Справа № 650/2634/24
провадження № 1-кп/650/171/25
іменем України
07 листопада 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
із секретарями - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в спеціальному судовому провадженні кримінальне провадження № 22024230000000222 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Лазурне Скадовського району Херсонської області, громадянина України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною сьомою статті 111-1 КК України,
встановив:
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, російська федерація (далі - рф), а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН: № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) "Визначення агресії", серед іншого, вказано, що застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою першою всупереч Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.
Жодні міркування будь-якого характеру з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
Згідно з статтями 1-2, 73, 132-134 Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Отже, з урахуванням викладеного на території України розпочався збройний конфлікт внаслідок акту агресії рф при наступних обставинах.
Президент рф, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники вищого політичного керівництва рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.
22 лютого 2022 року президент російської федерації направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
У подальшому збройні сили рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, вторглись на територію Україну шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно увійшли на територію України через державні кордони України в Херсонській та інших областях, здійвши збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, окупували частину вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією при цьому нанесли ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об'єктам України, а також ввели на територію суверенної держави війська країни-агресора.
Таким чином, дії рф проти України, які тривають з 24.02.2022 і до цього часу підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому їх слід кваліфікувати саме як акт агресії рф проти України.
У зв'язку з цим на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (з урахуванням змін, внесених указами Президента України), в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який триває по теперішній час.
У період з 24.02.2022 і на цей час частину Херсонської області захоплено представниками зс рф, зокрема Скадовський район в цілому, та місто Скадовськ, які знаходяться під тимчасовою окупацією держави-агресора - російської федерації.
Відповідно до положень п.п. 6,7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія) це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
Окупаційна адміністрація рф сукупність державних органів і структур рф, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані російською федерацією», Скадовський район Херсонської області внесений до вказаного переліку територіальних громад, які з 24.02.2022 перебувають в тимчасовій окупації.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на тимчасово окупованій представниками збройних сил російської федерації території Скадовського району Херсонської області представниками держави-агресора сформовані незаконні органи влади, які виконують функції правоохоронних органів, зокрема, в м. Скадовськ Скадовського району Херсонської області не пізніше червня 2022 року (більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено) представниками держави - агресора - рф створено так званий «Скадовский районный отдел полиции Главного управления МВД Херсонской области», який розміщено в адміністративній будівлі Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Незалежності, 82.
При цьому, громадянин України ОСОБА_7 , перебуваючи в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, оскільки це є загальновідомим фактом, діючи умисно та добровільно, у червні 2022 року (більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено) вирішив зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території міста Скадовськ Херсонської області.
З цією метою ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі, 24.06.2022 добровільно зайняв посаду так званого «временно исполняющего обязанности полицейского комендантского взвода» у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Скадовськ Скадовського району Херсонської області - так званому «Скадовском районном отделе полиции Главного управления МВД Херсонской области».
На судовому засіданні прокурор підтримав обвинувачення, вказав про доведеність вини обвинуваченого зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були досліджені судом у відкритому судовому засіданні, а також показаннями свідків, та просив суд призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому майна. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_7 - залишити до набрання вироком чинності. Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_7 обраховувати з моменту приведення вироку до виконання. Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Захисник на судовому засіданні заперечив проти притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності пояснивши, що наданих прокурором доказів недостатньою для висновку про доведеність вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні поза розумним сумнівом, а саме у тому, що він зайняв вказану посаду добровільно.
Обвинувачений на судове засідання не з'явився, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2024 року № 490/2653/24 проведено у спеціальному порядку, а судовий розгляд справи здійснений у спеціальному судовому провадженні, за його відсутності, відповідно до ухвали Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 квітня 2025 року, у зв'язку з чим суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом в ході здійснення спеціального судового провадження (in absentia), були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Так, участь захисника у даному кримінальному провадженні, залученого для здійснення захисту за призначенням, була забезпечена із самого початку кримінального переслідування обвинуваченого та здійснювалася до ухвалення вироку у справі. Захисник брав участь у кожній слідчій (розшуковій) дії, яка передбачала його обов'язкову участь, отримував усі процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченому, брав участь у кожному судовому засіданні, в якому здійснювався розгляд справи по суті. Жодних зауважень, клопотань чи заперечень з цього приводу від захисника протягом здійснення кримінального провадження не надходило.
