Справа № 456/1761/24
Провадження № 2/456/101/2025
10 листопада 2025 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Коцур А.І.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представників відповідачів Романіва О.В., Гій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської обласної прокуратури, Стрийської окружної прокуратури Львівської області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, спричиненої неефективним досудовим розслідуванням та надмірною його тривалістю,
Підстава позову (позиція позивача). Позивач звернувся до суду з позовом та уточнивши позовні вимоги просить суд визнати факт порушення Державою Україна в особі ГУ НП у Львівської області, Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Стрийської окружної прокуратури Львівської області конституційних прав ОСОБА_2 як потерпілого при проведенні досудового розслідування кримінальної справи №12019140130001097 від 10.09.2019. Стягнути на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 1152 000 грн. та судові витрати. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.09.2019 Стрийським РУП ГУ НП у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження №12019140130001097 за заявою ОСОБА_2 від 09.09.2019 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України щодо наступних обставин справи: вчинення щодо ОСОБА_2 шахрайських дій групою осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), які 22.01.2018 шляхом обману заволоділи грошовими коштами потерпілого у розмірі 430 000 грн. та у травні 2018 року повторно на суму 125 800 грн. Під час досудового розслідування кримінального провадження №12019140130001097 від 10.09.2019 Відповідачем 3 та Відповідачем 4, а саме слідчими тричі виносились постанови про закриття кримінального провадження: 1. постанова старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ НП у Львівській області від 07.06.2021 про закриття кримінального провадження №12019140130001097 у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. 2. Постанова старшого слідчого СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 10.09.2019 про закриття кримінального провадження № 12019140130001097 від 10.09.2019 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. 3. Постанова слідчого СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 05.08.2022 про закриття кримінального провадження №12019140130001097 від 10.09.2019 у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Позивач (потерпілий) тричі скеровував скарги на вищезазначені Постанови, які були скасовані ухвалами слідчого судді та в подальшому зобов'язано відновити та провести досудове розслідування кримінального провадження. У судовому засіданні встановлено, що у межах досудового розслідування Відповідачем 3 не здійснено аналізу матеріалів, на які посилається скаржник та не надано належної оцінки доказам, не вжито всіх необхідних заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин про проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, не проведено всіх необхідних слідчих дій, зазначених у скарзі, не виконано письмових вказівок прокурора, не виконано ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей та документів - Ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.07.2021 по справі №461/5523/21 про задоволення скарги та скасування постанови про закриття кримінального провадження. Слідчий (Відповідач 4) виносячи постанову про закриття кримінального провадження не виконала наданих у порядку ст. 39 КПК України письмових вказівок від 29.09.2021 та від 29.10.2021 та передчасно закрила кримінальне провадження. Слідчий суддя вважає за необхідне скасувати постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю відомостей про проведення низки слідчих та процесуальних дій, через що неможливо встановити істину по справі - Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15.04.2022 по справі №456 2445/20 про задоволення скарги ОСОБА_2 та скасування постанови про закриття кримінального провадження від 04.02.2022. При повторному закритті вищевказаного кримінального провадження Відповідачем 4 зазначених вимог закону не дотримано, постанова є такою, що надалі винесена передчасно на підставі неповного проведеного досудового розслідування без всебічного та об'єктивного дослідження даних. Окремо слідчий суддя звертає увагу й на передчасність висновку слідчого про те, що між потерпілим ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_3 склалися цивільно-правові відносини, котрі виникли на добровільних засадах з договору позики грошових коштів й стверджуються розпискою від 22.01.2018, оскільки зі змісту цієї розписки та наданих потерпілим ОСОБА_2 первинних й додаткових показань не підтверджується передача грошових коштів у сумі 15 000 доларів США - Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.08.2022 по справі №456/2445/20 про задоволения скарги ОСОБА_2 та скасування постанови про закриття кримінального провадження. В тому числі, згідно ухвал слідчого судді, неодноразово зобов'язано посадових осіб Відповідача 3 та Відповідача 4 проводити слідчі дії, в томі числі допити; виконувати покладені зобов'язання у строки передбачені кримінально процесуальним аконодавством; встановлено невиконання органами досудового розслідування вимог клопотань; встановлено обґрунтоване припущення про існування ризику необ'єктивності слідчого. Прокурорський нагляд здійснюваний Відповідачем 1 та Відповідачем 2 у встановлені кримінальним провадженням строки здійснювався не належним чином, що в тому числі призвело до грубих порушень кримінального процесуального законодавства України. Зокрема, таке встановлено в межах судового розгляду справи та відображено у таких ухвалах слідчого судді: 1. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 27.08.2020 року - слідчим скаржника було повідомлено про те, що його клопотання задоволено, однак на момент подачі даної скарги до суду, жодних вимог клопотання від 18.06.2020 органом досудового розслідування, окрім допиту свідка ОСОБА_7 не виконано; 2. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 04.01.2021 - слідчі дії, необхідні для повного та всебічного дослідження обставин кримінального провадження №12019140130001097 від 10.09.2019, слідчим не проведено у зв'язку з великою завантаженістю. Прокурор в судовому засіданні скаргу визнав частково, зазначив, що ним як процесуальним прокурором у даному кримінальному провадженні слідчому надані вказівки, які виконані ним не в повному обсязі; 3. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 02.02.2021 - оглядом матеріалів заяви встановлено, що слідчим суддею прийнято рішення від 25.08.2020 про надання тимчасового доступу до інформації, яка міститься в операторів мобільного зв'язку, проте така не виконана, більше того, строк дії ухвали сплив 25.09.2020. У зв'язку з невиконанням ухвали слідчого судді від 27.08.2020 ухвалою слідчого судді від 04.01.2021 слідчого повторно зобов'язано вчинити зазначені дії; 4. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 09.12.2022 - також встановлено, що за час здійснення досудового розслідування слідчою неодноразово виносилися постанови про закриття кримінального провадження, проте такі були скасовані ухвалами слідчого судді з причин неповноти досудового розслідування: 5. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 26.01.2023 - зобов'язати слідчого повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 20.12.2022 .... з наведенням належних мотивів та з дотриманням вимог КПК України, а саме врахувавши права потерпілого, визначені КПК України; 6. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 24.04.2023 - таким чином, судом встановлено, що всупереч наведеному станом на момент звернення ОСОБА_2 із скаргою до слідчого судді клопотання скаржника від 27.03.2023 не розглянуто та жодних рішень щодо нього не прийнято; 7. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 09.06.2023 - вказане клопотання ОСОБА_2 , станом на день звернення до слідчого судді виконано не було, не було відмовлено чи в інший спосіб розглянуто. Також, за клопотаннями та скаргами Позивача, змінено кваліфікацію кримінального правопорушення, долучено докази до матеріалів досудового розслідування, проведено додаткові слідчі дії для встановленням осіб винних у вчинення кримінального правопорушення, піднімалося питання організації розслідування кримінального провадження, що підтверджується доказами, долученими до позовної заяви, а саме: Клопотання слідчому Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області від 04.12.2019; Скарга-зауваження керівнику органу досудового розслідування Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області від 17.06.2020; Клопотання ОСОБА_2 слідчому Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області про долучення відеодоказу до матеріалів кримінального провадження від 18.06.2020; Клопотання ОСОБА_2 слідчому Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №12019140130001097 від 18.06.2020; Скарга ОСОБА_2 керівнику прокуратури Львівської області на протиправні дії посадових осіб Стрийського відділу поліції та Стрийської місцевої прокурату від 27.01.2021; Клопотання ОСОБА_2 до СВ ГУ НП у Львівській області про проведення слідчої дії від 04.08.2021; Клопотання ОСОБА_2 до СВ ГУ НП у Львівській області про проведення слідчої дії від 09.09.2021; Клопотання ОСОБА_2 до Стрийської окружної прокуратури про проведення слідчої дії від 30.10.2021; Скарга Боженко Г.О. від 18.01.2022 до ГУ НП у Львівській області про проведення слідчої процесуальної дії; Клопотання Стрийському РУП ГУ НП у Львівській області про продовження терміну досудового розслідування від 05.08.2022; Скарга ГУ НП у Львівській області на бездіяльність слідчого від 08.09.2022; Скарга у Стрийську окружну прокуратуру на протиправні дії прокурора щодо невиконання прокурорського нагляду від 19.09.2022; Клопотання до Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про проведення додаткового допиту від 20.12.2022. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019140130001097 за заявою позивача триває з вересня 2019 року, що на дату звернення позивача до суду, а саме березень 2024 року становить 54 місяці. За вищевказаний час відповідно до вимог КПК України орган досудового розслідування мав би прийняти відповідне процесуальне рішення. Позивач неодноразово звертався до Відповідача 1, Відповідача 2 та Відповідача 3 щодо необхідності дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства. Зокрема таке підтверджується: Клопотанням про проведення досудового розслідування у розумні строки до прокурора Стрийської місцевої прокуратури від 20.05.2020; Скаргою на розумні строки досудового слідства ГУ НП у Львівській області від 19.07.2021; Скаргою на розумні строки досудового слідства ГУ НП у Львівській області від 19.09.2021; Скаргою на розумні строки керівнику Стрийської окружної прокуратури від 26.10.2021; Скаргою на розумні строки досудового слідства ГУ НП у Львівській області від 17.01.2022; Скаргою на розумні строки досудового слідства до Львівської обласної прокуратури від 29.07.2022; Скаргою на розумні строки досудового слідства до Стрийської окружної прокуратури від 07.09.2022; Скаргою щодо недотримання розумних строків досудового слідства до Стрийської окружної прокуратури від 26.09.2022. У сукупності дане свідчить про системне неналежне виконання органами слідства та як тезультат прокуратури покладених на них обов'язків та надмірною тривалістю досудового розслідування. 02.03.2021 Позивач подав Прокурору Львівської області заяву про вчинення кримінального правопорушення організованою групою посадових осіб поліції та прокуратури. Як встановлено в Ухвалі слідчого судці Галицького районного суду міста Львова від 16.04.2021 дану заяву скеровано за належність та на її основі проведено службову перевірку, результати якої не скеровано заявнику. Уповноважених осіб зобов'язано розглянути заяву по суті та повідомити заявника про прийняте рішення. 06.08.2021 Позивач подав до Львівського РУП №1 НП у Львівській області заяву про вчинення злочину уповноваженими особами СВ ГУ НП у Львівській області. В подальшому позивачем подано до Галицького районного суду міста Львові скаргу від 06.08.2021 на підставі якої Ухвалою суду від 11.08.2021 слідчого СВ ГУНП у Львівській області зобов'язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 від 06.08.2021. Незаконними рішеннями посадових осіб органів державної влади, з приводу неодноразового незаконного закриття зазначеного кримінального провадження, тривалого та неефективного проведення досудового розслідування, відсутності належного процесуального керівництва з боку відповідного прокурора, Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу вимушений був на постійній основі звертатися та відвідувати суди і органи прокуратури та слідства, з метою захисту та поновлення своїх прав як потерпілого. В результаті незаконних дій посадових осіб відповідачів, позивач вимушений протягом майже 5 років витрачати значний час та сили, що призвело до позбавлення можливості продовжувати активне особисте та суспільне життя, що в свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку з чим просить захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди. Надмірна тривалість кримінального провадження, де Позивач визнаний потерпілим призвела до моральних страждань Позивача, що зумовлено тривалою невизначеністю щодо встаноновлення та притягнення винних осіб до відповідальності; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, в тому числі, у зв'язку із необхідність постійно бути залученим до проведення досудового розслідування кримінального провадження, у Позивача на фоні постійної тривоги та переживань погіршилося самопочуття та здоров'я загалом. У зв'язку із значною затратою сил, що зумовлена неналежним виконанням обов'язків органами досудового розслідування та прокуратури у зв'язку із системною бездіяльністю, з метою притягнення до відповідальності винних осіб в межах кримінального провадження №12019140130001097, Позивач зазнає значних душевних страждань протягом майже як 5-ти років, що є тривалим та істотним порушенням його прав. Правовою підставою для відшкодування шкоди є сам факт скасування процесуальних рішень, прийнятих прокурором, встановлення протиправності та систематичної бездіяльності посадових осіб органів прокуратури, надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні та спричинених у зв'язку із цим негативних наслідків для позивача.
У відповідях на відзив Львівської обласної прокуратури та ГУ НП у Львівській області, представник позивача вказує на те, що у відзиві Відповідач 1 зазначає, що в ході здійснення досудового розслідування проведено низку слідчих (розшукових) дій. Проте, варто наголосити, що такі дії проведено і за рахунок активних дій Позивача. Окремі процесуальні дії вдалося провести саме завдяки активній позиції Позивача (потерпілого у кримінальному провадженні), яким неодноразово оскаржувалися дії та бездіяльність слідчих та процесуальних прокурорів та його скарги слідчим суддею задовольнялися. Дане підтверджується доказами, долученими до позовної заяви. Незважаючи на заходи, проведені органом досудового розслідування у рамках кримінального провадження, досудове розслідування здійснювалося недостатньо ретельно та сумлінно, й майже усі заходи здійснювалися завдяки активній позиції потерпілого (позивача), що полягала у оскарженні дій, процесуальних рішень чи бездіяльності слідчих та прокурорів. Відповідач 1 стверджує, що задоволення скарг потерпілого слідчим суддею вже є належною сатисфакцією, та самі по собі ухвали слідчого судді, постановлені на користь потерпілого, не свідчать про протиправність дій чи бездіяльності слідчих чи прокурорів. Представник Позивача не погоджується з такими доводами Відповідача. Так, з матеріалів справи вбачається, що Позивач був змушений неодноразово звертатися до суду з метою оскарження протиправної, на його думку, бездіяльності/дій слідчих та прокурорів. Ухвалами слідчих суддів неодноразово задовольнялись скарги ОСОБА_2 на бездіяльність, дії слідчих та процесуальних керівників, що полягали у нездійсненні процесуальних дій тощо, та зобов'язувалися як слідчі так і процесуальні керівники до здійснення певних дій. Тобто мова йде не про поодинокі випадки бездіяльності чи неправомірні дії/рішення, які були виправлені завдяки судовому контролю, а про їх систематичність при здійсненні даного кримінального провадження. Ухвали слідчого судді, що ухвалюються на користь скаржника, свідчать про встановлення слідчим суддею певних порушень з боку слідчих та/або прокурорів. Відповідач 1 не надав жодних переконливих пояснень, які б виправдовували факти бездіяльності, які допускалися слідчими та прокурорами під час досудового розслідування, та були встановлені слідчими суддями за наслідками розгляду скарг позивача. Підставами для задоволення скарг позивача слідчими суддями були у різний час: нездійснення процесуальних дій чи неприйняття рішень, безпідставна відмова у задоволенні клопотань позивача, або взагалі відсутність реакції на такі клопотання, відмова у задоволенні клопотання позивача з одних й тих самих підстав, безпідставне закриття кримінального провадження, що беззаперечно свідчить про допущені незаконні дії та/або бездіяльність посадових осіб відповідачів під час досудового розслідування Доводи Відповідача, що оскарження позивачем до суду процесуальних рішень, прийнятих органом досудового розслідування (прокурором), їх дій чи бездіяльності під час кримінального провадження в порядку, визначеному КПК України, є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування у порядку кримінального судочинства, і не є доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності та не є підставою для відшкодування моральної шкоди, - є безпідставними, оскільки, як вірно було зазначено позивачем, підставою для відшкодування моральної шкоди у даній справі є не лише сам факт скасування прийнятих уповноваженими особами відповідних процесуальних рішень чи у покладенні слідчим суддею на слідчих та/або процесуальних керівників-прокурорів певних обов'язків, а встановлення факту систематичної бездіяльності згаданих осіб чи незаконності їх процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Отже, неодноразовими рішеннями слідчих суддів у кримінальному провадженні підтверджується систематична протиправна бездіяльність слідчих та прокурорів - процесуальних керівників у кримінальному провадженні, розслідування якого не здійснювалося ефективно та ретельно, й така систематична бездіяльність та нехтування правами потерпілого беззаперечно могли завдати йому моральної шкоди. Дане відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 607/8203/18 (постанова від 02.09.2020), у справі № 638/14007/17 (постанова від 23.09.2020). Аналогічні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17 (провадження № 61-766св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св20). Також, погіршення стану здоров'я Позивача у результаті настання негативних наслідків для останнього підтверджується доказами, що долучаються до цієї відповіді на відзив, а саме: - медична карта ОСОБА_2 1957 р.н., видана Стрийською центральною міською лікарнею на 7 аркушах; - виписка амбулаторного хворого ОСОБА_2 1957 р.н., видана КНП ЛОР «Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр» від 30.04.2024 року; - направлення на МСЕК ОСОБА_2 1957 р.н. із додатками до нього на 5 аркушах.
Позиція відповідачів.
У відзиві на позовну заяву представник Львівської обласної прокуратури та Стрийської окружної прокуратури зазначає, що з позовними вимогами ОСОБА_2 прокуратура не погоджується та просить відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне. Встановлено, що в провадженні СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 12019140130001097 від 10.09.2019 за ч.3 ст. 190 КК України, яке зареєстроване за заявою ОСОБА_2 щодо заволодіння ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 його грошовими коштами. Так, в ході здійснення досудового розслідування, з метою перевірки доводів заявника та з'ясування усіх обставин вчинення кримінального порушення, проведено низку слідчих (розшукових) дій, зокрема допити потерпілого, свідків, одночасні допити, огляд місця події, здійснено тимчасовий доступ до інформації. Поряд з цим, прокурором, шляхом моніторингу Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що у провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебувала справа № 456/4123/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та трьох процентів річних від простроченої суми боргу. Предметом позову є повернення грошових коштів в розмірі 15000 доларів США, які 22.01.2018 ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 , що підтверджується розпискою від 22.01.2018. 06.11.2023 судом ухвалено рішення про задоволення позову, яке набрало законної сили 18.12.2023. У вказаному рішенні судом встановлено той факт, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором позики, підтверджених розпискою від 22.01.2018, тобто в даному випадку мають місце цивільно-правові відносини. Враховуючи вищенаведене, проведеним розслідуванням встановлено, що усі доводи ОСОБА_2 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення зводяться до неналежного виконання договірних зобов'язань згідно з договором позики грошових коштів, а саме неповерненням позичених коштів. Незважаючи на викладене, вказане кримінальне провадження неодноразово закривалось слідчим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а постанови про його закриття скасовувались слідчим суддею внаслідок неповноти слідства. З метою забезпечення прийняття законного та обґрунтованого рішення у даному кримінальному провадженні, враховуючи вимоги ухвали слідчого судді, процесуальним керівником надано слідчому письмові вказівки в порядку вимог ст. 36 КПК України про проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, які на даний час перебувають на виконанні. На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває та перебуває на контролі Стрийської окружної прокуратури Львівської області, фактів неналежного виконання повноважень прокурором під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням не встановлено. Сам факт закриття кримінального провадження в справі за відсутністю в діях осіб складу кримінального правопорушення, подальше його скасування, чи зобов'язання вчинити інші процесуальні дії не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади. Вказана правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду у справах № 199/1478/17 від 30.01.2019, № 454/1462/16 від 13.03.2019, № 638/9692/17 від 23.01.2019, № 686/10651/18 від 12.04.2019, № 338/12193/16 від 13.03.2019, № 638/1413/17 від 23.01.2019. Покликання позивача на недотримання розумних строків при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні та розцінені ним як бездіяльність є предметом оскарження відповідно до правил ст. 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Водночас, позивач не долучає жодних доказів, які б підтверджували настання негативних наслідків, зокрема, висновків експертиз щодо стану здоров'я та не зазначає, в чому полягає можливе погіршення його стану здоров'я, значний вплив на звичайний ритм життя, втрата можливостей тощо. Крім цього, у позовній заяві позивач зазначає, що розмір моральної шкоди дорівнює 150 000 грн. Відтак, наявність та розмір заподіяної моральної шкоди, позивачем не обгрунтована та не підтверджена відповідними доказами. Отже, вважає, що в справі відсутні достатні відомості, що свідчать про спричинення моральної шкоди, визначеної ч. 2 ст. 23 ЦК України та в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
У відзиві на позовну заяву, представник Державної казначейської служби України Стегній А.В. вказує на те, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма Основного Закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. При цьому, формулювання «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Відповідно до частини 2 статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. До компетенції Казначейства не входить представлення інтересів у судах інших державних органів влади України, у спірних правовідносинах. Казначейство не було учасником спірних правовідносин, прав та законних інтересів позивача не порушувало та не володіє будь-яким відомостями щодо підстав та предмета позову, відтак не може надати суду будь-які докази, що стосуються справи. Позивачем не взято до уваги позицію Великої палати Верховного Суду викладену у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц щодо необхідності залучення Казначейства чи його територіальних органів при розгляді судами даної категорії судових справ. Зокрема, Верховний Суд зазначає, що держава бере участь у справі як співвідповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Таким чином, належним відповідачем у даній справі є Держава в особі органу яким заподіяна шкода, а не Казначейство, яке наділене лише повноваження щодо стягнення коштів на виконання судових рішень про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. Органи Казначейства в даному випадку можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові. Сам факт стягнення коштів з державного бюджету не може бути підставою для обов'язкового залучення до участі у справі відповідачем Казначейства чи його територіального органу. Окрім цього, зазначає, що органи державної виконавчої служби не залучаються до участі у справах, виконання судових рішень по яких входить до їх компетенції. В даному випадку Казначейство, виступає органом на який покладено виконання судових рішень по даній категорій справ. Казначейство не володіє будь-якими фактичними даними щодо предмета спору. Також, залученням органу Казначейств до участі у справі у якості співвідповідача, у разі задоволення позовних вимог, на Казначейство безпідставно покладається тягар понесення судових витрат пов'язаних із розглядом справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 № 523/9076/16-ц суд прийшов до висновку, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення). Згідно з Положенням Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України із своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії інших органів державної влади. Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення). Разом з цим відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок). Згідно пункту 35 Порядку, Казначейство здійснює безспірне списання коштівержавного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Таким чином, відповідно до наданих повноважень та завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, при цьому не несе відповідальності за шкоду, завдану іншими державними органами, та відповідно не може бути відповідачем за такого роду позовами, при цьому Казначейство може бути залучено до участі у справі виключно в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зважаючи на те, що на органи Казначейства покладено функції з виконання судових рішень по даній категорії справ, а саме безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб». Кошти на відшкодування шкоди завданої державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди Позивач обґрунтовує бездіяльністю правоохоронних органів під час здійснення досудового та вважає його неефективним і надмірно тривалим, оскільки судом неодноразова скасовувались постанови про закриття кримінального провадження. Проте жодним рішенням суду не визнано такі дії Відповідачів незаконними. При цьому, як зазначив Верховний Суд в постанові від 20.01.2021 у справі №686/27885/19, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб, сама по собі, не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої та відповідно не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Задоволення судами процесуальних звернень (скарг) позивача у справі спрямоване на забезпечення повноти та об'єктивності здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, тому сама по собі ухвали слідчого судді про задоволення скарги не є правовою підставою для відшкодування учасникам кримінального провадження моральної шкоди. Такий висновок узгоджується із висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у рішеннях у справі «Перна проти Італії» (Perna v.Italy) від 25 липня 2001 року, заява № 48898/99, п. 54 та у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року, заява N 33949/02, п. 76, де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію (в т.ч. як відшкодування моральної шкоди) за шкоду, завдану особі. Таким чином, факт того, що задоволення судом процесуальних звернень (скарг) позивача у справі не доводить заподіяння позивачу шкоди та не підтверджуєнаявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю дізнавача, прокурора та настанням моральної шкоди. Такі процесуальні рішення, на які посилається Позивач в позовній заяві, як докази завдання йому моральної шкоди, та розцінені ним як бездіяльність, є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Ухвали суду про задоволення скарг Позивача свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому Відповідачами моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У відзиві на позовну заяву, представник ГУ НП у Львівській області вказує на те, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Верховний Суд врахував, що оцінка моральної шкоди є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року "STANKOV v. BULGARIA", § 62, заява N 68490/01). Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі N 214/7462/20). Вважає, що позивачем не надано доказів, які встановлюють, що йому було заподіяно фізичний біль та страждання, які він зазнав у зв'язку з тривалим досудовим розслідуванням і слідством. Також не було подано доказів, які б вказували на те, що позивач пережив душевні страждання, яких він зазнав у зв'язку із протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сім'ї чи близьких родичів. ГУНП у Львівській області вважає, що лише факт тривалого досудового розслідування виключає наявність підстав для стягнення моральної шкоди. Також звертає увагу Суду, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2023 року у справі № 757/33618/18-ц). Шляхом постановлення ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду, а не підтвердження факту завдання моральної шкоди. Саме по собі скасування процесуальних рішень у рамках КПК України є реалізацією прав особи на контроль у кримінальному провадженні. Проте факт оскарження позивачем дій (бездіяльності) рішень слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та задоволення або відмова у задоволенні цих скарг слідчим суддею не свідчить про протиправність дій відповідачів, завдання цим шкоди, а отже не є безумною підставою для її відшкодування. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду. Додатково звертає увагу Суду, що визначений позивачем один із відповідачів, зокрема, Стрийське районне управління поліції ГУ НП у Львівській області не може виступати у правовому статусі відповідача, оскільки позбавлене цивільної правосуб'єктності, оскільки не є юридичною особою, не має коду ЄДРПОУ, а є лише територіальним (відокремленим) підрозділом ГУНП у Львівській області. Відтак вважає, що підстав для задоволення моральної шкоди немає.
