Справа № 456/255/25
Провадження № 1-кп/456/255/2025
судового засідання
10 листопада 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
в присутності обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
потерпілого: ОСОБА_6 , -
встановив:
В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Відповідно до ухвали Стрийського міськрайонного суду від 16.09.2025, відносно ОСОБА_7 , було продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 14.11.2025 року однак, судове провадження по даній справі не закінчено.
Згідно вимог ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , оскільки, є достатньо підстав та ризиків, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Прокурор вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що забезпечить явку обвинуваченого до суду, і буде запобігати вчиненню інших кримінальних правопорушень, на його думку, інші більш м?які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків.
Суд, заслухавши прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , на підтримання клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , який не зміг висловити свою позицію щодо клопотання прокурора, захисника ОСОБА_5 , яка заперечила вимоги клопотання та вказала, що ризики передбачені вимогами ст.177 КПК України відсутні, по справі допитані свідки, потерпілий, а відтак обвинувачений не впливатиме на них. По справі також досліджені докази і наведене не свідчить, що обвинуваче6ний повинен утримуватися під вартою, обвинувачений проходив військову службу на посаді інструктора в навчальному центрі та навчав молодих солдатів захисту України тому, просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , дослідивши матеріали цього клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов такого висновку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_3 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Суд не вправі на даному етапі судового розгляду оцінювати докази, які прокурором не в повній мірі долучалися до матеріалів кримінального провадження так і не вправі оцінювати покази свідків, які допитані в судовому засіданні без оцінки доказів в сукупності. На даному етапі суд тільки встановлює наявність чи відсутність ризиків передбачених ст..177 КПК України для вирішення підставності продовження чи не продовження обвинуваченому запобіжного заходу і не вправі досліджувати докази по справі.
Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися, не допитаний свідок ОСОБА_8 тому, суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України оскільки кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим в перівод іспитового строку, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою слід задоволити.
Разом з тим, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 331 КПК України суд, -
ухвалив:
Обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України ОСОБА_3 продовжити строк тримання під вартою на шістдесять діб - з 10 листопада 2025 року до 08 січня 2026 року, включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_3 , захиснику та скерувати для відома начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань №19».
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п?яти діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1