Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10373/25
Номер провадження 1-кс/711/2566/25
06 листопада 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді взяття на поруки, -
До Придніпровського районного суд м. Черкаси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №12025250380000297 від 13.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.115 КК України.
Клопотання мотивує тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025250380000297 від 13.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.115 КК України. В рамках окресленого кримінального провадження, 19 вересня 2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.1 ст.115 КК України. 19 вересня 2025 року, ухвалю слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №711/8672/25 клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах - криміналіста відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Черкаського спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250380000297 від 13.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
08 жовтня 2025 року, ухвалою Черкаського апеляційного суду у справі №711/8672/25 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , залишено без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2025 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави без змін.
Звертає увагу суд, що термін «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його «обрання», але й «зміну» на інший запобіжний захід (судові рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі № 628/969/18 та від 28.03.2019 року у справі № 286/1695/18).
Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 звертається до слідчого судді із даним клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на поруки.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заявляє клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на взяття на поруки, мотивує клопотання тим, що під час досудового слідства ОСОБА_6 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На даний час, відпала потреба у застосуванні запобіжного заходу - взяття під варту, так як підозрюваний жодним чином не перешкоджає встановленню істини у кримінальній справі, за місцем проживання характеризується позитивно, ризику сховати чи спотворити річ чи документи, які мають істотне значення для вирішення кримінальної справи не існує. Крім того, під час судового засідання в суді першої інстанції (обрана запобіжного заходу підозрюваному) та в апеляційні інстанції (апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції) сторона обвинувачення, прокурор ОСОБА_7 наголошували головуючому судді та колегії суд, що прямих доказів вчинення підозрюваним інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КПК України - НЕМАЄ.
На думку адвоката, стороною обвинувачення, ніяким чином не доведений ризик впливу її клієнта на свідків у кримінальному провадженні. ОСОБА_6 , не збирався та не збирається впливати на свідків.
Також адвокат додає, що підозрюваний ОСОБА_6 , до кримінальної відповідальності не притягувався. Не судимий. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 . Утримує сім'ю, яка складається із дружини ОСОБА_8 ; доньки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; доньки - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, що підозрюваний ОСОБА_6 , 09 березня 1975 року має сталі соціальні зв'язки.
Вважає, що інкриміноване правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України - є безумовно НЕОБГРУНТОВАНИМ, адже предмет вчинення злочину сторона обвинувачення не знайшла; безпосередніх свідків вчинення інкримінованого правопорушення/злочину немає. Таким чином, підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням.
Положення кримінального процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України).
Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).
Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980, скарга № 6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982, скарга № 8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Розвиваючи зазначену концепцію ЄСПЛ у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10.12.1982) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного». Комісія та суд визнали, що такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.
Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. «Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62, відповідно до якого обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року».
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину.
Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо). Аналогічна позиція суду висвітлена у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990.
Щодо ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду.
Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) - навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК. Суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111-112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року-2).
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними.
Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03. пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
В свою чергу, абстрактна можливість перешкоджати кримінальному провадженню, знищити, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення - є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рішенні ЄСПЛ у справі Ходорковський проти Росії, зазначається, що обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність можливо тільки в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя - не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику. При цьому, арешт буде прийнятним в світлі положень Конвенції тільки тоді, коли «обов'язок, передбачений законом» не може бути виконано більш м'якими засобами.
Адвокат звертає увагу суду на те, що ОСОБА_6 , не збирався та не збирається переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому клопотання слідчого, прокурора повинно містити чітке обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а також обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
За змістом ч.ч.3, 5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу положень ст.315 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно норми ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 5 § 3 Європейської конвенції Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод визначають що, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має ..., і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.»
Згідно прецедентної практики ЄСПЛ, друга частина пункту 3 статті 5 не надає судовим органам вибору між тим, щоб забезпечити розгляд справи судом у розумний строк, або тимчасовим звільненням обвинуваченого до розгляду справи по суті. До засудження обвинувачений повинен вважатися невинуватим, і мета вказаного положення полягає передусім у забезпеченні тимчасового звільнення, якщо тримання під вартою перестає бути обґрунтованим.
Відповідальність за те, щоб у кожному конкретному випадку тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищувала розумний строк, лягає у першу чергу на національні судові органи. З цією метою вони повинні, з огляду на принцип презумпції невинуватості, вивчити всі факти, що свідчать на користь або проти існування необхідності захисту суспільних інтересів, яка б виправдовувала відступ від принципу поваги до особистої свободи за статтею 5. Ці міркування повинні фігурувати у рішеннях, винесених за клопотаннями про звільнення. Суд повинен встановити факт наявності чи відсутності порушення частини 3 статті 5, головним чином, на основі причин, вказаних у цих рішеннях, і встановлених фактів, описаних заявником в його скаргах («Бузаджи проти Республіки Молдова [ВП]» (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), §§ 89-91; «Маккей проти Сполученого Королівства [ВП]» (McKay v. the United Kingdom [GC]), §§ 41-43).
Положенням ч.2 ст.8 КПК України визначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кгазка проти Швейцарії від 19.04.1993 року, № 254-В зазначено що: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, що вони вважають важливими для справи, такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Суд має обов'язок провести ретельний розгляд аргументів та доказів, наданих сторонами».
За змістом п.1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
В силу ч.3 ст.62 Конституції України, положень ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням викладеного вище, захисник просить змінити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в рамках кримінального провадження №12025250380000297 від 13.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.115 КК України запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді взяття на поруки.
Адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримала та повідомила, що даний вид клопотання розглядається як і клопотання сторони обвинувачення. Звертає увагу на те, що відсутні прямі докази вчинення вбивства ОСОБА_6 . Крім того, відсутні ризики, які вказує орган досудового розслідування при обранні запобіжного заходу. Додала, що підозрюваний має позитивні характеристики, проводить активну громадську діяльність, проходить службу у ЗСУ, отримав поранення виконуючи громадські обов'язки. Будь яких доказів вчинення злочину, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.115 КК України не надано суду. Вважає, що можливо застосувати до особи ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистої поруки осіб, значний авторитет яких у суспільстві, даний вид запобіжного заходу достатній для особи підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що відбувається тиск на нього з боку слідства, проводилися зустрічі із слідчим без адвоката. Погіршився стан здоров'я. Вважає, що відсутні прямі докази його вини. Вважає, що слідство ввело в оману суд першої інстанції, що призвело до такого рішення.
В судовому засіданні допитаний ОСОБА_11 , що подав заяву про взяття на поруки, який показав, що знає ОСОБА_6 приблизно 20 років, знає що робить ОСОБА_6 для оборони. Він допомагав йому і його підрозділу. Додав, що бажає взяти на поруки підозрюваного ОСОБА_6 через його поважність, яку він тут висловлює. Він був у Млієві і спілкувався із людьми, робить висновки. У потерпілого явно були проблеми із законодавством. Запевняє, що може взяти ОСОБА_6 на цей період на роботу до свого підприємства. Зброю вважає можна назвати залізом, яке є у кожного військового про запас. Він поїхавши обороняти батьківщину із впевненістю наявності заліза для оборони. Підтримав заяву про бажання взяти особу на поруки.
В судовому засіданні допитаний ОСОБА_12 , який показав, що є військовослужбовцем, служив разом із ОСОБА_6 , якого знає з 2022 року. Підтримав заяву про бажання взяти особу на поруки.
В судовому засіданні допитаний ОСОБА_13 , який показав, що соціально активна особа, бажає взяти ОСОБА_6 на особисту поруку. Є головою та керівником ГО «Золотоніського Координаційного комітету сприяння оборони України». Вважає, що має авторитете у суспільстві. Кожен воїн є героєм, ОСОБА_6 також є військоовслужбовцем, а тмоу вважає, що забезпечить його належну поведінку. ОСОБА_6 спокійний, адекватний, не вважає, що він міг це зробити.
В судовому засіданні допитаний ОСОБА_14 , який показав, що громадський діяч, присяжний, вважає достатньої інформації для підтвердження авторитету. ОСОБА_6 знає близько 15 років, довіряє йому. Додав, що є журналістом. Підтримав свою надану заяву про бажання взяти особу на поруки.
В судовому засіданні допитаний ОСОБА_15 , який показав, що є керівником та ФОП по діяльності із газом, головний редактор газети «Репортер», член козацтва. Із ОСОБА_6 знайомий давно, до вступу до козацтва. Враховуючи обізнаність щодо особи ОСОБА_6 бажає взяти його на особисті поруки. Забезпечить дотримання ним прав та обов'язків.
Прокурор ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснив, що сторона обвинувачення заперечує щодо задоволення клопотання. Погоджується, що злочин вчинено без прямих свідків та інших відкритих доказів. Однак більшість злочинів вчинюється без умов очевидності. ОСОБА_6 повідомлено про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.115 КК України. Злочин за ч.1 ст.263 КК України вчинений в умовах очевидності, після проведення обшуку. Навіть в цьому злочині, щодо походження зброї, ОСОБА_6 може перешкоджати розслідуванню, підозрюваний може змінити, знищити речові докази. Показання ОСОБА_6 не збігаються із показами свідків, зокрема єгерів, які казали іншу інформацію. Вважає дієвим запобіжний захід тримання під вартою, який максимально нівелює ризики. Вказав, що жодних медичних документів до сторони обвинувачення не надходило, що стосується стану здоров'я та неможливості утримувати його під вартою.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку прокурора. Вказав, що не надходило від ОСОБА_6 клопотань щодо перевірки стану здоров'я та його погіршення. ОСОБА_6 повідомив, що здійснював перевірку дронів, однак його повідомлення не відповідає його діям. Про дрони йому стало відомо ще місяць тому, а поїхав тільки тоді. Після повернення в м. Черкаси перше, що робить ОСОБА_6 , їде на шиномонтаж і змінює їх безпричинно. Зв'язується із знайомим, який працює у правохоронних органах і розпитував про вбивство Нікояна. На даний час ризики обґрунтовані, адже йде розслідування, всі докази не зібрані.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Слідчий суддя, заслухавши думку адвоката, підозрюваного, прокурора, слідчого, дослідивши матеріали клопотання, заяви про взяття особи на особисту поруку, прийшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115 КК України та ч.1 ст.263 КК України, санкція ч.1 ст.115 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Відповідно положень ст.12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
19.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України - у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині та в придбанні, зберіганні вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв без передбаченого законом дозволу.
19.09.2025 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без можливості внесення застави, тобто до 15.11.2025 включно. Відмовлено в задоволенні заяви сторони захисту та ОСОБА_16 про взяття підозрюваного на його особисту поруку.
Як з'ясовано в ході судового розгляду та не заперечувалося жодною із сторін, вказана ухвала була предметом розгляду суду апеляційної інстанції та залишена без змін у вигляді тримання під вартою без внесення застави та додана до матеріалів клопотання.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно із ч.4 ст.201 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу.
Тобто із вказаних норм випливає, що зміна запобіжного заходу щодо підозрюваного допускається за наявності на те підстав, для його заміни, а саме наявності нових обставин.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Вимогами статті 180 КПК України визначено, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Разом з цим, кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку підозрюваного, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.
Крім того, однією з умов обрання такого запобіжного заходу є впевненість слідчого судді в тому, що поручитель дійсно може впливати на поведінку підозрюваного та забезпечити його доставлення до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу. При цьому, важливою передумовою ефективної дії запобіжного заходу у вигляді особистої поруки є почуття довіри і поваги підозрюваного до поручителя. Такі взаємовідносини гарантують, з одного боку, прагнення самої особи до дотримання цього запобіжного заходу, а з другого - забезпечують можливість реального впливу поручителів на його поведінку.
При цьому, наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, проживає однією сім'єю з дружиною та двома дітьми, учасник бойових дій, на що посилається сторона захисту, як на одну з підстав для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, однак, на думку слідчого судді не виключають наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Разом з тим, взаємовідносини поручителів з підозрюваним, з якими він давно знайомий, а також враховуючи введений воєнний стан в Україні на даний час та надмірна зайнятість у зв'язку з виконанням службових обов'язків, не гарантує реальний вплив на поведінку підозрюваного, значно ускладнить його контроль за повним та своєчасним виконанням підозрюваним своїх процесуальних обов'язків і, як наслідок, не виключає наявних ризиків на які посилається сторона обвинувачення, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, що негативно вплине на хід досудового розслідування.
При цьому, основне варто відзначити, що особи, які подали заявки дійсно авторитетні у суспільстві та проявили його і можуть переконати слідчого суддю про вплив на особу, однак при зазначених обставинах, незначному часі проведення досудового розслідування, збору речових доказів (вогнепальна зброя, з якої здійснювалися постріли - відсутня, висновки експертиз, що впливають на хід досудового розслідування ще не закінчені), врахування фаховості підозрюваного та озвучені механізм нанесення пострілів в сукупності дають реальну можливість існування вказаних ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
А тому, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки є неспівмірним із встановленими ризиками та не забезпечить належного виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді взяття останнього на поруки.
Як вбачається із матеріалів клопотання, стороною захисту не вказано нових обставин, які можуть слугувати підставами зміни запобіжного заходу.
За наведених обставин, приходу до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 177, 178, 584, 585, 179, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України,-
В задоволенні клопотання сторони захисту, поданого адвокатом ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді взяття на поруки - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду, а особою, без участі якої її постановлено, апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Повний текст рішення складено та проголошено 10.11.2025.
Слідчий суддя: ОСОБА_1