10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 280/1733/25
адміністративне провадження № К/990/42641/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Вареника Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року
у справі № 280/1733/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби в Запорізькій, у якому просив:
- визнати протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації;
- зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації та видати йому паспорт громадянина України.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості застосування за аналогією положень пункту 3 частини шостої статті 8 Закону України «Про громадянство України» до іноземців, які перебувають на військовій службі у складі Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», а не на підставі укладеного контракту; щодо можливості прийняття органами ДМС України поданої іноземцем декларації про відмову від іноземного громадянства з огляду на неможливість отримання документу, який підтверджує припинення його громадянства російської федерації, форма якої відрізняється від встановленої наказами МВС України від 16.08.2012 № 715 та від 28.12.2021 № 989, оскільки, реально існуючі у ОСОБА_1 причини неможливості отримання документу про припинення громадянства російської федерації не підпадають під жодну з цих причин, однак відсутність актуалізації цього наказу з 2012 року навіть після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, внаслідок чого виникла категорія осіб, які, будучи громадянами російської федерації, перебувають чи перебували у складу Збройних Сил України та беруть чи брали участь у бойових діях проти військовослужбовців російської федерації, внаслідок чого у них відсутня можливість як звернутись до відповідних органів російської федерації, так і отримати у них документ про припинення громадянства російської федерації, не може бути підставою для неможливості реалізації цими особами свого права на завершення процедури набуття громадянства України; щодо можливості прийняття органами ДМС України поданої іноземцем декларації про відмову від іноземного громадянства з огляду на неможливість отримання документу, який підтверджує припинення його громадянства російської федерації, через відсутність можливості у громадян російської федерації, які набувають громадянство України, з 24.02.2022 подати клопотання про припинення громадянства російської федерації зокрема через посольства (консульства) рф у інших країнах, оскільки до форми, змісту та самої процедури подачі цього клопотання є відповідні вимоги, встановлені законодавством російської федерації, а також до нього обов'язково мають бути долучені документи, визначені цим законодавством, а саме федеральним законом від 31.05.2002 № 62- ФЗ «Про громадянство російської федерації», Положенням про порядок розгляду питань громадянства рф, затвердженим указом президента рф від 14.11.2002 № 1325, яке діяло до 22.11.2023, та Положенням про порядок розгляду питань громадянства рф, затвердженим указом президента рф від 22.11.2023 № 889, яке діє з 22.11.2023 по сьогоднішній день, а отримати ці документи громадяни рф, які перебувають на території України, не мають можливості.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
З огляду на вище зазначене, посилаючись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, скаржник має вказати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку було застосовано неправильно, однак з касаційної скарги є незрозумілим щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду. Так скаржник лише ставить запитання стосовно можливості прийняття відповідними органами декларації про відмову від іноземного громадянства з огляду на ситуацію позивача, що не є належною підставою для звернення до Верховного Суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Вареника Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 280/1733/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська