справа № 754/7616/25 головуючий у суді І інстанції Панченко О.П.
провадження № 22-ц/824/15481/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
05 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Панченко О.М., у м. Києві, повний текст рішення складено 10 липня 2025 року, у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом, у якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 122 612,45 грн., яка складається з:
заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн.;
інфляційну складову у розмірі 0,00 грн.,
три відсотки річних у розмірі 0,00 грн.,
заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.;
інфляційну складову у розмірі 0,00 грн.,
три відсотки річних у розмірі 0,00 грн.;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 7 106,93 грн.;
інфляційну складову у розмірі 881,26 грн.;
три відсотки річних у розмірі 212,04 грн.;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 34 486,57 грн.;
інфляційну складову у розмірі 4 483,25 грн.,
три відсотки річних у розмірі 1 116,80 грн.;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34 834,76 грн.;
інфляційну складову у розмірі 3 328,41 грн.,
три відсотки річних у розмірі 749,66 грн.,
пеня у розмірі 419,69 грн.;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 28 231,67 грн.;
інфляційну складову у розмірі 2 703,89 грн.,
три відсотки річних у розмірі 642,26 грн.,
пеня у розмірі 416,05 грн.;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 317,68 грн.;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 434,85 грн.;
заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 113,12 грн.;
заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 133,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 травня 2018 року позивач є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв'язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. На виконання вимог законодавства КП «Київтеплонерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085). Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ повідомляє, що відповідно до ч. 5 ст.13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем. Відповідач проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго». Позивач вказує, що відповідач користується послугами, але свої зобов'язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що при вирішенні цієї справи суд першої інстанції не встановив коло осіб - власників, яким належить квартира АДРЕСА_1 , та не врахував, що відповідач - ОСОБА_1 є власником лише 3/20 частин вказаної квартири, що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17 липня 2025 року та, відповідно, споживачем наданих позивачем послуг також лише в частині належній їй частки у праві власності на квартиру. Таким чином, висновок Деснянського районного суду м. Києва, що покладений в основу прийняття рішення від 10 липня 2025 року в цій справі не відповідає вимогам закону та судовій практиці, що вимагають визначати обсяг відповідальності співвласника пропорційно його частці. З огляду на зазначене, оскільки відповідач не є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 , помилковим є твердження суду, що саме відповідачем укладений договір на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго».
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Київтеплоенерго», вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором.
Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води до 01 травня 2018 року у розмірі 0,00 грн., за адресою: АДРЕСА_1 .
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго».
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача належним чином обґрунтовано позовні вимоги та доведено наявний у відповідачки розмір заборгованості.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень цивільного законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР.
Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 30 Правил передбачено що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).
В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири, в якій зареєстрована та споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , які надавало ПАТ «Київенерго», а після 01 травня 2018 року - КП «Київтеплоенерго». Відповідачем належним чином не проводилась оплата спожитих комунальних послуг, а тому наявні невиконані боргові зобов'язання перед позивачем за надані комунальні послуги.
На підтвердження позовних вимог КП «Київтеплоенерго» надало: розрахунки заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 28 лютого 2025 року; копії витягів з додатку до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18.
Судом встановлено, що відповідач не відмовлялась від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення відповідачем на адресу КП «Київтеплоенерго» заперечень щодо надання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання.
Доказів неотримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем суду також не надано.
Як вбачається з позовної заяви, відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення, в результаті чого утворилася заборгованість, станом на 28 лютого 2025 року в сумі 122 612,45 грн., яка складається за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 7 106,93 грн.; інфляційну складову у розмірі 881,26 грн.; три відсотки річних у розмірі 212,04 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 34 486,57 грн.; інфляційну складову у розмірі 4 483,25 грн., три відсотки річних у розмірі 1 116,80 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34 834,76 грн.; інфляційну складову у розмірі 3 328,41 грн., три відсотки річних у розмірі 749,66 грн., пеня у розмірі 419,69 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 28 231,67 грн.; інфляційну складову у розмірі 2 703,89 грн., три відсотки річних у розмірі 642,26 грн., пеня у розмірі 416,05 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 317,68 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 434,85 грн.; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 113,12 грн.; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 133,56 грн., що тягне за собою право позивача на стягнення цих коштів в судовому порядку.
Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами у справі факт наявності та розміру заборгованості за надані послуги з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення надані після 01 травня 2018 року, будь-яких доводів з зазначеного апеляційна скарга не містить.
Зважаючи на встановлені обставини справи та норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем розрахунки заборгованості після травня 2018 року є належним та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчать про порушення відповідачем умов публічного договору (оферти) та вимог закону щодо своєчасної оплати фактично спожитої комунальної послуги, яка надавалася позивачем у спірний період.
Доводи відповідача, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що відповідач не є єдиним власником вказаної квартири, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Позивач, як особа, яка вважає, що її права порушено, є ініціатором судового процесу, самостійно визначає особу, яка, на його думку, повинна відповідати за порушення його прав, та має право подати до суду клопотання про залучення співвідповідача, реалізувала своє процесуальне право, заявивши в передбачений законом строк клопотання про залучення співвідповідача.
При цьому, статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
З указаного вбачається, що співвласники є солідарними боржниками.
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ч.1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Тобто співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.
Посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц, колегія суддів вважає помилковими, оскільки її висновки не є релевантними до даних правовідносин.
Інших доводів незаконності чи не обґрунтованості оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить.
У відповідності до вимог ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено неправильне застосування норм матеріального права, що дає суду підстави вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач серед іншого, просив стягнути з відповідача заборгованість:
за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн.;
інфляційну складову у розмірі 0,00 грн.,
три відсотки річних у розмірі 0,00 грн.,
заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.;
інфляційну складову у розмірі 0,00 грн.,
три відсотки річних у розмірі 0,00 грн.
Зазначені вимоги були розглянуті та задоволені судом першої інстанції.
Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Заявляючи вказані вимоги, позивач не звернув уваги, а суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що чиним законодавством України не передбачено стягнення не існуючої заборгованості.
За приписами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право позивача вимагати стягнення з відповідача коштів за надані послугу ґрунтується на положеннях ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідно до яких споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом, ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання», за якими споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Як позивач, так і суд першої інстанції зазначених норм матеріального права не дотримались.
Пред'явлення вимог про стягнення з відповідача очевидно не існуючої заборгованості в сумі 0.00 грн. та ще й стягнення її судом у розмірі 0.00 грн. суперечить змісту права на звернення до суду та не ґрунтується на загальних засадах цивільного судочинства.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, задовольним позов у вказаній частині без будь-яких законних підстав. Висновки суду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, зроблені з порушенням норм матеріального права, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову в цій частині.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 3 028,00 грн. та за шість вимог про стягнення заборгованості в сумі 0.00 грн., які по суті є не майновими - 18 168,00 грн. (3 028*6).
При подачі позовної заяви КП «Київтеплоенерго» сплатило судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Судовий збір за шість вимог не майнові характеру позивач не сплачував.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині усіх вимог позивача про стягнення заборгованості в заявленій сумі 0.00 грн., не сплачений КП «Київтеплоенерго» судовий збір підлягає стягненню з останнього на користь держави.
Оскільки вимоги апеляційної скарги відповідача в оскаржуваній частині задоволенню не підлягають, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений відповідачем в суді першої інстанції за вимоги майнового характеру, а саме у розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місце знаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421, заборгованість у розмірі 122 612,45 (сто двадцять дві тисячі шістсот дванадцять) гривень 45 копійок, що складається з:
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 7 106,93 (сім тисяч сто шість) гривень 93 копійки; інфляційну складову у розмірі 881,26 (вісімсот вісімдесят одна) гривня 26 копійок, три відсотки річних у розмірі 212,04 (двісті дванадцять) гривень 04 копійки.
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 34 486,57 (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) гривень 57 копійок; інфляційну складову у розмірі 4 483,25 (чотири тисячі чотириста вісімдесят три) гривні 25 копійок, три відсотки річних у розмірі 1 116,80 (одна тисячі сто шістнадцять) гривень 80 копійок.
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34 834,76 (тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять чотири) гривні 76 копійок; інфляційну складову у розмірі 3 328,41 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 41 копійка, три відсотки річних у розмірі 749,66 (сімсот сорок дев'ять) гривень 66 копійок, пеня у розмірі 419,69 (чотириста дев'ятнадцять) гривень 69 копійок.
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 28 231,67 (двадцять вісім тисяч двісті тридцять одна) гривня 67 копійок; інфляційну складову у розмірі 2 703,89 (дві тисячі сімсот три) гривні 89 копійок, три відсотки річних у розмірі 642,26 (шістсот сорок дві) гривні 26 копійок, пеня у розмірі 416,05 (чотириста шістнадцять) гривень 05 копійок.
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 317,68 (одна тисяча триста сімнадцять) гривень 68 копійок;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 434,85 (одна тисяча чотириста тридцять чотири) гривні 85 копійок;
- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 113,12 (сто тринадцять) гривень 12 копійок;
- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 133,56 (сто тридцять три) гривні 56 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місце знаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421, судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місце знаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421, на користь держави судовий збір у розмірі 18 168,00 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.