Справа № 456/3949/25
Провадження № 2/456/1819/2025
/заочне/
21 жовтня 2025 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Коцур А.І.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком разом з господарськими будівлями,
Підстава позову (позиція позивача). Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити порядок користування житловим будинком А-1 з підвалом пд., верандою а, сходами аі житловою площею 41.1кв.м., загальною площею 87.7кв.м., що складається з однієї кімнати та трьох житлових кімнат та розташований у АДРЕСА_1 , відповідно ідеальних часток (2/3 - позивача та 1/3 відповідача). Виділити йому, позивачу, у користування на першому поверсі будинку приміщення 1-2 житлова, площею 15.7кв.м., приміщення 1-3 житлова, площею 15.7 кв.м. та приміщення 11 підвал, площею 9.7кв.м. Виділити у користування відповідачу ОСОБА_2 приміщення 1-4 кухня, площею 8.6 кв.м., приміщення 11 кладова, площею 7.4 кв м. та приміщення 1 підвал площею 9.9 кв.м. Приміщення 1 коридор, площею 11.0 кв.м. та приміщення 1-1 житлова, площею 9.7 кв.м. залишити у спільному користуванні сторін. Належні до будинку господарські споруди: сарай Б. сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, навіс є, огорожа 1, колодязь к, замощення 1, ворота 2, огорожа 3, які розташовані у АДРЕСА_1 залишити у спільному користуванні сторін. Стягнути з відповідача судові витрати що становлять 3211,20грн. (1211.20 грн. судовий збір та 3 000. 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу). В обгрунтування позову покликається на те, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його рідна сестра. ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Завадів Стрийского району Львівської облсті помер їхній батько ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Завадів Стрийського району померла їхня мати ОСОБА_4 . Ще за життя, в 2004 році мати подарувала йому, позивачу, 2/3 частини житлового будинку разом з відповідною частиною господарських споруд, розташованого у АДРЕСА_1 (договір дарування №1-631, серія ВВВ № 125386 нотаріально посвідчений 13.02.2004). Інша 1/3 частина цього житлового будинку належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно рішення № 10 Завадівської сільської ради 29.03.2001. Житловий будинок А-1 збудований з дерев'яних пластин, з підвалом пд. площею 9.9 кв.м. та 9.7 кв.м., верандою а, сходами al є житловою площею 41,1 кв.м., загальною площею 87.7 кв.м. та складається з однієї кухні площею 8,6 кв.м., трьох житлових кімнат площею 9.7кв.м.; 15.7кв.м.; 15.7кв.м.; коридору площею 11.0 кв.м., кладової площею 7.4 кв.м. з належними до нього господарськими спорудами: сарай Б., сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, навіс є, огорожа 1, колодязь к, замощення 1, ворота 2, огорожа 3, реєстраційний номер майна 4431702. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0.09 га, яка в приватну власність не передавалася. Відповідач має зареєстроване місце проживання та проживає в цьому будинку. Він має зареєстроване місце проживання та проживає в м. Стрий Львівської області. До будинку навідується на свята та відвідати могили батьків. 28.06.2025 він приїхав на кладовище до батьків зі своєю дружиною і хотів зайти до будинку, співвласником більшої частини якого він є. У вхідних дверях будинку був поміняний дверний замок. Він не зміг потрапити до будинку. Коли зв'язався з відповідачем вона категорично відмовилася йому надати ключі від замка вхідних дверей будинку. З цього приводу він звертався за допомогою до старости села та в правоохоронні органи. В присутності працівника поліції, що проводив перевірку, відповідач віддала йому ключі від замка вхідних дверей будинку, а від всіх кімнат будинку ні. Відповідач порушує його право на вільне користування та розпорядження приватною власністю, вона заявляє, що йому нічого там не належить. Через конфлікти, відсутності чіткого розмежування користування будинком він змушений звертатися до суду про встановлення порядку користування житловим будинком разом з господарськими спорудами, що до нього належать. Виділити свою частку реально в житловому будинку неможливо через незадовільний технічний стан будинку, будинок шістдесятих років забудови, збудований з дерев'яних пластин, має один вхід, єдині комунікації, що перешкоджає переобладнанню будинку в два окремих. Враховуючі їхні, сторін, ідеальні частки в будинку він пропонує встановити порядок користування будинком, який відповідає часткам співвласників.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, погодився, щоб був встановлений наступний порядок користування житловим будинком, враховуючи частки сторін: Виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату 1-1, площею 9,7 кв.м., житлову кімнату 1-2, площею 15,7 кв.м. Виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату 1-3, площею 15,7 кв.м. Залишити у спільному користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : приміщення 11 підвал, площею 9.7 кв.м; приміщення 1-4 кухня, площею 8,6 кв.м., приміщення 11 кладова, площею 7,4 кв.м., приміщення 1 підвал площею 9,9 кв.м; приміщення 1 коридор, площею 11,0 кв.м., сарай Б. сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, навіс є, огорожа 1, колодязь к, замощення 1, ворота 2, огорожа 3.
