі висновки при їх відхиленні.

Докази, надані сторонами кримінального провадження суд першої інстанції безпосередньо і неупереджено дослідив у повному обсязі, обставин, які б завадили сторонам скористатися своїми процесуальними правами у наданні інших доказів, за результатами апеляційного перегляду не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.

Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні свідків:

- ОСОБА_21 , який показав, що знає ОСОБА_10 з 2007-2008 року. Під час окупації м. Херсона зустрівся з ОСОБА_10 у вересні 2022 року. Під час спілкування ОСОБА_10 запропонував йому влаштуватись юрисконсультом до підприємства, в якому він працював, запропонував обов'язки юрисконсульта та заробітну плату близько 60 000 рублів, свідок погодився. В кінці вересня 2022 року вийшов на це підприємство, написав заяву у відділі кадрів, на ім'я начальника ОСОБА_12 , на момент підписання заяви не знав чи російське чи українське підприємство. У відділі кадрів підтвердили зазначений розмір заробітної плати. Заяву писав російською мовою, назва «ГУП БУВР Херсонской области». Вважав ОСОБА_10 своїм безпосереднім керівником. Практично нічого не робив на роботі, завдань ніяких не давали. Безпосередньо зі Статутом не ознайомлювався, але на столі лежав титульний лист чи то Положення чи Статуту російської мовою. Отримував один раз неповну зарплату близько 40 000 рублів російських. В залі зібрав людей ОСОБА_12 та дав ці гроші, поруч з ОСОБА_26 був його заступник, прізвище не пам'ятає, при цьому був присутній ОСОБА_10 . Свідок отримав грошові кошти в рублях від ОСОБА_12 і одразу вийшов.

- ОСОБА_18 , який показав , що на час повномасштабного вторгнення працював начальником відділу енергоефективності та механізації БУВР Нижнього Дніпра. Приблизно в липні 2022 року ОСОБА_10 прийшов на роботу юристом, потім перейшов в російську установу , так сказав ОСОБА_12 . Також повідомив, що ОСОБА_10 , разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_28 , займався переоформленням українського БУВР Нижнього Дніпра за законодавством російської федерації.

- ОСОБА_16 , який показав, що з квітня 2020 року по липень 2022 року на центральному офісі по вул. Торгова, 37, працював охоронцем у БУВР Нижнього Дніпра, з липня 2022 року по вересень 2022 року на лабораторному корпусі, із вересня повернувся до центрального офісу, російську зарплату не отримував, останній аванс отримав в липні 2022 року, потім працював безкоштовно, вважав, що працює в українській установі. У вересні 2022 року керівником вже російського підприємства був ОСОБА_12 , заступником ОСОБА_28 . Повідомив суду, що в період роботи так званого «ГУП БУВР Херсонской области», в разі відсутності на робочому місці прямого керівництва - ОСОБА_12 та ОСОБА_28 , військові рф з візитами навідувались саме до ОСОБА_10 , який працював юристом. Свідок на вахті видавав ключі, співробітники сказали, що ОСОБА_10 - начальник юридичного відділу, він був в кабінеті 105.

- ОСОБА_15 , який показав, що з серпня 2020 року працював завідувачем господарства БУВР Нижнього Дніпра. Після окупації м. Херсона, ходив на роботу до серпня 2022 року, потім пішов у відпустку і вже не вийшов з неї. Начальником установи вже російської був ОСОБА_12 , заступники ОСОБА_29 та ОСОБА_30 . Начальником відділу юридичного забезпечення став ОСОБА_10 ще БУВР Нижнього Дніпра, працював в 105 кабінеті, який звертався до свідка в серпні з питанням, як перевести статут на російську мову, чи є якась програма для цього, це було до відпустки свідка, в яку він пішов з 20.08.2022 року. Також свідок пояснив, що йому дзвонила ОСОБА_22 , яку призначили начальником відділу кадрів і казала, що необхідно скласти перелік працівників, які будуть брати допомогу від рф. Коли пішов у відпустку, то все знає зі слів інших співробітників. Водій ОСОБА_31 розповідав, що ОСОБА_26 , ОСОБА_30 , ОСОБА_10 їздили до Криму реєструвати підприємство, він їх відвозив. Після деокупації, коли свідок прийшов на роботу, то була відсутня оргтехніка. Коли приїхав ОСОБА_10 , останній спитав працівників, на якій підставі ми там знаходимся, спочатку не хотів віддавати техніку, як розповів ОСОБА_32 . Потім техніку та транспортний засіб повернув ОСОБА_10 . В комп'ютері, на якому працював ОСОБА_10 , він знаходився на робочому місті, були відновлені в комп'ютері документи, які там були. В іншому кабінеті 203 знайшли документи так званого «ГУП БУВР Херсонской области». Після чого свідок видав всю вказану документацію працівникам СБУ під час слідчої дії.

- ОСОБА_25 про те, що працював у БУВР нижнього Дніпра на час повномасштабного вторгнення, зарплатню в гривнях отримував до літа 2022 року. З ОСОБА_10 познайомився на роботі в кінці літа 2022 року, останній почав працювати начальником юридичного відділу. В новостворену установу всі ходили, в тому числі і ОСОБА_10 . Дізнався, що організація працює за законами рф на зборах, де про це повідомили. Свідок писав заяву про прийняття на роботу в нове підприємство восени 2022 року, зарплатню отримував в рублях. Збирали в актовому залі та давали зарплату в рублях, яку видавав ОСОБА_10 , брав рублі, відраховував та видавав. Свідок отримував близько 50 000 руб., які йому дав ОСОБА_10 , зарплату таким чином отримували більше десяти людей. Установу очолював ОСОБА_33 , після деокупації свідок також продовжував ходити на роботу.

- ОСОБА_17 яка показала, що працює на посаді провідного інженера відділу енергоефективності та механізації БУВР нижнього Дніпра, приблизно в липня 2022 року на посаду юриста прийшов ОСОБА_10 , замість ОСОБА_34 , так сказав ОСОБА_12 , керівник установи. Також пояснила, що ОСОБА_10 перевіряв у їх відділі договори з енергопостачальної компанією влітку 2022 року, яка потім припинила дію даних договорів. Свідок вважає, що працювала весь час в українському підприємстві.

- ОСОБА_19 , який пояснив, що працював сторожем у БУВР Нижнього Дніпра, коли вийшов з лікарняного приблизно в травні 2022 року, то ОСОБА_10 працював юристом, так його представив начальник ОСОБА_12 . Про створення російського підприємства оголосив ОСОБА_12 , від нього два рази свідок отримував грошові кошти в рублях.

- ОСОБА_20 який показав, що на час повномасштабного вторгнення працював в БУВР Нижнього Дніпра, приблизно в червні 2022 року ОСОБА_10 почав працювати юристом на підприємстві, яким чином він влаштувався чи переходив в російське підприємство, йому невідомо.