Пояснення сторін та їх представників в судовому засіданні.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснив, що 10 вересня 2019 року було зареєстровано кримінальне провадження по факту вчинення шахрайських дій відносно нього, він мав надію, що винних осіб буде встановлено та притягнуто до кримінальної відповідальності. Досудове розслідування затягувалося, на допити особи не викликалися, в подальшому одночасні допити проводилися неефективно та з порушенням чинного законодавства. Єдиний хто визнав факт отримання грошових коштів це ОСОБА_3 . Досудовим розслідуванням було встановлено, що обмінний пункт був розташований в кінотеатрі «Чаплін». Він грошові кошти двічі передавав в обмінному пункті. Потім було встановлено, що ліцензії для здійснення обміну грошовими коштами у винних осіб не було. Свідки надавали неправдиві свідчення, однак їх до кримінальної відповідальності притягнуто не було. Злочин було кваліфіковано неправильно, а тому він змушений був звертатися до органу досудового розслідування з заявою про перекваліфікацію злочину. За весь час досудового розслідування змінилося сім слідчих, двоє з них було відведено ухвалами слідчих суддів. Він систематично звертався з заявами, клопотаннями, однак такі не вирішувалися, подавав чисельні скарги. Всі свідки у вказаному кримінальному провадженні допитані фактично за його клопотаннями. Кримінальне провадження не раз закривалося, що змушувало його звертатися зі скаргами до слідчого судді, після чого такі постанови було скасовано. Свідки - особи, які винні у вчиненні кримінальног оправопорушення в присутності слідчого над ним насміхалися, що спричиняло йому сильні душевні переживання. Прокуратурою надавалися вказівки, однак такі слідчими не виконувалися. У зв'язку з цими подіями в нього різко погіршився стан здоров'я. В 2024 році у ньго виявили меланому та діагностували онкозахворювання. Все це сталося, від переживань у вказаному кримінальному провадженні, йому було боляче за те, що він не може добитися правди та справедливості. Він звертався також зі скаргами на дії слідчих, було зареєстровано кримінальне провадження. Він постійно через це все був пригнічений, втратив сесн життя. Рішення суду про стягнення коштів за договором позики на сьогодні не виконано. Вказав, що перший раз він дав в позику 432000, 00 грн., це було в січні 2018 року. Другий раз він передав в позику 125800, 00 грн., це було в травні 2018 року. По першому разу була розписка, по другому разу розписки не було. ОСОБА_8 це похресник його матері, вони знають один одного з дитинства. Починаючи з січня 2018 року, впродовж трьох місяців йому передавалися відсотки в розмірі 240 доларів США. Кошти він надавав в позику під 18%. Вважає, що кошти в нього були отримані без наміру їх повертати. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, покликаючись на доводи, зазначені у процесуальних документах, поданих на адресу суду.
Представник відповідачів ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, покликаючись на доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву. Крім цього, просить суд врахувати, що у висновку судово-психологічної експертизи від 02.04.2024 № 10540 залишено поза увагою той факт, у провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області з 22.08.2023 перебувала цивільна справа № 456/4123/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, предметом якого було повернення грошових коштів в розмірі 15000 доларів США, які 22.01.2018 ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 , і обставини щодо позики яких досліджені у кримінальному провадженні. Вважає, що ухвалене судом 06.11.2023 рішення про задоволення позову, а саме про стягнення на користь ОСОБА_2 15000 доларів США заборгованості за договором позики та 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 1067,67 доларів США, а всього 16067,67 доларів США, суттєво зменшило душевні страждання ОСОБА_2 , викликані тривалим досудовим розслідуванням, зокрема, щодо обставин виникнення цієї заборгованості, оскільки, винна на думку ОСОБА_2 особа понесла цивільно-правову відповідальність і надмірна тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні не позбавила ОСОБА_2 можливості ефективного захисту від вчинених щодо нього неправомірних дій чи бездіяльності зі сторони ОСОБА_3 . Інформація про рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2023 № 456/4123/23 містилась в матеріалах цивільної справи, наданої на дослідження експерту, а відтак була відома експерту, однак з невідомих причин не врахована у висновку. З висновку експерта також вбачається, що ОСОБА_2 під час спілкування з експертом 21.02.2025 не повідомив про рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від у справі № 456/4123/23. Згідно висновку експерта ТзОВ «Незалежний інститут судових експертиз» № 10540 від 02.04.2025, можливий еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_2 страждання за час тривалого досудового розслідування, яке триває з 10.09.2019 становить 144 мінімальні заробітні плати або 1 152 000 грн. Для порівняння, Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час незаконного перебування особи під слідством та судом провадиться відповідно до розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Оскільки на час звернення ОСОБА_2 з позовом досудове розслідування тривало 54 місяці, в тому числі 18 місяців в межах визначеного ст. 119 КПК України строку, то при застосуванні мінімального розміру заробітної плати для розрахунку компенсації моральної школи за кожен місяць понад встановлений 18-місячний строк розмір такої компенсації становитиме близько 280 тис.грн. (36 місяців х 8000 грн.). При цьому, ОСОБА_2 у кримінальному провадженні не перебував в статусі підозрюваного чи обвинуваченого, а визнаний потерпілим. Щодо ефективності досудового розслідування, зазначає, що на даний час у кримінальному провадженні встановлені обставини можливого заподіяння ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 430000 грн або 15000 доларів США внаслідок передачі цих коштів ОСОБА_3 22.01.2018 і подальшого їх неповернення. З приводу цих обставин вбачається, що шкода ОСОБА_2 заподіяна не кримінальним правопорушенням, а внаслідок невиконання договору позики ОСОБА_3 , за що останній поніс цивільно-правову відповідальність. Залишаються невстановленими обставини щодо повідомленого ОСОБА_2 у заяві факту передачі у травні 2019 року грошових коштів у гривнях в сумі 125 800 грн. ОСОБА_3 і можливого заподіяння йому матеріальної шкоди на цю суму. Разом з тим, сума заявленої компенсації моральної шкоди внаслідок тривалого і неефективного досудового розслідування в розмірі 1 152 000 грн. майже в 10 разів перевищує розмір можливої матеріальної шкоди в сумі 125 800 грн., спричиненої ОСОБА_2 кримінальним правопорушенням, щодо якого здійснюється досудове розслідування. Виходячи з приписів законодавства про відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш, ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. Відтак, розмір відшкодування 1 152 000 грн. моральної шкоди, наведений у позовній заяві, є безпідставним та необгрунтованим.
Представник відповідача ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, покликаючись на доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Інші учасники, будучи неодноразово належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Показання свідків.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дав показання про те, що йому відомо, що батько ОСОБА_2 з 2019 року переносить переживання по факту заволодіння його грошовими коштами. Батько життєрадісна і справедлива людина. З 2019 року він дуже змінився, замкнувся в собі, постійно був без настрою. В нього була постійна депресія, він ні з ким не хотів спілкуватися, ні з дітьми, ні з онуками. Батько дуже переживав, коли кримінальне провадження закривалося, постійно писав клопотання, скарги. В батька було відчуття несправедливості та відчаю. Батьтко після операції на милицях постійно їздив у місто Львів, та звертався у відповідні установи з заявами та скаргами, все ци впливало на стан його здоров'я.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала показання про те, що їй відомо, що батько ОСОБА_2 має дуже велике переживання щодо заволодіння його грошовими коштами. Ця ситуація вплинула на його здоров'я та спілкування з рідними та близькими. Вона познаймилася з тестем в 2014 році, це була життєрадісна і відкрита людина. З 2019 року він різко змінився, замкнувся в собі, перестав спілкуватися, постійно був пригнічений та апатичний. У батька часті гіпертонічні кризи. Він не раз говорив, що держава не захищає його і він не почуває себе захищеним. Всі його розмови в останні роки це про вказане кримінальне провадження. Інших стресових ситуацій за останні шість років у батька не було.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні дала показання про те, що всі події відбулися на її очах. В вересні 2019 року було зареєстровано кримінальне провадження за заявою її чоловіка ОСОБА_2 . Її чоловік мав надію, що винні понесуть кримінальу відповідальність. Чоловік постійно звертався до слідчих, постійно писав звернення, скарги, став нервовим та замкнутим. Постійно сидів у себе в кабінеті і щось писав, уникав спілкування навіть з рідними людьми. Чоловік був шокованим, коли у червні 2021 року кримінальне провадження було закрито, в нього підвищився артеріальний тиск. Чоловік постійно перебуває під наглядом лікаря. Нещодавно у чоловіка виявливи онкологію, перед тим він мав операцію на суглоб, на милицях іздив до міста Львів в правоохоронні органи.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2024 призначено у справі судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.09.2024 відновлено провадження у справі.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.11.2024 призначено у справі судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.04.2025 відновлено провадження у справі.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.05.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.09.2025 витребувано у Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (82400, м. Стрий, вул. Болехівська,27) копії матеріалів виконавчого провадження, заведеного на виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2023 у справі №456/4123/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики.
Суд, заслухавши показання позивача та пояснення його представика, пояснення представників відповідачів, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
10.09.2019 Стрийським РУП ГУ НП у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження №12019140130001097 за заявою ОСОБА_2 від 09.09.2019 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України з наступним викладом фактичних обставин кримінального правопорушення: 09.09.2019 у Стрийський ВП ГУ НП у Львівській області надійшла заява ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 про те, щоб прийняти міри до невідомої особи, яка шахрайським способом заволоділа його грошовими коштами. В подальшому змінено кримінально-правову кваліфікацію на ч.3 ст.190 КК України.
Під час розгляду справи судом досліджено письмові докази, надані стороною позивача, а саме копії документів з матеріалів кримінального провадження №12019140130001097: Заяву ОСОБА_2 від 09.09.2019; Витяг з ЄРДР за кримінальним провадженням №12019140130001097 від 10.09.2019; Постанову про призначеного (зміненого) прокурора (групи прокурорів) у кримінальному провадженні від 10.09.2019 №05-44-2125-19; Клопотання ОСОБА_2 від 04.12.2019 про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення за кримінальним провадженням №12019140130001097 від 10.09.2019 з ч. 1 ст. 190 КК України на ч. 3 ст. 190 КК України; Відповідь Стрийського ВП ГУ НП України у Львівській області на клопотання 61219 №Б-300 про зміну правової кваліфікації за кримінальним провадженням №12019140130001097 від 10.09.2019 з ч. 1 ст. 190 КК України на ч. 3 ст. 190 КК України; Клопотання ОСОБА_2 від 20.05.2020 до Стрийської місцевої прокуратури про проведення досудового розслідування у розумні строки; Відповідь керівника Стрийської місцевої прокуратури від 03.06.2020 №05-44-364-20, якою встановлено, що досудове розслідування по кримінальному провадженню №12019140130001097 від 10.09.2019 проводиться не у повному обсязі; Скаргу-зауваження ОСОБА_2 органу досудового розслідування Стрийського ВП ГУНП щодо організації розслідування кримінального провадження від 17.06.2020; Відповідь слідчого Стрийського відділу поліції від 08.07.2020 року №Б-185; Клопотання ОСОБА_2 про долучення відеодоказу до матеріалів кримінального провадження від 18.06.2020; Відповідь від 22.06.2020 №Б-172/59/7/20 про розгляд клопотання; Клопотання ОСОБА_2 від 18.06.2020 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №12019140130001097 від 18.06.2020; Відповідь від 22.06.2020 №Б-170/59/9/20 про розгляд клопотання; Скаргу ОСОБА_2 слідчому судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області в порядку ст. 303 КІІК України від 19.08.2020; Ухвалу слідчого судді від 27.08.2020 по справі №456/3201/20 про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 від 19.08.2020; Скаргу ОСОБА_2 слідчому судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області в порядку ст. 303 КПК України від 15.12.2020; Клопотання про уточнення вимог скарги в порядку ст. 303 КПК України від 04.01.2021; Ухвалу слідчого судді від 04.01.2021 по справі №456/2445/20 про часткове задоволення скарги від 15.12.2020; Заяву ОСОБА_2 про відвід слідчого Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області від 18.01.2021; Ухвалу слідчого судді від 02.02.2021 по справі №456/2445/20 про задоволення заяви від 18.01.2021; Скаргу ОСОБА_2 керівнику прокуратури Львівської області на протиправні дії посадових осіб Стрийського відділу поліції та Стрийської місцевої прокурату від 27.01.2021; Про розгляд звернення ОСОБА_2 слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області від 24.02.2021 за №Б-12/16/02-21 та призначення службового розслідування; Про розгляд звернення ОСОБА_2 слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області від 05.03.2021 за №Б-12/16/02-21 та результати призначеного службового розслідування; Заяву ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення організованою групою посадових осіб поліції і прокуратури від 02.03.2021; Ухвалу слідчого судці Галицького районного суду м. Львова від 16.04.2021 по справі №461/2887 про часткове задоволення скарги; Постанову старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ НА у Львівській області від 07.06.2021 про закриття кримінального провадження №12019140130001097; Скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 30.06.2021; Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.07.2021 по справі №461/5523/21 про задоволення скарги та скасування постанови про закриття кримінального провадження; Скаргу ОСОБА_2 на розумні строки досудового розслідування від 19.07.2021; Відповідь ГУ НП у Львівській області від 17.08.2021 №Б-100/16/02-21 про розгляд звернення; Клопотання ОСОБА_2 про проведення слідчої дії від 04.08.2021; Відповідь Стрийського районного управління поліції від 22.09.2021 №Б- 51/47/7/21 про проведення додаткового допиту потерпілого; Заяву ОСОБА_2 про вчинення злочину посадовими особами СВ ГУ НП у Львівській області за ч. ч. 1, ст. ст. 364,365,382 КК України від 06.08.2021; Скаргу ОСОБА_2 від 06.08.2021 до Галицького районного суду м. Львова; Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.08.2021 про часткове задоволення скарги та зобов'язання внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 від 06.08.2021; Відповідь ГУ НП у Львівській області про розгляд звернення від 28.08.2021 №Б-116/02/16-21; Повідомлення про поновлення кримінального провадження №12019140130001097 від 30.08.2021 №14503/16/04-21; Постанову керівника Стрийської окружної прокуратури про зміну групи процесуальних керівників у кримінальному провадженні від 10.09.2021; Клопотання ОСОБА_2 про проведення слідчої дії від 09.09.2021; Повідомлення про задоволення клопотання ОСОБА_2 від 30.10.2021 щодо проведення слідчої дії - додаткового допиту його як потерпілого у межах кримінального провадження №12019140130001097; Скаргу ОСОБА_2 про розумні строки досудового слідства від 09.09.2021; Відповідь ГУ НП у Львівській області від 15.09.2021 №Б-117/31/16/02-21 про розгляд запиту; Вказівки у кримінальному провадження від 29.09.2021 №16-594/16/01 ГУНП у Львівській області; Вказівки у кримінальному провадженні від 29.10.2021 Стрийської окружної прокуратури; Скаргу ОСОБА_2 на розумні строки досудового слідства від 26.10.2021; Відповідь Стрийської окружної прокуратури від 03.11.2021 №05-44-656-21; Клопотання ОСОБА_2 про проведення слідчої дії від 30.01.2021; Відповідь Стрийської окружної прокуратури від 03.11.2021; Скаргу ОСОБА_2 від 17.01.2022 про розумні строки досудового слідства; Скаргу ОСОБА_2 від 18.01.2022 до ГУНП у Львівській області; Відповідь ГУ НП у Львівській області від 10.02.2022 №Б-7/02/16-22; Постанову від 04.02.2022 про закриття кримінального провадження №12019140130001097 від 10.09.2019; Скаргу ОСОБА_2 від 16.02.2022 на постанову про закриття кримінального провадження; Ухвалу слідчого судді від 15.04.2022 по справі №456/2445/20 про задоволення скарги ОСОБА_2 та скасування Постанови про закриття кримінального провадження від 04.02.2022; Скаргу ОСОБА_2 до ГУ НП у Львівській області на розумні строки досудового розслідування від 11.05.2022; Відповідь ГУ НП у Львівській області від 31.05.2022 №Б-29/16/02-22 про розгляд звернення; Скаргу ОСОБА_2 до Львівської обласної прокуратури від 29.07,2022 про розумні строки досудового слідства; Відповідь Львівської обласної прокуратури від 02.08.2022 №09/1-1589 вих. 22; Відповідь Стрийської окружної прокуратури від 08.08.2022 №05-44-656-21; Клопотання ОСОБА_2 від 05.08.2022 про продовження терміну досудового розслідування; Постанову Стрийського районного управління поліції від 08.08.2022 про відмову в задоволенні клопотання; Постанову слідчого СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівські області від 05.08.2022 про закриття кримінального провадження №12019140130001097 від 10.09.2019; Скаргу ОСОБА_2 на Постанову від 05.08.2022 про закриття кримінального провадження №12019140130001097 від 11.08.2022; Ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.08.2022 по справі №456/2445/20 про задоволення скарги ОСОБА_2 та скасування Постанови про закритгя кримінального провадження; Скаргу ОСОБА_2 у порядку ст. 28, 214, 308 КПК України на розумні строки досудового слідства від 07.09.2022; Відповідь Стрийської окружної прокуратури від 09.09.2022 №1457/05-44-656- 21; Вказівки в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України по кримінальному провадженні №12019140130001097 від 10.09.2019 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України від 08.09.2022; Скаргу ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 від 08.09.2022 на бездіяльність слідчого; Відповідь ГУ НП у Львівській області від 07.10.2022 №Б-55/02/16-22; Скаргу ОСОБА_2 на протиправні дії прокурора щодо невиконання прокурорського нагляду за дотриманням чинного законодавства при досудовому розслідуванні кримінального провадження від 19.09.2022; Відповідь Стрийської окружної прокуратури від 03.10.2022 №05-44-656-21; Скаргу ОСОБА_2 від 26.09.2022 щодо недотримання розумних строків досудового розслідування; Відповідь Стрийської окружної прокуратури від 28.09.2022 року №05-44-656-21; Повідомлення ГУНП у Львівській області від 16.10.2022 року №14350/16/01-22; Заяву ОСОБА_2 в порядку ст. 77 КПК України про відвід слідчого від 14.11.2022; Ухвалу слідчого судді від 09.12.2022 по справі №456/2445/20 про задоволення зави ОСОБА_2 про відвід слідчого; Клопотання ОСОБА_2 про проведення додаткового допиту ОСОБА_13 від 20.12.2022; Постанову від 22.12.2022 про часткове задоволення клопотання ОСОБА_2 в частині проведення додаткового допиту свідка; Ухвалу слідчого судді від 26.01.2023 по справі №456/3201/20 про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 ; Відповідь ГУНП у Львівській області від 10.03.2023 №Б-18/ку/16/02-23 на звернення на гарячу лінію та відповідь від 04.01.2023 №Б-91/16/02-23; Скаргу ОСОБА_2 в порядку ст. 303 КПК України на дії/бездіяльність керівника органу досудового розслідування та слідчого Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області відповідно до вимог ст. 220 КПК України від 05.04.2023; Ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 24.04.2023 по справі №456/2445/20 про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 та зобов'язання слідчого вчинити дії в строки передбачені ст. 220 КПК України; Скаргу ОСОБА_2 в порядку ст. 303 КПК України на дії/бездіяльність керівника органу досудового розслідування та слідчого Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області відповідно до вимог ст. 220 КПК України від 03.05.2023; Ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 09.06.2023 по справі №456/2445/20 про задоволення скарги ОСОБА_2 та зобов'язання слідчого вчинити дії в строки передбачені ст. 220 КПК України.
Згідно з висновком експерта №10540 від 02 квітня 2025 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, ситуація, що досліджується є психотравмувальною для ОСОБА_2 . Внаслідок психотравмівних умов ситуації, яка досліджується, ОСОБА_2 спричинені страждання (моральна шкода). Можливий еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_2 страждання становить 144 мінімальні заробітні плати, розмір яких визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду.
В ході розгляду справи, за клопотанням сторони відповідача досліджено наступні докази.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2023 у справі № 456/4123/23, позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Стрийським МВ УМВС України у Львівській області 25.03.1997; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Стрийським РВ УМВС України у Львівській області 05.11.1999; РНОКПП НОМЕР_4 ) 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США заборгованості за договором позики та 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 1067,67 доларів США (одна тисяча шістдесят сім доларів 67 центів), а всього 16067,67 доларів США (шістнадцять тисяч шістдесят сім доларів 67 центів) та 5875,94 грн (п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 94 коп.) судового збору.
Згідно з копією матеріалів виконавчого провадження №74485726, постановою головного державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семенюк О.Б. від 19.03.2024 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №456/4123/23, виданого 29.12.2023 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 16067,67 доларів США та 5875,94 грн. судового збору. Постановою головного державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семенюк О.Б. від 19.03.2024 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_3 . Постановою головного державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семенюк О.Б. від 21.03.2024 оголошено розшук майна боржника. Постановою головного державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельникович С.М. від 08.05.2024 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_3 , який отримує доходи у ПАТ Роздільський керамічний завод. Постановою головного державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Семенюк О.Б. від 03.04.2024 накладено арешт на майно боржника - транспортний засіб CITROEN р.н.з. НОМЕР_5 . Згідно зі звітом про здійснені відрахування та виплати, за травень 2024 року проведено відрахування 20% у сумі 1290,65 грн., за червень 2024 року - 1291,52 грн., за липень 2024 року - 1296,65 грн.
Вирішуючи позовні вимоги, судом підлягають застосуванню наступні національного та міжнародного законодавства.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честьі гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статтфі 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.9 ч. 2 ст.16 ЦК України).
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз наведеної статті дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні викладені також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 23 вересня 2020 року у справі№ 638/14007/17, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22, від 07 червня 2023 року у справі№ 335/8532/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 607/11835/22, від 26 січня 2024 року у справі № 607/7296/22.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов'язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов'язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов'язків є самостійною підставою відповідальності держави.
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92).
Стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людинине вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.
Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
Тлумачення положень ст.23, 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконними діями та бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні викладені також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22, від 07 червня 2023 року у справі № 335/8532/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 607/11835/22.
В п. 74 рішення «Ігнаткіна проти України» від 21.05.2015 року (заява 70758/12) констатуючи порушення права заявника на справедливий суду, ЄСПЛ наголошує, про необхідність недопущення національними органами невиправланих затримок тривалості провадження - «розумність» тривалості провадження має оцінюватися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складніст справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, та також важливість предмета спору для заявника (див. серед інших джерел рішення у справі «Фріленлер проти Франції», заява №30979/96 п.43).
Аналогічні висновки ЄСПЛ наводить в п. 95 рішення у справі «Таран проти України від 17.10.2013 (заява 31989/06), окремо наголосивши, що «Розглянувши всі надані йому матеріали справи, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, здатного переконати його, що така тривалість провадження за обставин цієї справи була обґрунтованою. Зважаючи на власну судову практику з цього питання, Суд вважає, що в цій справі тривалість провадження була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку». Отже, було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Для суду є цілком очевидним, що має місце бездіяльність дізнавача СД Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області у кримінальному провадженні №42014210190000059 від 20 жовтня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.175 КК України судово-економічна експертиза поведена не була. При цьому жодного виправдання ігнорування зі сторони органу досудового розслідування щодо законних вимог позивача, як заявника в кримінальному провадженні, що підтверджено ухвалами слідчих суддів про задоволення неодноразових скарг ОСОБА_1 , відповідачем ГУНП в Тернопільській області не наведено. Також Суд не сприймає аргументи строни відповідача, що сам факт скасування судом постанов органу досудового розлсдування є достаньою сатисфакцією для позивача. Несприйняття даного аргументу відповідача Суд обгурнтовує тим, що ефективного захисту прав позивача, як заявника в кримінальному провадженні, не відбулося, адже орган досудового розслідування фактично «імітує» розслідування поза межами розумного строку незважаючи на неодноразове скасування судом завідомо необгрунтованих постанов слідчого, статус потерпілого заявнику не надано, судово-економічна експертиза поведена не була, а призначена була лише в 2021 році (аж через сім років з дати внесення відомостей до ЄРДР), жодних ефективних дій з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, органом досудового розлідування не вчинено. З огляду на навелене Суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу такими діями моральної шкоди.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В судовому засіданні встановлено, що 10.09.2019 Стрийським РУП ГУ НП у Львівській області зареєстровано кримінальне провадження №12019140130001097 за заявою ОСОБА_2 від 09.09.2019 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України, яка в подальшому змінена на ч.3 ст.190 КК України.
Оглядом матеріалів кримінального провадження №12019140130001097 від 10.09.2019 встановлено, що на даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, процесуального рішення про закінчення досудового розслідування не прийнято.
Під час проведення досудового розслідування слідчими тричі виносились постанови про закриття кримінального провадження: 1. Постанова старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ НП у Львівській області від 07.06.2021 про закриття кримінального провадження №12019140130001097 у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. 2. Постанова старшого слідчого СВ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області від 10.09.2019 про закриття кримінального провадження № 12019140130001097 від 10.09.2019 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. З ст. 190 КК України. 3. Постанова слідчого СВ Стрийського РУП ГУНП у Львівські області від 05.08.2022 про закриття кримінального провадження №12019140130001097 від 10.09.2019 у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_14 складу кримінального правопорушення, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Крім цього, під час досудового розслідування слідчими суддями постановлялися наступні судові рішення: 1. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 27.08.2020 року - слідчим скаржника було повідомлено про те, що його клопотання задоволено, однак на момент подачі даної скарги до суду, жодних вимог клопотання від 18.06.2020 органом досудового розслідування, окрім допиту свідка ОСОБА_7 не виконано; 2. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 04.01.2021 - слідчі дії, необхідні для повного та всебічного дослідження обставини кримінального провадження №12019140130001097 від 10.09.2019, слідчим не проведено у зв'язку з великою завантаженістю. Прокурор в судовому засіданні скаргу визнав частково, зазначив, що ним як процесуальним прокурором у даному кримінальному провадженні слідчому надані вказівки, які виконані ним не в повному обсязі; 3. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 02.02.2021 року - оглядом матеріалів заяви встановлено, що слідчим суддею прийнято рішення від 25.08.2020 про надання тимчасового доступу до інформації, яка міститься в операторів мобільного зв'язку, проте така не виконана, більше того, строк дії ухвали сплив 25.09.2020. У зв'язку з невиконанням ухвали слідчого судді від 27.08.2020 ухвалою слідчого судді від 04.01.2021 слідчого повторно зобов'язано вчинити зазначені дії; 4. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 09.12.2022 - також встановлено, іцо за час здійснення досудового розслідування слідчою неодноразово виносилися постанови про закриття кримінального провадження, проте такі були скасовані ухвалами слідчого судді з причин неповноти досудового розслідування; 5. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 26.01.2023 - зобов'язати слідчого повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 20.12.2022 .... з наведенням належних мотивів та з дотриманням вимог КПК України, а саме врахувавши права потерпілого, визначені КПК України; 6. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 24.04.2023 - таким чином, судом встановлено, що всупереч наведеному станом на момент звернення ОСОБА_2 із скаргою до слідчого судді клопотання скаржника від 27.03.2023 не розглянуто та жодних рішень щодо нього не прийнято; 7. Ухвала слідчого судді Стрийського міськрайонного суду від 09.06.2023 - вказане клопотання ОСОБА_2 , станом на день звернення до слідчого судді виконано не було, не було відмовлено чи в інший спосіб розглянуто.
Також, за клопотаннями та скаргами позивача, змінено кваліфікацію кримінального правопорушення, долучено докази до матеріалів досудового розслідування, проведено додаткові слідчі дії для встановленням осіб винних у вчинення кримінального правопорушення, піднімалося питання організації розслідування кримінального провадження, що підтверджується доказами, долученими до позовної заяви: Клопотанням слідчому Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області від 04.12.2019; Скаргою-зауваженнями керівнику органу досудового розслідування Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області від 17.06.2020; Клопотанням ОСОБА_2 слідчому Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області про долучення відеодоказу до матеріалів кримінального провадження від 18.06.2020; Клопотанням ОСОБА_2 слідчому Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №12019140130001097 від 18.06.2020; Скаргою ОСОБА_2 керівнику прокуратури Львівської області на протиправні дії посадових осіб Стрийського відділу поліції та Стрийської місцевої прокуратури від 27.01.2021; Клопотанням ОСОБА_2 до СВ ГУ НП у Львівській області про проведення слідчої дії від 04.08.2021; Клопотанням Боженко Г.О. до СВ ГУ НП у Львівській області про проведення слідчої дії від 09.09.2021; Клопотанням Боженко Г.О. до Стрийської окружної прокуратури про проведення слідчої дії від 30.10.2021; Скаргою Боженко Г.О. від 18.01.2022 до ГУ НП у Львівській області про проведення слідчої процесуальної дії; Клопотанням Стрийському РУП ГУ НП у Львівській області про продовження терміну досудового розслідування від 05.08.2022; Скаргою ГУ НП у Львівській області на бездіяльність слідчого від 08.09.2022; Скаргою у Стрийську окружну прокуратуру на протиправні дії прокурора щодо невиконання прокурорського нагляду від 19.09.2022; Клопотанням до Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про проведення додаткового допиту від 20.12.2022.
Позивач неодноразово звертався до відповідачів щодо нсобхідності дотримання вимог кримінального процесуального законодавства. Зокрема таке підтверджується: Клопотанням про проведення досудового розслідування у розумні строки до прокурора Стрийської місцевої прокуратури від 20.05.2020; Скаргою на розумні строки досудового слідства ГУНП у Львівській області від 19.07.2021; Скаргою на розумні строки досудового слідства ГУНП у Львівській області від 19.09.2021; Скаргою на розумні строки керівнику Стрийської окружної прокуратури від 26.10.2021; Скаргою на розумні строки досудового слідства ГУНП у Львівській області від 17.01.2022; Скаргою на розумні строки досудового слідства до Львівської обласної прокуратури від 29.07.2022; Скаргою на розумні строки досудового слідства до Стрийської окружної прокуратури від 07.09.2022; Скаргою щодо недотримання розумних строків досудового слідства до Стрийської окружної прокуратури від 26.09.2022.
