Справа № 468/1974/25
2/468/1074/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
06.11.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Муругова В.В., за участі секретаря Зарванської Л.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_2 до Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності в порядку набувальної давності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . На обґрунтування вимог в заяві позивач зазначив, що 17.01.1993 року він був прийнятий на роботу в радгосп «Добра Криниця», де з перервами працював до 28.01.2000 року. Позивач вселився та весь час проживав в належному радгоспу «Добра Криниця» житловому будинку по АДРЕСА_1 . За рішенням власника, ухваленим в 1996 році вказаний будинок підлягав передачі у комунальну власність, проте фактично переданий у комунальну власність не був. В 2003 році правонаступник радгоспу «Добра Криниця» - СТОВ «Добра Криниця» припинило свою господарську діяльність.
Оскільки позивач як працівник власника в 1996 році був вселений до відповідного житла, постійно й безперервно проживає у вказаному будинку, власник будинку до свого припинення не ставив питання про виселення позивача, тому позивач просив задовольнити позов та визнати за ним право власності на вказаний будинок в порядку набувальної давності.
Процесуальні дії у справі та заяви сторін:
Позов надійшов до суду 28.08.2025 року.
Ухвалою від 03.09.2025 року відкрите провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
09.10.2025 року підготовче провадження закрите та справа призначена до судового розгляду.
Представник позивача підтримав позов.
Відповідач не забезпечив участь в розгляді справи свого представника, про час слухання справи повідомлявся через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи (копію паспорта позивача; архівну довідку від 14.04.2025 року №76-04/05; архівну довідку від 14.04.2025 року №Б-42-04/06; довідку КП «Баштанське РБТІ» від 07.07.2025 року; довідку виконавчого комітету Інгульської сільської ради від 28.08.2025 року; довідку виконавчого комітету Інгульської сільської ради від 16.05.2025 року; довідку виконавчого комітету Інгульської сільської ради від 28.04.2025 року; копію протоколу засідання правління КСП «Добра Криниця» від 30.03.1996 року; копію трудової книжки колгоспника ОСОБА_2 ; висновок про оцінку майна від 25.07.2025 року; копію реєстраційного посвідчення від 22.05.1991 року; копію технічного паспорта на будинок від 02.07.2025 року; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.08.2025 року; відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що будинок АДРЕСА_1 з 22.05.1991 року в БТІ зареєстрований за радгоспом «Добра Криниця».
З 17.01.1993 року з 28.01.2000 року позивач з перервами працював в радгоспі «Добра Криниця», в подальшому - в КСП «Добра Криниця».
Позивач вселився до будинку по АДРЕСА_1 та з 23.05.1996 року зареєстрував у ньому місце свого проживання.
За рішенням власника, ухваленим в 1996 році вказаний будинок підлягав передачі у комунальну власність, проте фактично переданий у комунальну власність не був.
21.03.2005 році правонаступник радгоспу «Добра Криниця» - СТОВ «Добра Криниця» було припинене.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.
Згідно з положеннями ст.ст. 335, 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуте на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
З наведеного можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
Одночасно з цим право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.
Крім того, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння (наприклад, договір), а сторона посилається на строк набувальної давності, - то така сторона обрала невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.
Таким чином, визначені ст. 344 ЦК України правила набувальної давності та відповідні роз'яснення судової практики для визнання права власності за набувальною давністю потребують одночасної наявності з одного боку добросовісності володіння (коли особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності), з іншого - відсутності у володільця титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року по справі №910/17274/17 правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 28.04.2020 року №552/1354/18 позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Також відповідно до постанови Верховного Суду від 15.07.2025 року №927/773/24 набуття права власності за набувальною давністю є первинним способом виникнення права власності, для застосування якого необхідна наявність усіх законодавчо визначених умов у сукупності: добросовісність заволодіння майном, безтитульність володіння (відсутність будь-якої правової підстави володіння чужим майном), відкритість володіння та його безперервність протягом встановленого законом строку. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу (договору купівлі-продажу, оренди тощо) виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому випадку володілець володіє майном не як власник. Також позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
При цьому, в судовому засіданні встановлено, що позивач отримав спірний будинок у користування саме з волі власника як його працівник та на момент такого набуття у користування знав, хто є власником цього будинку та обставини набуття вказаного житла у користування працівником підприємства передбачали, що володілець володіє майном не як власник.
Комплекс вказаних обставин виключає відповідно до процитованих вище положень закону та висновків Верховного Суду можливість визнання за позивачем права власності за набувальною давністю.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошене скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Відповідач: Інгульська сільська рада Баштанського району Миколаївської області (вул. Травнева, 41 с. Інгулка Баштанського району Миколаївської області, ідентифікаційний номер 04376498).
Повне судове рішення складене 11.11.2025 року.
суддя: