Справа № 750/11939/25
Провадження № 11112025
11 листопада 2025 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Кузнєцова О.О., при секретарі Тарасовець К.В., за участі ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
17.08.2025 о 19 год. 16 хв. громадянин ОСОБА_1 у м. Чернігові по вул. Шевченка, 30, керував електромотоциклом «YDB F1CB», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 пояснив, що він дув в Драгер два рази. Вважає, що він керував велосипедом. Отримання прав на керування велосипедом не потрібно. Коли приїхав інший екіпаж, то він відмовився від продуття. Визнав, що був випивший. Зазначив, що до 3,5 кВт це є велосипедом.
З'ясувавши обставини справи про адміністративне правопорушення та дослідивши всі наявні матеріали справи, з'ясувавши причини та умови, що сприяли вчиненню даного правопорушення, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, щоводій повиненна вимогуполіцейського пройтив установленомупорядку медичнийогляд зметою встановленнястану алкогольного,наркотичного чиіншого сп'янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Частина 1 статті 130КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.12 ст.121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1- 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Таким чином, визначення транспортного засобу для цілей застосування ст.130 КУпАП, вказаний нормативний акт не містить, а тому для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила).
Відповідно до п.1.10 Правил транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката чи іншого подібного засобу, їх характеристики як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що електромотоцикл відноситься до транспортних засобів, керування якими заборонено у стані сп'яніння.
Відповідно до п.2.1а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.93 N 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, "А1" - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, до категорії "А1" належать транспортні засоби, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони належать до механічних транспортних засобів у розумінні Закону України "Про дорожній рух". На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.
Отже, наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для "механічних" транспортних засобів, тобто з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, а також усі ТЗ із двигуном внутрішнього згоряння.
Таким чином, Правилами розмежовані поняття "механічний транспортний засіб" та "транспортний засіб" та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна.
Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт.
У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом. До аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у справі № 278/3362/15-к від 01.03.2018.
Як вбачається з долученого до протоколу відеозапису, ОСОБА_1 , керуючи електромотоциклом, був зупинений працівниками патрульної поліції у зв'язку із порушенням Правил. Працівниками патрульної поліції вимоги щодо пред'явлення ОСОБА_1 для перевірки посвідчення водія не висувалося.
За ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність особи, яка керує ТЗ від проходження огляду на визначення стану сп'яніння.
Як зазначено у ст.ст.251,252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вивчивши всі обставини справи та оцінивши у сукупності зібрані і досліджені докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, суддя дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена та підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається, що останній у день, час та місці зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення керував електромотоциклом та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки ТЗ так і в медичному закладі.
З огляду на викладене, доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України підтверджується дослідженими матеріалами справи.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
З огляду на викладене, суддя дійшов до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції, що передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 , на якого накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283-285 КУпАП, суддя
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Реквізити для сплати штрафу: отримувач ГУК у Черніг.обл/Чернігів.обл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA528999980313070149000025001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу - *; 21081300; серія протоколу; № протоколу; ПІБ.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Чернігова.
Суддя О.О. Кузнєцова