Справа № 577/3938/25
Провадження № 3/577/1217/25
"24" жовтня 2025 р. м. Конотоп
Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Буток Т.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Конотопського РВП ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,
за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 374870 від 28.06.2025 року ОСОБА_1 28.06.2025 року о 00 год. 00 хв. в с. Попівка Конотопського району Сумської області, вул.Батуринська, 1, керував автомобілем “AUDI», д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (млява мова, нестійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку
Захисник Худа І.Р. надала письмові пояснення, з яких вбачається, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не визнає, в матеріалах адміністративної справи відсутні фактичні докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 28.06.2025 року о 00 год. 00 хв. в с. Попівка Конотопського району Сумської області, вул. Батуринська, 1, керував автомобілем “AUDI», д.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, вказаши на те, що працівниками поліції порушено процедуру огляду водія транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння. Просить визнати ОСОБА_1 невинуватим та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченою ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Суд, дослідивши представлені докази, вважає, що провадження підлягає закриттю виходячи із наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно ст. 1 завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП).
Як вбачається із норм ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.Отже, докази повинні бути настільки переконливими, що сумнівів при розгляді справи не повинно бути, а якщо вони є, то повинні тлумачитись тільки на користь особи, відносно якої вирішується питання щодо притягнення до відповідальності.
Порядок складання адміністративних протоколів встановлений Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованими не в автоматичному режимі, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння встановлений Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок) та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015 року. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.
Доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом та перебування під час такого керування у стані сп'яніння, або відмова особи від проходження огляду та керування транспортним засобом під час такої відмови.
Діюче законодавство, в тому числі Правила дорожнього руху не містять визначення терміну «керування транспортним засобом», але таке визначення було наведене в п. 27 ПВС України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування». За вимогами п. 1 ст. 8 Конвенції про дорожніх рух «Кожний транспортний засіб або склад транспортних засобів, які перебувають у русі повинні мати водія». Крім того в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 року ВС /КАС зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення ТЗ в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення ТЗ в просторі". Експлуатація ТЗ передбачає використання цього ТЗ за призначенням, тобто з метою керування.
Пункт 2.5 ПДР України вказує, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п.1.10 ПДР терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення, зокрема водій - особа, яка керує транспортним засобом.
Таким чином, виходячи із наведеного, під керуванням транспортних засобом необхідно розуміти безпосередньо перебування у русі транспортного засобу, такий рух повинен здійснюватися за допомогою дії водія.
Отже, обов'язковою умовою відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, прирівнено до розглядуваного випадку, є доведеність керування транспортним засобом особою, яка за підозрою перебування у стані сп'яніння.
Проте, факт керування ОСОБА_1 у вказаний день і час транспортним засобом жодним доказом не підтверджений.
В судовому засіданні був досліджений оптичний диск з відеозаписом та встановлено, що жоден з файлів, які на ньому маються, не підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке йому інкримінується.
Зафіксовані на відеозаписах події не узгоджуються з обставинами, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в матеріалах справи відеозапису події з нагрудної боді камери поліцейського вбачається, що відеозапис починається з пропозиції працівниками поліції проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, факта керування та зупинки транспортного засобу зафіксовано не було.
Крім того, порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою 09 листопада 2015 року наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735.
Згідно з п. 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 3 цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до п. 4 цієї Інструкції ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як вбачається з відеозапису поліцейський під час спілкування з ОСОБА_1 не назвав жодної ознаки алкогольного сп'яніння, як це передбачено Інструкцією, в тому числі і тих, які вказані у протоколі. Крім того, суд зауважує, що будь-якого візуального огляду на наявність ознак алкогольного сп'яніння поліцейським здійснено не було. З переглянутого відеозапису відсутня можливість беззаперечно стверджувати про те, що у водія наявні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Натомість вбачається, що поведінка водія ОСОБА_1 упродовж всього спілкування з поліцейськими є адекватною та відповідає обстановці, його висловлювання є зрозумілими та не викликають підозри. Тобто вказані у протоколі ознаки сп'яніння не підтверджуються долученими доказами.
Більш того, з відеозапису вбачається, що працівник поліції фактично спонукав ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, пояснюючи можливість надати пояснення відповідної відмови в суді та неодноразово пропонуючи відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння.
Системний аналіз приписів п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» щодо застосування працівниками поліції таких превентивних заходів, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026 дає підстави для висновку про визначення чіткого переліку пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.
Так, згідно вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, передбачено: а) необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції» (п. 1.3 Розділу І Інструкції); б) випадки застосування такого превентивного заходу: нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації (п. 3.3 Розділу III Інструкції).
При цьому зазначається, що «після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно» (п. 3.5 Розділу III Інструкції).
Якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Тобто, з вище наведеного слідує, що відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.
У даному випадку, у матеріалах справи міститься DVD диск, на якому містяться відео файли, які перериваються і за якими неможливо відновити всі обставини події.
Крім того, суд звертає увагу, що на відеозаписі зафіксовані події , які розпочинаються 28.06.2025 року о 06 год. 01 хв., а ОСОБА_1 згідно протоколу серії ЕПР1 № 374870 від 28.06.2025 року був зупинений в с. Попівка Конотопського району Сумської області, вул. Батуринська, 1, 28.06.2025 року о 00 год. 00 хв., таким чином взагалі не зрозуміло, де перебували працівники поліції з останнім протягом цілих шести годин.
Таким чином, відеозапис, долучений поліцейським до матеріалів справи на DVD диску не може бути взятий до уваги як належний доказ. Відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведення поліцейськими вказаних дій та позбавляє можливості об'єктивно перевірити обставини пов'язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення. Таким чином, працівники поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, порушили вимоги ст. 266 КпАП України, Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026.
Із відеозапису, переглянутого в судовому засіданні, вбачається, що він не відображає безперервної фіксації, з якого неможливо встановити, всі обставини справи а отже відеозапис, який наданий як доказ, має ознаки переривання, а саме відсутня основна вимога до фіксування правопорушення - безперервність відео фіксації, що прямо заборонено Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка зареєстрована за № 28/32999 в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року.
За таких обставин, перевірені та досліджені у справі про адміністративне правопорушення докази, поза розумним сумнівом не доводять порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, у справі відсутні.
Висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи необхідно тлумачити на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
Враховуючи викладене, за умов невиконання працівниками поліції нормативних актів, що регулюють провадження у справах, щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності, враховуючи, що невиконання вказаних приписів тягне за собою недійсність проведених процесуальних дій і можливість необґрунтованого притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зважаючи на те, що його вина не випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, вважаю за необхідне провадження у справі закрити.
Відповідно до ст. 247 ч. 1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із відсутністю у діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. 247, 251, 252, 255, 266, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. А. Буток