Миколаївської області
Справа №477/2068/25
Провадження №1-кс/477/1197/25
про арешт майна
10 листопада 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , внесене у кримінальному провадженні №12025152230000374 від 08 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України про арешт майна
03 листопада 2025 року прокурор Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , засобами поштового зв'язку, звернувся до слідчого судді в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025152230000374 від 08 липня 2025 року із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 майно, що було вилучено 28 жовтня 2025 року в ході проведення особистого обшуку особи, затриманої в порядку статті 208 КПК України.
В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що у провадженні слідчого відділу ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області перебуває об'єднане кримінальне провадження №12025152230000374, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 08 липня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, за фактом незаконного придбання, зберігання та збуту жителем Миколаївського району Миколаївської області психотропних речовин.
Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що житель Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_4 вчинив низку діянь, пов'язаних зі збутом психотропної речовини ОСОБА_5 , що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
28 жовтня 2025 року ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України в порядку статті 208 КПК України.
В ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 було виявлено та вилучено майно: грошові кошти, мобільні телефони, речовину білого кольору та пристрій для вживання заборонених наркотичних речовин із нашаруванням речовини коричневого кольору.
Оскільки майно, вилучене в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, прокурор ОСОБА_3 звернувся з даним клопотанням у якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно.
У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з'явився, подавши заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
ОСОБА_4 , як володілець майна, з приводу якого вирішується питання про накладення арешту, в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки.
Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській перебуває об'єднане кримінальне провадження №12025152230000374 від 08 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_4 , керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, у не встановлені час, дату і місце незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - PVP масою не менше 1, 6048 г яку незаконно зберігав з метою подальшого збуту.
23 вересня 2025 року близько 18.00 години ОСОБА_4 в с. Шевченкове Миколаївського району Миколаївської області, діючи з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення збув ОСОБА_5 , анкетні дані якого змінено на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» вищевказану особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 1, 6048 г за грошову винагороду в розмірі 2400 грн.
Окрім того, ОСОБА_4 , керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, у не встановлені час, дату і місце незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - PVP масою не менше 4 г яку незаконно зберігав з метою подальшого збуту.
28 жовтня 2025 року близько 15.00 години ОСОБА_4 в с. Шевченкове Миколаївського району Миколаївської області, діючи з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення збув ОСОБА_5 , анкетні дані якого змінено на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» вищевказану особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 4 г за грошову винагороду в розмірі 4000 грн.
Цього ж дня ОСОБА_4 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
29 жовтня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, а саме у незаконному збуті психотропних речовин, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах та особливо небезпечні психотропні речовини, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.
Під час проведення особистого обшуку затриманого в порядку статті 208 КПК ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено речі, зокрема грошові кошти та належні останньому мобільні телефони.
Згідно постанови про визнання речовим доказом від 28 жовтня 2025 року, вилучене під час обшуку особи, затриманої в порядку статті 208 КПК України майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025152230000374 від 08 липня 2025 року та передано на зберігання до кімнати речових доказів ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області.
З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_3 , шляхом направлення клопотання засобами поштового зв'язку, звернувся з даним клопотанням.
Вирішуючи питання арешту в межах поданого клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами статті 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини другої статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (частина третя статті 132 КПК України).
Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Описана у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим матеріалами кримінального провадження свідчить про причетність ОСОБА_4 до вчинення протиправних дій пов'язаних із незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах,
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (частина перша статті 167 КПК України).
Згідно частини другої статті 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Так у випадку вилучення майна у затриманої на підставі статті 208 КПК особи, таке майно набуває статусу тимчасово вилученого майна та за правилами статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про його повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна. Затримання особи в порядку статті 208 КПК України, у цьому випадку і є підставою для проведення обшуку цієї особи.
З огляду на встановлені матеріалами клопотання обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що майно, на арешті якого наполягає орган досудового розслідування, відповідає критеріям речових доказів, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, оскільки може зберігати на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, містити відомості щодо обставин його вчинення і, таким чином, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням статтями 170-173 КПК України, приходжу до переконання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, так як зберегло сліди кримінального правопорушення, є предметом кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя, з огляду на обставини справи та враховуючи, що у кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, що було вилучене 28 жовтня 2025 року в ході проведення особистого обшуку затриманого, у порядку статті 208 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном, а саме на:
мобільний телефон марки «Redmi» чорного кольору; мобільний телефон, марки «Росо», чорного кольору у чохлі; грошові кошти у сумі 4800 грн, купюрами, номіналом по 200 грн кожна.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_6