Справа № 465/8645/25
Провадження 2/465/4342/25
Іменем України
10.11.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О.І.,
з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ),
предмет позову: розірвання шлюбу,
29 вересня 2025 року представник позивача, адвокат Маслякова Тетяна Олександрівна, через систему «Електронний суд», звернулась до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою, у якій просить суд розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.06.2014 Франківським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 373.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 12-13).
9 жовтня 2025 року на адресу суду, через систему «Електронний суд» від представника відповідача, адвоката Киришко Оксани Вікторівни, надійшла заява про проведення розгляду справи без її та відповідача участі, із зазначенням щодо відсутності заперечень щодо розірвання шлюбу та визнання позовних вимог (а.с. 17-18).
20 жовтня 2025 року від представника позивача, адвоката Маслякової Тетяни Олександрівни, на адресу суду, через систему «Електронний суд», надійшла заява про проведення розгляду справи без її та позивача участі (а.с. 20).
У судове засідання, призначене на 10.11.2025, сторони не з'явились.
Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, скерованим на його зареєстроване місце проживання (штрихкодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта», R067016753766), яке повернулося на адресу суду без вручення у зв'язку із відсутністю адресата за указаною адресою (а.с. 22).
Суд зазначає, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено у ст. 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.
Враховуючи неявку відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Франківським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львова та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Львова, перебувають у шлюбі, зареєстрованому 27.06.2014, про що зроблено актовий запис № 373 (а.с. 5).
Під час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (а.с. 5 зворот, 6 зворот).
Позивач стверджує, що причиною розірвання шлюбу стали несумісність характерів. Шлюбні стосунки втратили своє значення, оскільки між подружжям виникли непримиренні розбіжності в інтересах та життєвих цінностях. Це призвело до фактичного припинення сімейних стосунків. У зв'язку із цим відновлення подружніх відносин є неможливим.
Відповідач не заперечив проти задоволення позову та просив розгляд справи проводити без його участі.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У постанові від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц Верховний Суд вказав, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».
Отже, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 588/1311/17.
Частиною 1 ст. 51 Конституції України, ст. 24 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.
Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб.
Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладеною у постанові № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) від 15.01.2020.
Cуди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що їх подальше спільне життя подружжя збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, збереження шлюбу є неможливим, оскільки подружжя фактично припинило відносини, а шлюб носить формальний характер.
Враховуючи зазначені позивачем причини розірвання шлюбу, характер їх відносин, наполягання на розірванні шлюбу, твердження, що збереження сім'ї неможливо, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «ПУМБ» № ZAFY-SB1E-MFDE від 28.09.2025 (а.с. 8 зворот), який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 10).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 484,48 грн (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову), та на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягнення з відповідача на користь позивача 484, 48 грн судового збору (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).
На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 10-13, 19, 76-80, 141, 206, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 293 ЦПК України, ст. 56, 104, 105, 110-113 СК України -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 27.06.2014 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м.Львова та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Львова, про що зроблено актовий запис № 373.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок, що становить 50% судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок, що становить 50% судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, відповідно до квитанції № ZAFY-SB1E-MFDE від 28.09.2025.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Текст судового рішення складено 10.11.2025 року.
Суддя: Баран О.І.