Справа № 132/1101/25
Провадження № 2/132/606/25
Іменем України
"24" вересня 2025 р. Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Павленко І.В.
за участю секретаря Олійник Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач в позові вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної позики: №136794 від 11 квітня 2024 року на суму 12942 грн.
Вищевказаний Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст. ст. 6, 627 ЦК України.
12.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» укладено договір факторингу №12092024 від 12.09.2024 року, у відповідності до умов якого, TOB «Кредіплюс» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №12092024 від 12.09.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 13746,61 грн, з яких: 12942 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3,61 грн - сума заборгованості за відсотками, 801 грн - сума заборгованості за комісією.
Згідно з умовами договору позики позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цими договорами.
Відповідач не виконав свого обов'язку в строки, передбачені договорами позики та припинив платежі по наданих кредитах. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 16.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання на 09:15 год. 07.05.2025; направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами та роз'яснено право на подання заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та про необхідність надання відзиву проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали.
07 травня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Шелудько О.В. було подано відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.05.2025) у якому остання просить відмовити з задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву представник посилається на те, що відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідно до Реєстру Боржників згідно Додатку №2.
Також представник зауважує, що фактично не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, що унеможливлює перевірку розміру нарахованої суми боргу, зокрема відсотків по кредитному договору.
09 травня 2025 року представником позивача Білотіл А.Г. подано відповідь на відзив (Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.05.2025), в якому представник просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, справу слухати за відсутності представника позивача, стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Так, у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідно до ч.ч.1,3 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Також, з метою надання вичерпної інформації по справі, просить долучити до матеріалів справи Витяг з Реєстру боржників від 12.09.2024 до Договору факторингу №12092024 від 12.09.2024 та платіжну інструкцію до Договору факторингу №12092024 від 12.09.2024.
29.05.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Шелудько О.В. було подано додаткові пояснення у справі (Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.05.2025) відповідно до яких остання просила у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за надання правової допомоги
Представник позивача на підставі довіреності Білотіл А.Г. в судове засідання не з'явилась, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача на підставі ордеру про надання правничої допомоги №АР1237529 від 01.05.2025 Шелудько О.В. в судове засідання не з'явилась, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову заперечує.
Підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні регламентованих ст. 223 ЦПК України судом не встановлено.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що є достатньо доказів, які свідчать про права та взаємовідносини сторін. Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної позики: №136794 від 11 квітня 2024 року на суму 12942 грн.
Вищевказаний Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Договір укладено на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
12.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» укладено договір факторингу №12092024 від 12.09.2024 року, у відповідності до умов якого, TOB «Кредіплюс» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №12092024 від 12.09.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 13746,61 грн, з яких: 12942 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3,61 грн - сума заборгованості за відсотками, 801 грн - сума заборгованості за комісією.
Згідно з умовами Договору позики позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені цими договором.
В порушення умов договору позики відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення наданих йому кредитів в строки, передбачені договорами позики.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Зі змісту кредитних договорів вбачається, що кожен з Договорів разом із Правилами надання споживчих кредитів, додатками, додатковими угодами до них складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з кожним з яких яким Позичальник був попередньо ознайомлений.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
На виконання зазначених вимог відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор/пароль для підписання кредитного договору та підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів до договору.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавців в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» шляхом попереднього розміщення позикодавцем в особистому кабінеті позичальника договору позики для вивчення та прийняття його умов позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора з метою підписання запропонованого позикодавцем договору у відповідне поле, що узгоджується із вимогами вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору зокрема, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Також, як слідує із Договору про споживчий кредит №136794, укладеного 11.04.2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 , зокрема п.2.2.1., кредитні кошти надаються Позичальнику на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 у розмірі 12942,00 грн.
Як убачається із картки обліку виконання Договору: 136794, 11.04.2024 на рахунок ОСОБА_1 було зараховано суму 12942,00 грн.
Відтак, в матеріалах справи наявні достатні та достовірні докази на спростування заперечень відповідача щодо отримання нею кредитних коштів за за Кредитним договором №136794 від 11.04.2024 року.
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором невстановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги ,позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1050 ЦК якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530, 631 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У даній справі відповідач ОСОБА_1 не довела суду належне виконання нею обов'язків за Кредитним договором і повернення позикодавцю отриманих коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, а також відсутність у позивача набутого за договором факторингу від позикодавця права вимоги до неї.
Судом встановлено, що всупереч умов укладеного договору ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання по погашенню заборгованості ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок фактора - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що за приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
ОСОБА_1 недійсність умов Договору в частині нарахування відсотків не оспорювала і з цього приводу або з підстав, передбачених ст.1051 ЦК України, із зустрічними позовними вимогами не зверталась.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З викладеного, а саме договору відступлення права вимоги, вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набула право вимоги до відповідача ОСОБА_2 .
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 , остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ні на рахунок попереднього кредитора і доказів зворотнього суду не надала.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, що спростовували б встановлені судом на підставі наданих позивачем доказів обставини, відповідач не надала.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано укладення Кредитного договору, отримання кредитних коштів та розмір заборгованості за кредитним договором.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що судом встановлено факт невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за Кредитним договором, який останньою не спростований, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь набувшого право вимоги позивача заборгованості за кредитним договором.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити ІВАN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Договором про споживчий кредит №136794 від 11 квітня 2024 року в розмірі 13746,61 грн, з яких: 12942 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3,61 грн - сума заборгованості за відсотками, 801 грн - сума заборгованості за комісією.; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.