10 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/156/25
адміністративне провадження №П/990/156/25
1. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 05 листопада 2025 року частково задовольнив позов у справі № 990/156/25 за позовом ОСОБА_1 (далі - також ОСОБА_1 , позивачка) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - також ВККС України, Комісія, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково, а саме:
- визнав протиправним і скасував рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» стосовно ОСОБА_1 , в частині пункту 98 додатку до цього рішення код кандидата - 0046869, бал - 52,5 та пункту 106 додатку до цього рішення код кандидата - 0052652, бал - 52,5;
- визнав протиправним і скасував пункти 1, 2, 4 резолютивної частини рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)», в частині, що стосується ОСОБА_1 , а саме:
- пункту 103 додатку № 1 - в частині затвердження декодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами);
- пункту 166 додатку № 2 - в частині затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами);
- пункту 101 додатку № 4 - в частині відмови в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», та визнання такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинення участі у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.
- зобов'язав Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно оцінити виконані ОСОБА_1 практичні завдання (тип 2 перше судове рішення - індивідуальний код 0046869; тип 2 друге судове рішення - індивідуальний код 0052652), з урахуванням Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Суд відмовив.
2. Відповідно до з'ясованих Судом обставин, позивачка брала участь у конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема 67 вакантних посад в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ, оголошеного рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23; далі - також конкурс на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах).
3. Складаючи кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах вищевказаного конкурсу, ОСОБА_1 25 лютого 2025 року виконала практичне завдання, за результатами оцінювання якого екзаменаційна комісія ВККС України нарахувала позивачці остаточна оцінку за практичне завдання, а саме: тип 2 перше судове рішення - 52,5 балів (індивідуальний код 0046869); тип 2 друге судове рішення - 52,5 балів (індивідуальний код 0052652).
4. Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 затверджені кодовані результати практичного завдання, виконаного, зокрема, 25 лютого 2025 року, у тому числі ОСОБА_1 . Стосовно позивачки у пункті 98 додатку до рішення № 48/зп-25 (код кандидата - 0046869), виставлено бал - « 52,5», а в пункті 103 додатку до цього ж рішення Комісії (код кандидата - 0052652), виставлений бал - « 52,5».
5. Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 затверджені декодовані та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.
6. Згідно з пунктом 166 додатку 2 до рішення № 49/зп-25 заявником було отримано такі результати: етап конкурсу - «тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду» - « 135 балів», успішно складено; етап конкурсу - «тестування когнітивних здібностей» - « 45,1 балів», успішно складено; етап конкурсу - «виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду», не складено, код кандидата (перше судове рішення) 0046869 - « 53,5 балів», код кандидата (друге судове рішення) 0052652 - « 52,5 балів», бал кандидата за етап кваліфікаційного іспиту - « 105 балів»; бал кандидата за кваліфікаційний іспит - « 285,1 балів», не складено.
7. Пунктом 101 додатку 4 до Рішення № 49/зп-25 ОСОБА_1 відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнано її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинено участь ОСОБА_1 у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.
8. ОСОБА_1 вважала, що вищезгадані рішення в частині, яка її стосується, не відповідають вимогам частини другої статті 19 Конституції України та критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суперечать статті 101 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», прийняті з істотним і невиправним порушенням процедури кваліфікаційного оцінювання щодо незабезпечення однакових стандартів оцінювання результатів виконання практичних робіт, грубим порушенням порядку та методичних вказівок оцінювання практичного завдання та з явним і очевидно свавільним позбавленням права заявника «бути почутим».
9. Окрім цього у позові стверджувалось, що спірні рішення відповідача є необґрунтованими, оскільки не містять мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків щодо результатів оцінювання виконаного нею практичного завдання, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню (визнанню нечинними) у частині, що стосуються позивачки. Зокрема, вказувала, що в екзаменаційній відомості не зазначено, якому критерію/критеріям не відповідає повністю чи в певній частині судове рішення, складене позивачкою, зважаючи на Методичні вказівки з оцінювання.
10. Вказувала позивачка й на інші обставини (перебування членів екзаменаційної комісії на лікарняному та у відрядженні), які, на її переконання, взагалі породжують обґрунтований сумнів у реальності проведення перевірки практичного завдання безпосередньо членами Комісії, як це вимагає закон, що також становить суттєві процедурні порушення.
11. Розглядаючи справу, Верховний Суд частково погодився з вищенаведеними аргументами позивачки по суті спору.
12. Рішення від 05 листопада 2025 року у справі № 990/156/25 Верховний Суд головним чином мотивував тим, що наявне у спірних правовідносинах правове регулювання чітко визначає спосіб оцінювання виконаного конкурсантом практичного завдання, який передбачає перевірку відповідності виконаного завдання встановленим критеріям - Методичним вказівкам з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затвердженим рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 (далі - також Методичні вказівки), із виставленням індивідуальних балів кожним членом екзаменаційної комісії.
13. Відповідно, за позицією Суду, у таких відносинах відповідач, діючи як суб'єкт владних повноважень та дотримуючись принципу належного врядування, повинен був забезпечити наявність відповідної доказової бази, яка б давала можливість як учаснику конкурсу, так і суду, що здійснює перевірку правомірності рішень Комісії, пересвідчитися у дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, та Методичних вказівок, обґрунтованості виставлених балів та відсутності ознак суб'єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання.
14. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, зокрема, екзаменаційні відомості, що складені за результатом перевірки виконаного позивачкою практичного завдання, Верховний Суд з'ясував, що з таких документів неможливо встановити, які конкретні недоліки зазначеного практичного завдання стали підставою для виставлення саме такої остаточної оцінки виконаної ОСОБА_1 роботи та, відповідно, ненабрання позивачкою мінімальної кількості балів, необхідної для продовження її участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.
15. За наведеного, колегія суддів констатувала, що ВККС України не надала жодних доказів на підтвердження того, що екзаменаційна комісія під час перевірки практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 , дотрималась положень Методичних вказівок. Задовольняючи частково позов у справі, яка розглядається, Суд відзначив відсутність відповідних мотивів щодо зазначеного в оскаржених позивачкою рішеннях, що є достатньою і передбаченою законом підставою для визнання їх протиправними та для їх скасування.
16. З такими висновками Верховного Суду я не погоджуюсь, у зв'язку з чим та в порядку частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України викладаю окрему думку.
17. Насамперед звертаю увагу на те, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Застосовуючи вказані положення Основного Закону України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 9901/513/19 виснувала, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально - дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом».
19. Тобто, на відміну від суб'єкта приватного права, ВККС України як державний колегіальний орган суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України (частина перша статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), зобов'язана діяти виключно у тих межах, які окреслені законодавцем, та не має права відступати від правового регулювання, запровадженого законодавцем у певній сфері суспільних відносин, зокрема, виходити за межі наданих їй повноважень, або здійснювати їх реалізацію у спосіб, який законом не передбачений.
20. Правовідносини ж, у яких виник спір у справі № 990/156/25, врегульовані, окрім іншого, Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, яке визначає, зокрема, організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду (далі - добір), кваліфікаційного оцінювання та у зв'язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду.
21. Обов'язковість рішень Комісії є однією з основних засад її діяльності, закріплених у пункті 6 параграфу 3 розділу 1 Загальна частина Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення ВККС України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23; зі змінами).
22. Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів затверджене Комісією відповідно до повноважень, наданих статтею 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є обов'язковим до виконання й безпосередньо врегульовує методику оцінювання учасників іспиту, зокрема, процедуру оцінювання результатів виконання практичного завдання.
23. За змістом підпунктів 5.5.4 та 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання, які затверджуються Комісією та оприлюднюється на її офіційному вебсайті.
24. Поряд із цим, підпунктом 5.1 пункту 5.5 розділу 5 цього ж Положення передбачено, що роботи учасників перевіряються та оцінюються в інформаційній системі.
25. За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів. Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункти 5.5.6 та 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів).
