справа № 757/32010/23-ц
провадження № 22-ц/824/751/2025
10 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року в складі судді Новака Р. В.,
встановив:
25.07.2023 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» (далі - ОСББ «Старонаводницька 6-Б») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 8 703, 26 грн, з яких:
заборгованість за період з 01.04.2018 до 31.05.2023
- 3 500 грн - цільовий одноразовий внесок на організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію;
- 3 805,50 грн -цільовий одноразовий внесок на організацію контрольно-пропускного режиму на прибудинковій території (встановлення шлагбаумів, системи відеоспостереження і т.д.);
нараховані за період з 01.04.2018 по 31.01.2022
- 994,87 грн втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку;
- 402,89 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Управителем вказаного багатоквартирного будинку є ОСББ «Старонаводницька 6-Б», яке розпочало свою діяльність з 01 квітня 2018 року.
Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників багатоквартирного будинку затверджені рішеннями загальних зборів членів ОСББ «Старонаводницька 6-Б»:
- в період з 01 квітня 2018 року до 31 грудня 2018 року - 5,47 грн/м.кв. щомісячний внесок кожного співвласника житлових і нежитлових приміщень на утримання будинку та прибудинкової території;
- в період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2019 року - 2,800 грн з кожної квартири /нежитлового приміщення на організацію контрольно-пропускного режиму на прибудинковій території (встановлення шлагбаумів системи відеоспостереження) ; у випадку прострочення сплати одноразового цільового внеску до 01 березня 2019 року - затвердити підвищений розмір - 3000 грн; у випадку прострочення сплати одноразового цільового внеску до 01 квітня 2019 року - затвердити підвищений розмір - 3500 грн з кожної квартири /нежитлового приміщення;
- в період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2019 року - 2 800 грн з кожної квартири /нежитлового приміщення на організацію контрольно-пропускного режиму на прибудинковій території (встановлення шлагбаумів, системи відеоспостереження), у випадку прострочення сплати одноразового цільового внеску до 01 березня 2019 року - затвердити підвищений розмір -3 000 грн з кожної квартири /нежитлового приміщення; у випадку прострочення сплати одноразового внеску до 01 квітня 2019 року - затвердити підвищений розмір внеску -3 500 грн з кожної квартири /нежитлового приміщення;
- в період з 01 січня 2019 року до 31 липня 2019 року - 7,70 грн/м.кв. щомісячний внесок кожного співвласника житлових і нежитлових приміщень на утримання будинку та прибудинкової території;
- в період з 01 серпня 2019 року до 31 травня 2021 року - 9,60 грн/м.кв. щомісячний внесок кожного співвласника житлових і нежитлових приміщень на утримання будинку та прибудинкової території;
- в період з 01 червня 2021 року до 31 жовтня 2021 року - 9,90 грн/м.кв. щомісячний внесок кожного співвласника житлових і нежитлових приміщень на утримання будинку та прибудинкової території;
- в період до 31 липня 2021 - 50% цільового одноразового внеску на організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію у розмірі 43 грн/м.кв.
Несплачена відповідачем заборгованість перед позивачем за період з 01.04.2018 до 31.05.2023 в сумі 8 703,26 грн та нараховані за період з 01.04.2018 по 31.05.2023 994,87 грн втрат від інфляції, 402,89 грн - 3 % річних доводиться докладним розрахунком заборгованості.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Старонаводницька 6-Б» суму заборгованості у розмірі 3 805,50 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
12.03.2024 представник ОСББ «Старонаводницька 6-Б» - Золотопуп С. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог і відмови у стягненні частини судових витрат позивача та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Старонаводницька 6-Б» заборгованість в сумі 3 500 грн по цільовому одноразовому внеску на організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію та нараховані за період з 01.04.2018 по 31.01.2022 994,87 грн втрати від інфляції та 402,89 грн -3% річних.
Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в суді першої інстанції з оплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 324, 66 грн та судового збору у розмірі 1 208, 44 грн.
Відповідно до норм частини 10 статті 265 ЦПК України встановити у рішенні порядок його виконання, відповідно якого нарахування 3% річних та індексу інфляції згідно частини 2 статті 265 ЦК України здійснювати до моменту виконання рішення суду на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строк позовної давності за позовною вимогою про стягнення цільового одноразового внеску на організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію в розмірі 3 500 грн, строк сплати якого 01.04.2019, станом на день звернення з даним позовом не сплив, враховуючи час дії установленого на території України карантину відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211, від 20 травня 2020р. № 392, від 22 липня 2020р. № 641, від 09 грудня 2020р. № 1236, від 17 лютого 2021 року №104, від 21 квітня 2021 року №405.
ОСББ «Старонаводницька 6-Б» не надає житлово-комунальні послуги, а здійснює забезпечення потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Внески ОСББ не віднесені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» до комунальних послуг.
Вимога позивача про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми не є вимогою про сплату пені, від якої відповідача звільнено п.п.4 п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)».
07.05.2024 ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення одноразового внеску заявлені з пропуском позовної давності, про застосування якої подана відповідачем відповідна заява.
Підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості відсутні, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» заборонено нарахування та стягнення неустойки (штарфів, пені) штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Твердження представника позивача, що ОСББ «Старонаводницька 6-Б» не надає житлово-комунальні послуги не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Щодо встановлення у рішенні порядку його виконання, відповідно якого нарахування 3% річних та індексу інфляції згідно частини 2 статті 265 ЦК України здійснювати до моменту виконання рішення суду зазначив, що вказана стаття є нормою процесуального права, яка не містить імперативного характеру. Доцільності застосування цієї норми позивач не обґрунтував.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України в редакції, що діяла на час відкриття апеляційного провадження, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Управителем вказаного багатоквартирного будинку є ОСББ «Старонаводницька 6-Б».
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСББ «Старонаводницька 6-Б» посилалось на те, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо сплати одноразового внеску на організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію в сумі 3 500 грн ( строк -до 01 квітня 2019 року), одноразового внеску на організацію контрольно-пропускного режиму на прибудинковій територій - 3 805,50 грн ( строк до 31 травня 2021 року), а також нараховані за період з 01.04.2018 по 31.01.2022 994,87 грн втрати від інфляції та 402,89 грн - 3% річних.
Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення одноразового внеску на організацію контрольно-пропускного режиму на прибудинковій територій - 3 805,50 грн сторони не оскаржують, а тому в цій частині воно не є предметом апеляційного розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення одноразового внеску на організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію в сумі 3 500 грн, суд першої інстанції виходив з того, що по заявленим вимогам позивачем попущено строк позовної давності, який сплив 01.04.2022 року.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 31.07.2021 по 31.01.2022, суд першої інстанції виходив з того, що під час карантину штрафні санкції не нараховуються в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)».
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 401/983/23 (провадження № 61-12953св23) зазначив, про те, що предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина перша статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (частина друга статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Отже, тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець визначив, що не є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини, які виникають між співвласниками та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки на відносини, які виникають між співвласниками та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення не поширюються норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки забезпечення потреб співвласників шляхом самозабезпечення не є житлово-комунальною послугою.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Соvid-19», з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» N?530-IX від 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що висновок суду першої інстанції про необґрунтованість нарахування позивачем 3 % річних та інфляційні втрат, оскільки їх нарахування зупинено/призупинено є безпідставним.
Враховуючи те, що 3 % річних та інфляційні втрати були нараховані позивачем не на житлово-комунальні послуги, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не може бути застосована до спірних правовідносин.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення з 01 квітня 2018 року до 31 січня 2022 року.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та передбачених законом підстав для нарахування відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат за спірний період.
Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11 березня 2020 року з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, дія якого продовжувалася до 30 червня 2023 року.
З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2017 року.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21.
Вищевказане свідчить про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції у оскаржуваній частині, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Враховуючи ту обставину, що судового рішення з приводу стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, судом апеляційної інстанції не приймалось, підстави для застосування положень ч. 10 ст. 265 ЦПК України за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи результат розгляду справи в апеляційному суді у оскаржуваній частині, апеляційний суд вбачає наявність підстав для зміни судового рішення в частині розподілу судових витрат та стягнення з відповідача понесених у даній справі в суді першої інстанції витрат на сплату судового збору в розмірі 2 147,20 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 907 грн 36 коп.
Також враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, стягненню на користь позивача з відповідача підлягає судовий збір у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 220,80 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати, в частині стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу - змінити.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» (ЄДРПОУ 41910734; місцезнаходження: м. Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 6-Б) заборгованість по цільовому одноразовому внеску на організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію у розмірі 3 500 грн, 3% річних у розмірі 402,89 та інфляційні втрати у розмірі 994, 87 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147,20 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 907 грн 36 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук