10 листопада 2025 року місто Київ
справа № 361/2376/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/12845/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Хитрової Любові Володимирівни на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Дутчака І.М., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 жовтня 2012 року в загальному розмірі 86 373 грн. 05 коп.
В обґрунтування позову зазначало, що 04 жовтня 2012 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим відповідач підписала анкету-заяву № б/н від 04 жовтня 2012 року, відповідно до якої отримала кредитну картку з кредитним лімітом, розмір якого було збільшено до 70 000 грн. Підписанням анкети-заяви відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що ця анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті w.w.w.privatbank.ua, складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг (далі - кредитний договір), що підтверджується підписом позивача у заяві.
Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав, надав позичальникові кредит у зазначеній сумі. Проте відповідач своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 21 березня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму 86 373 грн. 05 коп., з яких: 70 007 грн. 58 коп. - заборгованість за кредитом, 16 365 грн. 47 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2024 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Хитров Л.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» перебувають у цивільних правовідносинах щодо відкриття, ведення, обслуговування карткового рахунку, його функціонування та кредитування, користування електронними платіжними засобами на підставі підписаної сторонами Анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 04.10.2012 року, що є формою Договору про надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Договір про надання банківських послуг за своєю правовою природою є змішаним договором та включає в себе в тому числі умови договору банківського рахунка з використанням електронного платіжного засобу та договору кредитування карткового рахунку, який є підставою для відкриття карткових/поточних рахунків клієнтам Банку та видачі до них платіжних/кредитних карток, а також видачу кредитних коштів. На підставі вказаного Договору про надання банківських послуг від 04.10.2012 року ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано кредитні картки, які неодноразово перевипускались, що підтверджується наданою разом з позовом Довідкою про видані картки ОСОБА_1 . На момент здійснення оспорюваної платіжної операції в користуванні Відповідача перебувала кредитна картка «Універсальна Голд» № НОМЕР_1 зі строком дії до 08/25. Також, Відповідач як клієнт та користувач послугами АТ КБ «ПриватБанк» була зареєстрована в платіжному застосунку Приват24 з логіном, що відповідає фінансовому мобільному номеру телефона Відповідача НОМЕР_2 .
Відповідач вважає, що операція 12.05.2022 року на суму 67 500,00 грн. стала можливою шляхом шахрайських дій третіх осіб, оскільки вона не передавала стороннім особам реквізити карток, логіни, паролі та іншу інформацію, яка б сприяла проведенню оспорюваних транзакцій, з чим власне погодився і суд першої інстанції.
Однак, погоджуючись з таким твердженням відповідачки, суд першої інстанції не врахував, що для автентифікації (авторизації) в Банку відповідач використовувала єдиний фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який ані до вчинення оспорюваних транзакцій, ані після не змінювався.
За даними перевірки встановлено, що всі оспорювані операції були здійснені на сторонньому сайті шляхом ручного введення номера, терміну дії картки та CVC2-коду, для інтернет-платежів з використанням 3D-Security (країна оплати - Україна), що підтверджується витягом з ПК Банку PanLike - Журнал здійснення фінансових операцій. За результатами аналізу вказаних даних з Журналу фінансових операцій випливає те, що оспорювані операції проводились не через Приват24, а через платіжний застосунок Google Pay. Саме тому, звертає увагу апеляційного суду, що Google Pay не є платіжною платформою, яка належить АТ КБ «ПриватБанк». Сервіс Google Pay - це безконтактний сервіс, який дозволяє здійснювати оплати чи зняття грошових коштів на пристроях, які підтримують дану функцію. Для користування послугою необхідно додати реквізити банківської картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку, можливо користуватися картками без ії фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки з банкомату. Порядок налаштування сервісу визначено на сайті Google. Відповідно до порядку додавання картки в гаманець Google Pay необхідно пройти перевірку інформації банком чи емітентом картки. Для додавання картки в Google Pay необхідно введення даних картки - Прізвище та Ім'я держателя, номер картки, строк її дії та CVV код. Після введення цих даних сервіс робить запит через банк-емінент і держателю надходить смс на його фінансовий номер з кодом, який необхідно ввести для завершення процедури додавання картки. Порядок додавання картки в Google Pay передбачений умовами такого сервісу і ці умови застосовуються для карток всіх банків світу, а не лише АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином, сервіс Google Pay самостійно без всієї інформації про реквізити картки не зміг би додати картку відповідача до гаманця третіх осіб. Дана операція не залежить від волі позивача і стосується правовідносин між клієнтом і сервісом Google Pay, де держатель картки вводить дані про які його запитує сервіс.
Відповідачем не надано жодних доказів незаконного додавання її кредитної картки до гаманця сервісу Google Pay, не зазначено норм, які порушено під час такого додавання відповідно до закону та правил платіжної системи.