26. Юридичний аналіз вищевказаних норм не вказує на закріплення у них обов'язку членів екзаменаційної комісії здійснювати проставлення конкретних балів окремо за кожен показник оцінювання практичного завдання, що підлягає оцінюванню, та за кожен з показників оцінювання, передбачених Методичними вказівками. Відповідних документів, у яких члени екзаменаційної комісії повинні фіксувати такі оцінки (бали), ані Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, ані Методичними вказівками з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, - не передбачено.
27. Зміст викладених вище приписів Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів засвідчує, що члени екзаменаційної комісії, здійснюючи перевірку виконаного учасником практичного завдання в інформаційній системі та встановлюючи відповідність його змісту показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання, уповноважені виставляти лише загальну індивідуальну оцінку відповідної практичної роботи у діапазоні від 0 до 150 балів, а після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії остаточна оцінка учасника виводиться програмою в інформаційній системі шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5.
28. Саме у такий спосіб, як вказують з'ясовані судовим розглядом справи № 990/156/25 обставини та наявні у її матеріалах докази, включно з наданими у судових засіданнях свідченнями свідків, й діяла Комісія у спірних правовідносинах, здійснюючи оцінювання виконаних позивачкою практичних завдань, а також приймаючи оскаржені у вказаній справі рішення стосовно ОСОБА_1 .
29. Іншого способу та порядку реалізації відповідачем повноважень, наданих йому у спірних правовідносинах, закон, який їх врегульовує, не передбачає, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про те, що оспорені позивачкою рішення Комісії прийняті без дотримання вимог частини другої статті 19 Конституції України та не відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими суд перевіряє законність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
30. Окрему увагу вважаю за необхідне звернути й на вже висловлені Верховним Судом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 17 вересня 2025 року у справі № 990/226/25.
31. У вказаній постанові Верховний Суд цілком слушно та обґрунтовано зазначив, таке:
«сама собою наявність затверджених Методичних вказівок не означає, що в екзаменаційній відомості мали відображатись крім остаточної оцінки практичного завдання також і бали за кожен його елемент.
Це видається недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання в цілому, а не його окремі елементи.
Сама собою відсутність в екзаменаційних відомостях оцінки за кожен елемент оцінювання не свідчить, що членами екзаменаційної комісії було здійснено перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок.
Нерозуміння позивачем критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів є його суб'єктивним, негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання, однак не свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки перевірка практичного завдання кандидатів на посади суддів, як і будь-якого якого іншого письмового іспиту, перш за все є процесом суб'єктивної оцінки екзаменатора, який передбачає значну долю дискреції.
Таке нерозуміння скоріш за все у позивача залишилося б і за умови відображення в екзаменаційній відомості оцінок окремо за кожен елемент практичного завдання, оскільки Методичні вказівки не встановлюють конкретних балів, які можуть бути виставлені за окремі елементи практичного завдання, а лише визначають діапазони, в яких такі бали можуть бути виставлені.
Крім того, таке нерозуміння природньо може викликати у позивача сумніви у об'єктивності членів екзаменаційної комісії і доводи позовної заяви власне і зводяться до цього.
Водночас, такі сумніви не можна визнати обґрунтованими з огляду на анонімний спосіб складання практичного завдання.
Не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання вони перевіряють, члени екзаменаційної комісії позбавлені можливості проявити суб'єктивне ставлення до того чи іншого учасника конкурсу.
Саме анонімність кваліфікаційного іспиту є основною гарантією для його учасників дотримання відповідачем основних його принципів та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об'єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.».
32. Зважаючи на усе вищенаведене, вважаю помилковим викладений у постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 990/156/25 висновок Суду про недотримання ВККС України вимог Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів й Методичних вказівок.
33. У вказаній постанові Суд, констатуючи відсутність доказів у справі на підтвердження того, що екзаменаційна комісія під час перевірки практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 , дотрималась положень Методичних вказівок, зазначив, що таких обставин не підтвердили й показання, надані членами Комісії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які входили до складу екзаменаційної комісії та за клопотанням ВККС України і позивачки були викликані та допитані як свідки у судовому засіданні з питань перевірки та затвердження результатів практичного завдання, виконаного, зокрема, позивачкою.
