07.11.2025 Справа №607/5088/25 Провадження №2-о/607/259/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув в окремому провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кіцану Андрій Лазаревич, заінтересована особа: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Наталія Богданівна про встановлення факту проживання однією сім'єю та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
12 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Кіцану А.Л. - звернувся до суду, заінтересована особа: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б., із заявою про встановлення факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю в період часу з 1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 1 - 5).
В обґрунтування вказаної заяви представник ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько заявника - ОСОБА_3 , який за час життя одружився з ОСОБА_2 , та з якою спільно проживали та вели спільний побут. Адвокат посилається на те, що після смерті його батька у 2013 році, заявник та його мачуха приватизували квартиру, як члени сім'ї померлого.
Представник заявника - адвокат Кіцану А.Л. - вказує, що після смерті дружини його батька, залишилась спадщина у вигляді двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить рідному батьку заявника та його дружині. Крім того, право власності на згадану квартиру підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло видане Міським бюро технічної інвентаризації, що засвідчує те, що квартира АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві спільної часткової власності, ОСОБА_1 - права власності на квартиру та ОСОБА_2 -
права власності на квартиру. Також, спільна часткова власність підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, де зазначено, що двокімнатна квартира розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа - 49 кв.м., житлова площа - 26,9 кв.м., належить заявнику та дружині батька (спадкодавцеві) - ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності. Крім того, цей факт підтверджується адресою реєстрації його місця проживання: АДРЕСА_1 (згідно запису у його паспорті) тобто адреса його реєстрації співпадає з адресою квартири, у якій був зареєстрований батько заявника та мачуха ОСОБА_1 .
02 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Тернопільського нотаріального округу Фіголь Н.Б. для подання заяви про прийняття спадщини за статтею 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) належного майна після смерті ОСОБА_2 . Однак, у прийнятті заяви йому було відмовлено, та було зазначено що факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю повинен встановити суд.
2. Стислий зміст заперечень на заяву
Заінтересована особа: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Наталія Богданівна своїм правом на заперечення, що передбачене Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), не скористалася.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами окремого провадження (а.с. 28).
В судовому засіданні 19.06.2025 представник заявника зазначив, повністю підтримує заяву просив її задовольнити.
Допитана 16.05.2025 в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 вказала, підтвердила факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначила, що з 1995 року проживала там як невістка. Свідок окремо зазначила, що ОСОБА_1 ставився до ОСОБА_2 доброзичнливо як до рідної матері (а.с. 38, 39).
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні 19.06.2025 зазначила, що давно знає цю родину, оскільки є сусідами; між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існували стосунки як між матір'ю і сином. Свідок вказала, що тривалий час взагалі не знала, що вони не рідні мати та син. Коли ОСОБА_2 залишилася одна, після смерті чоловіка, ОСОБА_1 піклувався про неї. ОСОБА_6 зазначила, що вони проживали разом, зокрема, ОСОБА_1 з сім'єю та ОСОБА_2 (а.с. 56, 57).
У судове засідання заявник та його представник не з'явилися, однак від представника заявника 09 вересня 2025 року надійшло клопотання про розгляд справи без участі заявника, прохання зазначені у заяві, представник просив задовольнити.
Заінтересована особа: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б., в судове засідання не з'явилася, хоча про місце, день та час судового засідання повідомлялася належним чином, проте, подала заяву про розгляд справи у її відсутності
(а.с. 36, 41).
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, суд зазначає, що у зв'язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 у місті Тернопіль Тернопільської області, про що свідчить паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , орган, що видав 6110 та присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (а.с. 13, 14, 51), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Відповідно до повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00044335896 від 02 квітня 2024 року та № 00049863336 від 05 березня 2025 року, 24 червня 1986 року був укладений шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , актовий запис № 8, орган державної реєстрації: Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 7, 8, 47, 48).
Згідно свідоцтва про право власності на житло, серія НОМЕР_3 , від 01 квітня 2013 року, видане міським бюро технічної інвентаризації, яке посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 - та членам його сім'ї ОСОБА_2 -
, загальною площею 49,0 кв.м. (а.с. 15).
Як вказано у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 5573424 від 02 квітня 2013 року, двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 49,0 кв.м., житловою площею 26,9 кв.м., належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 - та ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 94597261101 (а.с. 16, 17), вказане також підтверджується технічним паспортом на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_1 (а.с. 18, 21).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_4 , видане Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 548 (а.с. 9, 49).
Відповідно до довідки ДП «Благоустрій 1» № 348 від 20 вересня 2024 року, виданої ОСОБА_1 про те, що він зареєстрований з 01 грудня 1994 року по даний час за адресою: АДРЕСА_1 , та з ним була зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та знята з обліку 22 березня 2024 року (а.с. 12).
02 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Н.Б. про прийняття спадщини (а.с. 42).
У матеріалах справи наявні інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 76446425 від 02 квітня 2024 року, № 76446446 від 02 квітня 2024 року (а.с. 43, 44).
Як вказано у відповіді приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Наталії Богданівни № 295/02-14 від 02 квітня 2024 року, для успадкування майна після смерті ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 потрібно звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім'єю (а.с. 10, 11, 53).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76447008 від 02 квітня 2024 року, заведена спадкова справа № 72237738 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 50).
Згідно з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00044335913 від 02 квітня 2024 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер актового запису, орган державної реєстрації: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, причина смерті: змішаний цироз печінки (а.с. 45, 46).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункт 1).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
2.2. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа № 320/948/18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року (справа №320/948/18), від 18 січня 2024 року (справа №560/17953/21).
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Частиною третьою статті 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
2.3. Відповідно до статей 1218, 1220, 1221, 1223, 1264 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Згідно статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання, разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вказано в частині третій статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до підпункту 3.20 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відтак суд констатує, що встановлення факту, за встановленням якого звернувся заявник, відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ЦПК України, ураховуючи його юридичне значення для заявника та неможливість його встановлення у позасудовий спосіб, може бути вирішене у порядку окремого провадження.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду заяви
Враховуючи вищенаведене, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 має для нього юридичне значення, в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт він не має можливості. Тож з огляду на наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги показання свідків, суд вважає за можливе задовольнити вимоги заяви, оскільки встановлено, що заявник спільно проживав з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю в період часу з 1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , їхнім взаєминам були притаманні ознаки сім'ї, що підтверджується дослідженими судом доказами.
За таких обставинах суд дійшов висновку, що вимоги заяви ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.
Згідно з частиною сьомою статті 294 ЦПК України судові витрати, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Судові витрати за розгляд справи суді першої інстанції покласти на заявника в межах ним понесених.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 258 - 259, 263 - 265, 268, 273, 293 - 294, 315 - 318,
352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кіцану Андрій Лазаревич, заінтересована особа: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Наталія Богданівна про встановлення факту проживання однією сім'єю - задовольнити.
2. Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю в період часу з 1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. Судові витрати за розгляд справи суді першої інстанції покласти на заявника в межах ним понесених.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
7. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлено 07 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Наталія Богданівна, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місцезнаходження: бульвар Шевченка, 18/3, м. Тернопіль.
Головуючий суддяТ. І. Якімець