Твердження відповідача про нерозголошення вразливої інформації суперечать фактичним обставинам справи, адже за відсутності всіх даних по платіжній картці міжнародний сервіс здійснив протиправні дії з додавання картки відповідача без всіх необхідних реквізитів, що вбачається малоймовірним.
З огляду на наведене, вважає, що висновок суду першої інстанції про звернення відповідача до Банку та правоохоронних органів з приводу вчинення стосовно неї шахрайських дій свідчить, що вона не вчиняла спірної платіжної операції є абсолютно необгрунтованим та за своєю природою є припущенням.
ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів постановлення вироку або іншого судового рішення, яке набрало законної сили, щодо незаконного заволодіння вказаними грошовими коштами та здійснення інших незаконних операцій, на які вона посилається.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Осадча К.О. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне та обгрунтоване рішення, а підстави для його скасування відсутні. Суд вірно зазначив та дослідив усі докази у справі, та вказав, що наявні у справі докази, безспірно не підтверджують, що відповідач, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку Приват24, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжну операцію 12 травня 2022 року щодо перерахування із карткового рахунку грошових коштів. Доводи позивача стосовно того, що саме дії відповідача, в порушення Умов та правил надання банківських послуг, призвели до несанкціонованого зняття коштів з її карткового рахунку, оскільки вона своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження. Позивач не навів конкретні обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, які б підтверджували факт того, що відповідач своїми діями сприяла розкриттю конфіденційної інформації, внаслідок чого стало незаконне списання грошових коштів з карткового рахунку. Судом було встановлено факт звернення відповідача до Банку, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини в сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення перерахування 12 травня 2022 року коштів у розмірі 67 500 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2012 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг.
Із довідки, наданої АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким надано кредитні картки.
13 травня 2022 року ОСОБА_1 електронним підписом (ОТП) підписано паспорт споживчого кредиту.
Зі змісту довідки «Про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н)» вбачається за картковим рахунком початковий кредитний ліміт встановлений у розмірі 300 грн., у період з 04 жовтня 2012 року неодноразово збільшувався та 22 грудня 2021 року кредитний ліміт було збільшено до 70 000 грн, а 12 грудня 2022 року зменшено до 0,00 грн.
Із виписки по картці № НОМЕР_1 та додатковим рахункам, власником яких є ОСОБА_1 , вбачається, що 12 травня 2022 року о 22.09 год. проведено операцію (транзакцію) по списанню грошових коштів на загальну суму 67500 грн.
13 травня 2022 року у зв'язку з операцією (транзакцію) по списанню грошових коштів на загальну суму 67 500 грн., яку відповідач ОСОБА_1 не здійснювала, вона звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявкою про проведення претензійної роботи.
Також 13 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів із заявою щодо заволодіння 12 травня 2022 року невстановленою особою шахрайським шляхом грошовими коштами, а саме кредитним лімітом в розмірі 67 500 грн., який був нарахований АТ КБ «ПриватБанк» на банківський рахунок, банківська картка № НОМЕР_1 .
14 травня 2022 року за вказаною заявою відповідача ОСОБА_1 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12022116380000640 з кваліфікацією правопорушення ч. 1 ст. 190 КК України.
20 травня 2022 року на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України дане кримінальне правопорушення закрито.
09 серпня 2023 року ухвалою слідчого судді у справі № 369/12193/23, за наслідками розгляду скарги адвоката Осадчої К.О., постанову слідчого про закриття кримінального правопорушення № 12022116380000640 скасовано.
Досудове розслідування даного кримінального правопорушення № 12022116380000640 триває. У матеріалах справи відсутні докази завершення вказаного розслідування.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04 жовтня 2012 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , який наданий позивачем, станом на 21 березня 2023 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 86 373 грн. 05 коп., з яких: 70 007 грн. 58 коп. - заборгованість за кредитом, 16 365 грн. 47 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідач ОСОБА_1 заперечувала щодо суми заборгованості, вказуючи на те, що транзакцію по переказу грошових коштів на загальну суму 67 500 грн. вона не здійснювала, дана операція здійснена невідомими особами, тобто відбулася внаслідок шахрайських дій третіх осіб.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі докази, безспірно не підтверджують, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку Приват24, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжну операцію 12 травня 2022 року щодо перерахування із карткового рахунку грошових коштів. Судом встановлено факт звернення відповідача ОСОБА_1 до Банку, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини в сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення перерахування 12 травня 2022 року коштів у розмірі 67 500 грн., тому підстави для стягнення заборгованості відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
У статті 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктами 1.4, 1.27 статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу (пункт 1.4 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі (абзац 3 пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Відповідно до пункту 14.2 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Обов'язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним, зокрема, у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.
Відповідно до частин п'ятої-сьомої, дев'ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:
«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов'язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц, вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.
Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 751/5017/20, вказано, що:
«при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Банк зобов'язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов'язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу. Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов'язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18.
Встановивши, що жодними доказами не підтверджується, що ОСОБА_1 у період спірного списання грошових коштів реєструвався у системі «Приват24» та використовував її з метою доступу до відкритих на його ім'я в АТ КБ «ПриватБанк» карткових рахунків, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, зроблено висновок, що «при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід'ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 зазначено, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається заперечуючи проти задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідач вказувала, що 12 травня 2022 року невідомими особами було здійснено незаконне списання коштів з її рахунку, про що вона невідкладно повідомила Банк та звернулася до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» у наданих до суду письмових поясненнях зазначало, що в ході перевірки Банком встановлено, що 12 травня 2022 з карткового рахунку № НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 відбулося списання коштів у сумі 67 500 грн. у результаті ручного введення номера картки, терміну її дії та СVС2-коду, для інтернет-платежів через мерчант стороннього банку (термінали Е0112061) отримувач невідомий. Проведені транзакції відбувалися з використання 3D-Security, претензійна робота не дала позитивного результату. Сума збитку, завданого клієнту ОСОБА_1 , становить 67 500 грн. По інформації адмінки «РаnLike» встановлено, що всі вищезазначені транзакції відбувалися з ручним вводом номеру картки (Posentrey mode-12), введенням сvс2-коду (Resp code-1) та коду для інтернет-платежів 3D-Security (Pos condition-82). Так як мерчант (Е0112561) належить сторонньому банку, встановити деталі подальшого виведення списаних коштів на стороні «ПриватБанку» не надається можливим.
У ході звернення клієнта по транзакції було ініційовано заявку на проведення претензійної роботи, проте успіху дана робота не мала через неможливість оспорити банком транзакції, які були проведені з використанням 3D-Security.
За інформацією вибірки «FINNUM» (заявка 231102RQ667353) встановлено, що фінансовий номер +380633527000 не змінювався. У період оспорюваних транзакцій, а саме 12 травня 2022 року змін фінансового номеру не зафіксовано.
Аналізом адмінки «Приват24» встановлено, що 12 травня 2022 року логін НОМЕР_2 не змінювався, була зміна пароля на вхід у «Приват24» з ір. 185.190.150.40 та пристрою іРhone 12,5, ІМЕІ 73DB1D17-4D7A-4325-BCD4-137812DB69D3 типового пристрою клієнта ОСОБА_1 , аналізом логів входу зафіксовано вхід з невластивого для клієнта пристрою, а саме: 380633527000 178.133.156.145 МОZILLA/5.0 (IPHONE;CPU IPHONE OS 15_4_1 LIKE MAC OS X) APPLEWEBKIT/605.1.2022-05-12 21:43:21 SMARTPHONE IOS,15.4.1 MOBILE SAFARI, 15.4 CONFIRM 0, 0 P24WEB, 2.0 СE06C67A03CEFE86CA51D47D46561 false Vodafone Ukraine; зазначено типовий та нетиповий пристрій.
Проаналізувати архів повідомлень клієнта за період оспорюваних транзакцій не надається можливим через обмеження тривалості запитів (більше року). Таким чином, зібрані дані вказують на те, що списання коштів у сумі 67500 грн. з картки № НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ) відбулося 12 травня 2022 року в результаті ручного введення номера картки, терміну її дії та СVС2-коду для інтернет-платежів через мерчант стороннього банку (термінали Е0112561) отримувач не відомий. Проведені транзакції відбувалися з використання 3D-Security, претензійна робота не дала позитивного результату.
За результатами перевірки, списанню коштів з картки клієнта передувало здійснення операції самим клієнтом під впливом шахрая, ймовірне розголошення заявником конфіденційної інформації по карті або ближнім оточенням. За результатами перевірки провини банку не встановлено, відповідальність клієнта.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції як списання коштів з рахунку користувача не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача.
За обставин цієї справи є недоведеним, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку у відповідача було здійснено без використання платіжної карти, спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя; як тільки відповідач дізналась про те, що було здійснено несанкціоноване списання коштів з її рахунку, в тому числі у спосіб збільшення кредитного ліміту на карту, вона невідкладно повідомила банк та звернулась до органів поліції.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача кредитної заборгованості, що виникла у зв'язку з проведенням та в межах сум вказаних несанкціонованих відповідачем платіжних операцій.
Доводи апеляційної скарги висновків суду про те, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Хитрової Любові Володимирівни - залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий:
Судді: