Справа№534/2689/25
Провадження №1-кп/534/306/25
07 листопада 2025 рокум. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12025170520000490 від 26.08.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янка, Кам'янського району Черкаської області, громадянина Російської Федерації , з неповною середньою освітою , не одруженого, офіційно не працюючого, на утриманні непрацездатних осіб та неповнолітніх дітей немає, не військовозобов'язаного, не є учасником бойових дій, інвалідності не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого:
-за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
встановив:
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) від 11.05.2011 в п. в ст. З встановлює, що «домашне насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім?ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім?ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім?єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Встановлено, що ОСОБА_5 приблизно з лютого 2022 року проживає разом зі своїм онуком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до Закону на них розповсюджується дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.
У продовж 2023 - 2025 років ОСОБА_4 , діючи умисно, в порушення приписів статті 28 Конституції України, згідно з якої кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, статті 29 Конституції України, яка передбачає, що кожна людина має право на особисту недоторканість, в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» умисно та систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство по відношенню до своєї баби ОСОБА_5 , з якою спільно проживав однією сім?єю, що призвело до психологічного страждання та погіршення якості життя потерпілої.
Так 18 березня 2023 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання зі своєю бабою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно останньої, яке виразилося у образах нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого завдана шкода її психічному здоров?ю.
За даним фактом відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серії ВАД № 282949 від 18.03.2023. Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 09.06.2023 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 170 гривень.
В подальшому, 10 жовтня 2024 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання зі своєю бабою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно останньої, що виражалося у висловлюванні нецензурною лайкою та погрозами фізичною розправою, внаслідок чого завдана шкода її психічному здоров?ю.
За даним фактом відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП серії ВАД N? 590888 від 10.10.2024. Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 04.12.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 170 грн.
Також, 9 січня 2025 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання зі своєю бабусею ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно останньої, що виражалося у висловлюванні нецензурною лайкою, внаслідок чого завдана шкода її психічному здоров'ю.
13.02.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання у вигляді 60 годин громадських робіт.
Крім того, 17 січня 2025 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання зі своєю бабусею ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно останньої, що виражалося у висловлюванні нецензурною лайкою та погрозами фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров?ю.
За даним фактом відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП серії ВАД N? 591998 від 17.01.2025. Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.02.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 1020 грн.
В подальшому, 19 лютого 2025 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання зі своєю бабою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно останньої, що виражалося у висловлюванні нецензурною лайкою та застосуванням фізичної сили відносно ОСОБА_5 , внаслідок чого завдана шкода її психічному та фізичному здоров'ю.
За даним фактом відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП серії ВАД N? 591973 від 17.01.2025. Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.05.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та призначено штраф у розмірі 1020 грн.
Окрім цього, 01 березня 2025 року близько 11 год. 15 хв. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання з своєю бабою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно останньої, що виражалося у висловлюванні нецензурною лайкою та погрозою застосуванням фізичної сили, внаслідок чого завдана шкода її психологічному здоров'ю.
За даним фактом відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП серії ВАД № 393231 від 01.03.2025. Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 12.08.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та призначено штраф у розмірі 1020 грн.
Продовжуючи свою протиправну діяльність ОСОБА_4 , 25 серпня 2025 року близько 11 год 00 хв, перебуваючи за місцем спільного проживання зі своєю бабою ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , діючи систематично, умисно вчинив домашнє відносно останньої, яке виразилося у висловлюванні словесних образ, приниженні, та штовханині, в результаті якої ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді пошкодження нігтьової пластини на великому пальці правої ноги.
Систематичне психологічне та фізичне домашнє насильство ОСОБА_4 щодо своєї баби ОСОБА_5 , згідно висновку психолога Комунальної установи «Центру надання соціальних послуг «Калина» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району, Полтавської області» № 01-19/242 від 17.09.2025 є психотравмувальним для ОСОБА_5 , має психологічно деструктивий та психотравмуючий характер, про що свідчить наявні порушення з боку психо-емоційної сфери та зниження якості життя, оскільки призвело до ускладнення задоволення основних потреб особи (безпека, недоторканість тощо), має потенційно руйнівний вплив на її емоційний стан та соціальне функціонування, а також, крім цього, на шкірних покривах тулуба та кінцівок наявні значні підшкірні крововиливи, які зі слів ОСОБА_5 є наслідком протиправних дій ОСОБА_4 .
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 126-1 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 України визнав повністю, при цьому не оспорював фактичних обставин та доказів по справі.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином. У справі наявна заява про розгляд справи у її відсутність.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , думку прокурора, обвинуваченого, який пояснив, що бажає закінчити судовий розгляд без дослідження доказів, що маються в матеріалах справи, в частині підтвердження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним дослідження вказаних доказів.
Суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
З урахуванням викладеного та наданих в суді обвинуваченою показань, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні умисного злочину за ст. 126-1 КК України.
Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України, так як він вчинив умисне систематичне фізичне та психологічне насильство щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, не працюює, не одружений, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.
Обставини, які пом'якшуть покарання судом не встановлені.
Обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 67 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та особи з інвалідністю.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідност. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, відповідно дост. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його сторони вчинення нових злочинів, і досягнення інших цілей покарання, та враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, слід призначити основне покарання в межах санкції статті 126-1 КК України.
З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, передбаченогост. 126-1 КК України, а саме у виді громадських робіт, яке в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Щодо застосування обов'язків та заборон, зазначених у ч. 2 ст 76 КК України, до осіб, засуджених за злочини, пов'язані із домашнім насильством, передбачених ст. 91-1 КК України, суд враховує наступне.
Згідно приписів ч. 2 ст. 76 та ч. 1-3 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.
Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Суд зауважує, що застосування обмежувальних заходів із покладенням на засудженого обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 76 та ст. 91-1 КК України, є правом, а не обв'язкам суду.
Враховуючи систематичність вчинення домашнього насильства по відношенню до потерпілої, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої від злочину, пов'язаного з домашнім насильством необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме, направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу необхідно продовжити.
Цивільний позов не заявлений.
Витрати на залучення експерта та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст.368,370,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 України та призначити покарання за ст. 126-1 КК України у вигляді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин.
Відповідно до п.5 частини 1 статті 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок пройти програму для кривдників протягом трьох місяців.
Направити засудженого ОСОБА_4 до виконкому Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області для проходження програми для кривдників строком на три місяці.
Обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_4 згідно ухвали слідчого судді Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 29.09.2025 продовжити до вступу вироку в законну силу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду потерпілою, обвинуваченим, прокурором може бути подано апеляційну скаргу виключно з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження теж мають право отримати копію вироку.
Суддя ОСОБА_1