Справа № 944/1437/25
Провадження №2/944/1239/25
(ЗАОЧНЕ)
11.11.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Матвіїва І.М.
з участю секретаря судового засідання Леньо Б.Ю.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду із зазначеним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договорами про надання споживчого кредиту №2109337676324 від 03.04.2021 та №2106643064446 від 07.03.2021 року в розмірі 76376 грн 23 коп, понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 16000 гривень 00 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 квітня 2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» було укладено кредитний договір №2109337676324, за умовами якого відповідачу було надано у кредит грошові кошти в сумі 2000 грн. Вказує, що 01 грудня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2109626393680 від 06 квітня 2021 року. В подальшому 10 січня 2023 року між позивачем ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до якого до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги за кредитним договором №2109337676324 від 03.04.2021 року. Відтак, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2109337676324 від 03.04.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 35248,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 2000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33248,20 грн.
Окрім цього, 07 березня 2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» було укладено кредитний договір №2106643064446, за умовами якого відповідачу було надано у кредит грошові кошти в сумі 5900 грн. Вказує, що 01 грудня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2106643064446 від 07 березня 2021 року. В подальшому 10 січня 2023 року між позивачем ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до якого до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги за кредитним договором №2106643064446 від 07.03.2021 року. Відтак, загальний розмір заборгованості за Договором №2106643064446 від 07.03.2021 р., що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 58685,56 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 3521,72 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55163,84 грн.
Проте, враховуючи вище викладене, принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами в розмірі 76376,23 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 5521,72 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -70854,51 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 26.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, за зареєстрованим місцем проживання та через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подав.
На підставі ст.280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 10.11.2025, є дата складення повного судового рішення 11.11.2025.
Дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 03.04.2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг №2109337676324.
07.03.2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг №2106643064446.
Згідно із п.1.1. Договорів, Товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 2000 та 5900 гривень відповідно на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 2000 та 5900 гривень відповідно.
01.12.2021 між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг №2109337676324 від 03.04.2021 та №2106643064446 від 07.03.2021.
10.01.2023 року ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договорами про надання фінансових послуг №2109337676324 від 03.04.2021 та №2106643064446 від 07.03.2021, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідач ОСОБА_1 .
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2109337676324 від 03.04.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 35248,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 2000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33248,20 грн.
Загальний розмір заборгованості за Договором №2106643064446 від 07.03.2021 р., що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 58685,56 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 3521,72 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55163,84 грн.
При цьому, позивач в позові зазначив, що враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, останній просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договорами №2109337676324 від 03.04.2021 та №2106643064446 від 07.03.2021 в загальній сумі 76376,23 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 5521,72 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -70854,51 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 1047 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 Цивільного кодексу України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
В пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електоронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (частина сьома стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, Правила надання споживчих кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні статтей 641, 644 Цивільного кодексу України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 1082 Цивільного кодексу України, передбачено боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки попереднього кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за позикою в сумі 5521,72 грн.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам в сумі 70854,51 грн. У відповідності до положень частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та згідно частини першої статті 1048 Цивільного Кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Обов'язок позичальника повернути позику встановлений статтею 1049 Цивільного кодекс України згідно якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За умовами кредитних договір №2109337676324 від 03.04.2021 та №2106643064446 від 07.03.2021 року сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитом. Відповідач ознайомився з даними умовами кредитування, про що засвідчила елктронним цифровим підписом на вказаних договорах.
Таким чином, оскільки докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов'язань за договором в матеріалах справи відсутні, а також враховуючи, те, що відповідач при оформленні договору кредиту ознайомлена з відсотковою ставкою за договором, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованості по відсоткам в сумі 70854,51 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000, 00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, прайс-лист про ціну роботи, заявка про надання юридичної допомоги №94 від 01.02.2025 року на суму 16000,00 грн, та витяг з акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року.
Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Судувід 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн за участь у даній справі, не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, їх необхідністю для постановлення судового рішення, написання позовної заяви здійснено на стандартному бланку у аналогічний категорії справ, а тому не потребує значних затрат часу на виконання таких робіт.
Таким чином, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача слід стягнути 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що з відповідача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн на користь позивача.
Керуючись статтями 526, 530, 1046, 1047, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 10, 11-13, 76-81, 141, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №2109337676324 від 03.04.2021 та №2106643064446 від 07.03.2021 року у розмірі 76376 (сімдесят шість тисяч триста сімдесят шість) грн 23 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 копійок
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.11.2025.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926; місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова,3; офіс № 306.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М.Матвіїв