Справа № 621/1106/25
№ провадження 2/624/330/25
10 листопада 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівки, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 46559 гривень, а також понесені позивачем судові витрати.
Позовна заява обгрунтована тим, що 29.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Іннова Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №3223560224. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію. Відповідно до договору позики позикодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на суму у розмірі: 6500,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 2.6.1., п.п. 4.1.-4.2. та п. 4.4. цього Договору, його додатків. Основні умови договору щодо надання коштів у позику: п. 2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.; п. 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 3.2. Дати надання кредиту: 29.02.2024 або наступний за ним календарний день; п. 2.6. Тип процентної ставки - фіксована; п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору; п. 2.2. товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Позичальник свої зобов'язання відповідно умов договору позики не виконав, в той час як позикодавець свої зобов'язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6500,00 гривень. В той же час відповідач всупереч умовам договору позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, суму позики не повернула, проценти за користування грошовими коштами, сплатила частково в розмірі 8106 грн. Станом на дату підготовки цієї позовної заяви (включно), заборгованість відповідача перед позивачем складає 46559 гривень: 6 500 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 40 059 гривень - заборгованість за процентами (6500*2,2%*360). Разом 46559 гривень, проценти нараховувалися по 07.04.2025 включно.
Справа надійшла до Кегичівського районного суду Харківської області за підсудністю зі Зміївського районного суду Харківської області на підставі ухвали цього ж суду від 29.04.2025, відповідно до ст.31 ЦПК України.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 30.06.2025 справу було прийнято, відкрито провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті. Зобов'язано АТ «Сенс Банк» надати до суду докази зарахування на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 16.10.2025 було зобов'язано АТ «Сенс Банк» надати до суду докази зарахування на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів.
Відповідач 08.09.2025 подала до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким не погоджується із позовними вимогами ТОВ «Іннова Фінанс» та вважає заявлену суму до стягнення завищеною, неспівмірною, а також такою, що порушує її права як споживача та члена сім'ї військовослужбовця. Відповідачем було добровільно сплачено 8106 грн, що покриває повністю тіло кредиту, а вимога про стягнення 46559 грн є завищеною, оскільки складається переважно з нарахованих відсотків та штрафних санкцій. Позивач вимагає суму, яка у декілька разів перевищує отриманий кредит, що суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», принципам добросовісності, розумності та пропорційності у цивільному праві, правовій позиції Верховного Суду (справа № 127/27394/18). Відповідач зазначає, що її чоловік є офіцером Збройних Сил України, що підтверджується посвідченням, яке додається. Згідно зі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач має право на спеціальні умови кредитування та захист від кредитного тиску в період служби чоловіка. Позивач про це був поінформований. У зв'язку з вищевикладеним відповідач просить суд врахувати сплату в розмірі 8106 грн. Відмовити у задоволенні вимог у частині стягнення відсотків та штрафів як непропорційних і несправедливих. Врахувати соціальний статус відповідача як член сім'ї військовослужбовця та застосувати передбачені законом гарантії. Відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу через їх необґрунтованість.
