Справа № 149/1012/25
Провадження №3/149/510/25
Номер рядка звіту 156
10.11.2025 м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Олійник І. В., розглянувши матеріали, що надійшли від БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, заміжньої, яка має на утриманні трьох дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
28.03.2025 о 21:47 год по вул. Червоноармійська, 5 у с. Війтівці Хмільницького району Вінницької області водій ОСОБА_1 керувала електричним колісним транспортним засобом - електровелосипедом "Ecobike Nova", без н.з., з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилася.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано, як порушення п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 свою вину не визнала.
Адвокат Липень С. В. у суді подав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки електровелосипед не належить до категорії механічних транспортних засобів, а тому особа, яка ним керує не є суб'єктом порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому зазначив, що протокол складено на ОСОБА_2 , що виключає можливість однозначної ідентифікації особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Липня С. В., дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями порушила вимоги п. 2.5 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на таке.
Згідно із п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 284572 від 28.03.2025 в якому викладені обставини правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявні відмітки про роз'яснення ОСОБА_1 прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, від надання письмових пояснень та отримання копії протоколу ОСОБА_1 відмовилася;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння відповідно до якого 28.03.2025 о 21:55 год ОСОБА_1 , у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, направляласяна огляд на стан сп'яніння до КНП "Хмільницька ЦЛ";
відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора службового автомобіля, якими зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у ознак алкогольного сп'яніння, її пояснення по суті правопорушення, а також відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння;
Вказані докази у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя відхиляє доводи адвоката про те, що електровелосипед не належить до категорії транспортних засобів, оскільки згідно із п. 1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
При цьому, Закон України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" від 24 лютого 2023 року містить визначення поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Тобто, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Відповідні положення в тому числі були викладені й в Законі України "Про автомобільний транспорт".
Окрім наведеного, також слід зазначити, що визначення електровелосипеду як транспортного засобу відповідає й правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року по справі № 127/5920/22, згідно якої, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Таким чином електровелосипед, яким керувала ОСОБА_1 є транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей, а тому доводи захисника в цій частині відхиляються.
Доводи захисника про те, що протокол складено на ОСОБА_2 , що виключає можливість однозначної ідентифікації особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не спростовують факту керування транспортним засобом, а протокол про адміністративне правопорушення містить інші дані (дата народження, адреса місця проживання), які дають можливість точно встановити особу ОСОБА_1 . Під час дослідження відеозаписів з нагрудних відеокамер поліцейських ОСОБА_1 не заперечувала, що саме вона зафіксована на цих відеозаписах.
Інші обставини зазначені у клопотанні про закриття провадження не спростовують вищевказаних висновків суду, та не є підставою для закриття, а тому в задоволенні цього клопотання слід відмовити.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 2 КУпАП).
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, яке є грубим порушенням Правил дорожнього руху та має підвищену суспільну небезпеку, особу ОСОБА_1 , суддя дійшов висновку про застосування до неї адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір в розмірі 605,6 гривень.
Керуючись ст.ст. 27, 33-35, 130, 221, 280, 283-284, 294, 307, 308 КУпАП, суддя,
В задоволенні клопотання адвоката Липня Сергія Вікторовича про закриття провадження у справі - відмовити.
Визнати винною та притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави (Отримувач: ГУК у Він.обл./Він.обл/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (ІВАN): UA418999980313080149000002001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300) у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (Отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ігор ОЛІЙНИК