Справа №384/296/25
пров. № 3/384/174/2025
07 листопада 2025 року с-ще Вільшанка
Суддя Вільшанського районного суду Кіровоградської області Сорокіна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Вільшанка Кіровоградської області справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вівсяники Вільшанського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
- до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №541478 від 04 липня 2025 року ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він 03 липня 2025 року о 22 год. 30 хв. в с-щі Вільшанка по вул. Зарічна, 12, керував автомобілем MERCEDES-BENZ, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився на місці зупинки транспортного засобу, від звернення до найближчого лікувального закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначив, що в стані сп'яніння не перебував. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі не відмовлявся, однак працівники поліції проігнорували його згоду на проходження такого огляду та не виписали і не вручили йому направлення на проходження огляду, про що він зазначив у протоколі. Також зазначає, що рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2025 року скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №583527 від 04 липня 2025 року, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенантом поліції Ковбасюком Олегом Володимировичем про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. 00 коп. Вважає, що були відсутні підстави для зупинки його транспортного засобу, оскільки правил дорожнього руху він не порушував.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення, відповідно до положень якого обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Разом з цим, відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Згідно зі ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, у разі невиконання вимог п.2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Згідно з п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби) а також лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно п.п. 6-8 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Тобто, встановлений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, за наявності відповідних ознак, передбачає певний алгоритм дій, який визначений ст.266 КУпАП та Інструкцією. При цьому медичний огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку), а огляд на місці - поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку до Інструкції. Проте, як встановлено під час судового розгляду, зазначені вимоги працівниками поліції не були дотримані в повній мірі.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, і ця обставина підтверджується відеозаписом, особі, що притягається до адміністративної відповідальності пропонувалось пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і ОСОБА_1 фактично був згоден пройти такий огляд, про що неодноразово стверджував.
Отже, після того як ОСОБА_1 висловив свою незгоду на проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, поліцейським в порушення вимог Інструкції, не було складено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння, форма якого наведена в додатку 1 до Інструкції.
У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 зазначив «направлення на медичний огляд не вручалось» (а.с.1).
Із доданих до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних камер поліцейських також не вбачається, що примірник такого направлення надавався ОСОБА_1 .
Більш того, направлення для проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я поліцейським не складалося і в матеріалах справи відсутнє.
Крім цього, про те, що направлення на медичний огляд не складалося та не надавалося ОСОБА_1 зазначив і сам поліцейський, що вбачається із відеозапису «0000000_00000020250704005043_0004».
У той же час, даним відеозаписом також зафіксовано, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти медичний огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Таким чином, надані суду докази свідчать, що ОСОБА_1 фактично не погоджувався з тим, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки. Також у справі відсутні докази, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, а також направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння йому не вручалось.
За змістом ч. 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Вказана норма закону більш детально відображена у п. 6 розділу І Інструкції, відповідно до якого огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. Отже, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; 2) лікарем закладу охорони здоров'я.
Для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я, відповідно до п. п. 7, 8 Розділу 1 Інструкції, є три підстави: 1) незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу; 2) незгода водія з його результатами; 3) скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані.
Лише чітке дотримання вказаної вище процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння, свідчить про законні вимоги працівників поліції та обґрунтовані підстави проведення вказаного огляду.
Відповідно до вимог п.10 Розділу ІІ Інструкції результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Згода водія з результатами огляду, який був проведений поліцейським з використанням технічних засобів, повинна бути оформлена належним чином, оскільки тягне за собою певні правові наслідки.
Суд звертає увагу на те, що від наявності згоди водія з результатами огляду поліцейським залежить чи можливо використовувати їх як допустимий доказ по справі чи він буде визнаний недійсним, оскільки необхідно проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
За таких обставин, матеріали справи не містять доказів того, що працівники поліції виконали вимоги ст. 266 КУпАП щодо направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння у заклад охорони здоров'я в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які поза розумними сумнівом доводили б винуватість особи у адміністративному правопорушенні, яке ставиться у вину.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складений інспектором з СРПП Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Ковбасюком О.В., в якому зазначено, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна шкіряного покриву (так в акті). У графі «Результати огляду на стан сп'яніння» вказано «відмовився від проходження за допомогою 6820 Drager та в медичному закладі». У графі «З результатами згоден:» поліцейський вказав « ОСОБА_1 з ознаками не згоден» (а.с. 6).
У той же час, з дослідженого під час судового розгляду відеозапису події від 03.07.2025 вбачається, що при спілкуванні ОСОБА_1 ще до початку оформлення адміністративних матеріалів неодноразово висловлював згоду пройти огляд на стан сп'яніння у будь-якому медичному закладі.
З урахуванням викладеного, оскільки ОСОБА_1 погодився пройти вищевказаний огляд, працівники поліції мали скласти направлення на проходження огляду та супроводити ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, чого фактично зроблено не було та передчасно складено щодо останнього вищевказаний протокол.
Тобто, працівник поліції повинен був відреагувати на згоду ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров'я, оскільки чіткої, безумовної та остаточної відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 не надав.
Отже, питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол, у діях конкретної особи, суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження, на підставі доказів, зібраних органом, повноважним на складання протоколу.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Враховуючи наведені істотні порушення нормативно-правових актів щодо порядку проведення огляду на стан сп'яніння і оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, які були допущені при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаним допустимим доказом у даній справі.
Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 за порушення п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, роз'яснили причину зупинки та винесли відносно нього постанову ББА № 583527 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Названа причина зупинки мала похідну дію працівників поліції у виді складання протоколу про адміністративне порушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ..
Відповідно до практики ЄСПЛ та широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили.
Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Як вбачається із доданих до матеріалів доказів, ОСОБА_1 було оскаржено постанову серія ББА № 583527, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1190 грн. 00 коп.
Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2025 року по справі №384/291/25 (провадження 2-а/384/11/2025) скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 583527 від 04 липня 2025 року, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції Голованівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенантом поліції Ковбасюком Олегом Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. 00 коп. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи наведене суд констатує що єдина передбачена законом підстава зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , що передувала складенню протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, була визнана в судовому порядку неправомірною (незаконною), тому у зв'язку з відсутністю підстав для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, всі докази у справі, отримані після такої зупинки необхідно вважати недопустимими (неналежними), що тягне за собою визнання недопустимими усіх доказів у справі (правова концепція «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
З огляду на викладене, протокол та інші докази, що містяться в матеріалах справи, не можуть слугувати достатніми доказами для доведення винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні. На думку суду, зібрані у справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом».
В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості.
При цьому, згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, наприклад у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09 червня 2011 року, заява N 16347/02, "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", заява N 36673/04, "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд зазначає, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім цього, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
З огляду на обставини встановлені під час судового розгляду, суд дійшов висновку про відсутність належних, допустимих, достатніх, безумовних та переконливих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-289 КУпАП до Кропивницького апеляційного суду через Вільшанський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі протягом десяти днів апеляційної скарги з дня винесення постанови.
Суддя О.О. Сорокіна