Позиція відповідача. відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча неодноразово повідомлялася про розгляд справи, зокрема на 11.08.2025, 02.09.2025, 29.09.2025, 21.10.2025, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про призначення судових засідань на 29.09.2025, 21.10.2025 відповідача повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у її відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України, проти чого позивач не заперечив.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді від 28.07.2025 провадження у справі відкрито, справу призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 02.09.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Завадівської сільської ради Стрийського району Львівської області 19.06.006, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №8 /а.с.8/.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Завадівською сільською радою Стрийського району Львівської області 01.12.200, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №16 /а.с.9/.
Відповідно до договору дарування житлового будинку, укладеного 13.02.2004 та посвідченого 13.02.2004 за реєстровим №1-631 державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв в дар 2/3 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.10/.
Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3716391 від 28.05.2004, ОСОБА_1 є власником на підставі договору дарування /реєстр №1-631, 13.02.2004/ 2/3 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.11/.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 01.07.2025 №433611492, ОСОБА_2 є власником 1/3, ОСОБА_1 є власником 2/3 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.12/.
Згідно з відповіддю начальника Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області А.Коцура №14677/47/01/25 від 15.07.2025, проведено перевірку заяви ОСОБА_1 по факту неправомірних дій ОСОБА_2 , не встановлено ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, з'ясовано, що між сторонами існує спір цивільно-правового характеру /а.с.13/.
Згідно з технічним паспортом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , такий збудований з дерев'яних пластин, з підвалом пд. площею 9.9кв.м. та 9.7кв.м., верандою а, сходами al, житловою площею 41,1 кв.м., загальною площею 87.7кв.м. та складається з однієї кухні площею 8,6 кв.м., трьох житлових кімнат площею 9.7кв.м.; 15.7кв.м.; 15.7кв.м.; коридору площею 11.0кв.м., кладової площею 7.4кв.м. з належними до нього господарськими спорудами: сарай Б., сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, навіс є. огорожа 1, колодязь к, замощення 1, ворота 2, огорожа 3/а.с.14-18/.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Захист права власності встановленийст. 321 ЦК України, а саме право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.
Статтями 47,48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.
Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб (ч.1 ст.383 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).
У розумінні статті 391 ЦК України власник майна як позивач не зобов'язаний доводити неправомірність дій відповідача; власник має доказати факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном. Для відмови у негаторному позові особа, яка створює перешкоди як то відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим майна зберігається, суд виділяє у користування сторін частину майна у натурі, що співмірна розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
З аналізу вищенаведених положень матеріального закону можливо зробити висновок, що встановлення порядку користування у житловому будинку може бути виключно у випадку, якщо буде підтверджено належними та допустимими доказами, що це можливо зробити, без втрати цільового призначення, як житла для обох співвласників.
В судовому засіданні встановлено, що сторони є співвласниками житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , а саме: позивачу ОСОБА_1 належить 2/3 частин вказаного будинку відповідно до договору дарування житлового будинку, посвідченого 13.02.2004 державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., зареєстрованого в реєстрі за №1-631, а відповідачу ОСОБА_2 належить 1/3 частки житлового будинку відповідно до свідоцтва про право власності, виданого згідно з рішенням № 10 Завадівської сільської ради від 29.03.2001.
Згідно з поясненнями позивача, 28.06.2025 він приїхав на кладовище до батьків зі своєю дружиною і хотів зайти до будинку співвласником більшої частини якого він є. У вхідних дверях будинку був поміняний дверний замок. Він не зміг потрапити до будинку. Коли зв'язався з відповідачем вона категорично відмовила йому надати ключі від замка вхідних дверей будинку. З цього приводу він звертався за допомогою до старости села та в правоохоронні органи. В присутності працівника поліції, що проводив перевірку, відповідач віддала йому ключі від замка вхідних дверей будинку, а від всіх кімнат будинку ні. Відповідач порушує його право на вільне користування та розпорядження приватною власністю, вона заявляє, що йому нічого там не належить. Через конфлікти, відсутності чіткого розмежування користування будинком він змушений звертатися до суду про встановлення порядку користування житловим будинком разом з господарськими спорудами, що до нього належать.
Суд зауважує, що для захисту права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно не має правового значення те, чи має ОСОБА_1 у власності інше нерухоме майно, чи проживав він раніше у належному йому на праві власності будинку тощо. Власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб у будь-який час та на власний розсуд, рівно як і розпоряджатися належною йому власністю у будь-який час та на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу по справі, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
З технічного паспорта, який міститься в матеріалах справи вбачається де саме в будинку розташовані приміщення, а тому суд вважає, що спеціальні знання в даному випадку не потрібні, а тому підстав для проведення експертизи суд не вбачає.
Непорушність права власності встановлена статтею 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку з 2004 року, право власності якого є обмеженим, ОСОБА_1 як співвласник нерухомого майна не може користуватися та розпоряджатися своїм майном, оскільки ОСОБА_2 , яка є другим співвласником, чинить йому перешкоди у користуванні житловим будинком, змінила замки і не впускає його до будинку.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що слід визначити порядок користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до ідеальних часток ( ОСОБА_1 - 2/3, ОСОБА_2 - 1/3). Виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату 1-1, площею 9,7 кв.м., житлову кімнату 1-2, площею 15,7 кв.м. Виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату 1-3, площею 15,7 кв.м. Залишити у спільному користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : приміщення 11 підвал, площею 9.7 кв.м; приміщення 1-4 кухня, площею 8,6 кв.м., приміщення 11 кладова, площею 7,4 кв.м., приміщення 1 підвал площею 9,9 кв.м; приміщення 1 коридор, площею 11,0 кв.м., сарай Б. сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, навіс є, огорожа 1, колодязь к, замощення 1, ворота 2, огорожа 3.
Судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (чинного на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також детальний розрахунок таких витрат. Наведена позиція відображена в постанові Верховного суду від 18.07.2018 по справі №509/2669/15-ц).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За оформлення позовної заяви позивачем сплачено адвокату Маципура Г.І. грошові кошти в сумі 3000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №41 від 15.07.2025, а тому такі витрати слід стягнути з відповідача.
Керуючись, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визначити порядок користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до ідеальних часток ( ОСОБА_1 - 2/3, ОСОБА_2 - 1/3).
Виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату 1-1, площею 9,7 кв.м., житлову кімнату 1-2, площею 15,7 кв.м.
Виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату 1-3, площею 15,7 кв.м.
Залишити у спільному користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : приміщення 11 підвал, площею 9.7 кв.м; приміщення 1-4 кухня, площею 8,6 кв.м., приміщення 11 кладова, площею 7,4 кв.м., приміщення 1 підвал площею 9,9 кв.м; приміщення 1 коридор, площею 11,0 кв.м., сарай Б. сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, навіс є, огорожа 1, колодязь к, замощення 1, ворота 2, огорожа 3.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 /одна тисяча двіста одинадцять/ грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 /три тисячі/ грн.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення
виготовлено 03.11.2025
Головуючий суддя В.Л.Бучківська