34. Проте Суд не врахував, що зазначені члени Комісії, підписавши присягу свідка та будучи попередженими про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень або за відмову їх надавати, повідомили про те, що перевірка кожної з робіт здійснювалась ними з урахуванням показників, закріплених у Методичних вказівках, та в межах градації балів, наведених у таких Вказівках, на засадах анонімності, що забезпечується алгоритмами програмного забезпечення Системи автоматизації робочих процесів Комісії, втручання в яку з боку екзаменаторів є повністю унеможливленим як і внесення будь-яких інших даних, які не передбачені функціоналом електронного кабінету екзаменатора.
35. З таких свідчень можна констатувати, що членами екзаменаційної комісії, які здійснювали перевірку виконаних учасниками практичних робіт, були враховані показники Методичних рекомендацій, на підставі яких та в межах передбаченої у цих Вказівках градації балів ними виставлялась загальна оцінка, яка згодом вносилась у систему автоматизації робочих процесів. Ці ж свідчення підтверджують, що сертифіковане програмне забезпечення, застосування якого є обов'язковою умовою втаємничення кандидата, практичне завдання якого перевіряється, не передбачала проставлення окремих оцінок за кожний показник Методичних вказівок.
36. З огляду на це у членів екзаменаційної комісії не існувало як технічної можливості, так і правових підстав для оцінювання виконаного позивачкою практичного завдання в інший спосіб, аніж шляхом виставлення однієї, підсумкової індивідуальної оцінки за результатами перевірки відповідності роботи Методичним вказівкам.
37. У рішенні ж Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 990/156/25 відсутні жодні мотиви про те, чому надані під час розгляду цієї справи показання свідків не можуть бути взяті до уваги як належні, допустимі, достатні та достовірні докази на підтвердження обставин, що охоплені предметом доказування у справі, зокрема, щодо дотримання членами екзаменаційної комісії положень Методичних вказівок, що було ключовим питанням у спорі.
38. Дійшовши висновку про протиправність спірних рішень Комісії з огляду на відсутність у них мотивів щодо детальної інформації про бали позивачки за виконані нею практичні завдання окремо за кожен з елементів оцінювання, визначених у Методичних вказівках, Суд не вказав, які саме норми права зобов'язують ВККС України здійснювати перевірку та оцінювання завдань саме у той спосіб, на якому наполягає ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, та відображати детальні бали за кожен з елементів, яким має відповідати виконана кандидатом робота, згідно з Методичними вказівками, у мотивах своїх рішень, прийнятих у процедурі кваліфікаційного оцінювання.
39. На тому, що фіксація та відображення у будь-якій формі (зокрема і в екзаменаційній відомості) міркувань чи висновків членів екзаменаційної комісії, що проводили перевірку практичного завдання, стосовно окремих показників та елементів, яким воно не відповідало, не передбачено положеннями чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного іспиту, так і його методику наполягала й представник відповідача у відзиві на позовну заяву та під час розгляду справи у судових засіданнях.
40. Такі твердження, з огляду на вищевикладені мотиви, є слушними, оскільки приписи Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, процитовані Судом у постанові, що до якої викладається окрема думка, такого обов'язку не встановлюють, а отже не можуть бути покладені в основу обґрунтувань висновку Суду про невмотивованість спірних рішень Комісії та їх протиправність з вказаної підстави.
41. Суд, дійшовши фактично протилежного висновку, вищенаведених аргументів Комісії не спростував і не зазначив заснованих на доказах та доведених фактичних обставинах справи обґрунтувань щодо їх відхилення.
42. Вважаю, що охоплені предметом спору у справі № 990/156/25 рішення ВККС України є належно вмотивованими і жодних прав позивачки не порушують, не утруднюють можливість їх захисту в порядку, визначеному законом, та не становлять непропорційного втручання у її права.
43. Додатково до вищевказаного зазначаю, що повноваження стосовно перевірки виконаного учасником практичного завдання на відповідність змісту цього завдання показникам (методичним вказівкам) з його оцінювання здійснюються членами екзаменаційної комісії з певною свободою розсуду та за їх внутрішнім переконанням і належать виключно їм, а отже є дискреційними. Втручатись у такі повноваження і перебирати їх на себе не вправі жоден інший суб'єкт, зокрема й суд, який здійснює судовий контроль у відповідних межах.
