Справа №: 398/2301/25
провадження №: 2/398/1825/25
Іменем України
"05" листопада 2025 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Подоляк Я.М.,
за участі секретаря Харіної Д.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - Харути В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Харута Вікторія Анатоліївна, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Адвокат Харута В.А., яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 06.09.2024 року в розмірі 8 000,00 доларів США.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на початку вересня 2024 року до позивача звернувся його знайомий ОСОБА_2 з проханням позичити грошові кошти, які йому терміново потрібні у зв'язку з виникненням сімейних обставин. Позивач добре знав ОСОБА_2 з дитинства, довіряв йому, тому вирішив надати необхідну йому суму у позику, які останній пообіцяв повернути у строк до 01.12.2024 року. Після досягнення таких домовленостей, 06.09.2024 року між сторонами було укладеного договір позики, на підставі якого позивач того ж дня передав ОСОБА_2 у позику 8 000,00 доларів США. На підтвердження укладення договору позики та його умов відповідач написав власноручно розписку, в якій вказав що отримав від позивача 8 000,00 доларів США та зобов'язався їх повернути у строк до 01.12.2024 року. Однак відповідач грошові кошти до цього часу позивачу не повернув, на усні вимоги позивача відповідач не реагує, взагалі уникає спілкування.
Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 8 000,00 доларів США, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 635,21 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Ухвалою від 07.05.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті вимог.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. При цьому, пояснив, що відповідач є його другом з дитинства, він довіряв йому, тому коли останній звернувся до нього з проханням позичити кошти, сказавши, що виникли негаразди в родинні та проблеми зі здоров'ям, то надав йому необхідну суму. Крім того, відповідач сказав, що до кінця року продасть пай та матиме кошти щоб повернути борг. Коли визначений ними строк для повернення боргу сплинув, відповідач кошти не повернув. Тоді позивач пішов до матері відповідача та розповів про укладену угоду, однак остання відповіла йому, що жодним чином не може вплинути на ситуацію. Він неодноразово дзвонив відповідачеві, навіть пропонував йому повертати борг частинами, але останній майже перестав відповідати на його дзвінки, лише приблизно раз у три місяці брав слухавку. Настільки йому відомо відповідач ні дружини ні дітей не має, зі слів останнього працює поваром десь у м.Одеса. Після того, як відповідач взяв у нього кошти в борг, він його жодного разу у м.Олександрія особисто не бачив.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позицію останнього та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судові засідання, призначені на 01.07.2025, 22.09.2025, 31.10.2025 та 05.11.2025, жодного разу не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу місця його проживання, зареєстровану в установленому порядку. При цьому, поштові відправлення повернулись на адресу суду з відміткою про невручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Відповідач причини неявки не повідомив, будь-яких заяв та клопотань не подав, відзив на позов він нього на адресу суду не надходив.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 статті 178 ЦПК України.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У відповідності з нормами ст.280 ЦПК України, справу розглянуто без участі відповідача при заочному розгляді справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.263ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до наявного в матеріалах оригіналу розписки від 06.09.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Олександрійським МВ УМВС України Кіровоградської області 26.02.2009 року, адреса: АДРЕСА_1 , отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Олександрійським МВ УМВС України Кіровоградської області 03.12.1999 року, адреса: АДРЕСА_2 , грошові кошти в сумі 8 000,00 доларів США 06.09.2024 року. Зобов'язується повернути грошові кошти в строк до 01.12.2024 року. Розписка написана власноруч.
Судом встановлено, що у вказаний строк свої зобов'язання відповідач не виконав, борг не повернув.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 527 ЦК України, передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа №6-63цс13). За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.12.2018 у справі № 544/174/17 зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що у статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку.
Таким чином, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 12.11.2020 року розглянув справу № 154/3443/18 та встановив, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Приймаючи до уваги те, що позивачем на підтвердження позовних вимог подано до суду оригінал боргової розписки, за таких обставин суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
За змістом правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 січня 2019 року по справі №373/2054/16-ц, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Отже, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка отримана у позику.
За встановлених судом фактичних обставин справи, позика була отримана відповідачем саме в іноземній валюті - доларах США, що відображено в розписці.
Таким чином, є правомірними вимоги позивача по стягнення з відповідача неповернутої позики в сумі 8 000,00 доларів США,
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 635,21 грн.
Також, представник позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду подані: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №47 від 08.04.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Харутою В.А., копію додаткової угоди №1 від 08.04.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.04.2025 №47; копію додаткової угоди №2 від 30.06.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.04.2025 №47; копію ордеру на надання правничої допомоги від 15.04.2025 року; детальний опис робіт, виконаних адвокатом Харутою В.А. у процесі надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_1 згідно договору про правової (правничої) допомоги від 08.04.2025 №47; копію квитанції №241449797 від 08.04.2025 року про перерахування ОСОБА_1 на користь адвокатського об'єднання «Вікторія Харута» грошових коштів у сумі 5000,00 грн за надання правової допомоги згідно договору від 08.04.2025 року №47.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
З урахуванням наведеного, а також за відсутності заяв чи клопотань про зменшення розміру судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263,267,279,280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Харута Вікторія Анатоліївна, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 8 000 (вісім тисяч) доларів США.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 635 (дві тисячі шістсот тридцять п'ять) гривень 21 копійка та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Представник позивача: адвокат Харута Вікторія Анатоліївна, свідоцтво про право на зяняття адвокатською діяльністю №000145 від 15 січня 2018 року видане Радою адвокатів Кіровоградської області на підставі рішення №7/2 від 15 січня 2018 року, робоча адреса: вул. Софіївська, буд.10, офіс 311, м. Олександрія Кіровоградської області.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Я.М.Подоляк