Справа № 201/285/25
Провадження № 2/201/271/2025
06 листопада 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Батманової В.В.,
з секретарем судового засідання Дейнега А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 10 січня 2024 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 66 530 грн.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 26.10.2021 між ТОВ «Кардсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №211026-042, відповідно до умов якого останній отримав кредит у рамках кредитної лінії у розмірі 46 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідно до п.п. 2.1 кредитного договору, строк дії договору становить з 26.10.2021 по 26.08.2022. Згідно з умовами кредитного договору позичальник отримав від позивача кредит у рамках кредитної лінії у розмірі 46 000 грн. та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі і на умовах, передбачених Договором.
Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором станом на 17.08.2023 у розмірі 66 530 грн., яка складається з: 32 200 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 32 260 грн. прострочена заборгованість за процентами; 2 070 грн. строкова заборгованість за процентами.
Враховуючи, що заборгованість не погашена, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №211026-042 від 26.10.2021 у розмірі 66 530 грн., стягнути понесені судові витрати по справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 29 березня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Батмановій В.В.
Ухвалою судді від 01 квітня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Представник позивача по просив про розгляд справи без його участі.
Відповідач також надав заяву про можливість розгляду справи без його участі, просив відмовити в задоволення позову.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено і це підтверджується наданими матеріалами справи, що 26.10.2021 між ТОВ «Кардсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №211026-042, відповідно до умов якого останній отримав кредит у рамках кредитної лінії у розмірі 46 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності.
Відповідно до п.п. 2.1 кредитного договору, строк дії договору становить з 26.10.2021 по 26.08.2022.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник отримав від позивача кредит у рамках кредитної лінії у розмірі 46 000 грн. та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі і на умовах, передбачених Договором.
Після укладення кредитного договору відповідач своїх зобов'язань за вказаним договором не виконував, не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з неналежним виконанням договору у відповідача утворилась заборгованість за вказаним договором, яка згідно з виписки операцій за договором за період з 26.10.2021 по 17.08.2023 становить 66 530 грн., яка складається з: 32 200 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 32 260 грн. прострочена заборгованість за процентами; 2 070 грн. строкова заборгованість за процентами.
20.11.2023 позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу про дострокове стягнення заборгованості, з метою врегулювання питання погашення заборгованості в добровільному порядку, але на момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2025 року у вказаній справі призначено судову почеркознавчу експертизу.
Згідно висновку експерта від 19.08.2025 № 666-25 підписи від імені ОСОБА_1 , що розміщені в графі «Позичальник» договору №211026-042 від 26.10.2021 - виконані не ОСОБА_1 . а іншою особою.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 16 ЦК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому слід зазначити, що статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 2 ст.1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з цим, враховуючи висновки експертизи, у суду відсутні підстави вважати укладеним договір №211026-042 між ТОВ «Кардсервіс» та ОСОБА_1 .
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Ст. 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Враховуючи викладене судом не встановлено, а позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 141 Цивільно - процесуального кодексу України у разі відмови у позові сплачений судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В.В. Батманова