- ОСОБА_22 , яка показала, що приймала ОСОБА_10 на українське підприємство, начальником був ОСОБА_12 , вважає що працювало українське підприємство саме за українськими законами, чула чутки про створення російського підприємства, більше нічого не знає і не може пояснити. Не заперечувала факт, що з нею проводилась слідча дія щодо пред'явлення особи для впізнання за фото, де вона впізнала ОСОБА_10 , вказала, що не могла такого підписати про обвинуваченого, при цьому визнала той факт, що з боку працівників правоохоронних органів на нею тиску не було, але сам факт перебування в умовах СІЗО вплинув на її емоційний стан, який був неврівноважений.

Судом у вироку наведена оцінка показанням свідків як окремо так і в сукупності з іншими доказами.

Крім того , як видно із вироку , висновок суду про винуватість ОСОБА_10 підтверджується фактичними даними, що містяться у письмових доказах , зокрема у :

- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.08.2023 року , згідно з яким ОСОБА_25 впізнав особу на фото 3, як ОСОБА_10 , начальника юридичного відділу БУВР, зустрічався в актовому залі, коли ОСОБА_35 видавав заробітну плату в російських рублях.

- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2023 року згідно з яким ОСОБА_19 впізнав особу на фото 3, як ОСОБА_10 , який обіймав посаду юриста «ГУП БУВР Херсонской области» при окупаційній владі.

- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.07.2023 року, за змістом якого ОСОБА_16 впізнав особу на фото 3 ОСОБА_10 , як керівника юридичного відділу при створеній російській філії.

- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2023 року зазначено, що ОСОБА_18 впізнав особу на фото 3, як ОСОБА_10 , який працював начальником юридичного відділу «ГУП БУВР Херсонской области».

- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2023 року , в якому вказано, що ОСОБА_15 впізнав особу на фото 3, як ОСОБА_10 , який займав посаду начальника юридичного відділу «ГУП БУВР Херсонської області» при окупаційній владі.

- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.07.2023 року зазначено, що ОСОБА_22 впізнала особу на фото 3, як ОСОБА_10 , який обіймав посаду начальника юридичного відділу БУВР Нижнього Дніпра та в подальшому очолив відділ в незаконно створеному «ГУП БУВР Херсонской области».

- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.06.2023 року зазначено, що ОСОБА_20 впізнав особу на фото 3, як ОСОБА_10 , який обіймав посаду юриста начальника юридичного відділу «ГУП БУВР Херсонської області».

- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2023 року ОСОБА_17 впізнала особу на фото 3, як ОСОБА_10 , який обіймав посаду начальника юридичного відділу БУВР нижнього Дніпра, після працював на російську владу, на посаді начальника юридичного відділу.

Також суд взяв до уваги протокол огляду Інтернет ресурсу - сайту «Эксчек Про» від 03.07.2023 року в якому зафіксовано огляд відомостей з ЕГРЮЛ де вказано, що так званий «ГУП БУВР Херсонской области» зареєстровано 02.09.2022, зазначено код росстата 2300280 «Органы исполнительной власти российской федерации, осуществляющие другие функции» .

Дав належну оцінку суд і протоколу огляду від 20.06.2023 року.

Як видно із матеріалів провадження, у зазначеному протоколі зафіксовано, що в ході огляду кабінету №105 слідчим СВ УСБУ ОСОБА_36 у присутності завідувача господарством БУВГ нижнього Дніпра ОСОБА_15 виявлені та вилучені документи: наказ № 05-кс від 05.09.2022 р, бюджетний запит за вересень 2022 року, платіжні відомості за листопад 2022 року, список співробітників, платіжна відомість за жовтень 2022 року, платіжна відомість за листопад 2022 року, платіжна відомість за жовтень 2022 року, платіжна відомість за вересень 2022 року, список працівників ГУР БУВР Херсонської області, табель робочого часу за жовтень 2022 , копія статуту БУВР, список осіб, копія указу № 50-у від 02.09.2022, наказ № 180-ос від 15.08.2022, список приміщень, «устав ГУПБУВР Херсонской области», довідка про відкриття рахунку , «заявление о переходе на упрощенную систему налогообложения».

Суд взяв до уваги, що до протоколу огляду від 20.06.2023 року долучено диск з двома відеофайлами, в самому протоколі вказано, що застосовувався технічний засіб відеокамера телефона Iphona 13Pro з подальшим записом на dvd-r - диск.

З оглянутих відеофайлів встановлено , що в першому відеофайлі розпочинається дія з повідомлення часу та міста її проведення та хто її проводить, хто присутній, яким чином фіксується, свідок ОСОБА_15 видає документи , після чого особа, яка проводила дану дію повідомляє про перевивання відеозапису для складання протоколу огляду, у другому файлі відео починається з повідомлення про продовження дії, тобто всі дії осіб, які проводили огляд зафіксовані та повідомлені, що вказує на відсутність порушення ст. 615 КПК України. За таких обставин дані докази суд визнав допустимими.

Проаналізував суд і письмові докази, вилучені під час огляду 20.06.2023 року в каб. № 105 та оглянуті протоколом огляду від 20.06.2023 року.

З протоколу огляду речей від 20.06.2023 року вбачається, що в ньому зафіксовано проведення слідчим огляду вилучених в ході огляду 20.06.2023 року документів з наведенням детального опису та короткого змісту документів. Серед оглянутих документів наявна світлокопія наказу від 05.09.2022 № 05-лс «о назначении ОСОБА_37 на должность начальника отдела правового обеспечения с 05.09.2022 года» , «указ » від 02.09.2022 № 50-у «О создании государственного унитарного предприятия Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», підписаного так званим «Врио главы Военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_11 » , копії платіжних відомостей «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» - платежная ведомость за ноябрь 2022 года, октябрь 2022 года, сентябрь 2022 года». (виконані на російській мові) зі списками працівників «ГУП БУВР Херсонской области», серед яких міститься ОСОБА_10 із зазначенням посади - «начальник отдела правового обеспечения», з посадовим окладом 100 тисяч російських рублів, устав (копія) так званого «ГУП БУВР Херсонской области» з датою затвердження указом голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області від 02.09.2022 року № 50-у, як вказано на титульній сторінці, бюджетного запиту на вересень 2022 року, довідка про відкриття рахунку у «комерческом банке «международный расчетный банк» (мовою оригіналу) у валюті рф 12.09.2022 року, заяви про перехід на спрощену систему податків, переліку працівників та підрозділів, табелі обліку робочого часу та ін. документи

Суд у вироку зазначив, що з платіжних відомостей, тексту Статуту (копія) так званого «ГУП БУВР Херсонской области» з датою затвердження указом голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області від 02.09.2022 року № 50-у, як вказано на титульній сторінці, бюджетного запиту на вересень 2022 року, з виписки реєстру юридичних осіб від 06.09.2022 року, довідки про відкриття рахунку у «коммерческом банке «международный расчетный банк» (мовою оригіналу) у валюті рф 12.09.2022 року, заяви про перехід на спрощену систему податків, переліку працівників та підрозділів, вбачається, що здійснювалася діяльність так званого «ГУП БУВР Херсонской области».

Надав належну оцінку суд і показанням обвинуваченого ОСОБА_10 в суді першої інстанції , який показав, що на початку повномасштабного вторгнення працював начальником відділу планування заходів цивільного захисту та матеріального забезпечення департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Херсонської обласної державної адміністрації. Працівників було переведено на дистанційну роботу. В липні 2022 року прийшло розпорядження, щоб всі працівники виїхали на підконтрольну територію. В нього не було можливості виїхати на підконтрольну територію, через відсутність безпечних коридорів для виїзду, має батьків похилого віку, які хворіють, дитину, він один працездатний в сім'ї, тому неможливо було покинути територію. Йому зателефонував ОСОБА_28 запропонував зустріч, де повідомив, що його друг ОСОБА_12 шукає юриста на підприємство БУВР. Оскільки він має вищу юридичну освіту, обвинуваченого це зацікавило. Розуміючи, що створюються «квазі установи», він поцікавився чиє це підприємство, йому повідомили, що українське, тому він погодився. Приїхав на співбесіду, потім звільнився з 11.08.2022 року з попереднього місця роботи, а 15.08.2022 року був прийнятий на посаду начальника відділу правового забезпечення БУВР нижнього Дніпра. Наприкінці серпня ОСОБА_33 сказав, що на нього тиснуть, щодо створення підприємства за законами рф. У вересні дізнався, що підприємство створено. Включали в штат підприємства різних людей, в тому числі і тих, хто був на підконтрольній території. Наприкінці вересня звільнився водій, він возив часто в якості водія ОСОБА_12 та ОСОБА_28 , оскільки ОСОБА_12 кульгав, а ОСОБА_28 часто вживав спиртні напої. В кабінеті, де знаходився обвинувачений, згодом було четверо людей на той час. На українському підприємстві жодного разу зарплату не отримував, йому давав періодично гроші ОСОБА_26 з власних коштів. З приводу видачі заробітної плати в рублях, обвинувачений заперечив, що її видавав, вказав, що міг привести та занести сумку з грошима у приміщення, коли допомагав ОСОБА_26 і возив його. Пояснив, що мав комп'ютер, який стояв на робочому столі, але за ним його не закріпляли, хто мав до нього доступ він не знає. Під час робочого дня, не бачив, щоб хто-то за ним працював. Вказав, що ОСОБА_28 та ОСОБА_12 возив тільки по території Херсонської області, в Крим не возив. Така ситуація була до кінця жовтня 2022 року, поки окупаційна влада не оголосила евакуацію у зв'язку із безпековою ситуацією. ОСОБА_26 попросив зберегти у себе транспортний засіб, він погодився. Згодом ОСОБА_12 попросив вивезти та зберегти майно, оскільки боявся, що його винесуть. Після деокупації м. Херсона, все майно і транспортний засіб обвинувачений повернув. Можливо була розмова з ОСОБА_38 , що без згоди ОСОБА_12 не поверне майно, але точно обвинувачений не пам'ятає. Щодо пояснень свідка ОСОБА_15 , то вказує, що не питав в нього про переклад статуту.

Навів у вироку суд і мотиви неврахування доводів сторони захисту щодо недопустимості ряду доказів та недоведеності винуватості .

Суд, дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку про доведеність винуватості і ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника колегія суддів зазначає наступне.

Твердження апеляційної скарги захисника про неповноту судового розгляду з підстав зазначених в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.

За приписами ч. 3 ст. 327 КПК України прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. В апеляційній скарзі не заперечується та обставина , що стороною захисту не забезпечено явку свідка ОСОБА_12 через перебування його на тимчасово окупованій території , а тому суд об'єктивно не мав можливості здійснити допит свідка.

Судом, як видно, 04.01.2024 року було задоволено клопотання захисника про витребування письмових доказів - наказу про призначення і про звільнення ОСОБА_10 .

Посилання захисника, як на обґрунтування неповноти судового розгляду, на ненадання БУВР нижнього Дніпра на запит суду наказу № 180-с від 15.08.2022 року про прийняття ОСОБА_10 на посаду начальника відділу правового забезпечення з посиланням на те, що наказ був вилучений правоохоронним органом , не ґрунтується на приписах ч. 1 ст. 410 КПК. Наказ № 180-ос від 15.08.2022 року, як видно міститься серед переліку документів, які були вилучені згідно протоколу огляду від 20.06.2023 року та наявний у матеріалах провадження.

Твердження апеляційної скарги про недопустимість покладених в основу вироку доказів через проведення досудового розслідування із порушенням правил підслідності внаслідок недотримання вимог ч. 3 ст. 114 КПК України та ч. 2 ч.2 ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції яка діяла з 21.04.2022 до 08.05.2024 року , колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як видно із матеріалів провадження відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України внесені 07.06.2023 року на підставі матеріалів правоохоронних органів .

На час внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні територія м. Херсона була деокупована, повернута тимчасово окупована територія під загальну юрисдикцію України та відновлено конституційний лад України на цій території п. 3 ч.1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а відтак кримінальне провадження після деокупації м. Херсона щодо злочинів вчинених на території м. Херсона здійснюється з підстав та в порядку, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно положень ч. 2 ст. 216 КПК України слідчі органи безпеки здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбаченого, зокрема ст. 111-1 КК України.

Досудове розслідування здійснювалося у цьому кримінальному провадженні слідчими СВ УСБУ в Херсонській області.

Доводи захисника про те, що суд на підставі ч. 3 ст. 114 КПК України мав постановити ухвалу про визнання справи щодо ОСОБА_10 такою, що пов'язана із окупацією є неприйнятними, оскільки зазначені норми процесуального закону регулюють вирішення судових справ щодо спорів, що випливають з факту окупації, та не регулюють питання підслідності кримінальних проваджень та порядку розгляду судом кримінального провадження за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-1 КК України.

За наведеного , доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість покладених в основу вироку доказів з цих підстав, колегія суддів визнає необґрунтованими.

Судом ретельно перевірено та обґрунтовано відхилено доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 20.06.2023 року , згідно з яким в ході огляду кабінету № 105 слідчим СВ УСБУ ОСОБА_36 у присутності завідувача господарством БУВГ нижнього Дніпра ОСОБА_15 виявлені та вилучені документи, зазначені в протоколі документи.

В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що зазначений доказ має бути визнаний недопустимим, оскільки встановленого законом дозволу на проведення огляду (обшуку) слідчий не мав; огляд проводився без участі уповноваженого представника володільця приміщення- БУВР нижнього Дніпра; відео фіксація цієї слідчої дії не є безперервною; в матеріалах провадження відсутні оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної, дії зокрема Iphone 13 Рго (порушення ч. 1,3 ст. 107 КПК України); огляд приміщення кабінету № 105 фактично не проводився, відеозаписом зафіксовано пояснення ОСОБА_15 , згідно яких наведені у протоколі документи було виявлено під час інвентаризації приміщень після чого він передає документи слідчій.

Твердження захисника про те, що на допустимість цього доказу впливає відсутність дозволу володільця приміщення кабінету, в якому проводився огляд та відсутність передбаченого законом дозволу на проведення обшуку є помилковими, а посилання на правову позицію Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 765/11581/15 не є релевантними. Висновки Верховного Суду у цьому рішенні стосуються дотримання порядку огляду автомобіля, а не приміщення службового кабінету.

Вимога отримати дозвіл на огляд ( обшук), за відсутності добровільної згоди особи, стосується лише житла чи іншого володіння особи. Це випливає з тлумачення статі 233 КПК, що забороняє проникнення до особистого житла або володіння без дозволу суду або добровільної згоди такої особи, у сукупності зі статтею 235 КПК, яка передбачає вимоги до ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук особистого житла або володіння.

На службовий кабінет не поширювалися гарантії, передбачені згаданими положеннями КПК, і проведення в ньому слідчої дії - огляду не вимагало дозволу суду, передбаченого статтею 235 КПК. ( постанова Верховного Суду у справі № 648/1543/15-к)

При цьому як видно із змісту протоколу огляду від 20.06.2023 року , під час цієї слідчої дії працівником БУВР нижнього Дніпра ОСОБА_15 були видані документи, перелік яких було зафіксовано слідчим у протоколі. Посилання захисника на те , що при проведенні цієї слідчої дії слідчий мав залучити володільця документів - БУВР нижнього Дніпра, ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень ч. 3 ст. 223 КПК України. Апелянтом не наведено при цьому доводів які права та інтереси юридичної особи БУВР нижнього Дніпра можуть бути обмежені або порушені під час проведеної слідчої дії - огляду, в ході якого свідком ОСОБА_15 добровільно слідчому були видані документи, які перелічені у протоколі та вилучені, які з його пояснень були виявлені як в ході проведення інвентаризації у приміщенні так і відновлені шляхом роздруківки з комп'ютера.

Твердження захисника про те, що належним засобом збирання доказів є лише звернення слідчого із запитом для отримання речей і документів , а у разі ненадання у добровільному порядку - застосування механізму їх отримання , передбаченого ст. 159, 160 КПК , колегія суддів вважає необґрунтованим.

Як встановлено судом, зазначені у протоколі документи були добровільно надані слідчому ОСОБА_15 , що не суперечить правилам та порядку збирання доказів, визначеному у ст. 93 КПК України.

КПК не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них. У разі, коли особа, у розпорядженні якої знаходяться речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими.

Не спростовують висновки суду про допустимість зазначеного доказу і посилання апеляційної скарги на те, що фактично огляд приміщення кабінету № 105 не проводився, що унеможливило встановлення фактичних обставин, зокрема безпосереднього перебування вилучених документів, наприклад на робочому місці обвинуваченого.

За приписами ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.

Колегія суддів зазначає, що орган досудового розслідування самостійно обирає засоби доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України .

Обставини, які зафіксовані у протоколі від 20.06.2023 року , повнота та правильність їх відображення , джерело отримання документів, які добровільно видані ОСОБА_15 слідчому в ході проведення огляду ретельно перевірені судом шляхом безпосереднього дослідження протоколу огляду з відеозаписом до нього , та в ході безпосереднього допиту свідка ОСОБА_15 щодо обставин виявлення виданих документів.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_15 з мотивів особистої неприязні , яка виникла після деокупації м. Херсона , або ж з ініціативи органу досудового розслідування міг вчинити підробку документів, завантажити відповідні документи на комп'ютер, є голослівними, позбавленими будь якого доказового обґрунтування.

Сторона захисту не була позбавлена процесуального права у змагальному процесі заявити клопотання про проведення слідчої дії - огляду комп'ютера з якого за поясненням ОСОБА_15 були роздруковані відновлені вилучені документи в порядку ст. 220 КПК чи під час судового розгляду в порядку ст. 333 КПК, разом із тим такого клопотання не заявлялося.

Зазначення під час допиту в суді свідка ОСОБА_15 про те, що після деокупації у нього сформувалося негативне відношення до ОСОБА_10 , як він пояснив поведінкою останнього , який приїхав, зайшов як начальник і запитав на якій підставі вони знаходиться у приміщенні БУВРа, переконливо не вказує на те, що свідок ОСОБА_15 мав особисті неприязні стосунки до обвинуваченого, які б його спонукали оговорити останнього.

Натомість свідок ОСОБА_15 був попереджений судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, обґрунтованих підстав для висновку, що ОСОБА_15 мав підстави оговорити обвинуваченого матеріали провадження не містять. Не наведено переконливих доводів про таке і в апеляційній скарзі захисника.

Посилання апеляційної скарги на те, що протокол огляду від 20.06.2023 року слід визнати недопустимим доказом, оскільки відеозапис проведення цієї слідчої дії не був безперервним і до протоколу не було додано оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії зокрема, телефону Iphone 13 Pro , були перевірені судом першої інстанції.

Суд обґрунтовано взяв до уваги , що до протоколу огляду від 20.06.2023 року долучено диск з двома відеофайлами, в самому протоколі вказано, що застосовувався технічний засіб відеокамера телефона Iphona 13Pro з подальшим записом на dvd-r - диск.

Такий носій інформації, як диск вказано в графі щодо фіксування дії разом з відеокамерою телефона Iphona 13Pro, крім того диск є додатком до протоколу, і є допустимим доказом даної дії. З оглянутих відеофайлів встановлено, що в першому відеофайлі розпочинається дія з повідомлення часу та міста її проведення та хто її проводить, хто присутній, яким чином фіксується, свідок ОСОБА_15 видає документи , після чого особа, яка проводила дану дію повідомляє про перевивання відеозапису для складання протоколу огляду, у другому файлі відео починається з повідомлення про продовження дії, тобто зафіксовані всі дії осіб, які проводили огляд та послідовність проведення слідчої дії.

У ч. 3 ст. 99 КПК України законодавець вказує, що оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення як документу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Таким чином, матеріальний носій лише спосіб збереження інформації, який має значення коли електронний документ виступає речовим доказом. При цьому головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

З огляду на викладене файли з аудіовідеозаписом записані на оптичному диску та додані до протоколу огляду, є оригіналом (відображенням) електронного документу звукозапису, отриманого під час проведення слідчої дії- огляду 20.06.2023 року , наданого суду відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України.

Апеляційна скарга не містить аргументів, які б вказували на те, що відеозапис - додаток до протоколу огляду містить ознаки фальсифікації та/або навмисного спотворення даних.

