03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 821/3195/15-а
адміністративне провадження № К/9901/23988/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Загороднюка А.Г.,
за участі:
секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Аль-Раджабі Ю.В.,
представника відповідача-2 - Садонової В.Ю., Шишенка Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 (головуючий суддя - Князєв В.С.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді - Коротких А.Ю., Ключкович В.Ю.)
у справі № 821/3195/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України в особі голови Грицака Василя Сергійовича,
Управління Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника Ярмака Дмитра Борисовича
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, визнання дій протиправними, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України в особі голови Грицака В.С. (далі - відповідач-1), Управління Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника Ярмака Д.Б. (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням уточненого позову, просив:
- визнати незаконними дії Служби безпеки України в частині невиконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України в частині непризначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області у відповідності до наказу голови Служби безпеки України № 28-ос «По особовому складу» від 15.01.2014;
- визнати незаконною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області в частині невиконання наказу голови Служби безпеки України № 28-ос «По особовому складу» від 15.01.2014 щодо призначення на посаду начальника відділу в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області;
- визнати незаконною бездіяльність Служби безпеки України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу в Управління Служби безпеки України в Херсонській області;
- визнати незаконними дії Управління Служби безпеки України в Херсонській області по невиконанню наказу голови Служби безпеки України № 10/75-ос «По особовому складу» від 06.11.2014;
- визнати незаконними дії (бездіяльність) голови Служби безпеки України та начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо порушення термінів перебування полковника ОСОБА_1 у розпорядженні за наказами голови Служби безпеки України № 28-ос «По особовому складу» від 15.01.2014 та № 10/75-ос «По особовому складу» від 06.11.2014 у відповідності до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України;
- визнати незаконним та скасувати наказ голови Служби безпеки України № 810-ос «По особовому складу» від 22.08.2015;
- винести рішення суду про поновлення ОСОБА_1 в Управлінні служби безпеки України в Херсонській області по посаді начальника відділу у відповідності до наказу Голови Служби безпеки України № 28-ос «По особовому складу» від 15.01.2014;
- поновити ОСОБА_1 на військової службі в Службі безпеки України з 08.09.2015;
- зобов'язати Голову Служби безпеки України провести призначення ОСОБА_1 по посаді начальника відділу в Службі безпеки України;
- включити до списку особового складу Служби безпеки України ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ Управління Служби безпеки України в Херсонській області «По особовому складу» від 08.09.2015 № 624-ос;
- стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.08.2015 по дату поновлення на роботі, стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області недоплачену суму коштів (грошового забезпечення) в розмірі на день ухвалення рішення суду;
- стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000, 00 грн;
- стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000, 00 грн;
- стягнути зі Служби безпеки України недоплачену суму коштів (одноразову винагороду) за тривалу безперервну військову службу;
- стягнути недоплачену суму коштів (заборгованість) з Управління Служби безпеки України в Херсонській області (згідно до розрахунку в додатку), понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі, прийняти постанову про негайне виконання постанови суду з дати оголошення рішення;
- встановити Службі безпеки України в особі голови Грицака B.C. та Управлінню Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника управління Зубкова О.П. термін надання звіту про виконання судового рішення до суду.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що оскаржуваним наказом відповідача-1 позивача звільнено з військової служби. Підставою для прийняття такого наказу став висновок про неможливість подальшого службового використання. Позивач зауважує, що указаний висновок не є законодавчо визначеною підставою для звільнення, а тому такий не може слугувати підставою для припинення проходження військової служби. Позивач підкреслює, що у висновку зазначено, що неможливість призначення обумовлено відсутністю вакантних посад в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області та регіональних управліннях. Наголошує, що відповідачем-2 не надано жодних доказів на підтвердження відмови ОСОБА_1 від запропонованих вакансій. Також, указує, що відповідач-2 не зазначив норму законодавства, яка зобов'язує позивача надати згоду щодо призначення позивача на вакантні посади. За позицією позивача, в оскаржуваному наказі про звільнення не зазначено конкретну підставу звільнення позивача. Також позивачем указується на бездіяльність відповідачів в частині невиконання наказів від 15.01.2014 № 28-ос та від 06.11.2014 № 10/75-ос «По особовому складу» щодо призначення позивача на посаду начальника відділу в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області та порушення термінів перебування позивача у розпорядженні відповідно до означених наказів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 позов задоволено частково. Визнано незаконними дії голови Служби безпеки України та начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо порушення термінів перебування полковника ОСОБА_1 у розпорядженні за наказом голови Служби безпеки України № 28-ос від 15.01.2014 та № 10/75-ос від 06.11.2014. Стягнуто зі Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції керувався тим, що враховуючи неможливість використання позивача на службі через відсутність вакантних посад, які б він хотів зайняти та відмови від інших посад, позивач був правомірно звільнений зі служби. Разом з тим, суд першої інстанції установив про порушення відповідачами термінів перебування позивача у розпорядженні командира, що стало підставою для задоволення позовних вимог лише у цій частині.
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2018 скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2017, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Служби безпеки України в частині невиконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України в частині непризначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області у відповідності до наказу голови Служби безпеки України № 28-ос «По особовому складу» від 15.01.2014 та наказу голови Служби безпеки України № 10/75-ос «По особовому складу» від 06.11.2014. Визнано протиправною бездіяльність начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області Ярмака Д.Б. по невиконанню наказів голови Служби безпеки України № 28-ос «По особовому складу» від 15.01.2014, № 10/75-ос «По особовому складу» від 06.11.2014. Визнано протиправною бездіяльність голови Служби безпеки України та начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо порушення термінів перебування ОСОБА_1 у розпорядженні за наказами голови Служби безпеки України № 28-ос «По особовому складу» від 15.01.2014 та № 10/75-ос «По особовому складу» від 06.11.2014 у відповідності до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Служби безпеки України № 810-ос «По особовому складу» від 22.08.2015. Поновлено ОСОБА_1 на військовій службі в органах Служби безпеки України з 22.08.2015. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Служби безпеки України в Херсонській області «По особовому складу» від 08.09.2015 № 624-ос. Поновлено ОСОБА_1 в списках особового складу Управління Служби безпеки України в Херсонській області. Стягнуто з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.08.2015, яке на час ухвалення рішення складає 273 226 грн 43 коп. Стягнуто з Управління Служби безпеки України в Херсонській області, Служби безпеки України за рахунок бюджетних асигнувань в рівних частинах на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 75 000 грн 00 коп. Стягнуто з Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн 00 коп. та 3000 грн 00 коп. відповідно. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
6. Суд апеляційної інстанції задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував своє рішення тим, що відповідачами не надано доказів на підтвердження обставин скорочення штату, або організаційно-штатних змін в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області. При цьому, висновок про неможливість подальшого службового використання, який став підставою для звільнення позивача, за висновком апеляційного суду, не може бути самостійною підставою для звільнення позивача. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідачів в частині невиконання наказів № 28-ос та № 10/75-ос щодо працевлаштування позивача.
7. Постановою Верховного Суду від 18.02.2021 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
8. Підставою для направлення справи на новий розгляд в апеляційний суд слугував висновок суду касаційної інстанції про порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону в частині невжиття належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.
9. Коротко описати мотиви Верховного Суду при ухваленні постанови від 18.02.2021 можна так.
9.1. Правомірність наказів голови Служби безпеки України від 15.01.2014 № 28-ос та від 06.11.2014 № 10/75-ос не є предметом перевірки у межах розгляду цієї справи. Судовими рішеннями у справі № 821/1702/15-а установлено пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогами щодо оскарження означених наказів.
9.2. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
9.3. Апеляційний суд залишив поза увагою та не надав належної оцінки доводам відповідачів про вжиття останніми заходів по вирішенню питання щодо призначення позивача на посаду.
9.4. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що відповідно до норм Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої Наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 № 772, висновок є саме рішенням про неможливість подальшого службового використання позивача в органах, підрозділах, закладах, установах.
9.5. Апеляційний суд не надав належного аналізу позовним вимогам ОСОБА_1 про поновлення в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області на посаді начальника відділу у відповідності до наказу Голови Служби безпеки України.
10. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, в іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 залишено без змін.
11. При новому розгляді справи апеляційний суд виснував про те, що відповідачами на виконання вимог законодавства вчинялися всі залежні від них та необхідні дії, спрямовані на подальше використання ОСОБА_1 на службі. Разом з тим, позивач систематично відмовлявся від призначення на ряд постійних посад в органах Служби безпеки України, які йому пропонувалися. Така поведінка позивача об'єктивно свідчила про його небажання продовжувати службу взагалі, позаяк прагнення проходити службу виключно на чітко визначені посаді не узгоджується з метою військової служби. У підсумку суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про правомірність звільнення позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що хоча у межах цієї справи вбачається порушення термінів перебування полковника ОСОБА_1 у розпорядженні за наказами голови Служби безпеки України № 28-ос «По особовому складу» від 15.01.2014 та № 10/75-ос «По особовому складу» від 06.11.2014, однак останнє мало під собою об'єктивне підґрунтя - вчинення відповідачами активних дій з метою забезпечення подальшого використання військовослужбовця на службі, що виключає можливість визнання дій (бездіяльності) суб'єктів владних повноважень протиправними.
Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування
12. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, постановити нове рішення про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
13. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач указує пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексі адміністративного судочинства України.
14. Аналіз змісту касаційної скарги дає підстави вважати, що обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексі адміністративного судочинства України, скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.12.2020 у справі № 808/539/17, від 21.02.2020 у справі № 809/1353/16, від 13.03.2020 у справі № 813/2688/16, від 31.01.2018 у справі № 824/3229/14-а, від 11.07.2018 у справі № 816/1232/17, від 17.03.2020 у справі № 826/510/16, від 02.06.2020 у справі №826/24208/15, від 11.06.2020 у справі № 826/5602/16, від 01.07.2020 у справі № 826/15015/15, від 13.08.2020 у справі № 821/3795/15-а, від 10.09.2020 у справі № 806/1149/16, де Верховний Суд переглядав рішення судів першої та/або апеляційної інстанцій на предмет правильності застосування судами норм матеріального права (загалом приписів загального трудового законодавства) при вирішенні спорів, пов'язаних із звільненням у зв'язку із скороченням штату або внаслідок змін в організації праці.
15. У цьому аспекті позивач наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції не встановив, чи дійсно у відповідача-2 мали місце організаційно-штатні зміни або скорочення штату. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано кількості вакантних посад на час попередження позивача про наступне вивільнення, яким чином відповідачами вирішувалось питання пропозиції певних вакантних посад позивачу, яким чином здійснювалось вирішення питання призначення працівників, що підлягали вивільненню, на вакантні посади, чи було враховано відповідачем при пропозиції позивачу вакантних посад його кваліфікаційний рівень, досвід роботи та продуктивність праці та чи здійснювався відповідачем порівняльний аналіз кваліфікації поліцейських, що перебували на службі в органі, що реорганізовувався, при пропозиції їм вакантних посад та призначенні їх на ці посади, в аспекті порівняння їх кваліфікації з кваліфікацією позивача.
16. На обґрунтування доводів щодо порушення судами норм процесуального права скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не надано належну правову оцінку усім зібраним у справі доказам; суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Позиція інших учасників справи
17. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідачів з доводами та вимогами касаційної скарги позивача не погоджується, просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги
18. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі № 821/3195/15-а та, зокрема, витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду матеріали справи №821/3195/15-а.
19. Ухвалою від 13.12.2021 повторно витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 821/3195/15-а.
20. До суду 01.12.2022 надійшли матеріали адміністративної справи № 821/3195/15-а. 01.12.2022 до відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду надійшли додаткові матеріали у справі, яким надано гриф секретності «Таємно».
21. Ухвалою від 13.12.2022 Верховний Суд закінчив підготовчі дії по справі, призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні на 07.02.2023 на 14 год 00 хв.
22. У судовому засіданні 07.02.2023 клопотання позивача задоволено, відкладено розгляд справи до 07.03.2023 до 14 год 00 хв.
23. За клопотанням позивача 07.03.2023 розгляд справи відкладено до 21.03.2023 до 14 год 00 хв.
24. У судовому засіданні 21.03.2023 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. про зупинення провадження у справі № 821/3195/15-а задоволено. Зупинено провадження у справі № 821/3195/15-а за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України в особі голови Грицака В.С., Управління Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника Ярмака Д.Б. про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, визнання дій протиправними, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
25. Ухвалою від 04.09.2025 Верховний Суд поновив провадження у справі № 821/3195/15-а (касаційні провадження № К/9901/23988/21, № К/990/6449/22) за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України в особі голови Грицака В.С., Управління Служби безпеки України в Херсонській області в особі начальника Ярмака Д.Б. про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, визнання дій протиправними, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Призначив справу № 821/3195/15-а (провадження № К/9901/23988/21, № К/990/6449/22) до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін на 23.09.2025 о 15 год 30 хв для вирішення заяв ОСОБА_1 .
26. У судовому засіданні 23.09.2025 заяви позивача від 06.08.2025 зареєстрованих в суді 07.08.2025 за вхідним номером К/9901/23988/21, К/990/6449/22 повернуто без розгляду, у розгляді справи оголошено перерву до 21.10.2025 до 14 год 00 хв.
27. У засіданні 21.10.2025 у розгляді справи оголошено перерву до 28.10.2025 до 16 год 00 хв.
28. У судовому засіданні 28.10.2025 уточнену касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду, оголошено перерву у розгляді справи до 29.10.2025 до 14 год 00 хв.
29. У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги касаційної скарги, просили рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
30. Представники відповідача-2 заперечували проти задоволення касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу.
31. Суд 29.10.2025 оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та призначив дату проголошення судового рішення до 03.11.2025 об 09 год 30 хв.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
32. ОСОБА_1 проходив службу в органах Служби безпеки України з січня 1998 року.
33. З 2013 року позивач проходив службу на посаді начальника відділу Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Донецькій області.
34. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
35. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
36. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
37. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
38. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
39. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
40. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
41. Частинами першою та другою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
42. За правилами частини першої статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
43. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.
44. За правилами частини першої статті 20 Закону України «Про Службу безпеки України» умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
45. Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 затверджено Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (далі - Положення № 1262/2007), яке відповідно до пункту 1 розділу I визначає порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час.
46. Розділом IV Положення № 1262/2007 урегульовано питання щодо призначення на посади та переміщення по службі.
47. За приписами підпунктів «а», «б» пункту 48 розділу IV Положення № 1262/2007 зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів) допускається: за службовою потребою (після закінчення вищого військового навчального закладу Служби безпеки України, в разі переведення військовослужбовців до нового місця служби) - до 1 місяця; у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до 3 місяців.
48. Відповідно до абзаців дев'ятого-дванадцятого пункту 48 розділу IV Положення № 1262/2007 після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні прямого начальника (командира), а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.
Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження прямих начальників (командирів) наказами по особовому складу начальників, які мають право призначення на ці посади.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, в основній та встановлених законодавством додаткових відпустках із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.
За військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження прямих начальників (командирів), зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
49. Згідно з підпунктом «б» пункту 61 розділу VII Положення № 1262/2007 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас Збройних Сил України:
осіб рядового, сержантського і старшинського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час;
осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час, у разі недоцільності використання їх у запасі Служби безпеки України або на їх прохання;
50. Абзацами сьомим-дев'ятим пункту 61 розділу VII Положення № 1262/2007 визначено, що звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється за підставами, передбаченими пунктами 62 і 63 цього Положення, як правило, без зарахування в розпорядження прямих начальників (командирів).
Рішення про звільнення з військової служби в запас або у відставку доводиться до відома військовослужбовців Служби безпеки України, як правило, не пізніше ніж за два місяці до подання про звільнення. Безпосередні та прямі начальники проводять з ними особисті бесіди.
Порядок звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби визначається Головою Служби безпеки України.
51. Відповідно до підпункту «г» пункту 63 розділу VII Положення № 1262/2007 особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
52. Механізм реалізації вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджена Наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 №772 (далі - Інструкція № 772).
53. За правилами пункту 4.9. розділу IV Інструкції № 772 зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.
Зарахування у розпорядження відповідних начальників (із зазначенням їх конкретних посад) проводиться наказами по особовому складу з обов'язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, їх начальниками в установленому порядку. У розпорядження Голови Служби безпеки України зараховуються лише начальники органів, закладів, установ та самостійних підрозділів Центрального управління, які призначаються та звільняються з посад Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України; інші начальники, з числа зазначених осіб, зараховуються у розпорядження заступників Голови Служби безпеки України відповідно до розподілу функціональних обов'язків. На підставі цих наказів підрозділи кадрового забезпечення вчиняють відповідні записи в облікових документах військовослужбовця.
Зарахування у розпорядження відповідних начальників за службовою потребою (підпункт «а» пункту 48 Положення) допускається тільки стосовно тих військовослужбовців, які закінчили вищий військовий навчальний заклад Служби безпеки України, перед призначенням їх на посаду та тих, які переміщуються по службі з одного органу, підрозділу, закладу, установи до іншого.
Начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов'язані організовувати їх службову діяльність, здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення, інших нормативно-правових актів та несуть відповідальність за дотримання встановлених термінів перебування підлеглих у розпорядженні. Вони зобов'язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України або його заступників, приймаються відповідно Головою Служби безпеки України або його заступниками за погодженням з ним. Управління роботи з особовим складом здійснює загальний контроль за дотриманням встановлених термінів перебування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядженні відповідних начальників, а стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, також вносить пропозиції щодо їх подальшого службового використання.
54. Відповідно до пункту 4.10. розділу IV Інструкції № 772 зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт «б» пункту 48 Положення) здійснюється у разі звільнення їх з посад у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку із зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів) відповідно до актів законодавства України та нормативно-правових актів чи інших розпорядчих документів Служби безпеки України, якими визначаються мета, зміст та терміни проведення цих заходів. При проведенні організаційних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, разом з організаційно-штатними пропозиціями подаються в установленому порядку пропозиції щодо подальшого використання військовослужбовців, посади яких скорочуватимуться. З військовослужбовцем, якого звільнено з посади у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів та зараховано у розпорядження, начальник, у розпорядження якого він зарахований (з тим, який зарахований у розпорядження Голови Служби безпеки України, Голова Служби безпеки України чи за його дорученням один із його заступників або начальник Управління роботи з особовим складом), проводить бесіду, під час якої ознайомлює його з цим наказом, роз'яснює права та обов'язки, пов'язані з перебуванням у розпорядженні, а також попереджає про те, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні він не буде призначений на штатну посаду відповідно до пунктів 44-46 Положення, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі. Результати цієї бесіди оформлюються довідкою (рапортом), яка (який) долучається до частини «Особова справа» матеріалів особової справи військовослужбовця.
При комплектуванні вакантних посад в органах, підрозділах, закладах, установах у першу чергу розглядаються питання про призначення на ці посади військовослужбовців, посади яких скорочуються або які зараховані в розпорядження відповідних начальників у зв'язку з проведенням організаційних заходів. Їх призначення на посади здійснюється відповідно до вимог пунктів 1.3, 4.3 цієї Інструкції.
У разі відсутності в органі, підрозділі, закладі, установі рівної посади, яку займав військовослужбовець до зарахування в розпорядження, керівник цього органу, підрозділу, закладу, установи не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку перебування військовослужбовця в розпорядженні організовує через Управління роботи з особовим складом підбір відповідних посад у системі Служби безпеки України з урахуванням його фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності. Зазначені заходи не проводяться у випадку прийняття посадовою особою, визначеною у пункті 67 Положення, рішення про задоволення клопотання (поданого рапорту) військовослужбовця, який зарахований у розпорядження, про звільнення з військової служби у Службі безпеки України у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
У разі неможливості призначення військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на рівну посаду він призначається на нижчу посаду (не більше як на один ступінь), а за його бажанням чи згодою згідно з поданим рапортом - на будь-яку іншу нижчу або підлягає звільненню з військової служби в установленому порядку. Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні (з урахуванням його продовження відповідно до пункту 4.14 цієї Інструкції, але не пізніше ніж через 6 місяців з дня зарахування у розпорядження відповідного начальника) та у разі прийняття з урахуванням вимог чинного законодавства України, якими встановлено додаткові гарантії соціального захисту для окремих категорій осіб, рішення про неможливість подальшого його службового використання в органах, підрозділах, закладах, установах складається (стосовно тих, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, Управлінням роботи з особовим складом) та затверджується їх керівниками (стосовно тих, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, - Головою Служби безпеки України) висновок, який долучається до матеріалів на звільнення військовослужбовця з військової служби. У зазначеному висновку в обов'язковому порядку зазначаються: біографічні дані військовослужбовця (прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, стаж військової служби); остання посада перед зарахуванням у розпорядження з датою призначення на неї; строк останнього перебування в розпорядженні; вжиті заходи щодо подальшого службового використання цього військовослужбовця та посадові особи, які брали участь у цих заходах; результати медичного огляду в разі направлення військовослужбовця до військово-лікарських комісій для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я; результати вжитих заходів та висновки щодо подальшого службового використання військовослужбовця.
Заходи, передбачені абзацом четвертим цього пункту, стосовно зарахованих у розпорядження військовослужбовців, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, виконуються після виходу їх на службу з урахуванням строку перебування у розпорядженні, що залишився, але не пізніше 3-х місяців з дня їх виходу з відпустки.
55. Згідно з пунктом 4.13. розділу IV Інструкції № 772 звільнення військовослужбовця з посади та зарахування його в розпорядження відповідного начальника провадиться не раніше дня видання наказу по особовому складу про таке звільнення з посади та зарахування в розпорядження, а у разі, якщо таке звільнення з посади здійснюється у зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів - із дня набрання чинності наказом про зміни в штаті або дня, зазначеного в цьому наказі.
56. Час перебування військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні відповідного начальника, на лікуванні, в щорічній основній, додаткових, творчих, соціальних відпустках та відпустках у зв'язку із хворобою, за сімейними обставинами та з інших поважних причин, продовжує строк цього розпорядження на період перебування військовослужбовця на лікуванні у зазначених відпустках, про що видаються відповідні накази по особовому складу щодо продовження строку перебування в розпорядженні (пункт 4.14. розділу IV Інструкції № 772).
57. Пунктом 7.2. розділу IV Інструкції № 772 передбачено, що військовослужбовці, які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів (у разі неможливості використання по службі у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) і які не набули права на пенсію за вислугою років, попереджаються начальником органу, підрозділу, закладу, установи про звільнення з військової служби через ознайомлення з висновком, зазначеним у пункті 4.10 цієї Інструкції (шляхом залишення на ньому особистого підпису).
58. За правилами пункту 7.4. розділу IV Інструкції № 772 з військовослужбовцями, які звільняються за однією з підстав, передбачених підпунктами «а»-«д», «з», «ї» пункту 62 Положення та підпунктами «а»-«д», «и» пункту 63 Положення, перед звільненням із військової служби проводиться не менше двох індивідуальних бесід.
Бесіди перед звільненням проводяться, зокрема, з військовослужбовцями, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників, - начальником, у розпорядженні якого вони перебувають, чи за його дорученням одним із його заступників, а з військовослужбовцями, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, - Головою Служби безпеки України чи за його дорученням одним із його заступників або начальником Управління роботи з особовим складом.
До участі в бесідах у разі потреби залучаються співробітники підрозділів кадрового забезпечення, фінансових та юридичних підрозділів.
Якщо під час бесід військовослужбовцями, що звільняються, порушені питання, які не можуть бути вирішені начальниками, що проводять бесіди, останні доповідають їх з викладенням довідкових даних старшому прямому начальнику для прийняття рішення.
Перша бесіда проводиться завчасно перед поданням до звільнення, під час якої роз'яснюються підстави і строки подання до звільнення, пільги та переваги з працевлаштування і матеріально-побутового забезпечення, надаються необхідні роз'яснення з інших питань, встановлюється підрозділ Центрального управління, регіональний орган Служби безпеки України чи військовий комісаріат для направлення військовослужбовця на військовий облік та місце його проживання після звільнення, з'ясовуються прохання військовослужбовця.
При цьому з військовослужбовцем обговорюються питання перебування його в запасі, керівництвом органу, підрозділу, закладу, установи визначається вид запасу.
З військовослужбовцями, які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі, перша бесіда проводиться під час оголошення їм рішення про неможливість залишення на військовій службі (абзац п'ятий пункту 1.4 цієї Інструкції).
Друга бесіда проводиться безпосереднім начальником перед надсиланням подання до звільнення, під час якої надаються відповіді на запитання і прохання, висловлені військовослужбовцем під час першої бесіди, уточнюються підстави звільнення з урахуванням висновку військово-лікарської комісії та інші питання, пов'язані зі звільненням.
Зміст проведених бесід відображається в листках бесід, що підписуються начальниками, які проводили бесіди, та військовослужбовцем, що звільняється. Листки бесід долучаються до частини «Особова справа» матеріалів особової справи військовослужбовця.
У разі відмови військовослужбовця підписати листок бесіди його підписує начальник, який проводив бесіду, та особи, присутні під час бесіди, із зазначенням факту відмови.
59. Згідно з пунктами 7.15., 7.16. розділу IV Інструкції № 772 наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником.
Виключення військовослужбовців, які звільнені з військової служби, зі списків особового складу проводиться на підставі відповідного наказу з урахуванням часу на здавання посади.
Після видання наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця із військової служби підстави звільнення (пункти 62 і 63 Положення) зміні не підлягають, якщо під час звільнення не допущено порушення чинного законодавства і не виявлено нових обставин, пов'язаних зі звільненням.
Позиція Верховного Суду
60. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
61. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
62. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.
63. Насамперед зауважимо, що за правилами частини п'ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
64. Отже, ключовим при вирішенні справи у цьому касаційному провадження є питання щодо дотримання апеляційним судом при новому розгляді справи вимог процесуального закону в частині врахування мотивів та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.02.2021, короткий опис яких наведено у пункті 9 цієї постанови. При цьому суд касаційної інстанції обмежений межами перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
65. Так, суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи установив, що матеріалами справи підтверджується, що Управлінням Служби безпеки України в Херсонській області вживалися заходи по вирішенню питання щодо призначення позивача на посаду, зокрема направлялися запити до Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України щодо наявності вакантних посад у регіональних органах Служби безпеки України. Також, позивачу пропонувались посади рівня начальника відділу та на одну ступінь нижче в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області та регіональних органах Служби безпеки України, надавались списки вакантних посад. Однак від указаних посад позивач відмовлявся.
66. Про вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на подальше використання позивача на службі, як установив апеляційний суд, свідчить і те, що Управління Служби безпеки України в Херсонській області направляло запити до територіальних управлінь Служби безпеки України щодо можливості подальшого проходження ОСОБА_1 військової служби. Водночас за наслідками розгляду таких запитів обласними управліннями Служби безпеки України надсилалися відповіді щодо неможливості продовження служби в органі або щодо відсутності вакантних посад відповідного рівня.
67. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
68. Отже, суд апеляційної інстанції установив, що відповідачами на виконання вимог Положення № 1262/2007 та Інструкції № 772 вчинялися всі залежні від них та необхідні дії, спрямовані на подальше використання ОСОБА_1 на службі. Разом з тим, позивач відмовлявся від призначення на ряд постійних посад в органах Служби безпеки України, які йому пропонувалися.
69. В свою чергу, аналіз підпункту «г» пункту 63 розділу VII Положення № 1262/2007 та пункту 4.10. розділу IV Інструкції № 772 дає підстави для висновку, що особи офіцерського складу звільняються з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі. Якщо до завершення строку перебування у розпорядженні військовослужбовець не буде призначений на штатну посаду відповідно до пунктів 44-46 Положення, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі. У разі неможливості призначення військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на рівну посаду він призначається на нижчу посаду (не більше як на один ступінь), а за його бажанням чи згодою згідно з поданим рапортом - на будь-яку іншу нижчу або підлягає звільненню з військової служби в установленому порядку. Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні (з урахуванням його продовження відповідно до пункту 4.14 цієї Інструкції, але не пізніше ніж через 6 місяців з дня зарахування у розпорядження відповідного начальника) та у разі прийняття з урахуванням вимог чинного законодавства України, якими встановлено додаткові гарантії соціального захисту для окремих категорій осіб, рішення про неможливість подальшого його службового використання в органах, підрозділах, закладах, установах складається (стосовно тих, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, Управлінням роботи з особовим складом) та затверджується їх керівниками (стосовно тих, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, - Головою Служби безпеки України) висновок, який долучається до матеріалів на звільнення військовослужбовця з військової служби.
70. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
71. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
72. Отже, є підстави вважати, що суд апеляційної інстанції у відповідності до приписів частини п'ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України врахував висновки і мотиви Верховного Суду, з яких було скасовано рішення суду апеляційної інстанції.
73. Натомість позивач у касаційній скарзі намагається переконати суд касаційної інстанції у тому, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права в частині недослідження доказів у справі, ненадання належної оцінки забраним у справі доказам, встановлення обставин на підставі недопустимих доказів.
74. Водночас доводи скаржника у цій частині зводяться до питання оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і заперечення скаржником встановлених судами обставин на підставі оцінених доказів, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі.
75. Водночас необхідно ще раз наголосити на межах перегляду судом касаційної інстанції судових рішень, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, та відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
76. Колегія суддів підкреслює, що виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту. Тобто основна функція касаційного суду - це перевірка правильності застосування норм права, а не повторна оцінка доказів, прийняття нових доказів або встановлення нових обставин.
77. Реагуючи на доводи касаційної скарги позивача, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд зазначає таке.
78. Так, у зазначених позивачем постановах Верховного Суду, на неврахування висновки яких указує позивач, суд касаційної інстанції зауважував, що вирішуючи спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників), суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджений він за два місяці про наступне вивільнення.
79. У цьому аспекті позивач наголошує, що суд апеляційної інстанції не дослідив чи дійсно у відповідача-2 мали місце організаційно-штатні зміни або скорочення штату, не перевірив дотримання відповідачем процедури вивільнення позивача у зв'язку із скороченням штату.
80. Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
81. Правомірність прийняття вказаного наказу не є предметом перевірки у межах розгляду цієї справи. І саме прийняття такого наказу слугувало у подальшому для вчинення відповідачем-2 у відповідності до приписів Положення № 1262/2007 та Інструкції № 772 низки дій, що у підсумку призвело до звільнення позивача.
82. А тому доводи скаржника, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтвердилися під час касаційного перегляду справи.
83. Щодо посилань позивача на порушення порядку авторозподілу при визначенні складу суду апеляційної інстанції для розгляду судової справи суд зазначає таке.
84. З матеріалів справи встановлено, що протоколом автоматизованого розподілу судової справи Шостого апеляційного адміністративного суду між суддями від 01.03.2021 визначено склад колегії суддів: Мельничук В.П. - головуючий суддя, Ключкович В.Ю., Сорочко Є.О. для розгляду судової справи № 821/3195/15-а.
85. Суддею Мельничуком В.П. заявлено про самовідвід у справі № 821/3195/15-а на підставі частини другої статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
86. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 заяву про самовідвід судді Мельничука В.П. від розгляду справи № 821/3195/15-а задоволено, відведено суддю Мельничука В.П. від розгляду справи № 821/3195/15-а.
87. Розпорядженням керівника апарату суду Шостого апеляційного адміністративного суду на підставі ухвали від 09.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 821/3195/15-а.
88. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 визначено склад колегії суддів: Степанюк А.Г. - головуючий суддя, Ключкович В.Ю., Сорочко Є.О. для розгляду судової справи № 821/3195/15-а.
89. У зв'язку з перебуванням судді Сорочка Є.О. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату суду Шостого апеляційного адміністративного суду здійснено заміну судді-члена колегії суддів.
90. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 визначено склад колегії суддів: Степанюк А.Г. - головуючий суддя, Ключкович В.Ю., Коротких А.Ю. для розгляду судової справи № 821/3195/15-а.
91. Відповідно до звітів про автоматизований розподіл від 01.03.2021, від 10.03.2021, від 29.03.2021, наданих позивачем до касаційної скарги на обґрунтування доводів касаційної скарги про порушення порядку авторозподілу при визначенні складу суду, розподіл справи № 821/3195/15-а відбувався між суддями, які мають допуск до інформації.
92. Відповідно до пункту 2.3.4. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25 (у редакції на момент здійснення розподілу судової справи) автоматизований розподіл судових справ здійснюється в автоматизованій системі за такими правилами, зокрема, із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу.
93. З огляду на те, що у розподілі справи № 821/3195/15-а брали участь судді, які мали повноваження щодо розгляду судової справи (допуск до інформації), суд не вбачає порушення порядку автоматизованого розподілу при визначенні складу суду у цій справі у суді апеляційної інстанції.
94. Інші доводи касаційної скарги позивача судом не аналізуються, оскільки такі не були підставою для відкриття касаційного провадження.
95. Колегія суддів ще раз наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
96. Доводи та аргументи позивача зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
97. Тому, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції констатує, що переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
98. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
99. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
100. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
101. Підпункт 9.2. пункту 9, пункти 34-39, 67, 70-71, 80 мотивувальної частини цього судового рішення містять службову інформацію.
Керуючись статтями 139, 327, 341, 344, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі № 821/3195/15-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
А.Г. Загороднюк