Впродовж усього судового розгляду справи інформація про відповідні процесуальні документи та повістки про виклик обвинуваченого до суду завчасно публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України (газета «Урядовий кур'єр») та на офіційному веб-сайті суду, в порядку передбаченому абз. 6 частини третьої статті 323 КПК України, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у зв'язку з чим обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з їх змістом.
Після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження та до ухвалення вироку у справі обвинувачений до суду не з'являвся та не був до нього доставлений, що свідчило про відсутність підстав для переходу суду до судового розгляду згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
З матеріалів справи суд також встановив, що обвинувачений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаними із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченого, який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (частина третя статті 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за їх відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинувачених була застосована належна правова процедура в контексті приписів статті 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Отже, зважаючи на виконання судом усіх передбачених наведеними положеннями кримінального процесуального законодавства вимог щодо проведення спеціального судового провадження, кримінальне провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, а обставини причетності останнього до інкримінованого йому кримінального правопорушення, перевірені у відкритому судовому засіданні, із дотриманням засад кримінального провадження та за активної участі захисника.
Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується такими наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024230000000222, кримінальне провадження розпочато 20 травня 2024 року на підставі даних щодо можливої причетності ОСОБА_7 до добровільного зайняття посади «временно исполняющего обязанности полицейского комендантского взвода» у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Скадовськ Скадовського району Херсонської області - «Скадовского районного отдела полиции Главного управления МВД Херсонской области». Кримінальне правопорушення попередньо було кваліфіковано за частиною сьомою статті 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 14 лютого 2024 року, разом з фототаблицею № 1 до нього та Довідкою до вказаної фототаблиці, а також відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 , серед осіб, зображених на пред'явлених йому фотокартках, впізнав ОСОБА_7 на фотознімку під № 4, як місцевого мешканця смт Лазурне, який працює в окупаційній поліції рф.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 15 лютого 2024 року, разом з фототаблицею № 1 до нього та Довідкою до вказаної фототаблиці, а також відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 , серед осіб, зображених на пред'явлених йому фотокартках, впізнав ОСОБА_7 на фотознімку під № 4, як особу, місцевого мешканця смт Лазурне, який під час перебування території в окупації підтримував контакти з російськими військовими та надалі вступив на службу до так званої поліції рф.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 22 квітня 2024 року, разом з фототаблицею № 1 до нього та Довідкою до вказаної фототаблиці, а також відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 , серед осіб, зображених на пред'явлених їй фотокартках, впізнала ОСОБА_7 , як місцевого жителя, громадянина України, який займав посаду в незаконно створеному органі на тимчасово окупованій території України в Скадовському районі.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 02 квітня 2024 року було проведено огляд приміщення приймальної комісії головного корпусу Херсонського державного університету, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Університетська, 27.
