Справа № 485/1890/25
Провадження №2/485/850/25
іменем України
11 листопада 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді Бодрової О.П.
за участі секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
установив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29811,54 грн та понесені судові витрати.
Позовну заяву мотивовано тим, що 05 квітня 2018 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії у розмірі до 200 000,00 грн. Процентна ставка 26% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Позивач вказує, що банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. 20.12.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 05.04.2018, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості не виконала і станом на 20.12.2021 загальна сума заборгованості становить 29811,54 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь та судові витрати.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Інші процесуальні дії у справі
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 06 жовтня 2025 року позовну заяву прийняла до розгляду, відкрила провадження у справі та вирішила розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причини неявки суду не повідомила.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Мотивувальна частина.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.
Суд встановив, що 14 березня 2018 року між АТ «Альфа Банк» та відповідачем, ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн. Процентна ставка 26% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн /а.с.5/.
Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит, а остання зобов'язалася в порядку та на умовах, визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах цього договору.
Факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджено випискою з рахунка приватного клієнта №237260-2025/0829 за період з 05.04.2018 по 20.12.2021. Так, встановлено, що 05.04.2018 о 14:16 ОСОБА_1 збільшила кредитний ліміт до 15000,00 грн /а.с.14-18/.
20.12.2021 між АТ «Альфа-банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 4, у відповідності до умов якого АТ «Альфа-банк» передав (відступив) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» прийняв належні АТ «Альфа-банк» права вимоги до боржників, вказаними у додатку до договору факторингу /а.с.7-13/.
Згідно з п. 2.2 договору факторингу право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №4 від 20.12.2021, Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 05.04.2018 у сумі 29811,54 грн /а.с.13/.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 05.04.2018, станом на 20.12.2021 заборгованість ОСОБА_1 складає 29811,54 грн /а.с.21/.
Норми права, що застосовуються судом
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З кредитного договору від 05.04.2018, вбачається що його укладено в електронній формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).
Спору щодо укладення договору кредитного договору, отримання позичальником коштів немає, а тому суд погоджується, що зобов'язання, що виникли за таким договором підлягають виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Долучені до матеріалів справи письмові докази підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів, існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах.
Натомість, відповідачем ОСОБА_1 не доведено належного виконання зобов'язань за кредитним договором. Останньою, власний розрахунок заборгованості за кредитним договором не подано та не спростовано, відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення не сплатив борг, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення.
Щодо розподілу судових витрат
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Матеріали справи свідчать, що 03 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною укладений договір про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03 липня 2024 року, предметом якого є надання клієнту послуг захисту прав та інтересів Клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ у якій Клієнт є учасником /а.с.20-21/.
На підтвердження понесених витрат у ході розгляду справи, позивач надав Акт №4 приймання-передачі наданих послуг від 02 червня 2025 року, який містить розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням найменування виду правової допомоги на загальну суму 9200 грн; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9438/10, видане Литвиненко Оксані Ігорівні на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 18.09.2020 №82, копію платіжної інструкції №2738 від 10 червня 2025 року про перерахування ОСОБА_2 оплати згідно договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 у розмірі 9200,00 грн.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд встановив, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Таким чином, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 3000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
Щодо судового збору
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 05 квітня 2018 року у розмірі 29811,54 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот одинадцять гривень п'ятдесят чотири копійки) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судові витрати у загальному розмірі 6028,00 (шість тисяч двадцять вісім) грн, які складаються з: судового збору 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.
У задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Повне рішення складено 11 листопада 2025 року.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.П. Бодрова