Київський апеляційний суд
5 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12025105080000835 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , судимого:
1) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14.06.2013
за ч.3 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі
ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком 3 роки;
2) вироком Святошинського районного суду м. Києва від 07.03.2014
за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України на підставі ст.71 КК України
на 5 років 1 місяць позбавлення волі;
3) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2018
з урахуванням змін, внесених ухвалою Київського апеляційного суду
від 23.10.2018, за ч.2 ст.307 КК України і застосуванням ст.69 КК України
на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна, звільненого
13.03.2024 по відбуттю строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2025 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15.08.2025 ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.309 КК України і йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду змінити і пом'якшити йому покарання, призначивши його у виді пробаційного нагляду або іншого покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Обвинувачений не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, однак зазначає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі і є явно несправедливим через суворість. На думку ОСОБА_6 , суд не в повній мірі врахував, що майже через 1 рік і 4 місяці після звільнення з установи виконання покарань 13.03.2024 він вчинив кримінальний проступок, який не несе значної суспільної небезпеки і не порушує права та законні інтереси інших осіб, 19.03.2024 добровільно звернувся до спеціалізованого медичного закладу для проходження лікування за програмою замісної підтримувальної терапії, протягом цього періоду до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, де позитивно характеризується. З огляду на викладене вважає, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і просила вирок суду залишити без змін; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що 30 липня 2025 року у вечірній час ОСОБА_6 , знаходячись неподалік будинку № 62 на вул. Йосипа Маршака в м. Києві, шляхом знахідки безоплатно незаконно придбав психотропну речовину амфетамін, який знаходився в поліетиленовому пакетику з пазовим замком у згортку з ізоляційної стрічки синього кольору. Вказаний згорток ОСОБА_6 з метою подальшого вживання сховав у праву кишеню шортів і, незаконно зберігаючи при собі психотропну речовину без мети збуту, направився у власних справах.
Цього ж дня близько 20 години 02 хвилин біля будинку № 62 на вул. Йосипа Маршака в м. Києві ОСОБА_6 був викритий працівниками поліції, яким добровільно видав для подальшого вилучення згорток з ізоляційної стрічки синього кольору з психотропною речовиною амфетаміном масою в речовині 0,407 г.
Обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального проступку розглядався у спрощеному провадженні, а тому встановлені досудовим розслідуванням і, відповідно, судом, фактичні обставини кримінального провадження колегія суддів не переглядає відповідно до вимог ч.1 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд згідно зі ст.65 КК України врахував, що ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, особу винного, який неодноразово судимий, не працює, обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття та відсутність обставин, які його обтяжують. Тобто суд взяв до уваги ті дані й обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі.
Стосовно доводів апеляційної скарги варто зауважити, що ОСОБА_6 розцінює невчинення ним кримінальних та адміністративних правопорушень протягом майже 1 року і 4 місяців після звільнення з установи виконання покарань як особисте досягнення, у той час як невчинення протиправних дій є нормою поведінки. І та обставина, що обвинувачений проходить програму замісної підтримувальної терапії за діагнозом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності. в Комунальному некомерційному підприємстві "Київська міська клінічна лікарня № 10", не утримала його від вчинення нового кримінального правопорушення у сфері обігу психотропних речовин.
ОСОБА_6 просить призначити йому покарання, яке не пов'язане з ізоляцією від суспільства, яким і є обмеження волі, яке полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням до праці. У той же час, обвинувачений не працює, у зв'язку з чим підстави для призначення йому покарання у виді штрафу або виправних робіт відсутні. Не вважає за доцільне колегія суддів призначати йому покарання і у виді пробаційного нагляду, враховуючи те, що ОСОБА_6 неодноразово судимий, звільнявся від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, тобто контроль за його поведінкою вже здійснювався органом пробації, проте під час застосування таких заходів він вчинив нове кримінальне правопорушення.
Саме покарання у виді обмеження волі на строк, наближений до мінімального, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Тому підстав для пом'якшення ОСОБА_6 покарання та задоволення його апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7