Справа № 677/1912/25
Провадження № 3/677/803/25
10.11.2025 року м. Красилів
Суддя Красилівського районного суду Хмельницької області Шовкун В.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Хмельницькій області стосовно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, за ч. 1 ст. 88-1 КУпАП,-
12.10.2025 року, близько 10 год. 55 хв. ОСОБА_1 продавав свіжу рибу: карась в кількості 13 шт., вагою 5 кг, без накладної, яка підтверджує законність набуття права власності на водні біоресурси. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 2 ст. 7 абз. 3, ч. 2 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», ч. 3 ст. 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», чим скоїв адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 88-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся згідно до вимог закону. Під час складання протоколу був ознайомлений з його змістом, в поясненнях повідомив, що вину визнає. Згідно протоколу вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що справа буде розглядатися в Красилівському районному суді. Другий примірник протоколу від 12.10.2025 року ним отримана, про що стоїть його підпис.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом, про що свідчать матеріали даної адміністративної справи.
Закон виходить з презумпції, що учасник справи повинен дізнатися про хід розгляду справи, тобто діє презумпція обізнаності. Цю ж презумпцію обізнаності слід застосувати і до випадків інформування учасника справи про дату судового розгляду альтернативними способами повідомлення. Тим більше, така презумпція застосовується під час вручення судової повістки. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери і адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладається на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язані з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засобі внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.О. проти Іспанії від 07.07.1989).
Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судові засідання неповажними і розцінює їх неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.
Неявку ОСОБА_1 у судове засідання 10.11.2025 року, суд розцінює як намагання сторони уникнути відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 092738 від 12.10.2025 року, протоколом огляду та вилучення від 12.10.2025 року, відео.
Крім того, ОСОБА_1 ставиться в вину порушення п.7 ст. 37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», абз. 3 ч.2 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ».
Пункт 7 ч. 1 статті 37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» встановлює заборону на обіг неперероблених харчових продуктів із свинини для споживання людиною без відповідних ветеринарних документів у разі підтвердження спалаху хвороб, що є небезпечними для здоров'я людей або тварин, за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 здійснював продаж риби, зазначена норма статті не підлягає застосуванню.
Абзац 3 частини 2 статті 63 Закону України «Про тваринний світ» встановлює відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в тому числі за незаконне вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища.
Диспозицією ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, яка ставиться в вину ОСОБА_1 встановлена відповідальність за порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об'єктів тваринного або рослинного світу. Таким чином вказана стаття передбачає відповідальність за порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об'єктів тваринного або рослинного світу, а не за незаконне вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища.
Протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, при цьому суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, що слідує з загальних засад судочинства, закріплених у ст. 129 Конституції України.
Зважаючи на викладене, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 посилання на порушення ним п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та абз. 3 ч. 2 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ».
Суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, що обтяжують або пом'якшують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
За таких підстав, враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який не працює, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, доходжу висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП та застосувати стягнення у виді штрафу у розмірі у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації об'єктів тваринного світу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 34, ч. 1 ст.88-1, ст.ст. 283, 284 КУпАП,ч. 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень без конфіскації об'єктів тваринного світу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається через Красилівський районний суд Хмельницької області.
Суддя: В.О. Шовкун