Щодо доводів про те, що відеозапис, який є додатком до протоколу огляду, не є безперервним, із цих підстав протокол огляду є недопустимим доказом , то з відеозапису вбачається, що на ньому зафіксовано всю послідовність проведеної слідчої дії , з перервою для складання протоколу, після складання якого продовжено відеозапис. Зауважень учасників щодо проведеної слідчої дії та щодо фіксування її результатів до протоколу огляду не внесено. За приписами ст. 237, 223, 615 КПК України обов'язковість безперервного відеозапису передбачена законодавцем у випадку неможливості залучення понятих при проведенні слідчих дій, участь понятих у яких є обов'язковою. Огляд службового кабінету, в ході якого зафіксовано добровільну видачу особою документів, не вимагає обов'язкової участі понятих згідно з положенням цих норм .

Колегія суддів погоджується з посиланням суду на те, що незвернення слідчого, прокурора з клопотанням про накладення арешту на документи, які добровільно видані свідком та вилучені під час огляду 20.06.2023 року , не впливає на допустимість доказів, у контексті ст. 86, 87 КПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що копії вилучених документів під час огляду 20.06.2023 року, в т.ч. і копія наказу від 05.09.2022 року № 05-лс про призначення ОСОБА_10 на посаду так званого «начальника отдела правового обеспечения», ГУП БУВР Херсонской области» є недопустимими доказами через ненадання органом досудового розслідування оригіналів цих документів, колегія суддів відхиляє , враховуючи той факт, що вказана документація велася саме окупаційною владою та посадовими особами так званого ГУП БУВР Херсонской области», створеного на тимчасово окупованій території України, та враховуючи положення ч. 5 ст. 99 КПК України .

З урахуванням того, що стороною обвинувачення надані достатні відомості на підтвердження обставин, зафіксованих у змісті документів, оригінали яких не виявилося можливим надати суду, а тому їх копії, які містять відомості щодо предмета доказування, передбаченим ст. 99 КПК України критеріям допустимості письмових доказів не суперечать.

Посилання захисника на те, що суд за змістом вироку послався на окремі, вирвані із контексту висловлювання свідків та витлумачив їх на користь звинувачення, повністю відкинувши ту частину показів, котрі свідчили про інше без належного обґрунтування таких рішень , а також доводи про те, що суд у вироку викривлено виклав показання обвинуваченого, колегія суддів вважає безпідставними.

Показання свідків, обвинуваченого викладені у вироку в обсязі, достатньому для цілей цього провадження, без будь-яких перекручувань. Кримінальним процесуальним законом не передбачено обов'язку суду дослівно викладати у судовому рішенні показань учасників судового розгляду, суд лише має вказувати обставини, встановлені з їх показань.

При перевірці вказаних доводів встановлено, що істотних невідповідностей, які б вплинули чи могли вплинути на законність судового рішення не виявлено, викладені у вироку показання свідків , обвинуваченого відповідають зафіксованим на технічних записів судових засідань .

Судом у вироку наведена оцінка показанням свідків як окремо так і в сукупності з іншими доказами, які узгоджуються між собою.

Свідки судом були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, обґрунтованих підстав для висновку про те, що свідки оговорили обвинуваченого в апеляційній скарзі не наведено .

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_10 показав, що на початку повномасштабного вторгнення працював начальником відділу планування заходів цивільного захисту та матеріального забезпечення департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Херсонської обласної державної адміністрації. Працівників було переведено на дистанційну роботу через безпекову ситуацію. До серпня місяця працював дистанційно. В липні прийшло розпорядження в.о. голови Херсонської ОВА, щоб всі працівники виїхали на підконтрольну територію протягом місяця. Він зв'язався із ОСОБА_39 , обговорили це розпорядження. В нього не було можливості виїхати на підконтрольну територію, через відсутність безпечних коридорів для виїзду, має батьків похилого віку, які хворіють, дитину, він один працездатний в сім'ї, тому неможливо було покинути територію. Йому зателефонував ОСОБА_28 запропонував зустріч, де повідомив, що його друг ОСОБА_12 шукає юриста на підприємство БУВР, так як немає кому працювати. Він поцікавився чиє це підприємство, йому повідомили, що українське, тому він погодився. Приїхав на співбесіду до ОСОБА_26 , ОСОБА_30 був уже там, поспілкувалися, ОСОБА_26 запропонував посаду начальника відділу . Звільнився з 11.08.2022 року з попереднього місця роботи, а 15.08.2022 року був прийнятий на посаду начальника відділу правового забезпечення БУВР нижнього Дніпра, вивчав нормативні та статутні документи, роботи багато не було, підприємство працювало з 10 год. десь до 15 год. ОСОБА_33 сказав, що на нього тиснуть, щодо створення підприємства за законами рф і сказав, що створив російське підприємство. Він залишився працювати на українському підприємстві. Обидва підприємства працювали паралельно. Спочатку в кабінеті він був сам, потім в кабінеті розмістили ще два юриста та начальника з охорони праці. По роботі вони не пересікалися, юристи працювали на російському підприємстві. Водій ОСОБА_26 звільнився, вже з вересня він почав виконувати функції водія ОСОБА_26 та курєра . Так продовжувалося до кінця жовтня , коли оголосили евакуацію. Обвинувачений залишився у Херсоні. ОСОБА_26 попросив зберегти його машину. Він періодично навідувався у БУВР, дивився яка там ситуація. Після 11 листопада в черговий раз приїхав до БУВР , там зібрався колектив. 13 листопада приїхав, двоє військових його зупинили, вилучили телефон у нього, потім зрозумів, що це були оперативні працівники СБУ, після бесіди його відпустили, в подальшому за його участі проводили процедуру впізнання інших осіб, в т.ч. ОСОБА_40 він почав шукати роботу. Питання про його звільнення з БУВР не було вирішено, він звернувся до ОСОБА_41 , той дав контакт начальника відділу кадрів. Відправив їй заяву на звільнення через вайбер, наказ про звільнення був датований 31.10.2022 року « заднім числом». Потім він влаштувався на роботу, в липні до нього прийшли з обшуком і він дізнався, про те, що стосовно нього порушено кримінальну справу. У БУВРі зарплату не отримував, йому давав час від часу грошові кошти у гривнях ОСОБА_26 з власних коштів. Російські рублі ОСОБА_26 йому не видавав. Перекладом статуту не займався. До ОСОБА_42 з питання перекладу статуту не звертався. Було відомо, що створили підприємство за російським законодавством 05 вересня, а чи воно було зареєстровано в ЄГРЮЛ йому не відомо. З військовими рф не спілкувався ні на робочому місці ні в інших місцях. Заробітну плату в рублях нікому він не видавав. На прохання ОСОБА_26 взяв на зберігання комп'ютери з БУВРа, чи вивозив комп'ютери з власного кабінету не пам'ятає. В Крим нікого не возив. Міг привезти та занести сумку з грошима у приміщення, коли допомагав ОСОБА_26 і возив його. При видачі заробітної плати в рублях присутнім не був. Пояснив, що мав комп'ютер, який стояв на робочому столі, але за ним його не закріпляли, хто мав до нього доступ він не знає. Під час робочого дня, не бачив, щоб хто-то за ним працював. На пропозицію ОСОБА_26 зайняти посаду в «російському підприємстві» він не погодився. Має припущення , що міг бути включений до списків квазі підприємства, тому що ОСОБА_26 міг включити туди працівників без їх згоди та без їх заяви, щоб здійснити розкрадання коштів виділених на виплату зарплати.

