Єдиний унікальний номер 448/544/25
Провадження № 2-з/448/7/25
07.11.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову, подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації та рішення державного реєстратора, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 та Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації та рішення державного реєстратора, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. У відповідності до пред'явлених позовних вимог, викладених у позовній заяві, позивач ОСОБА_2 просить визнати недійсним та скасувати рішення Мостиської міської ради Львівської області №57 від 25.09.2024 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 »; скасувати державну реєстрацію та рішення державного реєстратора Луцик Н.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 75499881 від 11.10.2024 за ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,460 га, яка була закріплена за ним (позивачем) та ОСОБА_4 рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради народних депутатів Мостиського району Львівської області №Р-23 від 25.02.1994р. у порядку спільного користування.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 15.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по вказаній справі.
30.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про зустрічне забезпечення позову, в якій зазначила, що 16.10.2025 року ухвалою Мостиського районного суду Львівської області задоволено заяву про забезпечення позову - накладено арешт та заборонено ОСОБА_1 проводити будівельні чи будь-які інші види земельних та демонтажних робіт щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4622410100:01:003:0502 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3022151546224, номер інформаційної довідки: 407071259, площа (га): 0.046 власник - ОСОБА_1 ).
Вказує, що внаслідок застосованих заходів забезпечення позову, їй можуть бути завдані збитки у вигляді знецінення належного їй майна, так як вона не зможе провести будівельні роботи через обмеження у проведенні реконструкції індивідуального житлового будинку, яка проводиться без зміни зовнішніх геометричних розмірів, що стверджується будівельним паспортом реєстраційний номер НОМЕР_1 від 04 лютого 2025 року, згідно якого проводиться реконструкція індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4622410100:01:003:0502.
При цьому, зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спроможності позивача компенсувати їй у майбутньому можливі збитки, пов'язані із забезпеченням позову, у випадку відмови у задоволенні позовних вимог.
Визначаючи конкретний розмір збитків які можуть буду їй завдані, виходила з наступного.
Згідно витягу №НВ-9982195682025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок вартість земельної ділянки з кадастровим номером 4622410100:01:003:0502 станом на 16.10.2025 року становить 190775,38 грн. Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості №201-20251020-0010610567 від 20.10.2025 року оціночна вартість самого житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , становить 834434,82 грн.
Вважає, що у випадку невжиття заходів зустрічного забезпечення позову вона, відповідачка, може понести збитки у розмірі оціночної вартості житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , що становить 834434 грн, а також можливої втрати права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4622410100:01:003:0502, вартість якої становить 190775,38 грн. Таким чином, вбачає, що можливі збитки у своїй сукупності будуть становити 1025210,20 грн. У зв'язку з чим просить суд вжити заходи зустрічного забезпечення позову шляхом зобов'язання позивача ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі 1025210,20 грн.
У відповідності до ч.6 ст.154 ЦПК України в судове засідання учасники справи не викликались.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Проаналізувавши матеріали позову та матеріали поданої заяви про зустрічне забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.4, ч.2 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Зазначена норма ЦПК узгоджується зі змістом Принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році: суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.
Відповідно до ч.3 ст.154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Вирішуючи питання про зустрічне забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторін, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про зустрічне забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про зустрічне забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до зустрічного забезпечення позову. У вирішенні питання про зустрічне забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до зустрічного забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, то при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з'ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов'язані із забезпеченням позову.
Тлумачення статті 154 ЦПК України свідчить, що в ній розмежовано випадки за яких застосування зустрічного забезпечення є: правом суду (частина перша статті 154 ЦПК України); обов'язком суду (частина третя статті 154 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61-46461св18) вказано, що «доводи про незаконність ухвали, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначені пропозиції із зустрічного забезпечення позову і суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Також суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України».
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оглядом матеріалів справи встановлено, що ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 16.10.2025 заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт та заборонено ОСОБА_1 проводити будівельні чи будь-які інші види земельних та демонтажних робіт щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4622410100:01:003:0502 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3022151546224, номер інформаційної довідки: 407071259, площа (га): 0.046 власник - ОСОБА_1 ).
Як вбачається із клопотання про зустрічне забезпечення позову ОСОБА_1 просить застосувати заходи зустрічного забезпечення у вигляді внесення позивачем на депозитний рахунок суду коштів у розмірі 1025210,20 грн., з метою відшкодування їй шкоди, враховуючи ймовірні збитки, що полягають у знеціненні належного їй майна, так як вона не зможе провести будівельні роботи через обмеження у проведенні реконструкції індивідуального житлового будинку, яка проводиться без зміни зовнішніх геометричних розмірів.
Втім, заявниця не надала суду належні та допустимі докази на підтвердження зазначених обставин, оскільки наданий витяг №НВ-9982195682025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок земельної ділянки з кадастровим номером 4622410100:01:003:0502 та довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості №201-20251020-0010610567 від 20.10.2025 року не можуть бути доказами спричинення ймовірних збитків відповідачці.
Суд позбавлений можливості здійснити оцінку обґрунтованості доводів відповідачки щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо зустрічного забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до зустрічного забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, оскільки відповідачкою не наведено жодних конкретних фактів, а лише припущення про ймовірне заподіяння їй шкоди.
Окрім цього, відповідачкою не доведено, що заходи зустрічного забезпечення позову є співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідачка у зв'язку із забезпеченням позову.
Суд звертає увагу, що сума зустрічного забезпечення відповідачкою, жодним чином не обґрунтована.
Таким чином, враховуючи предмет та підстави даного позову, з огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідачки, як власника майна, та не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування, враховуючи відсутність належних доказів завдання відповідачці збитків внаслідок накладення арешту та заборони проводити будівельні чи будь-які інші види земельних та демонтажних робіт щодо земельної ділянки, а також те, що відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідачки про застосування заходів зустрічного забезпечення позову.
Також суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.
Відповідачка не посилалася на докази існування зазначених підстав, тобто обставин, які б свідчили про необхідність обов'язкового зустрічного забезпечення позову, визначених ч.3 ст. 154 ЦПК України відповідачка не наводить.
Крім того, у вступній частині клопотання про зустрічне забезпечення позову зазначено, що із вказаним клопотанням звертається ОСОБА_5 , яка не є стороною по справі. Проте, клопотання підписано відповідачкою по справі ОСОБА_1 . Отже, у вказаному клопотанні зазначено різних осіб, а саме: у вступній частині відповідачкою вказано ОСОБА_5 , однак в описовій та прохальній частинах відповідачкою вказано ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд вважає, що обставини, визначені частиною третьою статті 154 ЦПК України для застосування зустрічного забезпечення відсутні, невжиття заходів зустрічного забезпечення не порушить прав відповідачки, обраний позивачем ОСОБА_2 спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачці, а тому підстави для задоволення поданого клопотання відсутні.
Керуючись ст.ст.154, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити для відома заявниці - ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ю.В. Кічак