Справа № 483/1108/25
Провадження № 2/483/676/2025
Іменем України
10 листопада 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.,
за участю секретаря Гречки С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
12 серпня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами до ОСОБА_1 . Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27 серпня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2177469, у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер його мобільного телефону. Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало відповідачу кредит у розмірі 8000 грн., з денною процентною ставкою 1 %, під 2617,16 % річних, комісією 29,71 % від суми позики, що становить 2376 грн. 80 коп., строком на 30 днів. 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21 (з додатковими угодами № 2 від 28 липня 2021 року, № 7 від 13 червня 2022 року, № 24 від 24 січня 2025 року), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 41 від 24 січня 2025 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 26400 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23 грн. 20 коп. - сума заборгованості за відсотками, 16000 грн. - сума заборгованості за пенею, 2376 грн. 80 коп. комісія за надання позики. Посилаючись на те, що відповідач всупереч умов договору позики, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунок попереднього кредитора, в зв'язку з чим має непогашену заборгованість за вказаним договором в розмірі 26400 грн., позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та у випадку неявки відповідача в судове засідання ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що ним було зазначено в позовній заяві.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 3 ст. 131 ЦПК України, до суду не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.
Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Крім того, враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.
Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов такого.
Судом встановлено, що 27 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2177469, у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер його мобільного телефону. Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало відповідачу кредит у розмірі 8000 грн., з денною процентною ставкою 1 %, під 2617,16 % річних, комісією 29,71 % від суми позики, що становить 2376 грн. 80 коп., строком на 30 днів, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 6-10).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 2177469 від 27 серпня 2024 року, станом на 30 червня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 26400 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23 грн. 20 коп. - сума заборгованості за відсотками, 16000 грн. - сума заборгованості за пенею, 2376 грн. 80 коп. комісія за надання позики (а.с. 20).
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21 (з додатковими угодами № 2 від 28 липня 2021 року, № 7 від 13 червня 2022 року, № 47 від 24 січня 2025 року) за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до боржників, в тому числі й до ОСОБА_1 за договором позики № 2177469 від 27 серпня 2024 року (а.с. 11-19).
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність в нього права вимоги до відповідача в обсязі заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, відсотками та комісією, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову про стягнення з відповідача сум заборгованості по кредитним договором за основною сумою боргу, відсотками та комісією.
Разом з тим, щодо стягнення пені в розмірі, що становить 16000 грн. за договором позики № 2177469 від 27 серпня 2024 року, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Станом на час виникнення спірних правовідносин ще не набув чинності Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення у відповідність до Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, на день нарахування неустойки чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).
У постанові від 22.06.2021р. у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний разом із законопроектом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.
Враховуючи те, що договір позики між сторонами укладено 27 серпня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення виконання зобов'язання нарахована позивачем під час дії воєнного стану, який триває дотепер, станом на час виникнення спірних правовідносин чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій пені у розмірі 16000 грн. та відсутність підстав для їх задоволення.
Враховуючи викладене, цивільний позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договорм в загальному розмірі 10400 грн.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1280 грн. 13 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, в рахунок заборгованості за договором позики № 2177469 від 27 серпня 2024 року - 10400 (десять тисяч чотириста) гривень, з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23 грн. 20 коп. - сума заборгованості за відсотками, 2376 грн. 80 коп. комісія за надання позики, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 13 копійок.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: