Єдиний унікальний номер: 448/1656/21
Провадження № 1-кп/448/63/25
Іменем України
(повний текст)
03.11.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62021140010000237 від 18 червня 2021 року, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мостиська Другі Мостиського району Львівської області, мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого на посаді головного державного інспектора відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України,
До Мостиського районного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021140010000237 від 18 червня 2021 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.
З вищевказаного обвинувального акту слідує, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду головного державного інспектора відділу №3 митного поста «Мостиська» Галицької митниці Державної митної служби України та будучи працівником правоохоронного органу, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч вимогам ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 19, 68 Конституції України, 03.01.2020 року близько 14 год. 30 хв., перебуваючи у кабіні (павільйоні) митного поста «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби, розташованого за адресою: Львівська область, Мостиський район, с.Шегині, вул.Дружби, 201, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, прийняв пропозицію від ОСОБА_6 та одержав від останнього неправомірну вигоду у розмірі 1500 гривень за незастосування всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених ст.ст.334-338 Митного кодексу України, зокрема за незважування товарів, з метою зменшення їхньої ваги у митних деклараціях, та зниження рівня митної вартості вказаних товарів та відповідно нарахування митних платежів у меншому розмірі.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.368 КК України - прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 подав письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, - у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Зазначив, що свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнає, проте подане ним клопотання підтримує в повному обсязі.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав доводи, що були наведені його підзахисним. Просив кримінальне провадження щодо його підзахисного на підставі ст.49 КПК України закрити, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Судом з'ясовано, що обвинувачений розуміє наслідки закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності. При цьому обвинуваченому роз'яснено, що вказана обставина є нереабілітуючою підставою для закриття кримінального провадження, що в разі свого бажання доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення він мав би наполягати на завершенні розгляду кримінального провадження по суті для ухвалення виправдувального вироку.
Обвинувачений ОСОБА_4 наполягав на його звільненні від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, надав на це свою згоду та вказав, що правові наслідки такого звільнення йому зрозумілі.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та закриття кримінального провадження в зв'язку із закінченням строків давності.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
У частині першій статті 26 КПК України зазначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України та ст.106 КК України строків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.2-4 ст.49 КК України).
У відповідності до змісту п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Тобто, за змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. (ч.ч.2, 3 ст.4 КК України).
Санкцією ч.1 ст.368 КК України, в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення (03.01.2020р.), - передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Отже, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.368 КК України, відповідно до ст.12 цього ж Кодексу, відносилося до злочинів середньої тяжкості, а після внесення змін Законом від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, - нетяжких злочинів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Аналогічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини середньої тяжкості (5-ть років) були встановленні п.3 ч.1 ст.49 КК України за вчинення злочинів середньої тяжкості до внесення до КК України змін Законом від 22 листопада 2018 року №2617-VIII.
Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
Так, початком перебігу строку давності є дата, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто, згідно обвинувального акту датою вчинення вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, - 03 січня 2020 року. Ці обставини сторонами не заперечуються.
Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, як обов'язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Згідно з положеннями ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є лише закінчення відповідного строку давності, який сплинув до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч.2, 3 ст.49 КК України.
З огляду на наведене, на час розгляду клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні закінчився 5-ти річний строк давності, передбачений п.3 ч.1 ст.49 КК України.
Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду (Постанова від 19.11.2019 року в справі № 345/2618/16-к), за змістом ст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст.49 КК України.
Окрім цього, Велика палата Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року (справа №598/1781/17, провадження №13-47кс20) наголосила, що звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Таким чином, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за нереабілітуючих підстав і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 4 статті 286 КПК України передбачено, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
У відповідності до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з огляду на те, що кримінальне правопорушення за яким він обвинувачується є нетяжким злочином і з моменту скоєння такого минуло більше 5-ти років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає до задоволення, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України та закриття відносно нього кримінального провадження за ч.1 ст.368 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Речові докази відсутні.
Що стосується понесених процесуальних витрат, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотав віднести на рахунок Держави половину суми судових витрат на залучення експертів у даному кримінальному провадженні, що становить 7208,04 грн., а саме: 1372,96 грн. - за проведення автотоварознавчої експертизи, згідно висновку експерта №СЕ-19/114-21/9380-АВ від 29.06.2021 року; 2745,92 грн. - за проведення експертизи відео-, звукозапису, згідно висновку експерта №СЕ-19/114-21/9238-ВЗ від 15.07.2021 року; 3089,16 грн. - за проведення фототехнічної експертизи, згідно висновку експерта №СЕ-19/114-21/9283-ФП від 23.05.2021 року.
Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.1 ст.118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу та витрат пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Частиною першою статті 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Отже, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті.
У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.09.2022 року у справі № 203/241/17, який суд вважає за обов'язок врахувати при ухваленні рішення, зазначено, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
На підставі наведеного та беручи до уваги те, що суд звільняє ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України (у зв'язку із закінченням строків давності), ініціатором проведення у даному кримінальному провадженні судових експертиз не була сторона захисту, а орган досудового розслідування, - суд приходить до висновку, що процесуальні витрати у зазначеному вище розмірі не підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 , а такі слід віднести на рахунок Держави.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався, підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49 КК України, ст.ст. 124, 284-286, 288, 369-372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.368 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №62021140010000237 від 18 червня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України - закрити.
Процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз у розмірі 7 208 (сім тисяч двісті вісім) гривень 04 коп. віднести на рахунок Держави.
Запобіжний захід до набрання ухвали суду законної сили ОСОБА_4 - не обирати.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Мостиський районний суд Львівської області.
Ухвала суду, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 07.11.2025 року.
Суддя ОСОБА_1