Справа № 490/5776/23
нп 4-с/490/27/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
04 листопада 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),-
02.05.2025 року адвокат Сорочан Є.В., який діє в інтересах скаржника ОСОБА_1 , звернувся до суду з даною скаргою, в якій просив: визнати протиправними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Процько Є. щоо безпідставно не зарахування сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів як аліментів у виконавчому провадженні №73751234; скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 22.04.2025 №50954, складений головним державним виконавцем Процько Є. у виконавчому провадженні №73751234; зобов'язати державного виконавця винести новий розрахунок заборгованості з врахуванням сплачених ОСОБА_1 коштів.
В обгрунтування скарги вказано наступне.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.08.2023 року у справі № 490/5776/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 червня 2023 року і до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не більше ніж до 23 років.
На підставі виданого Центральним районним судом м. Миколаєва виконавчого листа у справі № 490/5776/23 від 05.01.2024 року Центральним відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві відкрите виконавче провадження № 73751234.
Стягувач ОСОБА_1 навчався на 3 курсі Одеського національного економічного університета на денній форми навчання факультету менеджементу, обліку та інформаційних технологій протягом 01.09.2020 року - 30.06.2024 року.
Після цього навчання припинив, тобто аліменти у рамках цього провадження мають стягуватися за період з 01.09.2020 року по 30.06.2024 року.
У виконавчому провадженні № 73751234, державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса), ОСОБА_3 було виконано розрахунок заборгованості боржника по сплаті аліментів.
Згідно розрахунку від 27.08.2024 № 99039 визначено, що станом на 30.06.2024 року заборгованість зі сплати аліментів становить 11 572,50 грн.
Згідно розрахунку від 19.09.2024 № 108655 визначено, що станом на 01.09.2024 року заборгованість зі сплати аліментів становить 51 295,80 грн.
Сторона скаржника зазначає, що стягувачем було приховано від державного виконавця інформацію щодо сплати аліментів боржником. Так як відповідач знаходиться за кордоном, його картки були заблоковані, і він не міг особисто перераховувати аліменти позивачу, за його дорученням кошти від нього на утримання сина перераховували його батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Згідно виписки АК КБ «ПриватБанк» від 21.03.2025 р., з карткового рахунку ОСОБА_4 щодо окремих операцій по перерахуванню коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ОСОБА_2 за період з 01.06.2023 по 27.08.2024 (період сплати аліментів по виконавчому провадженню № 73751234, і до відкриття виконавчого провадження № 77061215), останньому було перераховано 94 628,49 грн. Періодичність (як правило, раз чи два на місяць) та однаковий розмір (4000 чи 5000 гривень) свідчить саме про надання коштів на утримання ОСОБА_2 . Серед перерахованих вище коштів, безпосередньо з призначенням платежу «сплата аліментів» чи «від тата» боржником було сплачено позивачу 56 260,99 грн. Тобто, представник скаржника вказує, що відсутня будь-яка заборгованість боржника перед позивачем по сплаті аліментів згідно рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.08.2023 у справі № 490/5776/23. Навіть існує певна переплата, оскільки загалом боржник мав сплатити за 12 місяців періоду з 23.06.2023р. по 30.06.2024р. 43 146, 00 грн. (3595,50 грн. х 12), а сплатив 61 286,12 грн. (56260,99 грн.+ 5025,13 грн.). У зв'язку з чим, боржник через свого представника звернувся до Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві з заявою від 10.04.2025 р. про видачу розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та закінчення виконавчого провадження № 73751234. 22 квітня 2025 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Євгенієм Процько було виконано розрахунок заборгованості боржника по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 73751234, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 перед сином, станом на 31.03.2025 р., складає 32 051,00 грн. Тобто з наданих боржником платіжних інструкцій про перерахування коштів, державним виконавцем зараховано лише переказ за 27.08.2024 року у сумі 14050,00 грн. Як усно повідомив виконавець представнику боржника, ним не зараховано платіжні інструкції, у яких в призначенні платежу містяться помилки та не зазначене слово аліменти. Боржник не погоджується з такою позицією виконавця, в зв'язку з чим і звернувся до суду з даною скаргою на дії державного виконавця.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2025 року дану скаргу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою судді від 05.05.2025 року дану скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків, вказаних в мотивувальніц частині ухвали.
16.05.2025 року від представника скаржника - адвоката Сорочана Є.В. надійшла заява про усунення недоліків скарги та прийняття її до розгляду.