Під час зазначеного огляду виявлено та вилучено майно, а саме: картонна папка, на якій містяться рукописні написи «ЛД №376/2 Юридический ОСОБА_11 НОМЕР_1 » з наступними документами: «Заявление на имя ректора Херсонского государственного университета от поступающего ОСОБА_12 от 11.10.2022», на 2 арк.; Завірена копія довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_7 №371-02-29 від 24.02.2022, у 3 прим., на 3 арк.; Завірена копія «Справки №21 от 05.10.2022 от директора Лазурненской школы Скадовского муниципального округа на имя ОСОБА_12 » у 3 прим., на 3 арк.; «Справка №21 от 05.10.2022 от директора Лазурненской школы Скадовского муниципального округа на имя ОСОБА_12 », на 1 арк.; Завірена копія картки фізичної особи-платника податків № НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_7 у 3 прим., на 3 арк.; Завірена копія паспорту громадянина рф № НОМЕР_3 , на ім'я « ОСОБА_12 » в 3 прим., на 3 арк.; «Справка №3/к/с от 15.09.2022, выдана ОСОБА_12 начальником УРЛС ГУ МВД Херсонской области», на 1 арк.; Завірена копія паспорту громадянина України (у вигляді ID-картки) № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_7 у 3 прим., на 3 арк.; «Расписка о получении документов №376/2 от ОСОБА_12 от 11.10.2022», на 1 арк.; Картонна папка, на якій містяться рукописні написи «ЛД №375/2 Юридический ОСОБА_11 НОМЕР_5 » з наступними документами: 4 фотокартки з обличчям особи чоловічої статі, на зворотній стороні містяться рукописні записи - ОСОБА_13 ; «Заявление ректору ХГУ от поступающего ОСОБА_13 от 11.10.2022», на 2 арк.; Завірена копія паспорту громадянина України (у вигляді ID-картки) № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_13 , у 3 прим., на 3 арк.; Завірена копія довідки №837342-2021 від 07.09.2021 на ім'я ОСОБА_13 , у 3 прим., на 3 арк; Завірена копія картки фізичної особи - платника податків № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_13 , у 3 прим., на 3 арк; «Справка №4/к/с от 15.09.2022, выдана ОСОБА_13 от начальника УРЛС ГУ МВД Херсонской области», на 1 арк.; Завірена копія атестату про повну загальну середню освіту №ХЕ46209271 від 10.06.2014 на ім'я ОСОБА_13 з додатком у 3 прим., на 6 арк.; Завірена копія диплому кваліфікованого робітника НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_13 з додатком у 4 прим., на 8 арк.; «Расписка №375/2 от ОСОБА_13 от 11.10.2022», на 1 арк.
Відповідно до постанови про визнання речовими доказами та долучення до матеріалів кримінального провадження від 02 квітня 2024 року, зазначені документи були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження.
Згідно з ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 05 квітня 2024 року, на зазначені речові докази накладено арешт.
Крім того, згідно з протоколом огляду документів від 03 квітня 2024 року, вилучені документи були оглянуті у встановленому законом порядку.
Відповідно до протоколу огляду від 25 квітня 2024 року, проведеного прокурором Скадовської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_4 у приміщенні Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, було здійснено огляд оптичного диска DVD-R, надісланого Головним слідчим управлінням Служби безпеки України листом від 10 квітня 2024 року № 6/4402/1.
Під час огляду встановлено, що на зазначеному диску містяться електронні файли, серед яких документ під назвою «Приказ 24.06.2022», який за змістом є наказом «Главного управления МВД Херсонской области» по особовому складу № 12 л/с від 24 червня 2022 року.
Із вказаного документа вбачається, що ОСОБА_7 призначений на посаду тимчасово виконуючого обов'язки поліцейського комендантського взводу Скадовського районного відділу поліції так званого «Главного управления МВД Херсонской области» з 24 червня 2022 року. Підставою для призначення зазначено заяву ОСОБА_12 від 17 червня 2022 року, а внизу документа міститься підпис «Начальник генерал-майор полиции ОСОБА_14 ».
Під час дослідження вказаних доказів жодна із сторін не заявила про не дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства при їх отриманні на стадії досудового розслідування, про їх недопустимість чи неналежність.
Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки, зі змісту показів яких вбачається причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Так, свідок ОСОБА_10 повідомила, що знає ОСОБА_7 , оскільки вони є односельчанами і проживали у смт Лазурне Скадовського району Херсонської області. До повномасштабного вторгнення ОСОБА_7 постійно проживав у Лазурному, особливих занять не мав, займався дрібними побутовими справами, іноді допомагав на місцевому ринку. Після початку окупації, зі слів свідка, вона бачила ОСОБА_7 вже у формі, при цьому зазначила, що на формі були написи «поліція». Свідок зазначила, що він почав співпрацювати з окупаційною владою та обійняв посаду у так званій «районній міліції», тобто в структурі окупаційного правоохоронного органу.
На запитання прокурора свідок уточнила, що бачила ОСОБА_7 неодноразово під час його пересування територією селища на автомобілі білого кольору з номером 102, що, зі слів свідка, використовувався окупаційною поліцією. Свідок також пояснила, що на той момент мешканці смт Лазурне могли безперешкодно виїжджати на підконтрольну Україні територію, жодних спеціальних дозволів для цього не вимагалося. У зв'язку з цим вона вважає, що ОСОБА_7 добровільно погодився на співпрацю з окупаційною владою, оскільки мав можливість покинути територію, але залишився і зайняв посаду у створеному окупантами органі.
На уточнююче запитання суду свідок підтвердила, що особисто бачила ОСОБА_7 у формі поліцейського та впізнала його. Також вона зазначила, що його часто бачили у селищі разом із іншими особами у формі та зі зброєю, що свідчить про його участь у діяльності окупаційного правоохоронного підрозділу.
На судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що знає ОСОБА_7 , оскільки той є місцевим жителем смт Лазурне, де вони проживали багато років. Показав, що влітку 2022 року бачив ОСОБА_7 у поліцейській формі чорного кольору, коли той пересувався на автомобілі з написом «поліція», який свідок охарактеризував як автомобіль марки ВАЗ-2108 («восьмерка»). На запитання прокурора свідок уточнив, що бачив ОСОБА_7 декілька разів, зокрема влітку та у вересні 2022 року, коли той продовжував перебувати у формі поліцейського та користувався зазначеним транспортним засобом. Свідок також зазначив, що знає ОСОБА_7 приблизно десять років, оскільки вони тривалий час проживали в одному населеному пункті.
На уточнююче запитання свідок повідомив, що зі слів місцевих жителів чув, що ОСОБА_7 розповідав про високу заробітну плату, яку отримував, працюючи в окупаційній поліції. Крім того, на запитання суду ОСОБА_8 зазначив, що, на його думку, ОСОБА_7 добровільно погодився працювати в окупаційному правоохоронному органі, оскільки будь-яких ознак примусу не спостерігалося, а сам ОСОБА_7 відкрито пересувався селищем у поліцейській формі.
На судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що знає ОСОБА_7 , оскільки вони є односельчанами та проживали у смт Лазурне Скадовського району Херсонської області. Показав, що має власний магазин, біля якого часто бачив ОСОБА_7 , який приходив туди пити каву. Зі слів свідка, від початку окупації ОСОБА_7 активно спілкувався з російськими військовими, зустрічався з ними біля магазину, розмовляв, пив з ними каву, поводився так, ніби знав їх давно. Спілкування виглядало дружнім і невимушеним.
Через приблизно місяць-півтора після початку окупації, свідок почав бачити ОСОБА_7 у поліцейській формі російського зразка, з відзнаками у вигляді прапора рф, при ньому був пістолет Макарова, а пересувався він на автомобілі ВАЗ-2108 білого кольору, який свідок впізнав, бо раніше бачив цю машину у Скадовську.
Свідок зазначив, що ОСОБА_16 щодня приїжджав до магазину вранці та ввечері у формі, розповідав про свою роботу, вихвалявся, що має високу зарплату та що йому подобається працювати. З його поведінки вбачається, що він був задоволений своєю службою і добровільно погодився співпрацювати з окупаційною владою.
Також свідок пояснив, що, за його спостереженнями, ОСОБА_7 привозив російських військових до місцевих жителів, після чого відбувалися обшуки. Як місцевий мешканець, ОСОБА_7 допомагав окупантам орієнтуватися у селі, знав, де хто проживає і чим займається, що свідок пов'язує з його співпрацею з російськими силовими структурами.
На думку свідка, ОСОБА_7 одразу після приходу окупаційних військ став з ними на тісний контакт, а через короткий час добровільно пішов до них працювати, користуючись довірою російських військових, яку він швидко здобув.
Таким чином, суд безсторонньо та неупереджено оцінивши надані стороною обвинувачення докази, які є належними та допустимими, дійшов висновку, що підтверджені ними обставини виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований обвинуваченому злочин було вчинено і останній є винним у його вчиненні. Стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації вказаного діяння.
Наявність в діях обвинуваченого прямого умислу на вчинення інкримінованого йому злочину, а саме на зайняття посади так званого «временно исполняющего обязанности полицейского комендантского взвода» у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Скадовськ Скадовського району Херсонської області - так званому «Скадовском районном отделе полиции Главного управления МВД Херсонской области» встановлені судом на підставі сукупності досліджених судом доказів, зокрема, тих, що підтверджують обставини, які свідчать про очевидне розуміння обвинуваченим факту окупації вказаної території, яка мала відкритий характер, факту незаконності створення відповідного правоохоронного органу, необхідності вчинення особою активних дій на зайняття відповідної посади, покладення на неї у зв'язку з цим посадових обов'язків та наділення повноваженнями, що не охоплювалися діючим в Україні законодавством, не прихованою співпрацею із представниками збройних сил та правоохоронних органів держави, яка офіційно визнана країною-агресором не лише на території України, а й більшістю країн світу та міжнародними організаціями.
Із показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , які є послідовними, узгодженими між собою, логічними та взаємопов'язаними з іншими доказами у справі, суд поза розумним сумнівом встановив, що обвинувачений ОСОБА_7 діяв умисно та добровільно, усвідомлюючи характер і наслідки своїх дій.
Так, усі допитані свідки одностайно підтвердили, що ОСОБА_7 після початку окупації смт Лазурне відкрито спілкувався з представниками окупаційних військ, підтримував із ними дружні стосунки, проводив із ними час, демонструючи свою лояльність та прихильність до представників рф. Показання свідків узгоджено свідчать, що вже через нетривалий час після встановлення окупаційної влади ОСОБА_7 почав носити поліцейську форму російського зразка, мав при собі табельну зброю, пересувався на автомобілі з позначенням «поліція», що характерно для співробітників окупаційних правоохоронних органів.
Свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_15 наголосили, що будь-якого примусу з боку окупантів до вступу на службу не було, оскільки мешканці селища мали можливість безперешкодно залишати тимчасово окуповану територію, однак ОСОБА_7 цього не зробив. Натомість він свідомо залишився та обійняв посаду в окупаційній поліції, при цьому відкрито висловлював задоволення від своєї роботи, вихвалявся високою заробітною платою та позитивно відгукувався про співпрацю з окупаційними структурами.
Свідчення ОСОБА_8 додатково підтверджують, що ОСОБА_7 не приховував своєї служби, оскільки неодноразово бачив його у формі, на поліцейському автомобілі, який він використовував постійно, що свідчить про стійкий характер його діяльності у складі окупаційного правоохоронного органу.
Суд враховує, що всі свідки незалежно один від одного описали схожі обставини поведінки обвинуваченого - його відкриті контакти з російськими військовими, регулярне носіння поліцейської форми, пересування на службовому автомобілі, виконання завдань спільно з окупантами, що свідчить про узгодженість їхніх показань і відсутність підстав для сумніву в їх достовірності.
Отже, у сукупності досліджені показання свідків та письмові докази переконливо підтверджують, що ОСОБА_7 добровільно вступив на службу до незаконно створеного окупаційного правоохоронного органу, усвідомлюючи факт збройної агресії рф проти України, окупаційний статус території, протиправність створеного органу та власну участь у його діяльності.
Зазначене є беззаперечним свідченням невимушеності поведінки обвинуваченого, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження у межах, передбачених частиною першою статті 337 КПК України, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, відповідно до вимог статті 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, взявши до уваги показання свідків, які були допитані безпосередньо під час судового засідання, які є послідовними, узгодженими між собою та іншими обставинами підтвердженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, за відсутності підстав ставити їх під сумнів, у зв'язку з чим їх слід покласти в основу обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що на момент вчинення злочину територія м. Скадовська була тимчасово окупованою, на ній було створено правоохоронний орган із порушенням встановлених законами України порядку, а обвинувачений, будучи громадянином України та безсумнівно обізнаним про вказані обставини, добровільно зайняв у ньому посаду, а отже такі його дії суд кваліфікує за частиною сьомою статті 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд дійшов таких висновків.
Положеннями частин першої, другої статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Пунктом 3 частини першої статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до положень частини шостої статті 12 КК України та санкції частини сьомої статті 111-1 КК України встановлено, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки України, яке передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Отже, при визначенні обвинуваченому виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення, наслідки його вчинення, інші обставини, які впливають на покарання, а також дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, на момент окупації був місцевим мешканцем. Відомості щодо сімейного стану ОСОБА_17 , наявності у нього утриманців матеріали кримінального провадження не містять.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд, відповідно до пункту 11 частини першої статті 67 КК України, визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до статті 66 КК України, суд не встановив.
Зважаючи на те, що обвинувачений, як громадянин України, вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, який у зв'язку з цим становить підвищену суспільну небезпечність, наслідки якого виявились, зокрема, у сприянні встановленню в м. Скадовськ окупаційної влади, а також враховуючи вчинення обвинуваченим вказаного злочину із корисливих мотивів, про що свідчить відсутність обставин, які б підтверджували перебування його у тяжкому матеріальному стані, перебування на його утриманні недієздатних або малолітніх дітей, інші обставини, які б об'єктивно давали б підстави для відповідних висновків, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, його переховування та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти шляхом призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк - п'ятнадцять років, та додаткового покарання, у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю, а також враховуючи, положення частини першої статті 55 КК України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду висловлені в постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, правові позиції наведені в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування стаття 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22, обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах строком на п'ятнадцять років, що за характером і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинення кримінального правопорушення.
Таке покарання, на думку суду, є справедливим і достатнім, а також відповідатиме його меті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2024 року № 490/2653/24 стосовно обвинуваченого, за його відсутності, було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без зазначення строку дії такої ухвали.
Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченому покарання, яке пов'язане з позбавленням волі, а також відсутність останнього на проголошенні вироку, суд вважає за необхідне продовжити застосований запобіжний захід до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його виконання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Витрати на залучення експертів відсутні. Речові докази слід залишити в матеріалах справи.
Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2024 року № 490/2653/24, у виді арешту на речові докази слід скасувати з огляду на вирішення питання щодо їх подальшого зберігання в матеріалах справи
На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною сьомою статті 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на п'ятнадцять років та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований стосовно ОСОБА_7 - залишити до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_7 обраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту накладеного згідно з ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2024 року № 490/2653/24, на вилучене в ході проведеного 02.04.2024 року огляду приміщення приймальної комісії головного корпусу ХДУ за адресою: м. Херсон, вул. Університетська, 27, майно, а саме: Картонна папка, на якій містяться рукописні написи «ЛД №376/2 Юридический ОСОБА_11 НОМЕР_1 » з наступними документами: «Заявление на имя ректора Херсонского государственного университета от поступающего ОСОБА_12 от 11.10.2022», на 2 арк.; Завірена копія довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_7 №371-02-29 від 24.02.2022, у 3 прим., на 3 арк.; Завірена копія «Справки №21 от 05.10.2022 от директора Лазурненской школы Скадовского муниципального округа на имя ОСОБА_12 » у 3 прим., на 3 арк.; «Справка №21 от 05.10.2022 от директора Лазурненской школы Скадовского муниципального округа на имя ОСОБА_12 », на 1 арк.; Завірена копія картки фізичної особи-платника податків № НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_7 у 3 прим., на 3 арк.; Завірена копія паспорту громадянина рф № НОМЕР_3 , на ім'я « ОСОБА_12 » в 3 прим., на 3 арк.; «Справка №3/к/с от 15.09.2022, выдана ОСОБА_12 начальником УРЛС ГУ МВД Херсонской области», на 1 арк.; Завірена копія паспорту громадянина України (у вигляді ID-картки) № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_7 у 3 прим., на 3 арк.; «Расписка о получении документов №376/2 от ОСОБА_12 от 11.10.2022», на 1 арк.; Картонна папка, на якій містяться рукописні написи «ЛД №375/2 Юридический ОСОБА_11 НОМЕР_5 » з наступними документами: 4 фотокартки з обличчям особи чоловічої статі, на зворотній стороні містяться рукописні записи - ОСОБА_13 ; «Заявление ректору ХГУ от поступающего ОСОБА_13 от 11.10.2022», на 2 арк.; Завірена копія паспорту громадянина України (у вигляді ID-картки) № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_13 , у 3 прим., на 3 арк.; Завірена копія довідки №837342-2021 від 07.09.2021 на ім'я ОСОБА_13 , у 3 прим., на 3 арк; Завірена копія картки фізичної особи - платника податків № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_13 , у 3 прим., на 3 арк; «Справка №4/к/с от 15.09.2022, выдана ОСОБА_13 от начальника УРЛС ГУ МВД Херсонской области», на 1 арк.; Завірена копія атестату про повну загальну середню освіту №ХЕ46209271 від 10.06.2014 на ім'я ОСОБА_13 з додатком у 3 прим., на 6 арк.; Завірена копія диплому кваліфікованого робітника НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_13 з додатком у 4 прим., на 8 арк.; «Расписка №375/2 от ОСОБА_13 от 11.10.2022», на 1 арк. - скасувати.
Речові докази, а саме: Картонна папка, на якій містяться рукописні написи «ЛД №376/2 Юридический ОСОБА_11 ) ОСОБА_12 НОМЕР_1 » з наступними документами: «Заявление на имя ректора Херсонского государственного университета от поступающего ОСОБА_12 от 11.10.2022», на 2 арк.; Завірена копія довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_7 №371-02-29 від 24.02.2022, у 3 прим., на 3 арк.; Завірена копія «Справки №21 от 05.10.2022 от директора Лазурненской школы Скадовского муниципального округа на имя ОСОБА_12 » у 3 прим., на 3 арк.; «Справка №21 от 05.10.2022 от директора Лазурненской школы Скадовского муниципального округа на имя ОСОБА_12 », на 1 арк.; Завірена копія картки фізичної особи-платника податків № НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_7 у 3 прим., на 3 арк.; Завірена копія паспорту громадянина рф № НОМЕР_3 , на ім'я « ОСОБА_12 » в 3 прим., на 3 арк.; «Справка №3/к/с от 15.09.2022, выдана ОСОБА_12 начальником УРЛС ГУ МВД Херсонской области», на 1 арк.; Завірена копія паспорту громадянина України (у вигляді ID-картки) № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_7 у 3 прим., на 3 арк.; «Расписка о получении документов №376/2 от ОСОБА_12 от 11.10.2022», на 1 арк.; Картонна папка, на якій містяться рукописні написи «ЛД №375/2 Юридический ОСОБА_11 НОМЕР_5 » з наступними документами: 4 фотокартки з обличчям особи чоловічої статі, на зворотній стороні містяться рукописні записи - ОСОБА_13 ; «Заявление ректору ХГУ от поступающего ОСОБА_13 от 11.10.2022», на 2 арк.; Завірена копія паспорту громадянина України (у вигляді ID-картки) № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_13 , у 3 прим., на 3 арк.; Завірена копія довідки №837342-2021 від 07.09.2021 на ім'я ОСОБА_13 , у 3 прим., на 3 арк; Завірена копія картки фізичної особи - платника податків № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_13 , у 3 прим., на 3 арк; «Справка №4/к/с от 15.09.2022, выдана ОСОБА_13 от начальника УРЛС ГУ МВД Херсонской области», на 1 арк.; Завірена копія атестату про повну загальну середню освіту №ХЕ46209271 від 10.06.2014 на ім'я ОСОБА_13 з додатком у 3 прим., на 6 арк.; Завірена копія диплому кваліфікованого робітника НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_13 з додатком у 4 прим., на 8 арк.; «Расписка №375/2 от ОСОБА_13 от 11.10.2022», на 1 арк. - залишити в матеріалах справи.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику, а інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями частини третьої статті 323 і статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ________________ ОСОБА_1