Показання обвинуваченого під час апеляційного розгляду є аналогічними тим, які він надав під час розгляду справи судом першої інстанції , та зміст яких викладено у вироку. Показання обвинуваченого не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, які ґрунтуються на належній оцінці сукупності досліджених доказів.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що працівники підприємства віднеслися насторожено до обвинуваченого , помилково вважали ОСОБА_10 працівником ГУП БУВР Херсонской области, обмовивши його перед працівниками правоохоронних органів , що відобразилося за змістом протоколів впізнання , суперечать змісту показань свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_15 під час судового розгляду.

Захисник посилається на те, що свідки не обізнані особисто про зайняття ОСОБА_10 посади начальника відділу правового забезпечення так званого «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» , тому їх показання не несуть доказового значення.

Всупереч твердженням захисника зазначені у вироку свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_43 , ОСОБА_19 надали показання про відомі їм обставини працевлаштування обвинуваченого начальником відділу в ГУП«Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», створення та діяльності цього підприємства, їх пояснення в цілому узгоджуються між собою та дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами .

Зазначені свідки дали показання щодо обставин які вони сприймали особисто і щодо обставин, про які їм відомо зі слів інших осіб.

Законодавцем передбачено, за яких умов суд може визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів (частина 2 статті 97 КПК).

Показання із чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини 2 статті 97 КПК.

Тобто законність та обґрунтованість судового рішення має визначатися в такому разі підтвердженням показань із чужих слів сукупністю інших належних, допустимих і достовірних доказів.

Частина показань свідків, де вони повідомляли про те, що про обставини зайняття посади ОСОБА_10 у так званому Государственном унитарном предприятии «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» , знають також зі слів інших осіб, узгоджуються із сукупністю інших доказів, покладеними в основу вироку, і не є єдиними або вирішальними доказами у справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів не убачає підстав для висновку що показання свідків не мають доказового значення, як на те вказує захисник.

Посилання захисника на те, що судом необґрунтовано взято до уваги показання свідків, які зізнались у дійсній співпраці з ворогом, щодо яких відсутні кримінальні провадження, та відхилено показання свідків, щодо яких застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, слід визнати невмотивованими.

Із вироку вбачається, що оцінка показань всіх допитаних свідків здійснена судом у сукупності між собою та іншими доказами, а не виходячи із наявності кримінального провадження щодо того чи іншого свідка.

Покази в судовому засіданні свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_22 про те, що їм невідомо чи переходив ОСОБА_10 працювати в російське підприємство, всупереч твердженням апеляційної скарги, не спростовують висновків суду про те, що сукупність покладених в основу вироку доказів доводять , що обвинувачений добровільно обійняв посаду начальника відділу правового забезпечення так званого «Государственного унитарного предприятия «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», оскільки ці свідки у категоричній формі не вказували на те, що обвинувачений не займав такої посади, а послалися на те, що їм про це невідомо.

Суд навів мотиви, з яких взяв до уваги письмові докази, отримані в ході проведення слідчих дій зі вказаними свідками.

Доводи в апеляційної скарги про те, що показання свідків надані у судовому засіданні мають перевагу над письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімком, не ґрунтуються на положеннях ч. 2 ст. 94 КПК , згідно з якими жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Виходячи з положень ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів провадження вбачається, що суд в судовому засіданні дослідив фактичні дані, що містяться у протоколах пред'явлення впізнання за фотознімками за участю зазначених у вироку свідків, тобто дотримався вимоги ст. 23 КПК щодо безпосереднього дослідження доказів.

Зазначені письмові докази були отримані у передбачений кримінальним процесуальним законом спосіб, є самостійними джерелами доказів відповідно до ст.84, ч.2ст.99 КПК України , оцінені судом разом з іншими доказами в їх сукупності та узгоджуються з ними.

Покладені в основу вироку протоколи пред'явлення особи для впізнання відображають відомості про те, з приводу чого проведене таке впізнання, протокол підписано всіма особами, які були присутні під час процесуальної дії, зауважень з боку учасників процесуальної дії не внесено до протоколу .

Доводів про те, що слідчу дію - пред'явлення особи для впізнання зі свідками проведено з порушенням вимог ст. 228 КПК України апеляційна скарга захисника не містить.

Процесуальний закон не забороняє пред'явлення особи для впізнання у разі особистого знайомства із особою, яка впізнає.

Як видно із матеріалів провадження свідки не спростовували проведення за їх участю зазначеної слідчої дії, зокрема і свідок ОСОБА_22 . Суд надав оцінку показам цього свідка та навів мотиви з яких взяв до уваги протокол проведеної з нею слідчої дії. Зміна показів свідка під час судового розгляду не є підставою для визнання недопустимим протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімком.

Висновки суду можуть ґрунтуватися не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, за якими встановлено особу та характер дій обвинуваченого, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Твердження захисника про недоведеність факту зайняття ОСОБА_10 посади в так званому «ГУП БУВР Херсонской области», відсутності доказів виконання ним будь-яких функції, недоведеності об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, ймовірності використання персональних даних обвинуваченого без його відома, спростовуються сукупністю покладених в основу вироку доказів.

З огляду на формулювання диспозиції ч. 5 ст. 111-1 КК України сам факт добровільного зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора є достатнім для кваліфікації відповідних дій за цією кримінально-правовою нормою.

Певні мета і мотив указаних дій особи не зазначені в диспозиції як обов'язкові кваліфікуючі ознаки цього кримінального правопорушення.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України, яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановив.

Жодних доказів зайняття обвинуваченим посади в «ГУП БУВР Херсонской области», під примусом матеріали провадження не містять.

Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Покладені в основу вироку докази доводять , що ОСОБА_10 добровільно зайняв посаду начальника відділу правового забезпечення у так званому ГУП «БУВР Херсонской области», і що ця посада - керівника структурного підрозділу пов'язана із виконанням організаційно- розпорядчих функцій.

Відомості про такі обставини містять показання свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та письмові докази - копія наказу 05.09.2022 № 05-лс «о назначении ОСОБА_10 на должность начальника отдела правового обеспечения с 05.09.2022 года», протоколи пред'явлення для впізнання за фотознімками, письмові докази, зазначені у протоколах огляду від 20.06.2023 року, сукупність яких також спростовують доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_24 , маючи доступ до особової справи ОСОБА_10 міг використати його персональні дані для включення до числа працівників квазі-підприємства та зарахувати його до штату підприємства без його волевиявлення та відома.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом показань свідка ОСОБА_21 про те, що йому не представляли в якості начальника ОСОБА_10 не спростовують правильність оцінки судом показів цього свідка , який під час допиту в суді вказав на те, що юридичних документів він не бачив, проте вважав обвинуваченого безпосереднім керівником, і ця впевненість у нього склалася оскільки обвинувачений запропонував піти до нього працювати, а також з фактичної обстановки з якої він мав розуміння, що ОСОБА_10 є начальником відділу. Також з показів свідка вбачається що у відділі працював ще один юрист- ОСОБА_23 .

Доводи захисника про неврахування судом того , що ОСОБА_10 заперечує своє працевлаштування у так званому «ГУП БУВР Херсонской области», не можуть бути прийнятними, оскільки сукупність покладених в основу вироку доказів, покази свідків, письмові докази спростовують таке твердження обвинуваченого.

Посилання захисника на те , що свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 вказували, що не подавали заяв та не працевлаштовувались до т.зв. ГУП «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», при цьому залишались при виконанні своїх трудових обов'язків і не змогли пояснити наявності їх прізвищ в списках працівників зазначеного підприємства колегія суддів відхиляє, оскільки обставини працевлаштування та виконання трудових обов'язків у так званому ГУП «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» іншими особами не є обставинами, що підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого злочину.

Доводи захисника про те, що покази свідків свідчать про об'єктивну можливість (за умови визнання факту створення ГУП) одночасного існування двох юридичних осіб, розташованих за однією адресою, очолюваних однією і тією ж особою - ОСОБА_12 а також вказівка на те, що з підприємства БУВР нижнього Дніпра ОСОБА_10 був звільнений 11.11.2022 року, на спростування пред'явленого ОСОБА_10 обвинувачення, були предметом перевірки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції на підставі оцінки сукупності доказів дійшов мотивованого висновку, що ці обставини не спростовують факту створення окупаційною владою країни агресора ГУП «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», здійснення цим підприємством діяльності та тимчасово окупованій території і добровільного зайняття обвинуваченим посади начальника відділу правового забезпечення у зазначеному підприємстві.

Доводи апеляційної скарги про те, що діяльність БУВР Нижнього Дніпра не зупинялася чи припинялася, лише 31.10.2022 року призупинено було повноваження керівника ОСОБА_12 , а звільнено його з посади 15.08.2023 року, не спростовують встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_10 добровільно з 05.09.2022 року зайняв посаду начальника відділу правового забезпечення так званого ГУП «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» створеного окупаційною владою, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, та обставина, що обвинувачений не був звільнений у цей період з підприємства БУВР нижнього Дніпра не спростовує доведеність добровільного зайняття обвинуваченим посади начальника в ГУП «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» створеному країною агресором .

При цьому відсутність у матеріалах справи заяви ОСОБА_10 про прийняття на посаду, функціональних обов'язків у даному конкретному випадку за наявності інших зібраних у справі доказів, в їх сукупності, не спростовує встановлені судом фактичні обставини добровільного зайняття посади начальника відділу правового забезпечення , ураховуючи той факт, що вказані відомості велись саме окупаційною владою та незаконними органами управління створеного окупаційною владою підприємства.

В апеляційній скарзі захисник посилається на неврахування судом положень ч.2,3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» згідно яких будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, тому указ так званого «временно исполняющего обязанности главы военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_11 » №50-у від 02.09.2022, про утворення т.зв. «Государственное унитарное предприятие «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», затвердження статуту вказаного підприємства, - є недійсним та таким, що не створює правових наслідків. Стверджує. Що за таких обставин ГУП БУВР Херсонської області не було утворено, не могло «створитись» і обвинувачений не міг займати посаду у нествореному підприємстві. Створеною юридична особа може вважатись лише з моменту її державної реєстрації. Реєстрація відбулася 22.12.2022 року , тобто поза межами строку інкримінованого правопорушення.

Посилається захисник і на те, що судом не взято до уваги положення федерального закону № 161-ФЗ "О государственных и муниципальных унитарных предприятиях" від 14 листопада 2002 у взаємозв'язку із відомостями, «Выписки из Единого государственного реестра юридических лиц від 19.07.2023» держави агресора .

У вироку суд навів мотиви з яких відхилив аналогічні доводи сторони захисту.

Суд у вироку обгрунтовано взяв до уваги досліджені письмові докази, зокрема «указ» від 02.09.2022 № 50-у «О создании государственного унитарного предприятия Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», підписаний так званим «Врио главы Военно-гражданской администрации Херсонской области ОСОБА_11 » устав ГУП Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», який затверджено указом главы Военно-гражданской администрации Херсонской области від 02.09.2022 № 50-у, виписку із реєстру юридичних осіб, які здійснюють діяльність в Херсонській області від 06.09.2022 за підписом в.о. обов'язків начальника т.зв. налоговой службы в Херсонской области , які в сукупності з іншими письмовими доказами, показами свідків доводять, що ГУП Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области» було створено, зареєстроване і 05.09.2022 взято на облік у порядку, який був встановлений органом окупаційної влади та здійснювало діяльність.

Посилання захисника на те, що до ЕГРЮЛ ( виписка від 19.07.2023 ) ГУП «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области » було внесено 22.12.2022 року , тому лише з цієї дати це підприємство є створеним слід визнати необґрунтованими.

В зазначеній виписці із ЕГРЮЛ, яка надана стороною захисту до суду першої інстанції, була досліджена під час апеляційного розгляду містяться відомості про реєстрацію юридичної особи ГУП «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области » на день прийняття в російську федерацію за реєстраційним номером 50-У , дата реєстрації - 02.09.2022 року, найменування реєструючого органу - ВГА Херсонской области, що узгоджується із покладеними в основу вироку письмовими доказами.

У виписці з ЕГРЮЛ зазначено, що причиною внесення запису до ЕГРЮЛ є внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб відомостей про юридичну особу, зареєстровану до прийняття в російську федерацію на основі відомостей реєстру юридичних осіб, який вівся до прийняття в російську федерацію ( п. 43 виписки).

З наведеного вбачається, що країною агресором 02.09.2022 року було створено та зареєстровано «Государственное унитарное предприятие «Бассейновое управление водных ресурсов Херсонской области», і відомості до ЕГРЮЛ внесені на основі відомостей реєстру юридичних осіб, який вівся до прийняття в російську федерацію.

З протоколу огляду сайту «Эксчек Про» від 03.07.2023 року, де наявні відомості із ЕГРЮЛ (єдиний державний реєстр юридичних осіб російської федерації) та інформація інших установ та служб рф, вбачається , що так званий «ГУП БУВР Херсонской области» зареєстровано 02.09.2022 , має код ОКОПФ 65242- державні унітарні підприємства суб'єктів рф, та код ОКОГУ(загальноросійський класифікатор органів державної влади та управління) 2300280 - «Органы исполнительной власти субъектов российской федерации, осуществляющих другие функции».