44. Якщо виходити з буквального тлумачення норм пунктів 5.5.5 та 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, то оцінювання роботи у діапазоні від 0 до 150 балів здійснюється кожним членом екзаменаційної комісії за результатами перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.
45. Тобто виставлення індивідуальної оцінки роботи здійснюється за результатами саме оцінювання, а не перевірки виконаного кандидатом практичного завдання, під час якої члени екзаменаційної комісії, діючи з певною свободою розсуду, однак виключно в межах визначеної Методичними вказівками градації балів, керуючись власним внутрішнім переконанням, встановлюють відповідність змісту завдання відповідним показникам (методичним вказівкам) з його оцінювання.
46. Важливо ще раз наголосити, що проставлення і документальна фіксація конкретних балів за кожен з елементів роботи відповідно до показників оцінювання практичного завдання під час його перевірки законом не передбачені. Закон не встановлює способу та порядку фіксації балів за кожен окремий елемент роботи з виконання практичного завдання, виставлених під час перевірки практичного завдання й передбачає таку правову регламентацію, за якої у членів екзаменаційної комісії наявне повноваження щодо виставлення лише однієї узагальненої індивідуальної оцінки за наслідком оцінювання результатів виконання практичного завдання, що й реалізовано в Системі автоматизації робочих процесів Комісії, з чого констатується відповідність закладених у ній програмних алгоритмів вимогам закону.
47. З цих підстав вважаю, що проведення Комісією повторного оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань на підставі ухваленого у справі № 990/156/25 рішення Верховного Суду від 05 листопада 2025 року не відповідатиме положенням частини другої статті 19 Конституції України, оскільки у такому разі вимагатиме від ВККС України діяти не у спосіб, передбачений законом, та за відсутності у відповідача правових підстав, технічної і фізичної можливості провести оцінювання робіт позивача саме у такий спосіб, який визначив Суд.
48. Більше того, за приписами пункту 1.6 розділу 1 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів основними принципами іспиту є об'єктивність, неупередженість, запобігання конфлікту інтересів, прозорість, рівність умов для його учасників та дотримання встановлених законодавством правил поведінки щодо конфлікту інтересів.
49. Цим же Положенням у підпунктах 6.1.1 - 6.1.3 пункту 6.1, пункті 6.2 та підпунктах 6.3.2 - 6.3.2.3 пункту 6.2 розділу 6 встановлені стадії встановлення результатів іспиту: затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту; затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту; затвердження загальних результатів іспиту.
50. Визначено, що результати кожного етапу іспиту декодуються після перевірки та оцінювання усіх робіт, а у рішенні про затвердження кодованих результатів етапу іспиту зазначається лише код учасника, його бал та результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»).
51. Наведене правове регулювання покликане забезпечити неухильне дотримання основних принципів іспиту на усіх його етапах, зокрема, під час виконання практичного завдання, для чого усі роботи учасників відповідної процедури суддівської кар'єри в межах кваліфікаційного оцінювання деперсоніфікуються і знеособлюються шляхом присвоєння відповідного коду учасника, тобто є анонімними. Відповідно, член екзаменаційної комісії, який перевіряє роботу з виконання практичного завдання не може бути обізнаний з персональними даними та будь-якою іншою персоніфікованою інформацією щодо учасника, робота якого перевіряється, до моменту завершення перевірки та оцінювання усіх робіт.
52. Такі умови складання іспиту дозволяють членам комісії залишатись об'єктивними і неупередженими, запобігають конфлікту інтересів й уможливлюють прозорість та рівність умов для усіх без винятку його учасників.
53. Однак, ухвалене у справі № 990/156/25 рішення Суду по суті спору містить персональні дані ОСОБА_1 та конкретні результати її оцінювання в балах за кожне з виконаних нею практичних завдань, зокрема, й резолютивна частина зазначеного судового рішення, яка підлягає виконанню в примусовому порядку. Таке рішення ухвалене Судом у відкритому судовому засіданні та відповідно до Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» підлягає оприлюдненню в порядку, визначеному законом, а також буде доступне до перегляду Комісії як стороні у справі у повному обсязі, що дозволяє бути обізнаним про його зміст кожному члену ВККС України.
54. У такій ситуації Суд, зобов'язавши ВККС України провести повторне оцінювання виконаних позивачкою практичних завдань й розкривши в судовому рішенні усю інформацію про такого учасника і про результати оцінювання виконаних нею робіт, фактично змусив Комісію реалізувати наявні у неї повноваження в умовах, у яких нівельована можливість забезпечити анонімність роботи учасника як однієї з засад проведення процедур суддівської кар'єри, що, очевидно, ставить під загрозу дотримання усіх передбачених законом основних принципів іспиту та суперечить наявному у спірних правовідносинах правовому регулюванню.
55. Окрім цього, згідно з усталеним правозастосуванням Верховного Суду в питанні меж судового контролю за рішеннями ВККС України, прийнятими нею за результатом реалізації дискреційних повноважень, такі рішення можуть бути оскаржені до суду, однак суд, з'ясовуючи питання їх відповідності критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряє лише те, чи не є викладені у такому рішенні висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів, чи не було допущено адміністративним органом при здійсненні ним дискреційних повноважень свавільного втручання у права і свободи особи, чи не була надана органові дискреція необмеженою, чи не вийшов він за межі дискреції.
56. Законодавство, що врегульовує спірні у цій справі правовідносини, не вказує на наявність у ВККС України необмеженої дискреції, оскільки з достатньою чіткістю визначає порядок перевірки та оцінювання результатів виконання практичного завдання кандидатами на посаду судді відповідної інстанції та спеціалізації, зокрема, установлює спосіб реалізації такого повноваження ВККС України шляхом виставлення однієї індивідуальної оцінки за виконання практичного завдання, визначає конкретну градацію балів та умови допуску до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, що робить їх зрозумілими і передбачуваними у застосуванні. Зміст оскаржених у справі рішень відповідача не вказує на те, що Комісії вийшла за межі наданої їй дискреції.
57. З'ясовані у справі № 990/156/25 обставини не підтверджують того, що у оскаржених у вказаній справі рішеннях Комісії не було наведено відповідних обґрунтувань, наявність яких обумовлена приписами конкретних правових норм, або що зазначені у них висновки були помилковими щодо фактів, довільними або нераціональними. Тобто підстав для визнання протиправними та скасування оскаржених позивачем рішень Комісії в межах наявних у Суду повноважень стосовно судового контролю за такими адміністративним актами - фактично не існувало.
58. В обсязі наявних у справі доказів відсутні підставі стверджувати, що виставлені позивачці індивідуальні бали за результатами оцінювання виконаного нею практичного завдання були очевидно заниженими та/або дискримінаційними у порівнянні з іншими кандидатами, які брали участь у доборі, або того, що між виставленими їй балами існували суттєві розбіжності, які могли викликати сумнів у якості та об'єктивності оцінювання й потребували переоцінки виконаної ОСОБА_1 роботи. За таких обставин й потреби у наведенні у спірних рішеннях Комісії додаткових мотивів на обґрунтування саме такої оцінки позивачки з метою переконання кожного у законності таких рішень - не виникло.
59. Доречно зауважити, що передбачений законом механізм фіксування лише остаточних балів - спочатку кожним членом комісії та в подальшому підсумкового балу, без проставлення балів за кожним показником, можливо не є досконалим, проте не можна стверджувати про те, що внаслідок цього Комісія допустила порушення яких-небудь вимог нормативно - правових актів, якими регламентована процедура оцінювання виконаного кандидатом практичного завдання, оскільки такі акти станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин були чинними і підлягали обов'язковому застосуванню. Суд, з огляду на наявні у нього повноваження та закріплені у Конституції України засади поділу влади, не вправі змінювати таке правове регулювання й перебирати на себе функції нормотворчої діяльності відповідних суб'єктів.
60. У підсумку вважаю, що спірні рішення ВККС України є належним чином мотивовані та відповідають закону, прав позивача не порушують, у зв'язку з чим у задоволенні позову у справі № 990/156/25 належало відмовити.
Суддя Наталія КОВАЛЕНКО