Представник позивача 15.09.2025 подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідач не заявляла клопотання про поновлення строку на подання відзиву, а також в самому відзиві та додатків до нього не міститься подібного клопотання. З відкриття провадження у справі пройшло більше двох місяців до дня подання відповідачем відзиву на позовну заяву. Тобто відзив поданий з явним пропущенням строку більше ніж на 70 днів. Стороною відповідача не додано ніяких доказів, які б свідчили про поважність пропущення строку та підстав для його поновлення. Стороною відповідача не було доведено поважність пропущення строку та причин на його поновлення. Стосовно заперечень сторони відповідача щодо неспіврозмірності нарахованих процентів за тілом кредиту. Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: п. 2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; п. 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 3.2. Дати надання кредиту: 29.02.2024 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6. Тип процентної ставки - фіксована; п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору; п. 2.2. Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. п. 2.6.2. Знижена процентна ставка 0,50% в день та застосовується відповідно до наступних умов. «Якщо позичальник 30.03.2024, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, позичальник, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки». Відповідно до п. 10.6.10.7. договору позики позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариства, відповідно з цього моменту товариство повідомлене про те, що позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) товариства щодо укладання договору. Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням договору зі сторони товариства є формування на дання на ознайомлення позичальнику оферти, а також генерація та направлення позичальнику одноразового ідентифікатора. Підписанням договору зі сторони позичальника є направлення позичальником повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від товариства, через особистий кабінет. Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 визначила, що за кредитним договором позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу. Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином суд розділяє поняття "проценти за користування кредитом" та "проценти за прострочення зобов'язання", перші з яких не є заходом цивільно-правової відповідальності боржника, а лише можливістю правомірно не сплачувати кошти протягом певного часу. Підсумовуючи вищевикладене, позивач, як позикодавець, свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 6500 грн. В той же час відповідач, всупереч умовам договору позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Отже, станом на дату підготовки цієї позовної заяви (включно), заборгованість відповідача перед позивачем складає 46 559 грн: 1) 6500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2) 40059 грн - заборгованість за процентами (6500*2,2%*360). 6500- тіло позики, 2,2%о- процентна ставка, 360 - кількість днів прострочення. Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата за договором про надання грошових коштів у позику№ 3223560224 від 29.02.2024 на загальну суму 8106 грн, з якої даними зарахуваннями погашено: - 8 106 грн - проценти. Враховуючи вищезазначені сплати по кредитному договору висновок про його визнання Відповідачем кореспондує із позиції Верховного Суду, що викладена у рішенні по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019, де зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку можуть належати визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Разом: 46 559 грн (проценти нараховувалися по 07.04.2025). У відзиві відповідач не заперечує укладення договору, прийняття його істотних умов та отримання від Товариства грошових коштів. Щодо твердження відповідача - «умови договору не відповідають вимогам добросовісності і не були погоджені свідомо». Укладення договору - не є актом примусових дій з боку Товариства, а тільки добровільною згодою між позичальником та кредитодавцем, відтак - якщо ОСОБА_1 , як свідома дієздатна особа, станом на 29.02.2024, вважала умови кредитування договором про надання грошових коштів у позику № 3223560224 від 29.02.2024 неправомірними, могла відмовитись від підписання договору та подальшого отримання від позивача кредитних коштів. Також сторона відповідача не заперечує укладення договору між позичальником та кредитодавцем про надання грошових коштів у позику. «Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора» - йдеться у постанові КЦС ВС від 03.12.2024 № 487/6342/18 (61-2433св24).
Відповідач 25.09.2025 подала до суду заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву, відповідно до якої зазначає, що оскільки її чоловік проходить військову службу у Збройних Силах України, то фактично одна залишилася з двома дітьми, догляд за якими потребує постійної присутності та значних зусиль. Це стало причиною неможливості своєчасно підготувати та подати відзив. У зв'язку з цим просить поновити строк на подання відзиву.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Матеріалами справи встановлено, що 29.02.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у позику №3223560224. Договір укладено в електронній формі.
Відповідно до умов цього Договору позики, позикодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 2.2. Договору). Сума кредиту складає 6500 грн (п. 2.3. Договору). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів (п. 2.5. Договору). Стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору (п. 2.6.1. Договору). Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника (п. 3.1. Договору). Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт» (п. 4.1. Договору).
У разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається в особистий кабінет позичальника та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі (або окремо надану позичальником товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані позичальника, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені позичальником), в тому числі з використанням месенджерів.
В даному випадку позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів, з дня отримання від товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов цього договору, така вимога товариства втрачає чинність. При цьому, в даному випадку вважається, що позичальник усунув порушення умов договору, якщо на 31-й день, з дня отримання від товариства вищезазначеної вимоги (повідомлення), у позичальника буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення позичальнику повідомлення (вимоги) та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги (повідомлення). В іншому разі, вимога залишається дійсною, а позичальник зобов'язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги (повідомлення), повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені договором (п.6.4. Договору).
Строки та розмір погашення заборгованості встановлений Додатком №1 Графік платежів, згідно з яким платежі вносяться щомісячно у визначеному розмірі нарахованих процентів, останній платіж має бути здійснений 23.02.2025 в розмірі 10790 грн нарахованих процентів та тіла кредиту.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції №19782-1354-90885674, ТОВ «Іннова Фінанс» 29.02.2024 переказало кошти в розмірі 6500 грн за призначенням платежу: кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс» поповнення картки НОМЕР_1 . Надавач платіжних послуг отримувача: ТОВ ФК «Контрактовий дім».
Відповідно до договору №160523/1 від 16.05.2023 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» укладено договір про надання послуг з приймання та переказу платежів.
Відповідно до інформації та виписки по рахунку наданої АТ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, банком на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 . На цю картку 29.02.2024 були зараховані кошти в розмірі 6500 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості позичальник станом на 07.04.2025 має заборгованість за договором позики перед кредитором в розмірі 46559 грн, з яких: 1) заборгованість за кредитом - 6500 грн; 2) заборгованість за процентами - 40059 грн. Загальна сума сплачених коштів позичальником - 8106 грн. Проценти розраховані за стандартною ставкою 2,2%.
Відповідач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 та копією посвідчення офіцера.
Згідно з копією посвідчення офіцера ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України. Має військове звання капітан, яке присвоєне наказом від 26.01.2024. Призначений на посаду командира 1 радіолокаційного взводу наказом від 06.02.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В судовому засіданні доведено та визнано відповідачем факт укладення договору позики, отримання кредитних коштів.
Щодо заявленої до стягнення суми заборгованості, то її розмір підтверджений наданим позивачем розрахунком, який відповідає умовам кредитного договору.
Разом з тим, суд вважає, що нарахована сума відсотків не підлягає стягненню з відповідача.
Так, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року, з дати набрання чинності Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, яким затверджено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію», і триває до теперішнього часу.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правову позицію про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Відповідно до п. 1.3 розділу I Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міноборони від 10.04.2009 № 170), громадяни України, які виконують військовий обов'язок під час проходження військової служби, є військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту. Статус військовослужбовця підтверджується такими документами, що посвідчують особу: посвідченнями офіцерів і генералів - особи офіцерського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту; військовими квитками рядового, сержантського і старшинського складу - особи рядового, сержантського і старшинського складу та курсанти закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (далі - військові навчальні заклади).
Отже надана відповідачем копія посвідчення офіцера є документом, що підтверджує статус військовослужбовця її чоловіка ОСОБА_2 , як офіцера, який перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.
Відповідач уклала кредитний договір в період військової служби в особливий період її чоловіка, а тому користується пільгами члена сім'ї військовослужбовця, передбаченими п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За таких обставин проценти за користування кредитом нараховані кредитором за весь період користування не підлягають стягненню як неправомірно нараховані.
Щодо тіла кредиту в заявленій позивачем сумі 6500 грн, то ця сума також не підлягає стягненню.
Так, відповідач фактично сплатила кредитодавцю 8106 грн, які були зараховані кредитором в рахунок погашення процентів за користування кредитом.
Оскільки, відповідач звільняється від сплати процентів, то сплачені боржником кошти в сумі 8106 грн мають бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту в розмірі 6500 грн.
За таких обставин заборгованість за тілом кредиту на цей час відсутня, а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, 01104, код ЄДРПОУ 44127243.
Представник позивача: Лукашов Ростислав Євгенович, довіреність від 13.03.2025, адреса для листування: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9, 01104.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Комунарка, Кегичівського району, Харківської області, громадянка України, паспорт № НОМЕР_4 виданий 30.01.2023, орган, що видав 6348, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В. Богачова