Факт невиконання слідчими всіх необхідних слідчих дій для всебічного, повного, неупередженого досудового розслідування кримінального провадження та якнайшвидшого прийняття законного та неупередженого процесуального рішення за результатами розслідування кримінального провадження підтверджено дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, дані в ході досудового розслідування кримінального провадження доручення не були виконані у повному обсязі, а також ухвалами слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області, в яких слідчим суддею у ході розгляду скарг позивача було встановлено, що слідчим допущено бездіяльність, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк. Крім того, постанови про закриття кримінального провадження неодноразово були скасовані слідчим суддею, як такі, що прийняті необґрунтовано, з порушенням вимог закону, без перевірки у повному обсязі доводів потерпілого.
Зібрані у справі докази свідчать, що посадовими особами органів досудового розслідування допущено затягування та порушення кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні кримінального провадження, з приводу чого позивач неодноразово був вимушений звертатися до суду та правоохоронних органів з різними скаргами, у тому числі, щодо бездіяльності органів досудового розслідування та порушення розумних строків проведення розслідування, які судом задоволено, з дати внесення відомостей до ЄРДР, не вчинено належних та ефективних дій з метою забезпечення швидкого та неупередженого розслідування, а постанови про закриття кримінального провадження неодноразово скасовувалися слідчим суддею.
Суд вважає, що тривала бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури (на протязі більше шести років з моменту повідомлення заявником про вчинені відносно нього кримінальні правопорушення) знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з завданими позивачеві моральними стражданнями, які виразилися у зміні його нормального життєвого ритму та вимагали від нього додаткових зусиль щодо відновлення своїх прав.
Слід констатувати, що позивач зазнав душевних переживань, приниження честі, гідності, а тому існують правові підстави для покладення на державу обов'язку відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду у зв'язку з тривалим та неефективним проведенням досудового розслідування кримінального провадження, у якому позивач був визнаний потерпілим.
У зв'язку із такою тривалістю кримінального провадження ОСОБА_2 змушений був відвідувати органи досудового розслідування, прокуратури та суду, звертатися з відповідними клопотаннями та скаргами до органів держаної влади, що не входить до його звичайного ритму життя та призвело до моральних страждань.
Згідно з висновком експерта №10540 від 02 квітня 2025 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, ситуація, що досліджується є психотравмувальною для ОСОБА_2 . Внаслідок психотравмівних умов ситуації, яка досліджується, ОСОБА_2 спричинені страждання (моральна шкода). Можливий еквівалент компенсації за завдані ОСОБА_2 страждання стаовить 144 мінімальні заробітні плати, розмір яких визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду.
Крім цього, факт спричинення позивачу моральної шкоди підтверджується показаннями свідків, допитаних в судовому засідання, які зазначили, що позивач після вчинення відносно нього кримінальних правопорушень змінився, замкнувся в собі, став апатичним та постійно тривожним, мав проблеми зі здоров'ям, завховрів на онкологію.
Отже, доведеним є факт заподіяння позивачу моральної шкоди діями службових осіб відповідачів, які полягали у надмірній тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні, неодноразових прийняттях рішень про закриття кримінального провадження, тривалою бездіяльністю службових осіб, пов'язаною з невиконанням своїх обов'язків, не проведенні комплексу дій, передбачених нормами КПК України.
При цьому суд зауважує, що грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Враховуючи конкретні обставини справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач внаслідок незаконних рішень та бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, суд вважає, що сума у розмірі 60000,00 грн. є достатнім розміром відшкодування спричиненої ОСОБА_2 моральної шкоди.
Спростування доводів представників відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Суд вважає доводи представників відповідачів про те, що незгода позивача з прийнятими працівниками органів поліції процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому чинним законодавством порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди, та бездіяльність органу досудового розслідування (щодо неповноти вчинення слідчих дій, тощо) є предметом оскарження відповідно до статті 303 КПК України, такими, що не спростовують вказані вище висновки суду з огляду на наступне.
Так, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 641/2198/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.
Разом із тим, у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви ОСОБА_2 про злочин, систематична бездіяльність органу досудового розслідування, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідачів, надмірну тривалість досудового розслідування.
Щодо посилань відповідача Державної казначейської служби України про те, що він є неналежним відповідачам у даній справі, оскільки жодні правові зв'язки Казначейства України з позивачем не виникали і не могли виникнути, оскільки Казначейство України відповідно до наданих повноважень не спричинило ніякої шкоди позивачеві, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року по справі № 200/8310/18 (провадження № 61-14033св20) зазначено, що «відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Міністерство внутрішніх справ України (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16)».
Державна казначейська служба України у даній справі є відповідачем не як заподіювач шкоди, а як орган, який відповідно до законодавства здійснює списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, Державна казначейська служба України може виступати співвідповідачем у цій справі, оскільки відшкодування шкоди за рахунок держави здійснюється з державного бюджету.
Щодо доводів представників відповідачів про наявність рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2023 у справі № 456/4123/23, яким позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 , 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США заборгованості за договором позики та 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 1067,67 доларів США, а всього 16067,67 доларів США, суд зауважує, що вказана обставина не спростовує висновки суду про те, що позивачем доведено факт тривалої протиправної бездіяльності органу досудового розслідування та надмірної тривалості досудового розслідування кримінального провадження, що не відповідає вимогам закону про розумний строк досудового розслідування. Факт невиконання слідчим всіх необхідних слідчих дій для всебічного, повного, неупередженого досудового розслідування кримінального провадження та якнайшвидшого прийняття законного та неупередженого процесуального рішення за результатами розслідування кримінального провадження підтверджено дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, дані в ході досудового розслідування кримінального провадження доручення не були виконані в повному обсязі, а також ухвалами слідчого судді неодноразово було встановлено, що слідчим у кримінальному проваджені допущено бездіяльність, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк. Крім цього, постанови про закриття кримінального провадження неодноразово були скасовані слідчими суддями, як такі, що прийняті необґрунтовано, з порушенням вимог закону, без перевірки в повному обсязі доводів потерпілого.
Також суд бере до уваги, що винних осіб органами досудового розслідування не встановлено, кошти, про які позивач зазначає у заявах про вчинення кримінального правопорушення, на час ухвалення судового рішення позивачу не повернуті, досудове розслудвання у кримінальному провадженні триває більше шести років і винних осіб не встановлено.
Щодо стягнення коштів з Державного бюджету України.
Як зазначалося вище, відповідно до ст.2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст.1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга ст.2 ЦК України).
У постанові КЦС у складі Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі №174/207/22 зазначено, що: «відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів».
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На підставі наведеного, інші доводи сторін та їх представників не аналізуються та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову не впливають.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України).
Оскільки позов задоволено частково та позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору слід віднести за рахунок держави.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 461/85/19, провадження № 61-20862св19.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 223, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до Львівської обласної прокуратури, Стрийської окружної прокуратури Львівської області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, спричиненої неефективним досудовим розслідуванням та надмірною його тривалістю задоволити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 моральну шкоду в розмірі 60 000,00 /шістдесят тисяч/ грн. за проведення тривалого та неефективного досудового розслідування та 1300 /одну тисячу триста/ грн. витрат за проведення психологічної експертизи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Представник позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: Львівська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02910031, місце знаходження: 79000, м. Львів, проспект Шевченка, 17-19 ;
Відповідач: Стрийська окружна прокуратура, місце знаходження: 82400, м. Стрий, вул. Шевченка, 89;
Представник відповідачів: Романів Олег Васильович, місце знаходження: 82400, м. Стрий, вул. Шевченка, 89;
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, ЄДРПОУ 40108833, місце знаходження: 79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3;
Представник відповідача: Гій Андріана Андріївна, місце знаходження: 79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3;
Відповідач: Стрийське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, місце знаходження: 82400, м. Стрий, вул. Коссака, 11;
Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіона, 6
Повний текст судового рішення виготовлено 10 листопада 2025 року.
Головуючий суддя В. Л. Бучківська