Справа № 127/28896/25
Провадження № 2/127/6352/25
10 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядкуспрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовну заяву тим, що16.08.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) №16.08.2023-100000069, відповідно до умов якогопозичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на42 дні зі сплатою процентів в розмірі 1% за один день користування кредитом,комісії в розмірі1500,00 грн.
Товариство свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі. Проте, відповідач не виконує свої зобов'язання за договором у зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі15700,05 грн.,з яких:10000,00грн. - заборгованість по тілу кредиту;4200,05грн. - заборгованість по процентам,1500,00грн. - комісії, які позивач просить стягнути із відповідача. Крім того, просить стягнути понесені позивачем судові витрати. Викладене вище й стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом на зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Конверт із судовою кореспонденцією повернувся на адресу суду з відміткою«адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що16.08.2023 року між сторонами було укладено кредитний договір (оферти) №16.08.2023-100000069, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 42 дні зі сплатою процентів в розмірі 1% за один день користування кредитом, комісії в розмірі 1500,00 грн. (а.с. 16-24).
Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:
- дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця;
- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обранняним конкретних умов та їх схвалення кредитором;
- відповідь позичальника про прийняття пропозиції(акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразовогоідентифікатора (коду), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.
Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаній оферті.
Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.
Відповідно до заявки від 16.08.2023 року, сума кредиту становила - 10000,00 грн., зі сплатою 1% за один день користування кредитом, комісії - 1500,00 грн., на строк 42 дні, тобто дата повернення кредиту 26.09.2023 року. Неустойка: 100,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного зобов'язання.
Згідно з п. 4.4. кредитного договору, проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно. Комісія нараховується у порядку, встановленому договором.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором №16.08.2023-100000069 (а.с. 15).
Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №16.08.2023-100000069 від 16.08.2023 року, заборгованість за кредитним договором становить 15700,05 грн., яка складається з: 10000,00 грн. - основного боргу; 4200,05 грн. - процентів; 1500,00 грн. - комісії за надання. Проценти по кредиту нараховані за період з 16.08.2023 року по 26.09.2023 року (а.с. 26). У визначений договором строк відповідачем борг повернутий не був, у зв'язку з чим станом на момент пред'явлення позову, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 15700,05 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі 10000,00 грн., що підтверджено даними про електронний переказ (а.с. 15).
У даній справі кредитодавцем ставиться питання стягнення заборгованості за кредитним договором №16.08.2023-100000069 від 16.08.2023 року у сумі 15700,05 грн., що складається із заборгованості: 10000,00 грн. - основного боргу; 4200,05 грн. - процентів; 1500,00 грн. - комісії за надання.
Разом з тим, що стосується стягнення комісії варто зазначити, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.
За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.
Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що під час розгляду справи знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов'язання по їх поверненню та сплати відсотків належним чином не виконував, а отже зобов'язаний повернути позивачу борг в загальному розмірі 14200,05 грн., у зв'язку з чим позов слід задовольнити у вказаній частині.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог(90,45%) в розмірі 2190,70 грн.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1054, 1048 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №16.08.2023-100000069 від 16.08.2023 року в розмірі 14200,05 грн. (чотирнадцять тисяч двісті гривень 05 копійок).
У задоволенні іншої частини вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2190,70 грн. (дві тисячі сто дев'яносто гривень 70 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032, ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений 10.11.2025 року.
Суддя: