Справа № 591/65/25
Провадження № 2-а/591/9/25
11 листопада 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
06 січня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Грицика Г.О. звернувся до суду з вказаним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та свої вимоги мотивує тим, що відповідно до військового документу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знято з військового обліку, постановці на військовий облік не підлягає.
21 жовтня 2024 року стрілець-помічник гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 ст. солдат ОСОБА_2 у приміщенні Комунальної установи складає протокол про факт порушення позивачем в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану правил військового обліку в частині неявки до облікового органу та неподання свої облікових даних, як передбачено підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістівдо Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, а саме не повідомив особисто в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також/або не надав зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.
Відповідно до протоколу розгляд адміністративної справи призначається о 10 год 30 хв на 25 жовтня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 в кабінеті 102.
25 жовтня 2024 року - це був день тижня - п'ятниця. В зв'язку з тим, що Позивачем ще 15 жовтня 2024 року було укладено договір про надання правової допомоги №210 від 05 грудня 2024 року з адвокатським бюро Грицик, то він із зазначеним протоколом завернувся за допомогою.
Адвокат Грицик, який часто по справам відвідує приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , сфотографував графік роботи 102 кабінету, в якому знаходиться юрист та комісія та в якому зберігаються та розглядаються адміністративні справи.
Відповідно до графіку роботи кабінету 102, юрист, який формує та адмінсправи, приймає понеділок, четвер, комісія -вівторок, п'ятниця. В середу, суботу, неділю 102 кабінет не працює, прийому немає взагалі. В п'ятницю 25 жовтня 2024 року адвокат Грицик з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 та подав до нього адвокатський запит №247 від 25 жовтня 2024 року через канцелярію, в якому поросив перенести розгляд справи із 25 жовтня 2024 року на четвер 31 жовтня 2024 року та запитав про дату та час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи.
Бо саме в п'ятницю юрист не приймав, надати адмінсправу на ознайомлення не було можливим. У адвокатському запиті адвокат наголошував, що відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право на ознайомлення з матеріалами справи та надавати відповідні пояснення, докази на свій захист.
З'явившись 31 жовтня 2024 року о 15 год. 00 хв. на адміністративну комісію, адвокат з'ясував, що справу вже розглянуто 25 жовтня 2024 року, з матеріалами справи можливо ознайомитися тільки за рішенням суду, постанова буде направлена позивачу поштою.
30 грудня 2024 року в поштовому ящику позивач знаходить постанову про накладення адміністративного стягнення №10/24-381 від 25 жовтня 2024 року.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення №10/24-381 від 25 жовтня 2024 року, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , встановлено, що ним встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану правил військового обліку в частині неявки до облікового органу та неподання свої облікових даних, як передбачено підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, а саме не повідомив особисто в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також/або не надав зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.
Постановлено, що ОСОБА_1 визнаний винний у вчиненні правопорушення ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу 17 000 грн.
Зазначена постанова, на думку позивача, винесена безпідставно та з істотним порушенням прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню, оскільки:
При винесені постанови порушено ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В протоколі зазначено одну дату розгляду справи 25 жовтня 2024 року п'ятниця, коли був неприйомний день та позивач не мав фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо.
Після перенесення справи на прийомний день 31 жовтня 2024 року, з'ясувалося, що справа розглянута у неприйомний день 25 жовтня 2024 року, всупереч домовленості із адвокатом.
Зазначена обставина порушує цю ж саму норму ст. 268 КУпАП, відповідно до якої передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при цьому особа має право достоіменно знати час розгляду справи.
В протоколі та постанові, яка копіює протокол, не зазначено жодного доказу порушення. До постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст.251 КУпАП України, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо. Так, в протоколі зазначено, що особа, яка його складала, додала акт доставки позивача.
За таких умов постанову слід визнати такою, що її винесено без достатніх доказів.
Відповідно до п.п.8) п. 1) Додатку 2 Порядку №1487 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» предметом порушення є неповідомлення органу, в якому особа перебуває на військовому обліку, неподання документів, що підтверджують право на відстрочку також органу в якому особа перебуває на військовому обліку. Але,відповідно до військового документа, позивач знятий із військового обліку з 2007 року та постановці на військовий облік не підлягає. Тому яким чином, особа, яка не перебуває на військовому обліку взагалі може щось не повідомити та щось не надати та якому саме органу, якщо такий для неї відсутній. Тому позивач не міг порушити зазначені у постанові норми, бо він не перебував на військовому обліку, тому у нього відсутній орган, в якому особа перебуває на військовому обліку та якій треба було щось повідомити.
З 09 лютого 2007 року позивач не підлягав взяттю на військовий облік, тому не міг нести відповідальність за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, Позивач не міг вчинити адміністративно правопорушення за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення з 09 лютого 2007 року, оскільки норма ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення введена в дію лише 19 травня 2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення № 10/24-381 від 25 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 січня 2025 року позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
21 січня 2025 року представником позивача надано суду документи на виконання ухвали суду від 20 січня 2025 року.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 січня 2025 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 березня 2025 року у справі залучено другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідачі не скористалися своїм правом та у встановлений в ухвалі строк відзив на позов не надали.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Під час судового розгляду встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 від 25 жовтня 2024 року № 10/24-381 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп.
Зі змісту постанови вбачається, що 25 жовтня 2024 року о 10 год. 30 хв., у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану правил військового обліку в частині неявки до облікового органу та неподання свої облікових даних, як передбачено підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, а саме не повідомив особисто в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також/або не надав зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.
За приписами частини другоїстатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Згідно з пунктом 1статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно достатті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
Згідностатті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбаченостаттею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі -КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першійстатті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Положеннями ч. 3 ст. 210 КпАП України встановлена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені вЗаконі України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини третьоїстатті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
- військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
За приписами вимог абзацу 7 частини третьоїстатті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію'визначено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги абзацу 7 частини третьоїстатті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абзаців 2-6 частини третьої вказаної норми, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до частини десятоїстатті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Приведені вище положення, зокрема, абзацу 7 частини третьоїстатті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію'та частини десятоїстатті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у редакції Закону №3633-ІХ від 11.04.2024, набрали свою силу 15 травня 2024 року.
Поряд з цим, за положеннями пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX(надалі - Закон № 3633-IX), зокрема, визначено, що під час діїУказу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого«Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX:
- громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цимЗакономуточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16 липня 2024 року.
За приписами примітки достатті 210 КУпАП, положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями210 та210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII(далі по текстуЗакон № 1951-VIII).
Відповідно до положень частини першоїстаті 5 Закону № 1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами частини другоїстатті 5 Закону № 1951-VIII, держатель Реєстру:
1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;
2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеноїстаттями 6-9 цього Закону, відповідно доЗакону України "Про публічні електронні реєстри";
4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;
5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;
6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Згідно з частиною п'ятоюстатті 5 Закону № 1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятоїстатті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами частини третьоїстатті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно дозаконів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
Згідно зістаттею 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно достатті 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1статті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1статті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини 1 та 2статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннямистатті 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідачами не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Враховуючи положення ч. 4ст. 159 КАС України, суд розцінює неподання відзиву відповідачем як визнання позову.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Із змістурішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції Українипрезумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого уст. 62 Конституції Українипринципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Крім того, статтею 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Ст. 279 КУпАП встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Таким чином, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З зазначених норм законодавства вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Отже, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідачами не надано доказів на спростування тверджень позивача про порушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Зокрема відсутні достовірні докази, які б вказували на те, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності йому роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, враховано його пояснення, особу порушника, досліджені докази, розглянуто можливі клопотання позивача.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідачами не надано доказів на спростування позиції позивача.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України у зв'язку з задоволенням позовних вимог про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 5,8,14,22,72-79,136,139, 211, 220,241-246,250,271,286 КАС України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №10/24-381 від 25 жовтня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. 00 коп., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн. 60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 : місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 : місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя А.П.Сидоренко