Ухвалою судді від 20.05.2025 року дану скаргу прийнято до розгляду, витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №73751234, відкритого 08.01.2024 року на підставі виконавчого листа №490/5776/23, виданого 05.01.2024 року Центральним районним судом м.Миколаєва.
28.05.2025 року від головного державного виконавця Центрального ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Процька Є.В., на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2025 року, надійшли витребувані судом матеріали виконавчого провадження №73751234.
Також, 28.05.2025 року головним державним виконавцем Процько Є.В. надано відзив на скаргу, в якому вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно тексту скарги ОСОБА_1 , вказує, що державним виконавцем відділу Процько Є.В. було надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який не відповідає обставинам справи. Згідно розрахунку станом на 30.06.2024 рік заборгованість зі сплати аліментів становить 32 051,00 грн.
08.01.2024 року до Центрального відділу надійшла заява вх.№5963 стягувача про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом судового наказу № 490/5776/23 виданого 05.01.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 червня 2023 року і до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не більше ніж до 23 років.
08.01.2024 року державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зроблено відповідні запити: до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи.
09.05.2025 року до Відділу надійшла заява разом із квитанціями від представника боржника, в якій зазначається зробити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням сплаченим сум за період 2023-2024 р. На яку 16.05.2025 за вих. № 67420 було надано відповідь про розгляд звернення від 09.05.2025 вх №10091 про те, що долучені до вищезазначеної заяви квитанції не можуть бути враховані у розрахунок заборгованості оскільки вони не містять в полі «призначення платежу» аліменти, та посилань на виконавчий документ.
Таким чином, державний виконавець Відділу при виконанні виконавчого документа діяв в межах наданих йому повноважень, не порушуючи прав та інтересів сторін виконавчого провадження.
Скаржник та держаний виконавець Процько Є.В. в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
Стягувач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд скарги за його відсутності.
Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, які не з'явились, що відповідає приписам ст. 450 ЦПК України.
Обставини справи, встановлені судом.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.08.2023 року у справі № 490/5776/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 червня 2023 року і до закінчення навчання ОСОБА_2 , але не більше ніж до 23 років.
05.01.2024 року, на виконання вищевказаного заочного рішення, Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист №490/5776/23.
Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Процька Є.В. від 08.01.2024 року, відкрито виконавче провадження № 73751234 для примусового виконання виконавчого листа № 490/5776/23.
30.06.2024 року стягнення аліментів припинилося, в зв'язку із закінченням ОСОБА_1 навчання в Одеському національному економічному університеті.
Згідно розрахунків по аліментам, згідно з виконавчим листом від 05.01.2024 року №490/5776/23, складених держаним виконавцем Процько Є.В., вбачається наступне:
-станом на 30.06.2024 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 11 572,50 грн;
-станом на 01.09.2024 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 51 295,80 грн;
-станом на 31.03.2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 32051,00 грн.
Як вбачається з останнього розрахунку, ОСОБА_1 сплачено аліменти у розмірі 14050,00 грн у серпні 2024 року.
17.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) із заявою про перерахунок заборгованості, з врахуванням надних ним квитанцій, які підтверджують сплату ним аліментів на загальну суму 56 260,99 грн.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №73751234, дана заява залишена без відповіді.
09.05.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сорочан Є.В. звернувся до Центрального ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) із заявою, в якій просив здійснити перерахунок заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні №73751234, з врахуванням сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів, згідно наданих стороною боржника квитанцій.
16.05.2025 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Процько Є.В., надано відповідь щодо розгляду вищевказаної заяви адвоката Сорочана Є.В., згідно якої, в доданих до вищезазначеної заяви квитанціях відсутнє призначення платежу: «Аліменти», що унеможливлює врахування їх в розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов'язковість виконання рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.1, п. 1 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Порядок стягнення аліментів визначається законом.
Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (частина перша статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (стаття 195 СК України).
Відповідно до пункту 4 розділу XVIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
Відповідно законодавець визначив обов'язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) вказано, що «… саме на виконавця покладено обов'язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 759/4666/20 (провадження № 61-19514св21), зазначено, що: «суди встановили, що боржником не надано доказів, що спірні квитанції мали призначення саме аліменти, враховуючи те, що ОСОБА_2 визнавав понесення додаткових витрат на дитину. За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги в оскарженій частині».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 333/6869/19 (провадження № 61-5678св21) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. […] Із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення, які б свідчили про це, а не є добровільною участю діда у витратах на дитину чи участі в інших витратах. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 2-4665/2008 (провадження № 61-14579св21) зазначено, що: «надані скаржником дублікати квитанцій про добровільне перерахування коштів на картковий рахунок стягувачки без зазначення у квитанції в графі «призначення платежу» - сплата аліментів, не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, а відтак такі не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів, а дії державного виконавця не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні скарги».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 545/1241/20 (провадження № 61-11846св24) зазначено, що: «35. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 на обґрунтування доводів скарги послався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дітей, сплачених на банківську картку стягувача ОСОБА_2 та на банківську картку сина ОСОБА_1. Боржник звертав увагу суду на те, що грошові перекази були здійснені з метою виконання обов'язку з утримання дітей з частковою позначкою «аліменти». 36. Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій порушили частину третю статті 195 СК та частину восьму статті 71 Закону № 1404-VIII (див. пункт 27). 37. В порушення статей 30-35 ЦК та статті 179 СК (див. пункти 31-34) суди не врахували, що з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів. 38. Поряд із цим встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що ОСОБА_1 здійснив перерахування коштів по сплаті аліментів на рахунок неповнолітньої дитини ОСОБА_1. 39. Зокрема, платіжна інструкція Р24А1308628412С2960 (а.с.38) містить інформацію про переказ коштів в сумі 1100 грн з призначенням переказ власних коштів за аліменти; платіжна інструкція Р24А850295162С46516 (а.с.42) містить інформацію про переказ коштів в сумі 11200 грн з призначенням переказ власних коштів за аліменти. 40. Вказані суми (див. пункт 39) повинен був врахувати державний виконавець при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. 41. Інші платіжні інструкції (а.с.35-37, 39-41) посилання на аліменти у призначенні платежу не містять. 42. Таким чином суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права. […] 46. Проте скарга на дії державного виконавця підлягає частковому задоволенню, оскільки не всі платіжні інструкції, на які посилається скаржник, підтверджують перерахування коштів як аліментів (див. пункти 39-41)».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 05.08.2025 у справі № 390/2379/24, в якій вказав, що здійснення боржником грошових переказів на користь стягувача без конкретизації їх призначення як аліментів не може вважатися сплатою аліментів, навіть за відсутності між ними інших боргових зобов'язань.
Стороною скаржника на підтвердження сплати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 надано наступні докази:
-31.08.2023 року у сумі 4020,10 грн (скріншот проведення платежу);
-- 30.11.2023 року у сумі 5025,13 грн (платіжна інструкція P24A2019067996D7065 від 30.11.2023, призначення платежу - «элементы май июнь 2023 папа»);
-04.12.2023 року у сумі 5025,13 грн (платіжна інструкція P24A2034611004D1322 від 04.12.2023, призначення платежу - «элемерты от папы июль август 2023»);
-15.12.2023 року у сумі 5025,13 грн (платіжна інструкція P24A2083235929D6379 від 15.12.2023, призначення платежу - «элемерты от папы сентябрь октябрь 2023»);
-31.12.2023 року у сумі 5025,13 грн (платіжна інструкція P24A2151800611D6641 від 31.12.2023, призначення платежу - «єлементи от папи за ноябрь декабрь»);
-31.01.2024 року у сумі 5025,13 грн (платіжна інструкція P24A2270629307D0384 від 31.01.2024, призначення платежу - «Єлементи от папи за январь февраль 2024»);
-17.03.2024 року у сумі 5025,13 грн (платіжна інструкція P24A2473674144D1726 від 17.03.2024, призначення платежу - «Єлементи от папи за Март та апрель 2024»);
-13.05.2024 року у сумі 5025,13 грн (платіжна інструкція P24A2715685577D4293 від 13.05.2024, призначення платежу - «Єлементи от папи за май, июнь 2024») );
-01.07.2024 року у сумі 3015,08 грн. (платіжна інструкція P24A2932190005D8498 від 01.07.2024, призначення платежу - «От папи» );
-27.08.2024 року у сумі 14050,00 грн. (платіжна інструкція P24A3171268165D0527 від 27.08.2024, призначення платежу - «От папи доплата до алементів»);
-01.07.2023 року у сумі 2010,05 грн (платіжна інструкція P24AP24A1395779762D2615 від 01.07.2023, призначення платежу - «От папы. На расходы»);
-01.08.2023 року у сумі 3015.08 грн (платіжна інструкція P24AP24A1517804780D8246 від 01.08.2023, призначення платежу - «От папы. На расходы»).
За такого, виходячи з вищевказаних позицій Верховного Суду, для зарахування сплачених боржником на рахунок отримувача аліментів коштів, обов'язковою умовою є зазначення в призначенні платежу, що даний платіж здійснюється по сплаті аліментів.
Однак, суд звертає увагу, що ні в нормах законодавства, ні в позиціях ВС не передбачено, що призначення платежу не може містити граматичні помилки.
А за такого, суд вважає, що надані скаржником квитанції, які містять в призначенні платежу слово «Аліменти» з допущеними граматичними помилками повинні були бути зараховані державним виконавцем як сплата аліментів, а саме:
-платіжна інструкція P24A2019067996D7065 від 30.11.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «элементы май июнь2023 папа»;
-платіжна інструкція P24A2034611004D1322 від 04.12.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «элемерты от папы июль август 2023»;
-платіжна інструкція P24A2083235929D6379 від 15.12.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «элемерты от папы сентябрь октябрь 2023»;
-платіжна інструкція P24A2151800611D6641 від 31.12.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «єлементи от папи за ноябрь декабрь»);
-платіжна інструкція P24A2270629307D0384 від 31.01.2024 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «Єлементи от папи за январь февраль 2024»;
-платіжна інструкція P24A2473674144D1726 від 17.03.2024 р., на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «Єлементи от папи за Март та апрель 2024»;
-платіжна інструкція P24A2715685577D4293 від 13.05.2024 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «Єлементи от папи за май, июнь 2024»;
-платіжна інструкція P24A3171268165D0527 від 27.08.2024 р. на суму 14050,00 грн, з призначенням платежу - «От папи доплата до алементів».
Інші надані стороною скаржника платіжні інструкції не є доказом сплати аліментів, в силу викладених правових позицій Верховного Суду.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
За змістом роз'яснень, що містяться у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно з ч.3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За такого, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що скаргу слід частково задовольнити та визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Процько Є., в частині безпідставного незарахування сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів, як аліментів у виконавчому провадженні №73751234 на загальну суму 49225,91 грн, згідно наступних платіжних документів: платіжна інструкція P24A2019067996D7065 від 30.11.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «элементы май июнь2023 папа»; платіжна інструкція P24A2034611004D1322 від 04.12.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «элемерты от папы июль август 2023»; платіжна інструкція P24A2083235929D6379 від 15.12.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «элемерты от папы сентябрь октябрь 2023»; платіжна інструкція P24A2151800611D6641 від 31.12.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «єлементи от папи за ноябрь декабрь»); платіжна інструкція P24A2270629307D0384 від 31.01.2024 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «Єлементи от папи за январь февраль 2024»; платіжна інструкція P24A2473674144D1726 від 17.03.2024 р., на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «Єлементи от папи за Март та апрель 2024»; платіжна інструкція P24A2715685577D4293 від 13.05.2024 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «Єлементи от папи за май, июнь 2024»; платіжна інструкція P24A3171268165D0527 від 27.08.2024 р. на суму 14050,00 грн, з призначенням платежу - «От папи доплата до алементів». Зобов'язати державного виконавця винести новий розрахунок заборгованості з врахуванням сплачених ОСОБА_1 коштів на суму 49225,91 грн, з врахуванням вказаних платіжних інструкцій.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Керуючись ст. 19, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 10, 18 447 - 453 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задовольнити частково.
1. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Процька Євгенія Валерійовича в частині безпідставного незарахування сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів, як аліментів у виконавчому провадженні №73751234, на загальну суму 49225,91 грн, згідно наступних платіжних документів:
-платіжна інструкція P24A2019067996D7065 від 30.11.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «элементы май июнь2023 папа»;
-платіжна інструкція P24A2034611004D1322 від 04.12.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «элемерты от папы июль август 2023»;
-платіжна інструкція P24A2083235929D6379 від 15.12.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «элемерты от папы сентябрь октябрь 2023»;
-платіжна інструкція P24A2151800611D6641 від 31.12.2023 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «єлементи от папи за ноябрь декабрь»);
-платіжна інструкція P24A2270629307D0384 від 31.01.2024 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «Єлементи от папи за январь февраль 2024»;
-платіжна інструкція P24A2473674144D1726 від 17.03.2024 р., на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «Єлементи от папи за Март та апрель 2024»;
-платіжна інструкція P24A2715685577D4293 від 13.05.2024 р. на суму 5025,13 грн, з призначенням платежу - «Єлементи от папи за май, июнь 2024»;
-платіжна інструкція P24A3171268165D0527 від 27.08.2024 р. на суму 14050,00 грн, з призначенням платежу - «От папи доплата до алементів».
2. Зобов'язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Процька Євгенія Валерійовича здійснити розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів у виконавчому провадженні №73751234, з врахуванням вказаних платіжних інструкцій.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складений 04 листопада 2025 року.
Суддя Н.П. Черенкова