Єдиний унікальний номер 448/1598/25
Провадження № 3/448/856/25
07.11.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справ про адміністративні правопорушення, що надійшли з Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , відомості щодо працевлаштування в матеріалах справи відсутні,
за ч.3 ст.130 та ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП), -
І. Опис обставин, встановлених під час розгляду справи.
ОСОБА_1 , будучи двічі протягом року підданим адміністративному стягненню за відмову особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, в черговий раз 17.08.2025 року о 03:18 год. по вул.Богдана Хмельницького, 13 в м.Мостиська Яворівського району Львівської області керував транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстр.номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Він же, будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами, повторно протягом року, зокрема 17.08.2025 року о 03:18 год. по вул.Богдана Хмельницького, 13 в м.Мостиська Яворівського району Львівської області керував транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстр.номер НОМЕР_1 . Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.
ІІ. Позиція учасників справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Суд зазначає, що інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному сайті суду, а відтак ОСОБА_1 мав цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами. Окрім цього, ОСОБА_1 знав про те, що відносно нього складено протоколи про адміністративні правопорушення, як і про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в Мостиському районному суді Львівської області.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в суд не з'явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
З огляду на те, що законом передбачений певний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також з урахуванням вимог ст.268 КУпАП, у відповідності до якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП, не є обов'язковою, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово констатував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ІIІ. Застосоване судом законодавство.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов'язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
У відповідності до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З диспозиції ч.5 ст.126 КУпАП відомо, що відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, в тому числі за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Диспозицією ч.3 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р. (із відповідними змінами), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 вказаних Правил встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п.2.5 Правил, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп'яніння (алкогольного або наркотичного), який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції - пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За змістом статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені пунктами 2, 3, 6, 7 Розділу 1, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктами 1, 6, 10 розділу ІІ Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Згідно з вимогами, передбаченими п.6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Законом не передбачено поважних чи неповажних причин відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Згідно з положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
З системного аналізу вказаних норм права вбачається, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ІV. Оцінка обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаних правопорушень підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №425573 від 17.08.2025р.; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у яких зафіксовано ознаки алкогольного сп'яніння, які виявлено 17.08.2025р. у водія ОСОБА_1 , а також відмову ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння; направленням водія транспортного засобу ОСОБА_1 17.08.2025р. на огляд в заклад охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого слідує, що 17.08.2025р. о 04 год. 08 хв. ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння; довідкою інспектора САП ВВГ Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Папірник Г. від 18.08.2025р., з якої відомо, що згідно судових рішень у справах №448/2292/24 від 24.01.2025р. та №448/485/25 від 14.04.2025р. ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130, ч.1 ст.130 КУпАП; постановою судді Мостиського районного суду Львівської області від 24.01.2025р. у справі ЄУН 448/2292/24 про ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, постановою судді Мостиського районного суду Львівської області від 14.04.2025р. у справі ЄУН 448/485/25 про ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №425565 від 17.08.2025 р.; рапортом інспектора СРПП ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області капітала поліції В. Процака від 17.08.2025р.; довідкою інспектора САП ВВГ Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Папірник Г. від 18.08.2025р., з якої відомо, що згідно інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.09.2024р. притягався до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, 19.12.2024р. притягався до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, 20.03.2025р. притягався до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП; відеозаписом, який міститься на DVD-диску; іншими матеріалами справи.
Наявний в матеріалах справи та досліджений судом відеозапис стосується саме обставин адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.3 ст.130 КУпАП, та такий фіксує перебіг подій за участі ОСОБА_1 , а саме його керування автомобілем, будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом, та подальшу відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. З дослідженого судом відеозапису вбачається, що поліцейськими було зупинено автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 , у зв'язку з технічною несправністю автомобіля. В ході спілкування з водієм, у такого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим поліцейськими запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. На дану пропозицію поліцейського ОСОБА_1 не погодився. В ході подальшої розмови поліцейські пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння і в закладі охорони здоров'я, однак він відмовився від проходження такого огляду, що і слугувало підставою для складання працівником поліції відповідного протоколу про адміністративне правопорушення за порушення останнім п.2.5 Правил дорожнього руху України. Жодних активних дій з метою проходження огляду на вимогу поліцейських ОСОБА_1 не вчиняв, навпаки відмовлявся від проходження відповідного огляду. При цьому, з дослідженого судом відеозапису встановлено, що водій ОСОБА_1 надавав поліцейським пояснення про те, що напередодні вживав алкоголь ( два 0,5л. пива).
Вказані вище докази є чіткими, узгоджуються між собою та в матеріалах справи відсутні докази, які б їх спростовували. Підстави ставити під сумнів достовірність наявних у справі доказів на думку суду відсутні, оскільки ці докази повністю узгоджуються між собою, у своїй сукупності є підтвердженням об'єктивної сторони вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.
Також судом встановлено, що протоколи про адміністративні правопорушення за своїм змістом відповідають вимогам ст.256 КУпАП та складені, в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою. Будь-яких пояснень по суті порушень чи своєї незгоди із викладеними у протоколах відомостях ОСОБА_1 в протоколах про адміністративні правопорушення не висловлював, хоча він не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважав за потрібні.
При цьому судом враховується також те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції; ОСОБА_1 доказів неправомірної поведінки працівників поліції та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до них, - суду не скеровував.
Аналізуючи вищенаведені докази, що безпосередньо дослідженні в ході розгляду даної справи в їх сукупності, які за своїм змістом є логічними та послідовними, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130 КУпАП та ч.5 ст.126 КУпАП відповідно: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинена особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за відмову особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами другою-четвертою статті 126 КУпАП, зокрема повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування таким транспортним засобом.
V. Накладення адміністративного стягнення.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У ч.2 ст.36 КУпАП вказано, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
За загальним правилом більш серйозним визнається правопорушення, за яке встановлена більш сувора міра адміністративного стягнення (більший розмір штрафу, більш тривалий строк громадських робіт, застосування штрафу замість попередження, застосування арешту замість штрафу, тощо).
При цьому, види адміністративних стягнень закріплено в ст.24 КУпАП, в якій їх зазначено з урахуванням зростання суворості.
З огляду на наведені положення закону, вважаю за необхідне у відповідності до вимог ч.2 ст.36 КУпАП застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким у даному випадку є правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП.
Так, санкція ч.3 ст.130 КУпАП передбачає покарання для водіїв та для інших осіб, зокрема накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Відповідно до ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
З матеріалів справи слідує, що в протоколах про адміністративні правопорушення відсутні відомості з приводу належності зазначеного в ньому транспортного засобу на праві приватної власності саме ОСОБА_1 , а громадянину ОСОБА_2 , відтак суд не вбачає підстав для конфіскації даного транспортного засобу.
Враховуючи характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, які б пом'якшували відповідальність ОСОБА_1 , вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто в межах санкції ч.3 ст.130 КУпАП - у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та без конфіскації транспортного засобу.
Визначений вид та розмір покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
VІ. Судові витрати.
Згідно вимог ст.40? КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн. (3028 грн. х 0,2).
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаних адміністративних правопорушень, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33-36, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення з врахуванням вимог ч.2 ст.36 КУпАП у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років та без конфіскації транспортного засобу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного в постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. судового збору.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення через Мостиський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Кічак