Справа № 681/1021/25
Провадження 2/681/690/2025
10 листопада 2025 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У серпні 2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 30.10.2020 ТОВ «Сучасний Факторинг» та відповідач уклали кредитний договір № 10200888025. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, кредитодавець зобов'язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язався повернути кредит та внести плату за користування ним на умовах, визначених договором.
Згідно з умовами договору, відповідачу надано кредит на споживчі цілі в сумі 21448,74 грн строком на 24 місяці (п. 3.6, п. 3.7 Договору). Плата за користування кредитом, згідно з п. 3.8 Договору, складалася з річних відсотків у розмірі 0,01% та щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 5% від суми кредиту. Позивач виконав свої зобов'язання, перерахувавши кредитні кошти на оплату товарів та послуг, які відповідач обрав та вказав у заяві на отримання споживчого кредиту від 30.10.2020.
Відповідач, своєю чергою, порушив взяті на себе зобов'язання, визначені розділом 4 договору, а саме не виконував обов'язок зі своєчасного та повного повернення кредиту та сплати плати за його користування відповідно до встановленого графіку платежів. Внаслідок систематичного порушення відповідачем договірних зобов'язань, утворилася прострочена заборгованість. Позивач зазначав, що намагався врегулювати спір у досудовому порядку, однак його вимоги були проігноровані.
Станом на 05.08.2025 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 23840,48 грн, яка складається з 8003,15 грн заборгованості за тілом кредиту та 15837,33 грн заборгованості за комісією. Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав своїх зобов'язань, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам'ятка про права та обов'язки надсилалась судом 17.10.2025 за його зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, у витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою, при цьому відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява надійшла до суду 19.08.2025.
Ухвалою суду від 26.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Позовну заяву з додатками відповідачу направлено (а.с. 11).
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 30.10.2020 між ТОВ «Сучасний Факторинг» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10200888025 (а.с. 14-17). Укладенню договору передувало підписання відповідачем заяви на отримання споживчого кредиту, в якій він просив надати йому кредит в сумі 21448,74 грн строком на 24 місяці, а також заяви, якою він підтвердив, що до моменту укладення договору ознайомлений з усіма його умовами, паспортом споживчого кредиту, вважає умови прийнятними і вигідними для себе. Договір та додатки до нього підписані відповідачем власноруч.
Відповідно до розділу 3 Договору «Умови надання та погашення кредиту», сума кредиту становить 21448,74 грн (п. 3.6), строк користування кредитом - 24 календарних місяці (п. 3.7). Пунктом 3.8 Договору визначено, що плата за користування кредитом складається з річних відсотків у розмірі 0,01% від суми кредиту та щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 5% від суми кредиту. Розмір щомісячного платежу, згідно з п. 3.9 Договору, становить 893,74 грн до 30.06.2021 та 1966,18 грн з 01.07.2021, а сплата має здійснюватися до 30 числа кожного місяця (п. 3.10).
Розділ 5 Договору «Плата за користування кредитом» деталізує складові цієї плати. Зокрема, встановлюється, що вона складається з фіксованого процента від суми кредиту та комісії за управління кредитом, яка пов'язана із супроводженням кредитної справи, що включає оцінку платоспроможності, супроводження кредитної історії, інформування через СМС-сервіс та оплату послуг третіх осіб (п. 5.1).
Невід'ємною частиною договору є Додаток №1 «Графік платежів та основні умови кредитування» (а.с. 16, зворот). Цей додаток містить таблицю з основними умовами, де зазначено розмір річних відсотків (0,01%), розмір щомісячної комісії за управління кредитом (5,00%), реальну річну процентну ставку (45,10%) та розмір штрафу за прострочення сплати чергового платежу (857,95 грн). Додаток також містить детальний графік платежів на 24 місяці, де розписано дати та суми щомісячних платежів, а також їх складові: сума погашення тіла кредиту, сума відсотків та сума щомісячної комісії за управління кредитом. Згідно з підсумковими даними цього графіка, загальна сума до сплати за договором становить 38608,89 грн, з яких 21448,74 грн - погашення суми кредиту, 1,11 грн - відсотки за користування кредитом, та 17159,04 грн - щомісячна комісія за управління кредитом.
Позивач виконав свої зобов'язання, що підтверджується заявою відповідача на отримання кредиту та листом-зобов'язанням. Відповідач, у свою чергу, зобов'язання належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості.
Особа відповідача ідентифікована позивачем на підставі паспорта громадянина України № НОМЕР_1 від 02.07.2019, орган який видав 6825 (а.с. 20, зворот).
Кредит надавався на придбання товарів, а саме двох смартфонів Xiaomi Mi Note 10 Lite, та оплату послуг страхування ТДВ «СК «ЕКТА» (а.с. 19, зворот). Позивач виконав свої зобов'язання, що підтверджується листом-зобов'язанням № 10200888025 від 30.10.2020 (а.с. 20), в якому ТОВ «Сучасний Факторинг» зобов'язується перерахувати вартість товарів на рахунок продавця ТОВ «ДІЄСА». Факт отримання товару відповідачем підтверджується його підписом у вказаному листі-зобов'язанні та фіскальним чеком магазину від 30.10.2020 (а.с. 21, зворот).
Згідно з випискою з особового рахунку, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (а.с. 23), станом на 24.07.2025 за кредитним договором №10200888025 від 30.10.2020 наявна непогашена заборгованість. У документі зазначено, що загальна сума заборгованості відповідача складає 23840,48 гривень. Ця сума складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 8003,15 гривень та заборгованості за сумою комісії/відсотків у розмірі 15837,33 гривень. Також виписка підтверджує, що за весь період дії договору від відповідача отримано платежів на загальну суму 13446,00 гривень. Документ підписаний директором ТОВ «Сучасний Факторинг» та містить відмітку про те, що станом на 24.07.2025 заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена.
Правосуб'єктність позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.7).
4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.
Так, ч. 1 ст. 14 ЦК України закріплено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов'язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов'язання це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов'язана особа - як боржник.
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
У ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ч. 2 ст. 10561ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 1077 ЦК України встановлює, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд, всебічно та повно дослідивши обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Вимога позивача про стягнення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в сумі 8003,15 гривень є обґрунтованою та доведеною. Судом встановлено, що на підставі кредитного договору № 10200888025 від 30.10.2020 відповідачу надано кредит в сумі 21448,74 грн. Факт надання та отримання коштів підтверджується матеріалами справи. Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунку, відповідач здійснив часткові погашення, після яких залишок основного боргу становить 8003,15 грн. Оскільки відповідач не надав доказів повного погашення тіла кредиту, ця сума підлягає стягненню.
Щодо стягнення комісії за управління кредитом у сумі 15837,33 гривень, суд зазначає таке.
Позивач, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив, крім тіла кредиту, стягнути й заборгованість за щомісячною комісією за управління кредитом, посилаючись на пункти 3.8 та 5.1 договору.
Суд враховує, що правовідносини сторін регулюються, окрім умов договору, нормами Закону України «Про споживче кредитування», які є спеціальними. 10.06.2017 набув чинності вказаний Закон, у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в новій редакції, яка відсилає до спеціального закону.
Закон України «Про споживче кредитування» дійсно передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, проте така комісія має стягуватися за конкретні додаткові та супутні послуги, що надаються споживачу, а не за стандартні дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь.
Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 та у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 по справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та надаються позивачу, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування (управління) кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначив, що банк (кредитодавець) не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин. Такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник, а є наслідком реалізації прав та обов'язків кредитодавця за кредитним договором.
Суд, дослідивши умови кредитного договору № 10200888025від 30.10.2020, встановив, що у пункті 3.8 та розділі 5 договору хоча і зазначено про щомісячну комісію за управління кредитом, а в пункті 5.1 навіть надано її загальний опис (супроводження кредитної справи, оцінка платоспроможності, супроводження кредитної історії, використання СМС-сервісу), однак в ньому відсутній конкретний перелік додаткових та супутніх послуг, які надаються саме відповідачу як споживачу та за які встановлена ця комісія. Позивач не надав доказів наявності такого переліку послуг та погодження їх з відповідачем при укладенні договору. Дії, перелічені в п. 5.1 договору, по суті є діями, які кредитодавець вчиняє на власну користь для управління кредитним портфелем та мінімізації ризиків, а не є окремою послугою, наданою споживачеві на його замовлення.
За таких обставин, положення кредитного договору № 10200888025 в частині обов'язку відповідача щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У зв'язку з цим, підстав стягувати нараховану позивачем заборгованість по комісії на суму 15837,33 грн немає, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
5. Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
Частиною 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав пакет документів, що підтверджують як повноваження представника, так і обсяг та вартість наданих послуг. Суд, дослідивши надані докази, встановив наступне.
Основою правовідносин між позивачем, ТОВ «Сучасний Факторинг» та Адвокатським бюро «Тараса Онищенка» є договір про надання правничої допомоги № 20/06-СФ від 20.06.2025 (а.с. 8-10). Цей договір є рамковим та визначає загальні умови співпраці, зокрема, що Адвокатське бюро зобов'язується надавати правничу допомогу, що включає підготовку позовних заяв та юридичний супровід справ щодо стягнення заборгованості, перелік яких визначається окремими додатковими угодами (п. 1.1 Договору). Договором також визначено, що безпосереднє представництво інтересів Клієнта здійснює адвокат Юхименко Ю.Ю. (п. 2.3 Договору).
На підтвердження обсягу та вартості фактично наданих послуг у цій справі позивачем надано Акт прийому-передачі наданих послуг № 136 від 25.07.2025, який є додатком до основного договору (а.с. 12). Згідно з цим документом, Адвокатським бюро виконало наступні роботи: надання усної консультації стосовно складання позовної заяви до відповідача та складання самої позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №10200888025 від 30.10.2020. Загальна вартість наданих послуг, згідно з актом, становить 6500,00 грн. Факт перерахування грошових коштів адвокатському бюро підтверджено платіжною інструкцією № 84081 від 07.08.2025 (а.с. 22).
При розв'язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст.137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідач не висловив заперечення щодо таких вимог, суд доходить до висновку, що на користь позивача слід стягнути витрат на правничу допомогу в указаній вище сумі.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (стягнуто 8003,15 грн із заявлених 23840,48 грн, що становить 33,57 %), відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 813,20 грн.
Керуючись наведеним, статтями 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) за кредитним договором № 10200888025 від 30.10.2020 у сумі 8003 (вісім тисяч три) гривні 15 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» 813 (вісімсот тринадцять) грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» 6500 (шість тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», ЄДРПОУ 35310044, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А, поштовий індекс 01024.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 10.11.2025.
Суддя Сергій ІЛЛЮК