Справа № 204/8242/25
Провадження № 2/204/4036/25
10 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4591221 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.04.2024 року в розмірі 53 125 грн., яка складається із: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) - 8 500 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 27 540 грн. та суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 17 085 грн. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору розміром 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 24.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4591221 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до реквізитів Договору № 4591221 від 24.04.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «82227». За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 8500 грн.; строк кредиту 350 днів: з 24.04.2024 року по 09.04.2025 року; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів; на пільговий строк 25 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов тому застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 8 500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «Універсал Банк». За інформацією в листі ТОВ «Пейтек Україна», відповідно до зазначеного договору № 4591221 від 24.04.2024 року, було успішно перераховано грошові кошти у сумі 8 500 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 . Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 25.11.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 25.11.2024 року №25/11/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4591221 від 24.04.2024 року загальна сума заборгованості склала 40290 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 8500 грн., заборгованість за процентами - 27540 грн. та заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 17 085 грн. Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.11.2024 року № 45621, строк дії Договору № 4591221 від 24.04.2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу - 26.11.2024 року донараховано відсотки за (134 календарних днів): 8500 грн * 1,5 % = 127,5 грн* 134 календарних дні = 17085 грн. - відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції». Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку із чим, позивач вимушений звернутись до суду із зазначеною позовною заявою.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Відповідач у встановлений судом строк не надала суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4591221 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.80-89). Відповідно до реквізитів Договору № 4591221 від 24.04.2024 року, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «82227».
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 8 500 грн.; строк кредиту - 350 днів; валюта кредиту - UAH; цільове призначення - на споживчі потреби; стандартна процентна ставка - 1,50 % в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 10 911,61%.
Окрім того, 24.04.2024 року ОСОБА_1 електронним підписом підписала паспорт споживчого кредиту в якому надана споживачу інформація щодо суттєвих умов кредитування (а.с.90-92) та додаток № 1 до вищевказаного договору (а.с.на звороті 89), в якому зазначено обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за цим договором.
Позивач зазначає, що ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна» укладений договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21.02.2022 року (а.с.59-63). За цим Договором Фінансова компанія, за дорученням Клієнта (Платника) на підставі окремого кредитного договору між Клієнтом та Споживачем (Отримувачем) за допомогою сервісу Фінансової компанії здійснює та забезпечує переказ коштів в національній валюті України з метою видачі кредитів або позик, від Клієнта на картки Visa International та/або Mastercard та/або НПС Простір Отримувачів.
Умовами договору визначено, що ТОВ «Пейтек Україна» має право самостійно визначати умови та порядок надання послуг з виконання платежів, в тому числі обирати систему переказу коштів.
За інформацією в листі ТОВ «Пейтек Україна», відповідно до зазначеного договору № 4591221 від 24.04.2024 року, було успішно перераховано грошові кошти у сумі 8500 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 (а.с.66).
З наведеного вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами вищевказаного кредитного договору.
Разом з тим, у порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала та допустила прострочення повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість за вищевказаним договором у розмірі 40 290 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 8500 грн., заборгованість за процентами - 27540 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 4250 грн. (а.с.23-27).
З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №25/11/2024 відповідно до умов якого первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» відступив до ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.49-53).
Відповідно до платіжних інструкцій №512 від 06.12.2024 року, №511 від 05.12.2024 року, № 510 від 05.12.2024 року ТОВ «Українські фінансові операції» сплатило на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти в якості оплати ціни відступлення права вимоги за договором факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 року (а.с.31-32).
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №25/11/2024 від 25 листопада 2024 року, ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло від ТОВ «Лінеура Україна» реєстр боржників кількістю 3679 боржників (а.с.58).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 року, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4591221 від 24.04.2024 року загальна сума заборгованості склала 40290 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 8500 грн., заборгованості за процентами - 27540 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 4250 грн. (а.с.28-29).
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4591221 строк кредиту 350 днів: з 24.04.2024 року по 09.04.2025 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.11.2024 року № 45621, строк дії Договору № 4591221 від 24.04.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 26.11.2024 року донараховано відсотки за (134 календарних днів): 8500 грн * 1,5 % = 127,5 грн* 134 календарних дні = 17085 грн. - відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції», що вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем (а.с.21-22).
Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення нею договору №4591221 від 24.04.2024 року та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.
Доказів здійснення погашення заборгованості за наданою позикою (повністю або частково) відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.
Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.
Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Як встановлено судом, договір №4591221 від 24.04.2024 року був підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 після ідентифікації та верифікації за допомогою системи BankID НБУ, з використанням одноразового паролю-ідентифікатора: 82227, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.
В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання нею одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.
Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.
Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису договору позики за допомогою одноразового ідентифікатора 82227 суду надано не було.
Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Встановлено, що згідно умов укладеного відповідачем ОСОБА_1 договору №4591221 від 24.04.2024 року, остання отримала від ТОВ «Лінеура Україна» в якості позики грошові кошти в сумі 8 500 грн., однак своїх зобов'язань за вказаним договором щодо повернення позики та сплати відсотків за користування ним не виконувала належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 53 125 грн.
При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, приходить до висновку, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за договором позики, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та її розміру.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору №4591221 від 24.04.2024 року, укладеного між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, а також договорів факторингу за якими вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «Українські фінансові операції».
Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.
Отже, набуття позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги заборгованості за договором №4591221 від 24.04.2024 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.
На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов'язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за договором №4591221 від 24.04.2024 року щодо повернення суми позики та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування грошовими коштами) та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за вказаним вище кредитним договором в загальному розмірі 53 125 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов'язання, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 10 000 грн.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Українські фінансові операції» доручило адвокату Дідух Євгену Олександровичу представляти інтереси в судах України, що підтверджується довіреністю виданою 01 серпня 2024 року генеральним директором ТОВ «Українські фінансові операції» Сівек С. (а.с.65).
Окрім того, 01 серпня 2024 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Євгеном Олександровичем укладено договір №01/05/2024-А про надання юридичних послуг (а.с.95-96).
21 квітня 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокат Дідух Євген Олександрович склали заявку №4591221 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року (а.с.76-77).
У детальному описі робіт №4591221 від 20.07.2025 року адвокатом Дідух Є.О. зазначено перелік та види наданих ТОВ «Українські фінансові операції» послуг за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Євгеном Олександровичем до ОСОБА_1 про стягнення коштів (а.с.78).
Із акту №4591221 прийому-передачі виконаних робіт (наданих) послуг згідно договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло від адвоката Дідух Євгена Олександровича певний перелік наданих послуг у якому зазначено вид послуги, кількість витрачених годин та вартість, яка в загальному розмірі складає 10 000 грн. (а.с.79).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено про те, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Враховуючи обсяг виконаної адвокатом Дідух Є.О. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено, а відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд вважає, що у зв'язку із повним задоволенням позовних вимог стосовно стягнення заборгованості, на підставі ст.141 ЦПК України, документально підтверджені судові витрати понесені позивачем, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2 422,40 грн, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
На підставі ст.ст. 526, 634, 638, 640, 641, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4591221 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.04.2024 року в розмірі 53 125 (п'ятдесят три тисячі сто двадцять п'ять) грн., яка складається із: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) - 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 27 540 (двадцять сім тисяч п'ятсот сорок) грн. та суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за період з 26.11.2024 року по 08.04.2025 року включно - 17 085 (сімнадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на правничу допомогу розміром 10 000 (десять тисяч) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ - 40966896, місцезнаходження: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2),
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
Суддя Н.В. Токар