Справа № 727/11178/25
Провадження № 2-а/727/224/25
03 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого судді - Слободян Г.М.
за участю: секретаря судового засідання - Макогон А.
учасників процесу:
позивача ОСОБА_1 та в її інтересах представника, адвоката Паланійчука В.
представника відповідача - Волковської Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 м. Чернівці справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області (адреса: м. Чернівці, вул. Головна, 24; код ЄДРПОУ: 40109079) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Короткий зміст позову.
Позивач ОСОБА_1 звернулася в Шевченківський районний суд м. Чернівці з позовом до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови серії ГБВ №674071 від 21.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення за ст.183 КУпАП та закриття провадження у справі. Заявлені позовні вимоги тим, що оскаржувана постанова серії ГБВ №674071 від 21.08.2025 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена без належного з'ясування усіх обставин справи. Позивач ОСОБА_1 вказує на те, що 15 серпня 2025 року вона звернулася із заявою до поліції, у зв'язку з погрозами з боку своєї свекрухи ОСОБА_2 , із якою у неї тривалий час існують конфлікти. Зазначає, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії ААГ №250948 від 20.10.2023 року, вона, є особою з інвалідністю ІІ групи, у зв'язку із загальним захворюванням. Фактично вона проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; з цією ж адресою мешкає мати останнього - ОСОБА_2 . Посилається в позові на те, що 15 серпня 2025 року під час чергового конфлікту з свекрухою, вона була змушена звернутися до поліції та 21.08.205 року до неї додому приїхати працівники поліції з метою перевірки обставин конфлікту 15.082025 року. Зазначає в позові, що під час з'ясування обставин подій, що мали місце 15.08.2025 року вона відмовилася працівникам поліції надавати свої пояснення в силу вимог ст.. 63 Конституції України, так як у працівників поліції не було боді камер, у зв'язку із чим, вона зателефонувала на спецлінію 102 та повідомила, що між ОСОБА_2 і нею, ОСОБА_1 виник конфлікт. Вважала, що її дії не підпадають під норму ст..183 КУпАП, оскільки звернення на спецлінію «102» було зумовлене запобіганню можливому на той час правопорушенню. Просила, поновити та визнати поважними причини пропуску звернення в суд з позовом; визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення (серії ГБВ №674071 від 21.08.2025 року) про накладення на неї адміністративного стягнення за ст.183 КУпАП; провадження по справі закрити.
Рух справи та позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04.09.2025 року відкрито провадження по справі.
22.09.2025 року від представника відповідача ГУНП в Чернівецькій області, Волковської Н.В., в суд скеровано відзив на позовну заяву, в кому, відповідач посилається на те, що підставами для прийняття оскаржуваної постанови серії ГБВ №674071 від 21.08.2025 року стало те, що 21.08.2025 року приблизно о 19:17 годині на спецлінію «102» надійшов виклик ОСОБА_1 з приводу нібито вчинення відносно неї домашнього насильства свекрухою ОСОБА_2 , яка проживає в одній квартирі з позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 . Відзив обґрунтований і тим, що в той же день і час 21.08.2025 року, нарядом поліції за вказаною адресою вже здійснювалося відпрацювання письмової заяви ОСОБА_1 . 6-денної давнини щодо протиправної поведінки її свекрухи та замість надання пояснень по своїй попередній заяві та під з'ясування обставин по заяві ОСОБА_1 від 15.08.2025 року, остання здійснила повторний, безпідставний виклик на спецлінію «102» з неправдивим повідомленням про вчинення відносно неї свекрухою домашнього насильства, що не відповідло дійсності, оскільки на той час, біля ОСОБА_1 перебував наряд поліції у складі поліцейських ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які заперечили факт будь-якого насилля між сторонами в їх присутності, а з нагрудних камер також вбачається, що чоловік заявниці ОСОБА_6 тай і сама ОСОБА_1 впевнено підтверджують відсутність конфлікту. Вважають, що постанову про притягнення за ст.. 183 КУпАП ОСОБА_1 винесено працівниками поліції обґрунтовано, на законних підставах. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю.
23.09.2025 року позивачем та в її інтересах представником ОСОБА_7 до суду скеровано відповідь на відзив, у якому представником позивача вказано посилання на ті ж обставини, які викладено в позовній заяві.
01.10.2025 року представник відповідача ГУНП в Чернівецькій області Волковська Н.В., скерувала до суду заперечення на відповідь на відзив. Зокрема, зазначила, що відповідь на відзив ідентична до змісту позовної заяви та складається в переважній більшості з набору нормативно-правових актів, а також з власних припущень позивачки. Однак, доказів протиправності рішення суб'єкта владних повноважень фактично не наведено, наявні у відповіді на відзив посилання є абстрактними та неконкретизованими. Також зазначила, що наявні в матеріалах справи докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП. Вказала на те, що дзвінок позивачки на спецлінію «102» був мотивований тим, що заявниця бажає прибуття поліцейських з боді-камерами і паралельно неправдиво повідомляє про вчинення відносно неї домашнього насильства з боку свекрухи. При цьому, здійснюючи виклик телефоном ОСОБА_1 взагалі не інформувала присутній наряд поліцейських про домашнє насилля. Вважає, що поліцейський прийняв правомірне рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик полі
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю в наданих поясненнях підтримала позовні вимоги щодо визнання протиправною, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ №674071 від 21.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення за ст.183 КУпАП та закриття провадження у справі, з обставин викладених в позові. Позицію позивача підтримано було в засіданні її представником, адвокатом Паланійчуком В.П.
Представник відповідача ГУНП в Чернівецькій області Волковська Н.В. у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов та письмових запереченнях.
Ввивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, беручи до уваги позицію сторін по справі, суд зважає на наступне.
Згідно ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Тобто, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Судом, належними та допустимими доказами по справі встановлено, що згідно Витягу з Реєстру територіальної громади Чернівецької територіальної громади від 09.04.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8).
Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) серії № 250948, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 20.10.2023 року безстроково, у зв'язку із загальним захворюванням. У висновку зазначено, що робота можлива лише в спеціально створених умовах (а.с.9).
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є особа з інвалідністю другої групи (а.с.10).
Як вбачається з постанови ГБВ № 674071 від 21.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, складеної відносно ОСОБА_1 , останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, та накладено стягнення у розмірі 850 грн. Згідно до вказаної постанови, 21.08.2025 року о 19 год. 17 хв., у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на спецлінію 102 та повідомила про вчинення домашнього насильства, якого насправді не було, чим скоїла адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП (а.с.11, 35).
В судовому засідання ОСОБА_8 . Не заперечувала того факту, що 21.08.2025 року вона зателефонувала на лінію 102 у присутності працівників поліції, в яких не було бодікамер і та в цей день конфлікту з ОСОБА_2 не було.
Згідно дослідженої заяви ОСОБА_1 від 15.08.2025 року, остання просить притягнути до відповідальності громадянку ОСОБА_2 , яка, зі слів заявниці, вчиняла щодо неї протиправні дії, виражені у формі психологічного тиску та образ, а саме 15.08.2025 року о 08:30 годині вибігла зі своєї кімнати та погрожувала фразою «ще раз візьмеш мою воду з ванної, то відріжу голову». Заявниця зазначила, що вона є хворою, має інвалідність ІІ групи, у зв'язку з чим, їй потрібен спокій (а.с.15).
Судом встановлено заз'сованих в судовому засіданні обставин, що у процесі моніторингу даних ІПНП зафіксовано, що ОСОБА_1 протягом 2021-2023 років мала конфліктні ситуації та неодноразово була заявницею за фактом домашнього насильства з боку чоловіка ОСОБА_9 та батька ОСОБА_10 , проживаючи на території Тернопільської області, що підтверджується витягами з ІПНП (а.с.33,36-49).
Як вбачається з постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 червня 2025 року у справі № 727/4596/25, провадження щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП було закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.50-52). Дана постанова суду першої інстанції набрала законної сили.
Із досліджених в засіданні пояснень ОСОБА_2 від 21.08.2025 року вбачається, що між нею та ОСОБА_1 виник конфлікт побутового характеру 15.08.2025 року, однак вона ніяких протиправних дій не вчиняла. Вказала на те, що ОСОБА_1 повідомляє стосовно неї неправдиву інформацію та постійно чинить стосовно неї психологічний тиск. 21.08.2025 року ніяких конфліктів в квартирі не було і бути не могло, оскільки на той час в квартирі знаходилися працівники поліції (а.с.54).
Із пояснень ОСОБА_1 від 21.08.2025 року вбачається, що вона на підставі ст. 63 Конституції України відмовилась від надання будь-яких пояснень (а.с.55).
При вирішенні публічно-правового спору з приводу рішення суб'єкта владних повноважень суд керується наступними нормами закону.
У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Так, відповідно до статті 183 КУпАП, винною дією є завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Статтею 183 КУпАП передбачено, що завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або інших аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення, яке спричинило виїзд відповідних служб без реальної потреби. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом, коли особа усвідомлює неправдивість повідомлення і бажає викликати спеціальні служби без потреби.
Порядок організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, встановлені наказом МВС № 357 від 27.04.2020 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п. 1 п. 1 розділу II Порядку, посадові особи органів (підрозділів) поліції під час реагування на правопорушення або події повинні незалежно від способу та джерела отримання інформації, у тому числі від дитини, здійснювати направлення на місце події та/або до заявника нарядів поліції (у разі потреби - поліцейських інших підрозділів поліції).
Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із аудіозапису виклику «102», позивачка ОСОБА_1 21.08.2025 року о 19:17 годині зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про вчинення щодо неї домашнього насильства свекрухою ОСОБА_2 .
В удовому засіданні при дослідженні даного відео аудіо запису ОСОБА_1 не заперечувала що конфлікту 21.08.2025 року між нею і ОСОБА_2 не було.
Разом з цим, судом встановлено, що в цей же час за вказаною адресою вже перебував наряд поліції у складі інспекторів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які здійснювали відпрацювання попередньої письмової заяви позивачки від 15.08.2025 року щодо конфлікту побутового характеру між нею та ОСОБА_2 .
Згідно до заяви ОСОБА_1 від 15.08.2025 року, остання просила притягнути до відповідальності її свекруху ОСОБА_2 , яка, зі слів заявниці, вчиняла щодо неї протиправні дії, виражені у формі психологічного тиску та образ, а саме 15.08.2025 року о 08:30 годині вибігла зі своєї кімнати та погрожувала.
Вищенаведене повністю узгоджується і з показами свідків відповідно, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які будучи допитаними у судовому засіданні, під присягою, підтвердили, що за час їх перебування на місці 21.08.2025 року в квартирі по АДРЕСА_1 , подій та будь-якого конфлікту або насильницьких дій з боку ОСОБА_2 щодо позивачки ОСОБА_1 не було.
Позивачка в їхній присутності здійснила виклик до поліції із вимогою прибути інший наряд, оскільки в даних працівників бодікамери не були увімкнені.
З показів свідків також вбачається, що ОСОБА_1 повідомляла телефоном про нібито факт домашнього насильства, тоді як сама визнавала у розмові, що безпосереднього конфлікту у цей момент, тобто 21.08.2025 року, не відбувалося.
Це підтверджується й відеозаписом дослідженим в судовому засіданні з нагрудних камер, долученим до матеріалів справи, де чоловік позивачки ОСОБА_6 прямо зазначає, що конфлікту не було (таймкод 0:06:40-0:07:00) .
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція має право застосовувати технічні засоби, що мають функції фото - і відеозйомки, для фіксації обставин події, а отримані матеріали є джерелом доказів у розумінні ст. 251 КУпАП.
Судом досліджено надані відповідачем аудіозапис виклику на лінію «102», відеозаписи з бодікамер працівників поліції, а також письмові матеріали справи: постанову серії ГБВ №674071 від 21.08.2025 року, пояснення ОСОБА_2 , копію письмових пояснень позивачки ОСОБА_1 , у яких засвідчено відмову останньої від надання пояснень.
Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Винність діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.
У відповідності до ст. 222 КУпАП України, розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 усвідомлювала відсутність конфлікту 21.08.2025 року, що сама й підтвердила у судовому засіданні, однак здійснила виклик поліції виключно через відсутність бодікамер у присутніх працівників, які прийшли для з'ясування обставин щодо попередньої письмової заяви позивачки від 15.08.2025 року, що свідчить про наявність прямого умислу.
Посилання ОСОБА_1 на наявність у неї тривалого конфлікту зі свекрухою ОСОБА_2 та стан її здоров'я не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки сам факт попередніх конфліктів не підтверджує наявності події насильства відносно ОСОБА_1 21.08.2025 року.
В сукупності досліджені вищенаведені докази підтверджують те, що виклик поліції, здійснений позивачем був завідомо неправдивим, оскільки не існувало події домашнього насильства чи реальної загрози станом на 21.08.2025 р., яка могла б виправдати звернення на спецлінію «102». Матеріали справи не містять ознак упередженості чи процесуальних порушень з боку працівників поліції.
Згідно із ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи орган зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено правопорушення та чи винна дана особа у його вчиненні. Оскаржити постанову про адміністративне правопорушення за статтею 183 КУпАП можна, подавши скаргу до суду або вищестоящого органу протягом 10 днів з моменту отримання постанови. Позовну заяву слід подати до адміністративного суду, зазначивши обставини справи та докази.
Судом з'ясовано, що оскаржувану постанову було винесено 21.08.2025 року у присутності ОСОБА_11 , останній оголошено на місці. В суд ОСОБА_1 про оскарження постанови серії ГБВ № 674071 від 21.08.2025 року звернулася ______ тобто поза межами пропущеного строку звернення до суду. В судовому засіданні ОСОБА_1 , в її інтересах представник не змогли пояснии поважності пропуску звернення з позовом в суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною другою 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Європейський суд з прав людини у п. 37 рішення «Мушта проти України» (Заява N 8863/06), у справі «Мєтьолкіна та інші проти України» (заява № 4827/11 та 4 інші) зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Таким чином, з метою забезпечення ефективного доступу до суду, суд вважає на можливе поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи. З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139КАС України суд враховує, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а постанова серії ГБВ № 674071 від 21.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою.
Таким чином, на основі повного та всебічного з'ясування обставин, дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію сторін по справі, та беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.210, 183, 268, 280, 284, 289, 292, 293 КУпАП, ст.ст.2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області (адреса: м. Чернівці, вул. Головна, 24; код ЄДРПОУ: 40109079) про поновлення строку звернення до суду та визнанні протиправною і скасуванні постанови серії ГБВ № 674071 від 21.08.2025 року винесеної інспектором СПДН ВП ЧРУП ГУНП у Чернівецькій області Купко Д.Ю. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.. 183 КУпАП.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст судового рішення складено 07.11.2025 року.
Суддя Слободян Г.М.