За наведеного посилання апеляційної скарги щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого не ґрунтуються на покладених в основу вироку доказах.

Частиною 5 ст. 111-1 КК України передбачена, зокрема, відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території , у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг (п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Зазначені норми закону були враховані судом.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 953/7182/22 не є релевантними.

Колегія суддів уважає, що матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Беззаперечних доводів, які би ставили під сумнів законність умотивованість висновків суду щодо наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України апеляційна скарга не містить.

Апеляційна скарга захисника не містить доводів про неправильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості , колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

При визначенні ОСОБА_10 виду та міри покарання , як видно із вироку, суд врахував ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, відомості про особу обвинуваченого, який на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, одружений, має неповнолітню доньку, матір похилого віку.

Обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого та обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено.

На думку колегії суддів суд першої інстанції в межах своїх дискреційних повноважень при призначенні обвинуваченому покарання, як видно, фактично прийняв до уваги дані, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі і в соціально - побутовому плані, а також врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності, які визначають тяжкість скоєного кримінального правопорушення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, форму і ступінь вини, що дало йому підстави для призначення покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді 6 років позбавлення волі, що який є більшим від мінімального строку передбаченого цією статтею для даного виду покарання, з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади строком на 10 років .

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що при призначенні покарання суд не врахував те, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення спрямоване проти основ національної безпеки України, вчинене в період окупації Херсонської області та не враховано ту роль, яку відігравав обвинувачений ОСОБА_10 при створенні незаконного органу влади та його функціонуванні, суперечить змісту вироку та висновкам суду з яких видно, що судом взято до уваги і тяжкість скоєного злочину та ставлення обвинуваченого до скоєного.

Обставини, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості не є достатніми для призначення обвинуваченому більш суворого покарання вироку в частині призначеного покарання.

Суспільна небезпека скоєного злочину та позиція обвинуваченого щодо невизнання обвинуваченим вини , на що посилається прокурор, у повній мірі враховані судом при визначенні міри покарання, всупереч твердженням апелянта. Вчинення злочину в період воєнного стану згідно з обвинувальним актом не інкримінувалася обвинуваченому як обставина, що обтяжує покарання.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність вироку суду першої інстанції та вмотивованість його висновків з питання справедливості призначеного обвинуваченому основного покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК прокурор не навів.

Натомість частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд повинен був у вироку конкретизувати правову заборону і точно сформулювати, визначити посади і займатись якою діяльністю, позбавлений права обвинувачений

Рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинення кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції, натомість цих вимог закону не дотримався, та призначив обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати адміністративно- розпорядчі посади строком на десять років , не конкретизував правову заборону та не вказав у вироку характер та коло тих посад , права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого, тим самим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині нового вироку.

Ухвалюючи новий вирок в частині призначеного покарання апеляційний суд враховує що ОСОБА_10 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину проти основ національної безпеки, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, який на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, одружений, має неповнолітню доньку, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та вважає , що покарання у виді позбавлення волі строком 6 років з позбавленням права з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування строком на 10 років з конфіскацією всього належного майна буде відповідати вимогам ст. 50, 65 КК України та буде відповідати меті покарання- виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Чинне законодавство розрізняє осіб, які надають публічні (адміністративні) послуги, та посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

Як видно обов'язки , які згідно із вироком пов'язані із посадою яку обійняв обвинувачений , не пов'язані із наданням публічних послуг, вимога прокурора щодо заборони обвинуваченому займатися діяльністю, яка пов'язана з наданням публічних послуг є необґрунтованими.

Апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити частково.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 належить залишити без задоволення.

Керуючись ст. 370, 374,404, 405, 407, 409,420, ч.15 ст. 615 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2024 року щодо ОСОБА_10 частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 111-1 КК України призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування строком на 10 років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна .

Строк відбування покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

У строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_10 на підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув'язнення з 25.07.2023 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом 3-х місяців , а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ

131679291

Наступний документ

131679293

Інформація про рішення:

№ рішення:	131679292
№ справи:	766/5031/23
Дата рішення:	10.11.2025
Дата публікації:	12.11.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Херсонський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (19.11.2025)
Дата надходження:	04.09.2023

Розклад засідань:

Минулі засідання (41)

07.09.2023 09:15	Херсонський міський суд Херсонської області
11.09.2023 10:00	Херсонський міський суд Херсонської області
27.09.2023 09:05	Херсонський апеляційний суд
28.09.2023 13:20	Херсонський міський суд Херсонської області
11.10.2023 09:00	Херсонський апеляційний суд
25.10.2023 09:00	Херсонський міський суд Херсонської області
07.11.2023 11:00	Херсонський міський суд Херсонської області
22.11.2023 08:50	Херсонський апеляційний суд
30.11.2023 09:20	Херсонський міський суд Херсонської області
26.12.2023 11:00	Херсонський апеляційний суд
03.01.2024 11:00	Херсонський міський суд Херсонської області
04.01.2024 13:00	Херсонський міський суд Херсонської області
23.01.2024 13:00	Херсонський міський суд Херсонської області
30.01.2024 09:50	Херсонський міський суд Херсонської області
06.02.2024 10:00	Херсонський міський суд Херсонської області
07.02.2024 09:50	Херсонський міський суд Херсонської області
26.02.2024 10:00	Херсонський міський суд Херсонської області
28.02.2024 13:00	Херсонський міський суд Херсонської області
20.03.2024 11:15	Херсонський міський суд Херсонської області
02.04.2024 11:00	Херсонський міський суд Херсонської області
10.04.2024 13:20	Херсонський міський суд Херсонської області
22.05.2024 11:00	Херсонський міський суд Херсонської області
04.06.2024 09:00	Херсонський міський суд Херсонської області
20.06.2024 12:30	Херсонський міський суд Херсонської області
04.07.2024 11:00	Херсонський міський суд Херсонської області
19.08.2024 11:10	Херсонський міський суд Херсонської області
21.08.2024 10:45	Херсонський міський суд Херсонської області
03.12.2024 13:00	Херсонський апеляційний суд
07.01.2025 14:10	Херсонський апеляційний суд
18.02.2025 13:30	Херсонський апеляційний суд
28.04.2025 12:00	Херсонський апеляційний суд
09.06.2025 12:00	Херсонський апеляційний суд
15.07.2025 11:30	Херсонський апеляційний суд
19.08.2025 14:00	Херсонський апеляційний суд
02.09.2025 14:45	Херсонський апеляційний суд
16.09.2025 14:00	Херсонський апеляційний суд
07.10.2025 12:00	Херсонський апеляційний суд
21.10.2025 14:30	Херсонський апеляційний суд
04.11.2025 13:00	Херсонський апеляційний суд
06.11.2025 14:30	Херсонський апеляційний суд
10.11.2025 12:30	Херсонський апеляційний суд