Справа № 490/7148/25
нп 2/490/4111/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528
10 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
01.09.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 6699,60 грн.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 05.03.2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3199115301/257610 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був підписаний за допомогою електронного підпису.
Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Гоуфінгоу» надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 2000,00 грн; дата надання кредиту - 05.03.2020 року; строк кредиту 30 днів; валюта кредиту UAH; відсоткова ставка 1,85% на добу.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.05.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 6699,60 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4699,60 грн.
31.05.2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором №3199115301/257610 від 05.03.2020 року укладеним із ОСОБА_1
ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021 від 03.06.2021 року відступив право вимоги за кредитним договором №3199115301/257610 від 05.03.2020 року до ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідачки.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №3199115301/257610 від 05.03.2020 року, в розмірі 6699,60 грн та судові витрати по справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 03.09.2025 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху.
11.09.2025 року позивачем було усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від 12.09.2025 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 12.09.2025 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачці за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась ухвала про відкриття провадження у справі. Вказані поштові відправлення повернулись на адресу суду 06.10.2025 року та 04.11.2025 року з відмітками «повертається, за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідачки про час розгляду справи суд вважає належним.
Тобто, судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідачки про наявність справи у суді та виклик до суду, але вони результатів не дали.
Відповідачка, яка належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого, також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
16.10.2025 року представник ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» - адвокат Пархомчук С.В. подав до суду заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
05.03.2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3199115301/257610, який підписаний електронним підписом відповідачки шляхом відтворення одноразового ідентифікатора R51985.
Згідно з пунктами 1.1.-1.3. кредитного договору ТОВ «Гоуфінгоу» надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 03.04.2020 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. За користування кредитом клієнт сплачує ТОВ «Гоуфінгоу» 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки фіксована.
Відповідно до п. 2.3 вказаного договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
ТОВ «Гоуфінгоу» на виконання умов кредитного договору 05.03.2020 року перерахувало відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 (дана платіжна картка була зазначена відповідачкою при укладені кредитного договору), що підтверджується листом ТОВ «Платежі Онлайн» №2025-ПО/217 від 19.08.2025 року.
Таким чином, сторони погодили всі істотні умови кредитування, а відповідачка отримала кошти у розмірі 2000,00 грн, шляхом зарахування на банківську картку, вказану ним у реквізитах до кредитного договору.
Між ТОВ «Гоуфінгоу», як клієнтом, і ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як фактором, 31.05.2021 року укладено договір факторингу №1-31/05/21, згідно з умовами якого фактор передає грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31.05.2021 року ТОВ «Гоуфінгоу» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором №3199115301/257610 від 05.03.2020 року в сумі 6699,60 грн, з яких: 2000,00 грн - залишок по тілу кредиту; 4699,60 грн - залишок по відсотках.
Між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» 03 червня 2021 року укладено договір відступлення права вимоги №1-03/06/2021, за умовами якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступає за плату ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» права вимоги за кредитним договором, а ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» заміняє ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-03/06/21 від 03.06.2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступило ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором №3199115301/257610 від 05.03.2020 року в сумі 6699,60 грн, з яких: 2000,00 грн - залишок по тілу кредиту; 4699,60 грн - залишок по відсотках.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ "Гоуфінгоу" та ОСОБА_1 05.03.2020 року укладено кредитний договір №3199115301/257610, позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачці кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 2000,00 грн на строк 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором, зі сплатою процентів за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених в Договорі.
Однак, відповідачка ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором №3199115301/257610 від 05.03.2020 року не здійснила, внаслідок чого у відповідачки перед позивачем склалась заборгованість в загальному розмірі 6699,60 грн, з яких: 2000,00 грн - залишок по тілу кредиту; 4699,60 грн - залишок по відсотках.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору №11/07/2025 про надання правової допомоги від 11.07.2025 року, який був укладений між ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В., акт про отримання правової допомоги від 04.09.2025 року, рахунок №04.09.2025-4, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №9606 від 08.10.2025 року на суму 10500,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10 адвоката Пархомчука С.В.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 10500,00 грн є необґрунтованим та завищеним.
Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з'являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 10500,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 6699,60 грн.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
З урахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідачки на його користь судовий збір, то суд вважає, що є підстави згідно ст. 141 ЦПК України для стягнення з відповідачки на користь позивача 2422,40 гривень судового збору, розмір якого підтверджено платіжною інструкцією №9191 від 14.08.2025 року.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн» (код ЄДРПОУ: 44243120, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, офіс 1008) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №3199115301/257610 від 05.03.2020 року у розмірі 6699 (шість тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 60 копійок, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі - 2000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 4699,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн» судові витрати у розмірі 5422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін