Справа № 157/1403/25
Провадження №3/157/735/25
03 листопада 2025 року місто Камінь-Каширський
Суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Антонюк О.В., з участю секретаря судового засідання Солошик Д.В., адвоката Колєсніка Б.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , пенсіонер, особа з інвалідністю 3 групи, постановою судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28 квітня 2025 року притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України у виді штрафу у розмірі 340 гривень,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 966759 від 03 серпня 2025 року, ОСОБА_1 03 серпня 2025 року близько 19 год 00 хв, перебуваючи в АДРЕСА_1 , будучи у п'яному вигляді, повторно протягом року вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме погрожував фізичною розправою, безпричинно чіплявся, ображав нецензурними словами, виганяв з будинку, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному та фізичному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КпАП України.
Представник особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення - адвокат Колєснік Б.В. подав до суду письмове клопотання, у якому просить провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КпАП України. В обгрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до змісту протоколу не ставиться у провину завдання шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої, а лише вказано, що дії останнього могли спричинити шкоду психічному та фізичному здоров'ю потерпілої. Працівником поліції ОСОБА_3 03 серпня 2025 року пред'явлено ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 3 ст. 1732 КпАП України в старій і вже недіючій редакції Закону України № 1604-ІХ від 01 липня 2021 року з вказівкою в самому протоколі про відсутність обов'язкового елементу об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КпАП України, - наслідків у виді реального заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої, що безумовно виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення та зумовлювало необхідність його закриття, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 173-2 КпАП України. Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складено протокл тпро адміністративне правопорушення, у діях конкретної особи суд вирішує у межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження. В даному конкретному випадку суд, дотримуючись положень ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, позбавлений можливості самостійно та з власної ініціативи виправляти фабулу правопорушення, наведену у протоколі, котрим висунуте звинувачення, та доповнювати її конкретною обставиною - «завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої», хоча така інкримінована за протоколом не була. У зв'язку із цим очевидною є відсутність одного з обов'язкових елементів складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КпАП України, у наданому на вирішення суду протоколі, у зв'язку із чим провадження підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України. Матеріалами судової справи не доведено дій та умислу ОСОБА_1 , котрі були б спрямовані на заподіяння шкоди психологічного здоров'ю ОСОБА_2 . Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 нібито погрожував фізичною розправою, безпричинно чіплявся, ображав нецензурними словам, виганяв з будинку. Отже, вчинення окреслених вище в протоколі про адміністративне правопорушення діянь ОСОБА_1 03 серпня 2025 року повинно бути підтверджено певними доказами. Утім, долучені до справи відеозаписи та документи не зафіксували жодної з вказаних у протоколі дій ОСОБА_1 . Єдине, на що спирався поліцейський, - пояснення самої потерпілої, котра вочевидь є зацікавленою в притягненні її чоловіка до відповідальності особою з огляду на існування тривалого конфлікту між ними. При цьому, в своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначає винятково про нецензурні висловлювання в її адресу з боку ОСОБА_1 , нічого не вказуючи про фізичну розправу та вимоги залишити будинок. Також варто звернути увагу й на неконкретність висунутого поліцейським звинувачення у вигляді застосованого словосполучення в фабулі правопорушення «безпричинно чіплявся», оскільки таке неможливо охарактеризувати в якості домашнього насильства, воно не входить до переліку дій, притаманних насильству, та з його змісту взагалі не відомо, що під цим розуміється та яким чином від цього захищатись. Таке викладення обвинувачення в протоколі є недеталізованим і неконкретним, оскільки під категорію «безпричинно чіплявся» можуть підпадати як цілком законні дії, так і ті, що становлять собою правопорушення (не виключається, що і не передбачене ст. 173-2 КпАП України). При цьому, відповідно до наданих суду відеозаписів подій 03 серпня 2025 року ОСОБА_1 нецензурно не висловлювався, не ображав потерпілу лайкою, не виганяв з будинку, як про те вказано у протоколі. Тобто, вчинення будь-яких дій, якими ОСОБА_1 могла бути заподіяна шкода фізичного або психологічного характеру ОСОБА_2 долученим відеозаписом не зафіксовано. Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, окрім пояснень самих учасників події, які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчиняв щодо своєї колишньої дружини діяння, що підпадали б під ознаки домашнього насильства, зокрема психологічного насильства у формі сварки, висловлювання нецензурною лайкою, як це описано у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно недоведеними є і наслідки такого насильства у формі побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе або заподіяння шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 . Висновок поліцейського про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства сформований лише на протоколі про адміністративне правопорушення, який сам по собі без підтвердження іншими доказами не може слугувати належним доказом вини особи в описаному, оскільки за своєю природою є лише способом фіксації правопорушення, а також на поясненнях учасників події, які вочевидь є суперечливими. У той же час конфлікт, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному та психологічному здоров'ю потерпілій не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КпАП України, оскільки завдання шкоди в цьому випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення. З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КпАП України та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Так, згідно із вказаним протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 03 серпня 2025 року начебто перебував у стані алкогольного сп'яніння. Натомість дана обставина жодним процесуальним чи іншим документом не зафіксована і такого матеріали справи не містять, а відтак неможливо з'ясувати, за наслідком аналізу яких доказів поліцейський дійшов висновку про перебування ОСОБА_1 у п'яному вигляді, адже до протоколу взагалі не долучено жодного джерела фактичних даних, зміст якого хоча б опосередковано свідчив про існування цієї обставини або ж про проведення огляду на визначення стану сп'яніння на місці події чи про доставлення ОСОБА_1 до лікувального закладу з метою проведення його відповідного огляду. Тобто, фактично поліцейським долучені не всі докази обставин, зафіксованих протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 1). У тому ж разі, якщо інспектор відповідний доказ не отримував або його втратив з певних поважних причин, у матеріалах справи мав би міститись його рапорт, зміст якого б забезпечив суд інформацією щодо підстав не долучення до справи відповідного доказу. Крім того, зазначення поліцейським у протоколі в графі «До протоколу додається» абстрактного та неконкретизованого «матеріали справи» дозволяє стороні обвинувачення зловживати невизначеністю обсягу доказів, що надається суду для дослідження, маніпулювати ним, штучно збільшувати доказову базу вже після складення протоколу про адміністративне правопорушення, додаючи до нього документи, яких станом на момент його складення об'єктивно не існувало та про які особа не була обізнана. У такий спосіб інспектор обмежив право ОСОБА_1 на захист, однак, навіть за таких умов, до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 1) поліцейський не забезпечив суд можливістю дослідження всіх джерел фактичних даних. Тобто, як вбачається з матеріалів справи, працівником поліції не було дотримано вимог ст. 251 КпАП України, оскільки не долучено в повному обсязі до матеріалів справи всіх доказів, а саме документів, що підтверджували б перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, котрі беззаперечно повинні бути наявними, оскільки ця обставина входить до переліку тих, що обтяжують відповідальність особи відповідно до положень ст. 35 КпАП України, а вирішення справи за їх відсутності свідчитиме про судовий розгляд поза межами протоколу про адміністративне правопорушення. Окрім того, згідно з рапортом від 03 серпня 2025 року за № 11971 (а.с. 2) в результаті відпрацювання виклику ОСОБА_2 на лінію «102» поліцейський СРПП Камінь- Каширського районного відділу поліції у Волинській області Цьомах В.В. рапортував черговому про складення щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, а також про здійснення відеофіксації подій та фотографування. Однак, як убачається з матеріалів судового провадження, поліцейським до протоколу не було долучено жодного фотографічного знімку чи фототаблиці, оформлених за наслідком відпрацювання отриманого на лінію «102» виклику, що дозволяє припускати факт приховування стороною обвинувачення об'єктивно існуючих джерел фактичних даних, які згадуються в наданих для дослідження суду матеріалах та які цілком ймовірно можуть бути використані на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Відсутність вищезгаданих доказів, на погляд сторони захисту, також є перепоною для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин, які підлягають з'ясуванню відповідно до положень ст. 280 КпАП України. Серед матеріалів міститься диск для лазерних систем зчитування з наявною на ньому відеофонограмою з найменуванням файлу «NOR_8888888_000000_20250803193637_0008» (а.с. 7). Поряд із тим, у матеріалах також наявні письмові пояснення від 03 серпня 2025 року ОСОБА_1 (а.с. 3), потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 4) та форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с. 6), зміст якої фактично є ключовим доказом у справі, оскільки саме він доводить правильність кваліфікації подій та дій так званого «кривдника», їх відповідність тим, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, вірність встановлення форми домашнього насильства інспектором тощо. Однак, за результатом аналізу наявної у справі відеофонограми встановлено, що поліцейським долучено не всі відеозаписи, які мали б бути наявними та які підлягають дослідженню при вирішенні справи по суті. Зокрема, відеофонограма з найменуванням файлу «NOR_8888888_000000_20250803193637_0008» зафіксувала лише події 03 серпня 2025 року з 19:36:37 по 19:44:06. У той же час відсутніми є відеозаписи, котрими було б зафіксовано відібрання у ОСОБА_1 і потерпілої письмових пояснень (а.с. 3-4) та заповнення за участі останньої форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с. 6) при тому, що цей документ взагалі не містить підпису ОСОБА_2 та у зв'язку із цим невідомими є дата та час його складення інспектором ОСОБА_3 . Матеріали судового провадження не містять відеозаписів, якими було зафіксовано події 03 серпня 2025 року в період часу з 19:31:58 (прим. - момент прибуття поліцейських на місце події відповідно до рапорту) по 19:36:37 та з 19:44:06 по 20:03:15 (прим. - час виконання завдання згідно із рапортом), або ж документів, які б підтверджували існування обґрунтованих та непереборних обставин, котрі не дозволяли долучити вищевказані відеозаписи, а за їх відсутності неможливим є достовірне, повне, всебічне та об'єктивне з'ясування всіх істотних обставин цієї справи, як те передбачено положеннями ст. 280 КпАП України, зокрема і тих, що відповідно до ст. 247 КпАП України виключають провадження в справах про адміністративні правопорушення. Підсумовуючи наведене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході розгляду усі наявні в справі докази варто дійти до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КпАП України, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні домашнього насильства 03 серпня 2025 року надано не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про підставність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності з наведених вище підстав, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, з якої вбачається що вона підтверджує правдивість показань, даних нею під час опитування її працівниками поліції, просить справу розглянути у її відсутності у зв'язку із незадовільним станом її здоров'я, а також просить притягнути її чоловіка ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.
Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його адвокат Колєснік Б.В. у судовому засіданні просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КпАП України, з підстав, зазначених у його письмовому клопотанні та, крім того, пояснив, що згідно з відеозаписом, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 скаржиться працівнику поліції на те, що потерпіла вчиняє щодо нього економічне насильство, адже ОСОБА_1 є пенсіонером, теж, як і потерпіла, має інвалідність, але його банківська картка знаходиться у потерпілої і він щоразу змушений просити у неї свої кошти у вигляді отриманої на рахунок пенсії.
Відповідності до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ст. 1 Закону).
Частиною 1 ст. 173-2 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 3 ст. 173-2 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КпАП України передбачає, поряд з іншим, таку обов'язкову ознаку складу цього правопорушення: наявність шкоди, завданої фізичному або психічному здоров'ю потерпілої особи.
Виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 254-259 Глави 19 КпАП України, законною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення є складений відносно особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у встановленому порядку з дотриманням вимог закону протокол про адміністративне правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 256 КпАП України, зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішення справи.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 966759 від 03 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 відсутні відомості щодо заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, що має доводитися в суді, а не судом.
Формулюючи обвинувачення щодо особи, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні домашнього насильства заперечив, пояснюючи тим, що його прохання до потерпілої, яка забрала у нього банківську картку, надати йому його кошти, не може бути домашнім насильством.
Сама ж потерпіла, як вбачається з відеозапису, не заперечувала, що банківська картка ОСОБА_1 знаходиться у неї, і пояснила, що кошти останнього, розміщені на банківській картці, витратила на зубні протези для ОСОБА_1 .
Під час здійснення поліцейськими відеозапису потерпіла жодних відомостей про те, що діями її чоловіка ОСОБА_1 їй заподіяна шкода фізичному та психічному здоров'ю не повідомляла, не розповідала про конкретні дії, які вчинив її чоловік, а лише ствердно відповідала на навідні запитання поліцейського, чи чоловік її ображав, чи чоловік їй погрожував фізичною розправою, та ці ствердні відповіді вона надавали після того як цей же поліцейський сам ствердно на них відповідав.
Використання заборонених способів взаємодії між людьми, зокрема невдале спілкування, конфлікт, словесні образи, не завжди чинять руйнівну дію на особистість і психіку людини.
Крім того, економічне насильство, про що повідомляв поліцейському ОСОБА_1 , є однією з форм домашнього насильства, що включає, зокрема, умисне позбавлення коштів чи документів або можливості користуватися ними.
Однак, поліцейський, отримавши від ОСОБА_1 вищезазначену інформацію щодо позбавлення його коштів, не дав їй жодної оцінки з урахуванням положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КпАП України належить закрити на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 3 ст. 173-2, п. 1 ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Дата складення повного тексту постанови - 05 листопада 2025 року.
Суддя: О.В. Антонюк